WalkMan
"Непоседы"
"Не Плати!", або "Дочекатись гвинтокрила!.."
Тетяна Монтян // 10.02.2009
Сьогодні зранку я пішла перевірятись в Інститут онкології на Ломоносова, аби здати для 2,5 річної Іванки Сніжко кров на тромбоконцентрат. Ніби все було як завжди - ті самі паперові картки донорів замість комп'ютерних баз, ті самі зідзвони з лікарями Охмадита, де я здавала кров для іншої онокхворої дитини кілька тижнів тому - "перевірте донора"...
Але цього разу мене несподівано "накрили" незвичні навіть для цього сумного місця безнадія та відчай. Я вкотре запитала - чи є якесь просування з давно обіцяним комп'ютером для ведення баз донорів. Терплячі та до всього звичні жіночки, які щодня бачать горе батьків смертельнохворих дітей, почали свою невеселу розповідь. Які там, чорт забирай, комп'ютери, казали вони - навіть те жалюгідне фінансування, яке було до останнього часу, фактично припинене! Хворі виживають практично лише завдяки спонсорам та просто добрим людям, а що буде далі - взагалі страшно подумати...
Подивилася я на все це, послухала цих людей, прочитала ще й допис в ЖЖ про те, що Дитяче відділення київського онкоцентру на Верховинній також залишилось без фінансування і подумала собі таке. Нарешті настав мені час публічно проголосити те, що я завжди сповідувала, але проголошувала раніше лише в колі друзів та знайомих:
Кожен, хто платить податки цій людоїдській державі, якщо може уникнути цього - скоює злочин проти своєї сім'ї, своїх родичів та друзів, проти чужих дітей та старих, які лежать в лікарнях, живуть в дитбудинках чи будинках престарілих - проти всіх, кому можна і треба допомогти в реалі, БЕЗ посередництва бюджетних мародерів - наших політиків та чиновників!
Тому що гроші, які сплачуються державі - практично в повному обсязі осідають в кишенях кого завгодно, крім тих, до кого вони мали б потрапляти. На наші податки (і мої - в тому числі, бо я ж не можу уникнути всіляких непрямих податків, закладених в вартість товарів) - жирує неймовірного розміру шобла політиканів та чиновників, ментів, податківців та тому подібної шушвалі, які займаються виключно здирницькими поборами замість надання державних сервісів, про належну якість яких вони повинні були б дбати.
Охрінілі від вседозволеності та безконтрольності бюджетні мародери протягом усього часу існування держави Україна вважали особистою образою суспільну вимогу - відзвітувати про витрачені кошти. Вони відмовлялись і відмовляються пояснювати суспільству, звідки у них гроші на шикарні маєтки, гламурні тачки, "луївіттони" чи страусині туфлі. Суспільство звикло до такого стану речей та дозволило цим дармоїдам сісти собі на шию настільки міцно, що почало вважати такий стан речей звичним та єдино можливим.
Наведу маленький приклад. З 2000-го року ми з чоловіком публічно відмовились сплачувати за комунальні послуги доти, доки нам не будуть надані рахунки належного виду. А саме: з повною деталізацією послуг, які дійсно були надані, з належними доказами вартості цих послуг. Чи багато людей приєдналося до нас? Ні, звичайно! "Вони такі, вони сякі - жлоби, неконструктивні саботажники, за них платять інші!" - і так далі, і тому подібне.
І що ж я побачила вчора в ЖЖ? "Шановні, а наскільки реальна акція "не плати"? Я бачу, що якщо їм зараз не платити, то вся ця система дуже швидко посиплеться. Зараз тільки почались збої в економіці, а вони вже без тепла і світла. Ще трохи, і їм уже не буде що платити наверх за свої посади. Міністр чи хто інший, хто за хабаря займає свій стілець, не зможе відбити витрати за крісло. А ще вони в надії на добре оплачуване коритце понабирали кредитів, як і всі смертні, з розрахунку не на себе, а на те взаємне дахування один одного."
Посміявшись з "раптового прозріння", я залишила глузливий комент:
"Я свою акцію "Не плати! (невідомо за що)" розпочала ще в 2000 році. Але чомусь тоді мене ніхто не підтримав, а таваріщі майдауни заклєймілі мою позицію як неконструктивну. А зараз, ти диви, отямилися. Бугага."
Реакція власника ЖЖ потішила:
"Я знав, я знав, що буде цей комент )"
Ті концепти, що я їх намагалася пропагувати ще 10 років тому, були, можливо, передчасними. Але зараз, здається, суспільство таки дозріло до їх сприйняття. Здавалося б, що може бути простіше - платити тільки за ті послуги, які дійсно були надані? Цей принцип прекрасно застосовується як до послуг, які має надавати ЖЕК, так і до послуг, які має надавати держава. То чому ж наша людина нізащо не платитиме сантехніку, якщо внаслідок його візиту унітаз продовжує протікати, а за тухлу курку, втюхану на базарі, так і взагалі морду розіб'є - але при цьому роками платить ЖЕКу, платить податки, платить хабарі - абсолютно ні за що: за ненадані послуги, за жахливої якості державні сервіси, тобто - "за повітря"?!
Звідки цей когнітивний дисонанс і як його позбутись? Що повинно клацнути в головах нашого населення, аби воно масово зрозуміло, що платити за ненадані послуги - це означає розбещувати виконавців, і що це однаково вірно як для електрика та сантехніка з ЖЕКу, так і для президента, прем'єра, депутатів та чиновників?!
Сьогоднішня ситуація виникла саме тому, що "маленькі українці" до нестями розбестили своїх "слуг". Розбестили настільки, що останні зовсім перестали "бачити поле". Навіть зараз, коли потрібно, вибачте за пафос, рятувати країну - все, що роблять наші, прастігоспаді, "керманичі" - це сваряться та дерибанять, інтриганять та мародерствують!
Що робить звичайна собі сім'я, фірма, будь-який інший колектив людей, потрапивши у фінансову скруту? Правильно - інвентаризуються всі наявні ресурси, урізаються некритичні статті витрат, заміняють найдешевшими аналогами критичні статті витрат, і - пашуть, як ломові коняки, наближаючи своєю працею та економним життям закінчення кризи!
При цьому ключовим моментом є саме прозорість інвентаризації та справедливість розподілу "на всіх" тих ресурсів, які є в наявності. Всі знають історію про конвой машин, що рухався за Полярним Колом в умовах 50-градусного морозу. Почалася шалена хуртовина, а пальне закінчувалося - у всіх. Гвинтокрили не могли доставити запаси, і начальник конвою прийняв єдино вірне рішення. Він злив солярку в бак однієї з машин - з найбільшим об'ємом кунга, і в цю машину і набились усі, як оселедці. І просиділи кілька днів, міцно притиснувшись одне до одного, зігріваючись разом. А коли солярка вже закінчувалась і всі приготувалися дружньо, тихо та приємно померти від холоду - хуртовина таки скінчилася, і прилетіли-таки гвинтокрили, і привезли-таки солярку...
Яким чином "правильні" антикризові заходи співвідносяться з тим, чим займається зараз українська "іліто" - кожен може оцінити сам.
Отже, ніякої надії на когось, хто розрулюватиме кризу "зверху" - немає. То що ж робити пересічній людині, яка хоче-таки дожити до прильоту гвинтокрилу з соляркою кращих часів?
Нагадую, що війна за незалежність США розпочалася саме з відмови сплачувати податки англійській Короні. Знаменита фраза, яку приписують Дж. Отісу, стала гаслом в боротьбі: «Податки без представництва - це тиранія»! Незабаром вона перетворилася на більш коротке гасло - «Ні - податкам без представництва!»
Українці фактично не мають жодного “податкового представництва”. Тобто, зібрані з них податки йдуть невідомо куди, невідомо на що, але зате точно відомо – в чиї кишені. То хіба не настав вже час готувати наших можновладців до “Бостонського чаювання”?!
А тепер - кілька слів про те, з чого слід розпочинати підготовку до революції. Ось що я радила раніше лише "вузькому колу", а зараз - хочу порадити всім:
1. Не платіть цій державі НІЧОГО - ніяких грошей, виплат яких ви можете уникнути. Не будьте наївними: ймовірність того, що ваші кошти потраплять за призначенням - дорівнює або прямує до нуля.
2. Зробіть запаси "довгограючих" харчів - хай краще вони залишаться недоторканими, ніж їх не виявиться, якщо вони вам таки знадобляться.
3. Переведіть більшість грошей в товари. Адже папір, навіть зелененький, навіть з портретом Франкліна - їсти не можна!
4. Скоротіть всі свої витрати до мінімуму. Навіть якщо ця пересторога виявиться марною (в чому особисто я дуже сильно сумніваюсь), ви принаймні потренуєтеся вести помірне життя
5. Допомагайте ближнім своїм, аби вас не мучила совість за несплачені податки - купіть самотній бабусі гречки, дайте грошей батькам онкохворої дитини, відвідайте дитбудинок тощо.
6. Підприємці! Тікайте "в тінь" якнайшвидше! Старий добрий бартер та "чорні" зарплати - це значно краще, ніж банкрутство та безробіття!
Готуйтеся, люди. Капець неілюзорно близький. І не кажіть потім, що вас не попереджали.
Тетяна Монтян
Тетяна Монтян // 10.02.2009
Сьогодні зранку я пішла перевірятись в Інститут онкології на Ломоносова, аби здати для 2,5 річної Іванки Сніжко кров на тромбоконцентрат. Ніби все було як завжди - ті самі паперові картки донорів замість комп'ютерних баз, ті самі зідзвони з лікарями Охмадита, де я здавала кров для іншої онокхворої дитини кілька тижнів тому - "перевірте донора"...
Але цього разу мене несподівано "накрили" незвичні навіть для цього сумного місця безнадія та відчай. Я вкотре запитала - чи є якесь просування з давно обіцяним комп'ютером для ведення баз донорів. Терплячі та до всього звичні жіночки, які щодня бачать горе батьків смертельнохворих дітей, почали свою невеселу розповідь. Які там, чорт забирай, комп'ютери, казали вони - навіть те жалюгідне фінансування, яке було до останнього часу, фактично припинене! Хворі виживають практично лише завдяки спонсорам та просто добрим людям, а що буде далі - взагалі страшно подумати...
Подивилася я на все це, послухала цих людей, прочитала ще й допис в ЖЖ про те, що Дитяче відділення київського онкоцентру на Верховинній також залишилось без фінансування і подумала собі таке. Нарешті настав мені час публічно проголосити те, що я завжди сповідувала, але проголошувала раніше лише в колі друзів та знайомих:
Кожен, хто платить податки цій людоїдській державі, якщо може уникнути цього - скоює злочин проти своєї сім'ї, своїх родичів та друзів, проти чужих дітей та старих, які лежать в лікарнях, живуть в дитбудинках чи будинках престарілих - проти всіх, кому можна і треба допомогти в реалі, БЕЗ посередництва бюджетних мародерів - наших політиків та чиновників!
Тому що гроші, які сплачуються державі - практично в повному обсязі осідають в кишенях кого завгодно, крім тих, до кого вони мали б потрапляти. На наші податки (і мої - в тому числі, бо я ж не можу уникнути всіляких непрямих податків, закладених в вартість товарів) - жирує неймовірного розміру шобла політиканів та чиновників, ментів, податківців та тому подібної шушвалі, які займаються виключно здирницькими поборами замість надання державних сервісів, про належну якість яких вони повинні були б дбати.
Охрінілі від вседозволеності та безконтрольності бюджетні мародери протягом усього часу існування держави Україна вважали особистою образою суспільну вимогу - відзвітувати про витрачені кошти. Вони відмовлялись і відмовляються пояснювати суспільству, звідки у них гроші на шикарні маєтки, гламурні тачки, "луївіттони" чи страусині туфлі. Суспільство звикло до такого стану речей та дозволило цим дармоїдам сісти собі на шию настільки міцно, що почало вважати такий стан речей звичним та єдино можливим.
Наведу маленький приклад. З 2000-го року ми з чоловіком публічно відмовились сплачувати за комунальні послуги доти, доки нам не будуть надані рахунки належного виду. А саме: з повною деталізацією послуг, які дійсно були надані, з належними доказами вартості цих послуг. Чи багато людей приєдналося до нас? Ні, звичайно! "Вони такі, вони сякі - жлоби, неконструктивні саботажники, за них платять інші!" - і так далі, і тому подібне.
І що ж я побачила вчора в ЖЖ? "Шановні, а наскільки реальна акція "не плати"? Я бачу, що якщо їм зараз не платити, то вся ця система дуже швидко посиплеться. Зараз тільки почались збої в економіці, а вони вже без тепла і світла. Ще трохи, і їм уже не буде що платити наверх за свої посади. Міністр чи хто інший, хто за хабаря займає свій стілець, не зможе відбити витрати за крісло. А ще вони в надії на добре оплачуване коритце понабирали кредитів, як і всі смертні, з розрахунку не на себе, а на те взаємне дахування один одного."
Посміявшись з "раптового прозріння", я залишила глузливий комент:
"Я свою акцію "Не плати! (невідомо за що)" розпочала ще в 2000 році. Але чомусь тоді мене ніхто не підтримав, а таваріщі майдауни заклєймілі мою позицію як неконструктивну. А зараз, ти диви, отямилися. Бугага."
Реакція власника ЖЖ потішила:
"Я знав, я знав, що буде цей комент )"
Ті концепти, що я їх намагалася пропагувати ще 10 років тому, були, можливо, передчасними. Але зараз, здається, суспільство таки дозріло до їх сприйняття. Здавалося б, що може бути простіше - платити тільки за ті послуги, які дійсно були надані? Цей принцип прекрасно застосовується як до послуг, які має надавати ЖЕК, так і до послуг, які має надавати держава. То чому ж наша людина нізащо не платитиме сантехніку, якщо внаслідок його візиту унітаз продовжує протікати, а за тухлу курку, втюхану на базарі, так і взагалі морду розіб'є - але при цьому роками платить ЖЕКу, платить податки, платить хабарі - абсолютно ні за що: за ненадані послуги, за жахливої якості державні сервіси, тобто - "за повітря"?!
Звідки цей когнітивний дисонанс і як його позбутись? Що повинно клацнути в головах нашого населення, аби воно масово зрозуміло, що платити за ненадані послуги - це означає розбещувати виконавців, і що це однаково вірно як для електрика та сантехніка з ЖЕКу, так і для президента, прем'єра, депутатів та чиновників?!
Сьогоднішня ситуація виникла саме тому, що "маленькі українці" до нестями розбестили своїх "слуг". Розбестили настільки, що останні зовсім перестали "бачити поле". Навіть зараз, коли потрібно, вибачте за пафос, рятувати країну - все, що роблять наші, прастігоспаді, "керманичі" - це сваряться та дерибанять, інтриганять та мародерствують!
Що робить звичайна собі сім'я, фірма, будь-який інший колектив людей, потрапивши у фінансову скруту? Правильно - інвентаризуються всі наявні ресурси, урізаються некритичні статті витрат, заміняють найдешевшими аналогами критичні статті витрат, і - пашуть, як ломові коняки, наближаючи своєю працею та економним життям закінчення кризи!
При цьому ключовим моментом є саме прозорість інвентаризації та справедливість розподілу "на всіх" тих ресурсів, які є в наявності. Всі знають історію про конвой машин, що рухався за Полярним Колом в умовах 50-градусного морозу. Почалася шалена хуртовина, а пальне закінчувалося - у всіх. Гвинтокрили не могли доставити запаси, і начальник конвою прийняв єдино вірне рішення. Він злив солярку в бак однієї з машин - з найбільшим об'ємом кунга, і в цю машину і набились усі, як оселедці. І просиділи кілька днів, міцно притиснувшись одне до одного, зігріваючись разом. А коли солярка вже закінчувалась і всі приготувалися дружньо, тихо та приємно померти від холоду - хуртовина таки скінчилася, і прилетіли-таки гвинтокрили, і привезли-таки солярку...
Яким чином "правильні" антикризові заходи співвідносяться з тим, чим займається зараз українська "іліто" - кожен може оцінити сам.
Отже, ніякої надії на когось, хто розрулюватиме кризу "зверху" - немає. То що ж робити пересічній людині, яка хоче-таки дожити до прильоту гвинтокрилу з соляркою кращих часів?
Нагадую, що війна за незалежність США розпочалася саме з відмови сплачувати податки англійській Короні. Знаменита фраза, яку приписують Дж. Отісу, стала гаслом в боротьбі: «Податки без представництва - це тиранія»! Незабаром вона перетворилася на більш коротке гасло - «Ні - податкам без представництва!»
Українці фактично не мають жодного “податкового представництва”. Тобто, зібрані з них податки йдуть невідомо куди, невідомо на що, але зате точно відомо – в чиї кишені. То хіба не настав вже час готувати наших можновладців до “Бостонського чаювання”?!
А тепер - кілька слів про те, з чого слід розпочинати підготовку до революції. Ось що я радила раніше лише "вузькому колу", а зараз - хочу порадити всім:
1. Не платіть цій державі НІЧОГО - ніяких грошей, виплат яких ви можете уникнути. Не будьте наївними: ймовірність того, що ваші кошти потраплять за призначенням - дорівнює або прямує до нуля.
2. Зробіть запаси "довгограючих" харчів - хай краще вони залишаться недоторканими, ніж їх не виявиться, якщо вони вам таки знадобляться.
3. Переведіть більшість грошей в товари. Адже папір, навіть зелененький, навіть з портретом Франкліна - їсти не можна!
4. Скоротіть всі свої витрати до мінімуму. Навіть якщо ця пересторога виявиться марною (в чому особисто я дуже сильно сумніваюсь), ви принаймні потренуєтеся вести помірне життя
5. Допомагайте ближнім своїм, аби вас не мучила совість за несплачені податки - купіть самотній бабусі гречки, дайте грошей батькам онкохворої дитини, відвідайте дитбудинок тощо.
6. Підприємці! Тікайте "в тінь" якнайшвидше! Старий добрий бартер та "чорні" зарплати - це значно краще, ніж банкрутство та безробіття!
Готуйтеся, люди. Капець неілюзорно близький. І не кажіть потім, що вас не попереджали.
Тетяна Монтян