mangust
патріот
Відповідь: Интересные статьи из интернета.
Київ – Схоже, що Віктор Янукович став заручником комерціалізації, коли фінансовий хвіст крутить політичним собакою, а ще – власної втоми від активного політичного життя. Сварки та непорозуміння в середовищі лідера Партії регіонів Віктора Януковича останнім часом виникають так само часто, як і довкола Глави держави.
Із Президентом Віктором Ющенком у цій ситуації все зрозуміло: він втратив довіру виборців і навіть власну партію. Як кажуть недоброзичливці (близькі до колишнього голови Секретаріату Президента), навряд чи хтось візьметься за «перевантаження» «Народного союзу «Наша Україна», борги якого мають сім нулів. Стратегії переобрання Ющенка напрацьовуються, але всі вони дуже химерні. За таких умов перманентна криза в середовищі Ющенка – річ закономірна.
Проте дуже дивно спостерігати «наростання конфліктних ліній» (як висловився один політолог) у Партії регіонів. Адже її лідер Віктор Янукович залишається найпопулярнішим політиком. Він жадає реваншу за 2004 рік (коли, як вважають регіонали, у них вкрали перемогу) і має підстави на це розраховувати. Проте все виглядає так, наче справи в нього не набагато кращі, ніж у Віктора Ющенка.
Менше ніж за рік до виборів у таборі найрейтинговішого кандидата раз по раз виникають скандали і чвари. Спроба відправити у відставку уряд Тимошенко обернулася публічним з’ясуванням стосунків між депутатами-регіоналами. Сварка між Ринатом Ахметовим та Віктором Тихоновим переросла в акцію «всерегіонального осуду» останнього. Потім у самостійне політичне плавання пішла Інна Богословська. Колишній прем’єр Анатолій Кінах кокетливо натякає, що роздумує над тим, чи балотуватися йому знову в президенти...
Партію регіонів покидають із різних причин
Серед регіоналів є дві точки зору щодо загострення внутрішніх конфліктів. Одні запевняють, що нічого особливого не сталося. Мовляв, не всі можуть пройти випробування , яке є складовою перебування в опозиції. Богословська як приєдналася до регіоналів ситуативно, так і пішла. І, взагалі, вона забиратиме голоси в Тимошенко/Яценюка. Що ж до Віктора Тихонова, то той просто необережно зачепив сакральну для найбагатшого українця футбольну тему.
Проте не складеним іспитом на опозиційність можна пояснити дрейф Раїси Богатирьової у бік Президента або Олександри Кужель – у бік Прем’єр-міністра. Провалом іспиту на опозиційність аж ніяк не поясниш вихід із Партії регіонів Тараса Чорновола чи сварку Ахметова з Тихоновим. Що ж до Богословської, то у рейд за голосами супротивника, як правило, не відправляють людей зі своєї ж політичної сили. «Засланих козачків» переважно беруть зі сторони. І в кого більше забере голосів Богословська, не є очевидним.
Однак є й інше тлумачення ситуації. Існують великі сумніви щодо того, чи потягне Віктор Янукович президентську виборчу кампанію. Бо наразі високий рейтинг лідера забезпечує найбільша парламентська фракція та її речники. Сам Янукович появляється на люди не часто. Проте у виборчій кампанії без щоденної особистої участі, без «роботи в полях» не обійтися. Натомість у декого склалося враження, що Віктор Федорович хоче спокійно жити в резиденції «Міжгір’я» й грати в гольф. «Він останнім часом став дуже схожим на Ющенка, – поділився один із регіоналів своїми враженнями від партійного лідера. – Тільки в того бджоли, а в цього гольф».
Складну внутрішньопартійну ситуацію також пояснюють тим, що Віктор Янукович все менше знаходить розуміння з партійними спонсорами. Зараз у Партії регіонів помітним є вплив трьох груп: Ахметова-Колесникова, Клюєва (обидві мають донецьке коріння) та Бойка-Льовочкіна (за останніми маячить тінь співвласника «РосУкрЕнерго» Дмитра Фірташа, через що групу називають «газовою»).
Метаморфози Ахметова
Найвідоміший регіональний «донор» – Ринат Ахметов. Конфлікт довкола Тихонова довів, що його позиції в партії є такими ж непорушними, як і лідерство Януковича. Проте дуже багато свідчить про те, що найбагатшому українцеві цікавіше бувати на Банковій, ніж на Липській. Вже давно кажуть, що після перевиборів 2007 року він не надто переймається утриманням партії (заміною йому до певної міри став Фірташ, але тут стосунки псуються пропорційно до активності переговорів про альянс Партії регіонів і БЮТ). А запорукою альянсу Ющенко і Ахметова є перебування Раїси Богатирьової на посаді секретаря РНБО. Саме після її виключення з Партії регіонів Борис Колесников у притаманній йому різкій манері заявив, що, мовляв, виключити з партії треба було «дешевого клоуна Табачника».
Після того, як Ахметов у дружній невимушеній атмосфері вручив Ющенкові футболку «Шахтаря», ніхто не певний, що Ахметов не зробить ставку на Ющенка (чи на того, за кого попросить Ющенко). Тут показовим фактором має бути роль, яку фактично відіграватиме у передвиборній боротьбі Раїса Богатирьова.
Щодо конфлікту Ахметова з луганцем Тихоновим, то, крім футбольного непорозуміння, його пояснюють невдоволенням луганської групи щодо їх підпорядкованої ролі відносно донецьких. З огляду на це луганські регіонали придивляються до БЮТ. Натомість, як зауважують луганські оглядачі, Ахметову потрібен контроль над Луганськом і без посередництва місцевих регіоналів.
Між «донецькими» і «загальнонаціональними»
Андрій Клюєв не проти, щоб Партія регіонів та БЮТ порозумілися. Натомість «газова група» зі зрозумілих причин налаштована на рішучу боротьбу з Тимошенко. Показово, що під час намагання відправити уряд у відставку в лютому «газовики» чи не найактивніше конфліктували з Клюєвим. У разі внутрішньопартійної перемоги його взагалі хотіли позбавити впливу. Для самого пана Клюєва місце в списку ще б знайшли, але до формування списку вже не підпустили б.
У цьому ж контексті можна розглянути і демарш Інни Богословської. Вона чудово знаходила порозуміння із «газовою групою». Апофеозом їхньої співпраці став звіт пані Богословської як керівника парламентської комісії з газових домовленостей. Тоді сторонні оглядачі зазначили, що одна частина комісії працювала відверто на користь Тимошенко, інша – на користь РУЕ. І обидві дискредитували саму суть парламентського слідства.
Однією з головних причин свого демаршу Богословська назвала протест проти можливої коаліції Партії регіонів і БЮТ, під яку має бути переписана Конституція. Зауважимо, що, серед іншого, такий альянс не залишає місця для Фірташа та його людей. Вони стануть зайвими в разі політичного шлюбу БЮТ і Партії регіонів. Тому бажання Богословської блокувати трибуну в разі внесення змін до Конституції, може й випадково, але цілком вписується у цей розклад.
В одному з останніх інтерв’ю Богословська розповіла, як свого часу лідер Партії регіонів серед іншого казав їй, що «потрібно зайнятися модернізацією партії, щоб вона перестала бути чисто донецькою, а стала загальнонаціональною». Враховуючи утворення «газової групи», це частково відбулося. Але зараз, за словами тієї ж Богословської, «Янукович… зв’язаний по руках і ногах».
Зараз Інна Богословська запевняє, що «група Фірташа» працюватиме радше з Яценюком, а не з нею. Але суть проблем Януковича від цього не змінюється. Спонсори ставлять на інших кандидатів. Схоже, що Віктор Янукович не може дати належних відповідей на питання, які йому ставлять спонсори.
Непрості стосунки між ними стали очевидними під час весняних акцій протесту. Зазвичай, такі акції в Партії регіонів фінансувалися централізовано. А тоді місцеві осередки чи не вперше проводили їх власним коштом. Акція «Кризі – стоп, владу – геть!» вийшла настільки млявою, що опоненти відверто зловтішалися. Невдоволеними залишилися значна кількість учасників і середня керівна ланка. У підсумку, після провалу акції, деякі партійці (зокрема, Ахметов) стали говорити про те, що кризу треба долати спільно з урядом... Тепер Янукович знову погрожує протестами.
Друга хвиля може стати дев’ятим валом
У штабах кандидатів кажуть (дехто зі сподіванням, інші зі скреготом), що настрої електорату можуть радикально змінитися ближче до виборів. Ще невідомо, хто від цього може виграти, але бажання змін в останню чергу піде на користь Тимошенко та Януковича.
Великий бізнес втомився від протистояння політиків, так само він невдоволений перспективою вибору між Януковичем та Тимошенко. І тому олігархи, позбавившись контролю влади, з цікавістю придивляються до, як то кажуть, кандидатів другої хвилі.
Загальне розчарування виборців (і спонсорів) чинними політичними лідерами вилилося у зростання рейтингу Арсенія Яценюка. Цей фактор дуже непокоїть і Януковича, і Тимошенко. Спочатку навіть хотіли вирішити проблему просто – підвищивши вік кандидата з 35-ти до 40 років. Але невдовзі стало зрозуміло, що це не рятує ситуацію. Бо, по-перше, стане очевидно, що старі лідери просто бояться кандидатів другої хвилі – вони нічого не можуть протиставити молодим, окрім заборон. По-друге, місце Яценюка посів би інший кандидат.
Сумою цих факторів зумовлені спроби Януковича і Тимошенко домовитися про збереження себе на політичному Олімпі «в обхід» президентських виборів.
Бюджетний фактор
Заради справедливості варто зазначити, що подібні проблеми і в таборі Юлії Тимошенко (до речі, і там непослух виявляють ті, хто в більшій чи меншій мірі пов’язаний з великим бізнесом). Проте Тимошенко готуватися до виборів легше, вона контролює держбюджет, який завжди був годівницею для великого бізнесу. А в часи кризи можливість працювати з бюджетними грішми, розподіляти їх взагалі стає здобутком номер один. Тому Тимошенко може менше зважати на спонсорів і тримається за посаду прем’єра попри негативний стан в економіці.
Попри популярність Віктор Янукович опинився у дуже непростому становищі. Спонсори Партії регіонів придивляються до інших кандидатів. Йому важче, ніж Тимошенко, бо в теперішніх умовах потенційні спонсори ставляться до можливості працювати з держбюджетом ще уважніше, ніж до кандидатів.
Неправильно було б вважати, що відцентрові тенденції в Партії регіонів стали визначальними. Партія регіонів зберігатиме єдність і (принаймні до закінчення президентських виборів) вирізнятиметься відносною монолітністю своїх лав. Проте брак взаєморозуміння серед груп впливу у Партії регіонів разом із іншими факторами можуть завадити планам Віктора Януковича стати всенародно обраним Президентом.
Київ – Схоже, що Віктор Янукович став заручником комерціалізації, коли фінансовий хвіст крутить політичним собакою, а ще – власної втоми від активного політичного життя. Сварки та непорозуміння в середовищі лідера Партії регіонів Віктора Януковича останнім часом виникають так само часто, як і довкола Глави держави.
Із Президентом Віктором Ющенком у цій ситуації все зрозуміло: він втратив довіру виборців і навіть власну партію. Як кажуть недоброзичливці (близькі до колишнього голови Секретаріату Президента), навряд чи хтось візьметься за «перевантаження» «Народного союзу «Наша Україна», борги якого мають сім нулів. Стратегії переобрання Ющенка напрацьовуються, але всі вони дуже химерні. За таких умов перманентна криза в середовищі Ющенка – річ закономірна.
Проте дуже дивно спостерігати «наростання конфліктних ліній» (як висловився один політолог) у Партії регіонів. Адже її лідер Віктор Янукович залишається найпопулярнішим політиком. Він жадає реваншу за 2004 рік (коли, як вважають регіонали, у них вкрали перемогу) і має підстави на це розраховувати. Проте все виглядає так, наче справи в нього не набагато кращі, ніж у Віктора Ющенка.
Менше ніж за рік до виборів у таборі найрейтинговішого кандидата раз по раз виникають скандали і чвари. Спроба відправити у відставку уряд Тимошенко обернулася публічним з’ясуванням стосунків між депутатами-регіоналами. Сварка між Ринатом Ахметовим та Віктором Тихоновим переросла в акцію «всерегіонального осуду» останнього. Потім у самостійне політичне плавання пішла Інна Богословська. Колишній прем’єр Анатолій Кінах кокетливо натякає, що роздумує над тим, чи балотуватися йому знову в президенти...
Партію регіонів покидають із різних причин
Серед регіоналів є дві точки зору щодо загострення внутрішніх конфліктів. Одні запевняють, що нічого особливого не сталося. Мовляв, не всі можуть пройти випробування , яке є складовою перебування в опозиції. Богословська як приєдналася до регіоналів ситуативно, так і пішла. І, взагалі, вона забиратиме голоси в Тимошенко/Яценюка. Що ж до Віктора Тихонова, то той просто необережно зачепив сакральну для найбагатшого українця футбольну тему.
Проте не складеним іспитом на опозиційність можна пояснити дрейф Раїси Богатирьової у бік Президента або Олександри Кужель – у бік Прем’єр-міністра. Провалом іспиту на опозиційність аж ніяк не поясниш вихід із Партії регіонів Тараса Чорновола чи сварку Ахметова з Тихоновим. Що ж до Богословської, то у рейд за голосами супротивника, як правило, не відправляють людей зі своєї ж політичної сили. «Засланих козачків» переважно беруть зі сторони. І в кого більше забере голосів Богословська, не є очевидним.
Однак є й інше тлумачення ситуації. Існують великі сумніви щодо того, чи потягне Віктор Янукович президентську виборчу кампанію. Бо наразі високий рейтинг лідера забезпечує найбільша парламентська фракція та її речники. Сам Янукович появляється на люди не часто. Проте у виборчій кампанії без щоденної особистої участі, без «роботи в полях» не обійтися. Натомість у декого склалося враження, що Віктор Федорович хоче спокійно жити в резиденції «Міжгір’я» й грати в гольф. «Він останнім часом став дуже схожим на Ющенка, – поділився один із регіоналів своїми враженнями від партійного лідера. – Тільки в того бджоли, а в цього гольф».
Складну внутрішньопартійну ситуацію також пояснюють тим, що Віктор Янукович все менше знаходить розуміння з партійними спонсорами. Зараз у Партії регіонів помітним є вплив трьох груп: Ахметова-Колесникова, Клюєва (обидві мають донецьке коріння) та Бойка-Льовочкіна (за останніми маячить тінь співвласника «РосУкрЕнерго» Дмитра Фірташа, через що групу називають «газовою»).
Метаморфози Ахметова
Найвідоміший регіональний «донор» – Ринат Ахметов. Конфлікт довкола Тихонова довів, що його позиції в партії є такими ж непорушними, як і лідерство Януковича. Проте дуже багато свідчить про те, що найбагатшому українцеві цікавіше бувати на Банковій, ніж на Липській. Вже давно кажуть, що після перевиборів 2007 року він не надто переймається утриманням партії (заміною йому до певної міри став Фірташ, але тут стосунки псуються пропорційно до активності переговорів про альянс Партії регіонів і БЮТ). А запорукою альянсу Ющенко і Ахметова є перебування Раїси Богатирьової на посаді секретаря РНБО. Саме після її виключення з Партії регіонів Борис Колесников у притаманній йому різкій манері заявив, що, мовляв, виключити з партії треба було «дешевого клоуна Табачника».
Після того, як Ахметов у дружній невимушеній атмосфері вручив Ющенкові футболку «Шахтаря», ніхто не певний, що Ахметов не зробить ставку на Ющенка (чи на того, за кого попросить Ющенко). Тут показовим фактором має бути роль, яку фактично відіграватиме у передвиборній боротьбі Раїса Богатирьова.
Щодо конфлікту Ахметова з луганцем Тихоновим, то, крім футбольного непорозуміння, його пояснюють невдоволенням луганської групи щодо їх підпорядкованої ролі відносно донецьких. З огляду на це луганські регіонали придивляються до БЮТ. Натомість, як зауважують луганські оглядачі, Ахметову потрібен контроль над Луганськом і без посередництва місцевих регіоналів.
Між «донецькими» і «загальнонаціональними»
Андрій Клюєв не проти, щоб Партія регіонів та БЮТ порозумілися. Натомість «газова група» зі зрозумілих причин налаштована на рішучу боротьбу з Тимошенко. Показово, що під час намагання відправити уряд у відставку в лютому «газовики» чи не найактивніше конфліктували з Клюєвим. У разі внутрішньопартійної перемоги його взагалі хотіли позбавити впливу. Для самого пана Клюєва місце в списку ще б знайшли, але до формування списку вже не підпустили б.
У цьому ж контексті можна розглянути і демарш Інни Богословської. Вона чудово знаходила порозуміння із «газовою групою». Апофеозом їхньої співпраці став звіт пані Богословської як керівника парламентської комісії з газових домовленостей. Тоді сторонні оглядачі зазначили, що одна частина комісії працювала відверто на користь Тимошенко, інша – на користь РУЕ. І обидві дискредитували саму суть парламентського слідства.
Однією з головних причин свого демаршу Богословська назвала протест проти можливої коаліції Партії регіонів і БЮТ, під яку має бути переписана Конституція. Зауважимо, що, серед іншого, такий альянс не залишає місця для Фірташа та його людей. Вони стануть зайвими в разі політичного шлюбу БЮТ і Партії регіонів. Тому бажання Богословської блокувати трибуну в разі внесення змін до Конституції, може й випадково, але цілком вписується у цей розклад.
В одному з останніх інтерв’ю Богословська розповіла, як свого часу лідер Партії регіонів серед іншого казав їй, що «потрібно зайнятися модернізацією партії, щоб вона перестала бути чисто донецькою, а стала загальнонаціональною». Враховуючи утворення «газової групи», це частково відбулося. Але зараз, за словами тієї ж Богословської, «Янукович… зв’язаний по руках і ногах».
Зараз Інна Богословська запевняє, що «група Фірташа» працюватиме радше з Яценюком, а не з нею. Але суть проблем Януковича від цього не змінюється. Спонсори ставлять на інших кандидатів. Схоже, що Віктор Янукович не може дати належних відповідей на питання, які йому ставлять спонсори.
Непрості стосунки між ними стали очевидними під час весняних акцій протесту. Зазвичай, такі акції в Партії регіонів фінансувалися централізовано. А тоді місцеві осередки чи не вперше проводили їх власним коштом. Акція «Кризі – стоп, владу – геть!» вийшла настільки млявою, що опоненти відверто зловтішалися. Невдоволеними залишилися значна кількість учасників і середня керівна ланка. У підсумку, після провалу акції, деякі партійці (зокрема, Ахметов) стали говорити про те, що кризу треба долати спільно з урядом... Тепер Янукович знову погрожує протестами.
Друга хвиля може стати дев’ятим валом
У штабах кандидатів кажуть (дехто зі сподіванням, інші зі скреготом), що настрої електорату можуть радикально змінитися ближче до виборів. Ще невідомо, хто від цього може виграти, але бажання змін в останню чергу піде на користь Тимошенко та Януковича.
Великий бізнес втомився від протистояння політиків, так само він невдоволений перспективою вибору між Януковичем та Тимошенко. І тому олігархи, позбавившись контролю влади, з цікавістю придивляються до, як то кажуть, кандидатів другої хвилі.
Загальне розчарування виборців (і спонсорів) чинними політичними лідерами вилилося у зростання рейтингу Арсенія Яценюка. Цей фактор дуже непокоїть і Януковича, і Тимошенко. Спочатку навіть хотіли вирішити проблему просто – підвищивши вік кандидата з 35-ти до 40 років. Але невдовзі стало зрозуміло, що це не рятує ситуацію. Бо, по-перше, стане очевидно, що старі лідери просто бояться кандидатів другої хвилі – вони нічого не можуть протиставити молодим, окрім заборон. По-друге, місце Яценюка посів би інший кандидат.
Сумою цих факторів зумовлені спроби Януковича і Тимошенко домовитися про збереження себе на політичному Олімпі «в обхід» президентських виборів.
Бюджетний фактор
Заради справедливості варто зазначити, що подібні проблеми і в таборі Юлії Тимошенко (до речі, і там непослух виявляють ті, хто в більшій чи меншій мірі пов’язаний з великим бізнесом). Проте Тимошенко готуватися до виборів легше, вона контролює держбюджет, який завжди був годівницею для великого бізнесу. А в часи кризи можливість працювати з бюджетними грішми, розподіляти їх взагалі стає здобутком номер один. Тому Тимошенко може менше зважати на спонсорів і тримається за посаду прем’єра попри негативний стан в економіці.
Попри популярність Віктор Янукович опинився у дуже непростому становищі. Спонсори Партії регіонів придивляються до інших кандидатів. Йому важче, ніж Тимошенко, бо в теперішніх умовах потенційні спонсори ставляться до можливості працювати з держбюджетом ще уважніше, ніж до кандидатів.
Неправильно було б вважати, що відцентрові тенденції в Партії регіонів стали визначальними. Партія регіонів зберігатиме єдність і (принаймні до закінчення президентських виборів) вирізнятиметься відносною монолітністю своїх лав. Проте брак взаєморозуміння серед груп впливу у Партії регіонів разом із іншими факторами можуть завадити планам Віктора Януковича стати всенародно обраним Президентом.
