Интересные статьи из интернета.

Andys

New Member
Ответ: Интересные статьи из интернета.

давай книгу на шару
 

Kramar

Іван Богун
Відповідь: Интересные статьи из интернета.

Підтримую! І нам посилання дай, будь ласка.
 

lyolia

Забанен
Ответ: Интересные статьи из интернета.

Извините, руки кривые.:) Попробую дать ссылку:

"Черные дни Волыни" Г.Стецюк.


..............................до 58.htm включительно.
 
Останнє редагування:

lyolia

Забанен
Ответ: Интересные статьи из интернета.

Вверху по одной главе, в порядке очерёдности.
Все главы вместе:

Извините, как говорится - чем могу...:blush:
 

Kramar

Іван Богун
Ответ: Интересные статьи из интернета.

Не знаю як модератори, а я тільки за. Дуже цікавий матеріал.
 

Mammoth

evil
Модератор
Ответ: Интересные статьи из интернета.

Ворота в княжеский терем содрогались от ударов богатырского кулака.

- Открывайте, пьяницы! Богатырь пришел! – раскатистый бас Ильи гремел по всему княжескому двору.
- Пущать не велено. Вакансиев нету! – блеял дьяк богатырского приказу по последней придворной моде обривший голову и обзаведшийся жидковатым пока, но все же оселедцем.
- Открывайте, я сказал! Ворота порушу!
- Князем не велено муромчан на богатырскую службу принимать!

Раздался скрип, переходящий в визг и треск – ворота не выдержали и, поднимая облака пыли, с грохотом рухнули во двор. Из облака пыли протянулась огромная ручища и, схватив дьяка за оселедец, начала волтузить им справа налево и обратно.

- Как не велено?! Почему не велено?!
- Г-главный волхв запретил… ради чистоты расы. Да, пусти ж ты меня, чурка нерусская – убьешь ить – голова отвалится.

Илья отпустил дьяковы волосы и вытер ладонь об штаны. Воспользовавшись паузой дьяк быстро ретировался в сторону детской. Очевидно, звать дружину на подмогу.

Илья приложил руку к бровям и огляделся. Двор князя русского пребывал в запустении, многие строения покосились, повсюду была грязь, ходили бродячие собаки. Но самое странное было не это. Самым странным, даже пугающим были шляющиеся повсюду половцы и развешанные на бельевых веревках белые плащи с красными крестами. Народ весь был какой-то злой, люди не носили нормальных причесок, а все почти поголовно брили головы и носили оседельцы. Никто не работал. На Илюхины шевелюру и бороду смотрели с неодобрением.

- Кацапня понаехала… - Бородищу себе какую москаль отрастил – Да… далеко им в еще до настоящей-то Европы… - слышалось из медленно собирающейся толпы.
- Кня-а-а-азь! – задрав голову, заревел Илья – Кня-а-а-азь! Красно Солнышко! Владимир Святич!
- Илюшенька? Ты? – донеслось из терема – Не шуми – сейчас спускаюсь!

Князь Владимир Красно Солнышко показался на крылечке терема. Выглядел князь по дурацки. Во-первых, князь был лыс и оселедец из трех-четырех волосин впечатления не производил. А во-вторых, побрив бороду, князь выставил на обозрение некоторое количество лишних подбородков.

- Илюшенька! Здравствуй родной! Как доехал? К нам надолго ли? По делу или как?
- Соловья-разбойника привез.
- А и где?
- К седлу приторочен. Я слышал ты награду за него обещал. А тому кто Соловья изничтожит обещал место почетное в своей дружине? Ну так вот он я , а вот Соловей!
- Прибил?! Намерть? – забеспокоился князь.
- Живой. Зубы только все выбиты.
- Ай-ай-ай! Как же так?! Все зубы… Ай-ай-ай… Разве можно так?
- Ну, ежели палицей попасть, как следует, то – можно.
- Ты, Илюшенька, личность темная, дремучая, настоящий политический момент совсем не понимаешь. Как же можно защитника отечества да палицей по зубам?! Он же ить всеж таки национальный герой!
- Кто герой ? – опешил Илья – Он же ведь бандит, душегуб, убийца!
- Ты, Илюша, совсем ничего не понимаешь! Он ведь на какой дороге сидел?! Он на дороге на Муром сидел! Он нас от москалей защищал, чтоб, значит москали к нам не лезли! Соловей это ж настоящий патриот! А ты его по зубам!
- Да вы ополоумели тут все что ли?! – заорал Илья – Он людей живьем жрал! Он и родственнички его! Малых детей и баб до смерти замучивал!

Князь схватился за илюхину рубашку, потянул Илью на себя, и резко поднявшись на цыпочки, жарко зашептал в ухо:

- Илюша, я тебя Христом-Богом прошу - не ори! Не привлекай внимания! Я тебе денег дам, только увези его подальше, аспида, и удави по-тихому. Мы потом ему памятник поставим как патриоту от москалей умученному и день его рождения государственным праздником сделаем.

Илья нагнулся и тяжело, из под бровей, посмотрел князю в глаза.

- Может его отпустить тогда? Раз патриот? Я прямо сейчас его и выпущу. Здесь. Вот его и награждай.
- Илюша, ну не обижайся ты на меня. Политика – штука тонкая. Тебе не понять! У нас тут новые свободные веяния и истинно-европейский дух. Понял меня? Только ты его все равно удави. Очень прошу. Ведь при такой коньюктуре он же запросто может князем стать вместо меня! Понимаешь ты? Князем!
- Понятно… Ладно. А почему муромчанам запрещено в дружину наниматься? Потому, что москали?
- Ну видишь, Илюша, и вовсе ты не глуп! Все-то ты понимаешь! У меня волхв придворный, Палий, говорит, что москали, если их на княжескую службу допускать они сюда азиатчину принесут и украдут наше исконное право на Русь и европейство. А ты, Илюша, самый что ни на есть – нерусский. Ты - фино-угр.
- Это какой я не русский?! Это я – нерусский?! – потерял контроль над голосом Илья – Я?! Это ради какого такого «европейства» можно меня – русского человека нерусским сделать? Кто тебя барана в короне защищать будет? Я вон ворота сломал и никто из дружины и не пришел до сих пор! Где Попович Лёшка? Добрыня где? Я тебя спрашиваю, княжеская морда! Данила Казарин где? Где Михаило Поток?
- Так ушли все. Разьехались! Попович из Ростова, он – москаль, к тому ж мы с православием сейчас не очень – не европейская религия. Мы больше к истокам. Вот волхва завели. Миссионер из Рима прибыл. Поток из Рязани, Казарин – вообще хазарской крови, а …
- А Добрыня запил? – неожиданно спокойно то ли спросил то ли отканстатировал факт Илья.
- Ну… да. Пришлось того. По несоответствию. А как ты догадался?
- Я бы на его месте тоже запил. Он же тебе как отец.

В этот момент Илью отвлекла какая-то возня за спиной. Повернувшись, он увидел целую толпу одетых в железо людей, а среди них давешнего оскорбленного дьяка и еще какую-то гнусную рожу в балахоне всю увешанную амулетами и оберегами. Из толпы вышел здоровяк в нерусском доспехе с красными крестами на плаще.

- Ви йесть извьестный террорист Ilya the Murometz разыскиваемый за геноцид украинского и половецкого народа и военные преступления? Ви йесть арестованы. Вас будут судить в Гааге.
- Русские мы! - попытался вмешаться князь.
- Украинского народа. - упрямо повторил здоровяк - Что значит "у самого края борьбы с москалями и имперским москализмом".
- Ну, коли так, то - ладно - пробормотал князь.
- Это что за прыщ вскочил? – повернулся Илья к князю – Откуда такая радость?
- Илюша! Ну, я ж предупреждал, чтоб ты не орал! Это наши друзья из Ордена Крестоносцев. Богатыри-то разбежались, ну я и разрешил им военную базу у нас организовать. Защита то нужна! Эх.. хотел я по-хорошему. Чтоб тихо все... Ты уж не обессудь.
- Они вас от москалей защищают. Так?
- Да.
- Значит Соловья мной недобитого они выпустят?
- Ой!
- Ну, ты подумай пока, что делать будешь. Пять минут у тебя есть. – сказал Илья доставая палицу и поворачиваясь лицом к крестоносцам. – Ну? Все собрались? А Горыныча с Кощеем тут случайно нет? Так чтоб потом не искать…
Выложил к вопросу о Шухевиче, батальоне "Нахтигаль" и УПА.
 

zergius

New Member
Ответ: Интересные статьи из интернета.

Скільки насправді завинили Україні Бабаков з Вексельбергом?
Олексій Дорошенко, ЕП, 16.10.2007, 21:59

За останні дев’ять (!) років п’ять облгазів, які нині належать російському олігарху Віктору Вексельбергу, витратили на модернізацію мереж близько 140 мільйонів гривень. Наразі держава і добровільні пожертвувачі викладуть на ліквідацію наслідків трагедії в Дніпропетровську набагато більшу суму. Людські ж життя в математику господарської недбалості вписати неможливо. Як і неможливо передбачити, де вибухне наступного разу.

Вибух житлового будинку в Дніпропетровську виявив ледь не найбільшу проблему національної енергобезпеки. Поки чиновники високого рангу і політики займалися виборами, навипередки коментували "віртуальні" борги російському "Газпрому", розбиралися, хто в нас найбільший газовий корупціонер і хто буде торгувати середньоазійським газом – сумнозвісна РосУкрЕнерго чи така сама Ітера, "мірялися" темпами помпування газу в підземні сховища, заслін на газорозподільчій станції в Дніпропетровську, яких по Україні десятки тисяч, потроху іржавів.

Чи стане вибух уроком для української влади? Навряд чи. Адже навіть за кілька днів після трагедії високопосадовці і політики більше зайняті пошуком "стрілочників", аніж системних прорахунків минулих років.

Андрій Клюєв розказує перед телекамерами про судові позови опосередкованому власнику облгазів Віктору Вексельбергу, які начебто має подавати Мінюст. Кому як не Андрію Петровичу, добре обізнаному в газових оборудках, знати, що нинішнє майно "Дніпрогазу" коштує 8,5 мільйонів гривень? Якщо ж Вексельберг вирішив би продати компанію (її ринкова вартість за оцінками експертів ледве дотягує до 15 мільйонів доларів), то цих грошей не вистачило б навіть на нові квартири для мешканців будинку.

Юлія Тимошенко полум’яно критикує державу, яка зберегла на облгазі трохи більше одного відсотка акцій. Але ж саме при Юлії Володимирівні як віце-прем’єрі колишній власник "Дніпрогазу" росіянин Олександр Бабаков через компанію VS Energy узгоджував умови "відкритих і прозорих конкурсів" і став власником енергоактивів. Представники "Газу України" розказують, що облгаз з початку року не має договору на обслуговування мереж. Але чому державні чиновники взагалі допустили таку ситуацію?

Нерозбірлива приватизація облгазів та її наслідки

У вибуху в Дніпропетровську є ще одна важлива деталь. Як би абсурдно це не звучало зараз, але "Дніпрогаз" - далеко не найгірше підприємство в галузі і має, принаймні за офіційною статистикою, гарні показники по інвестиціях в мережі, рівню заробітної плати та фінансових показниках. Як, до речі, і інші облгази, які наразі через компанії "КЕС-Холдинг" і "Газекс" контролює в Україні Віктор Вексельберг.

Освоєння капітальних вкладень облгазами "Газекса", тис. грн.
ВАТ "Дніпрогаз"
1999 - 2 047,0
2000 - 1 834,0
2001 - 3 437,0
2002 - 1 935,0
2003 - 1 123,0
2004 - 1 442,0
2005 - 1 446,0
2006 - 2 357,0
2007 - 1 080,0

ВАТ "Криворіжгаз"
1999 - 129,0
2000 - 209,0
2001 - 734,0
2002 - 995,0
2003 - 504,0
2004 - 631,0
2005 - 730,0
2006 - 445,0
2007 - 375,3

ВАТ "Донецькміськгаз"
1999 - 273,0
2000 - 162,0
2001 - 151,0
2002 - 518,0
2003 - 573,0
2004 - 58,0
2005 - 431,0
2006 - 175,0
2007 - 484,0

ВАТ "Харківгаз"
1999 - 0,0
2000 - 0,0
2001 - 7 029,0
2002 - 9 053,0
2003 - 16 676,0
2004 - 13 343,0
2005 - 18 323,0
2006 - 17 098,0
2007 - 15 005,0

ВАТ "Харківміськгаз"
1999 - 1 089,0
2000 - 444,0
2001 - 1 351,0
2002 - 2 591,0
2003 - 1 386,0
2004 - 2 853,0
2005 - 3 799,0
2006 - 2 708,0
2007 - 3 105,0

Дані Кабінету Міністрів

Виникає логічне запитання – якщо таку трагедію міг допустити далеко не найгірший власник облгазів, то як ідуть справи у інших чотирьох десятків підприємств? Насправді, бізнес Віктора Вексельберга на українських облгазах мало чим відрізняється від багатьох інших хазяїв.

В 1995-97 роках почалася перша велика скупка облгазів українськими бізнесменами. В цьому м’яко кажучи непрозорому процесі було закладено декілька мін уповільненої дії. Логічно було б, якби держава відразу заклала дієвий механізм контролю зі свого боку, наприклад, залишивши контрольні пакети акцій у себе в руках. Але на той момент нинішнього "Нафтогазу України" ще не існувало, а Фонд держмайна ефективним власником не був ніколи. Отже до наших часів дійшла система, коли державна компанія контролює ледве половину акціонерного капіталу облгазів.

Друга проблема – що власне купували приватні інвестори. На відміну від тих же обленерго, облгази не є власниками розподільних мереж, а тільки експлуатують їх на правах оренди. Облгази в чистому вигляді є звичайними диспетчерськими службами, позбавленими ліквідного майна. А отже їх важко розглядати як капіталізаційний бізнес, коли підприємець не сподівається на значні зиски, але може розраховувати на те, аби продати підприємство в майбутньому.

Третя і чи не найбільша проблема – фінансовий стан більшості облгазів. Власники так і не змогли ефективно вирішити боргові проблеми кінця 90-их років і налагодити дієвий механізм збору коштів від споживачів.

В таких умовах, господарі облгазів не мали іншого вибору як придумувати не надто чесні способи заробітку на своєму бізнесі. Ось основні з них:

- Використання облгазу для банкрутства інших промислових активів через схеми енергопостачання;

- Крадіжки природного газу в мережах, через фальшування норм внутрішніх втрат;

- Неплатежі постачальникам палива, відмивання коштів;

- "Освоєння" державних коштів на газифікацію населених пунктів через завищені кошториси, а подекуди і подвійне отримання грошей (взяли у держави – паралельно зібрали у населення).

Годі й говорити, що за таких "умов" ні про який розвиток бізнесу не йшлося. Автору цих рядків рік тому довелося спілкуватися з менеджером одного з облгазів, який пояснював схему роботи з хазяїном дуже просто. Існувала своєрідна абонплата – близько 2 мільйонів доларів на місяць. Інше власника не цікавило. З’являвся він або за грошима, або у випадку форс-мажорних обставин, коли потрібно було вирішити питання на "високому рівні" (податкова, "Нафтогаз", прокуратура) в Києві.

"Побічним ефектом" такого господарювання ставало явне нехтування внутрішніми проблемами підприємства – персонал скорочувався або йшов через низьку оплату праці, мережі особливо ніхто не розвивав. Навіть доволі відверто м’який державний норматив – 4% від балансової вартості мереж щорічно на їх модернізацію фактично не виконував жоден з облгазів.

Що робити зараз?

Попри всі негаразди, система облгазів залишається інвестиційно привабливою з декількох точок зору. По перше, це вирішення питання концесії газорозподільчих мереж, про яке активно говорять і в Секретаріаті, і в Кабміні.

Передача активів, які навіть за найскромнішими підрахунками коштують 9 мільярдів гривень, перетворить облгази з "пустишок" на справжній ліквідний бізнес.

По-друге, за кілька років ціни на природній газ в Україні, в тому числі і для домогосподарств, якщо не досягнуть європейського рівня, то принаймні дуже до них наблизяться. Вже зараз вітчизняні облгази починають відвідувати емісари великих європейських енергохолдингів, які всерйоз розглядають можливість приходу в цей бізнес в п’ятирічній перспективі. Про наміри північного сусіди "Газпрому" годі й говорити. За останній рік російська монополія аж занадто активно придивляється до цього сектору.

Звичайно від повторення катастроф ніхто не застрахований. Але немає сумнівів, що великі європейські компанії чи "Газпром", акції яких котуються на світових ринках, допустять такі аварії, які б серйозно вдарили по їх іміджу. На відміну від несистемних гравців.

З іншого боку, поки не прийшов стратегічний інвестор, державі нічого не залишається, як встановити дійсно дієвий контроль як за інвестиціями в розвиток мереж, так і за менеджментом підприємств, який їх експлуатує. Механізмами такої нової системи могли б стати:

- Встановлення спеціальної інвестиційної надбавки для облгазів за прикладом обленерго, та негайне розірвання договору концесії на використання мереж у разі неналежного їх експлуатування;

- Атестація інженерно-технічного складу облгазів державними органами;

- Регулярні перевірки стану мереж профільними відомствами. Контроль з боку прокуратури;

- Посилення кримінальної відповідальності керівництва облгазів.
 

bsv

Странник
Ответ: Интересные статьи из интернета.

Вооружение в мире еще никогда не было таким большим

Расходы на вооружение в мире в прошлом году впервые превысили уровень, существовавший до окончания холодной войны.

Об этом заявил директор отделения ООН в Женеве, заместитель генсекретаря ООН Сергей Орджоникидзе во время выступления в Первом комитете 62-й сессии Генассамблеи ООН, сообщает "Интерфакс-Украина" со ссылкой на службу новостей ООН.

Он отметил, что совокупные затраты на вооружение всех государств планеты в прошлом году составили 1,2 трлн. долл.

За это же время на цели развития было израсходовано 78,6 млрд. долл., сказал высокопоставленный чиновник ООН.

Орджоникидзе, который является также личным представителем генсека ООН при Конференции по разоружению, заявил, что глобальные усилия по разоружению зашли в тупик и призвал провести ревизию многостороннего механизма в этой сфере.

"Интенсивные усилия выйти из этого тупика не принесли ожидаемого результата и вместо переговоров по международным соглашениям Конференция пытается прийти к единому мнению - какой вопрос в сфере разоружения является приоритетным", - сказал он.

Орджоникидзе отметил, что Конференция по разоружению уже который год подряд не может приступить к переговорам ни по одному пункту своей повестки дня и это происходит на фоне нарастающей угрозы попадания оружия массового уничтожения в руки террористов.

Представитель ООН считает, что сейчас крайне важно пойти дальше национальных интересов отдельных государств и достичь политического консенсуса в области разоружения.

По его мнению, без политических решений на самом высоком уровне любые усилия в рамках Конференции не увенчаются успехом.

В состав Конференции по разоружению входят 65 государств, в том числе все пять ядерных держав, а также Белоруссия и Украина.

 

Andys

New Member
Ответ: Интересные статьи из интернета.

Чому Схід не може визнати УПА
19.10.2007___ Остап Кривдик, для УП

Дикие салоеды =)) Что ж эти патриоты лица то прячут. Страна должна знать своих героев.
(з російських форумів, де обговорюються фото з Маршу УПА)

Марш 14 жовтня залишив по собі двояке відчуття. Багато з моїх друзів, адекватних і освічених, корінних киян і приїжджих, були на Марші. Гасло підтримки УПА здобуває все більше прихильників, після десятиліть комуністичної пропаганди розпадаються старі міфи.

Все ж, друге враження перебило собою перше. Попереду в колоні - люди, які поєднують вишиванку і "Хайль!". 20 маргінальних пацанят задали настрій і тон цілому заходові.
Ті, хто беруть собі нацистську символіку і нацистські вітання, хворі на комплекс меншовартості - бо поклоняються тим, хто хотів їх винищити, вважав їх за тварин, хто розстрілював їхніх дідів і палив їхні хати.

Це – люмпени, люди без пам'яті.

Отже, кому вигідні ці укрнаці, і хто пустив їх до маршу УПА?

Кому вигідно?

Наслідок маніфестації - "розкішна картинка" - в першу чергу, для України, в другу - для Європи і світу. "Рейтер" і "Франс Пресс", а за ними і все світове телебачення поширює на весь світ образ України: спочатку Ющенко нагороджує командира УПА державною нагородою, а потім неонацисти браво марширують центральними київськими вулицями поруч з ветеранами-упівцями.

Перш за все, такий образ "націоналістів" вигідний саме новій путінській Росії.

"Нацисти-салоїди, що тирять газ", смішні і жалюгідні злодійкуваті вороги - це те, на фоні чого можна будувати "Велику Росію" - і "велику російську націю" теж. І пам'ятаймо - це може бути потенційною індульгенцією на "наведення порядку" в колонії, що відбилася від рук.

В другу чергу, це вигідно антипомаранчевим силам. Таким чином, "противнику" можна причепити образ політичних "геїв і лесбіянок" - і нехай виправдовується. Можна будувати "антифашистські фронти", закликаючи престарілий і не дуже електорат на "священний бій з фашистською ордою".

Стратегія "Ющенко-нацист" - одна з основних для розколу України. І десяток-другий неонацистських придурків - додатковий спосіб реалізувати цей план.

То ж, якщо у Андрійовича є хоча б рудиментарні залишки інстинкту політичного самозбереження - він повинен би був видати додатковий указ про посилення відповідальності за нацистську пропаганду.

В третю чергу, це вигідно самим неонацистам. Їх - кількадесят, максимум - кількасот людей на цілу Україну. І те, що їм дають можливість очолити колону і поторгувати своїми фейсами у всіх новинах - ганебно. Прапор Едуарда Коваленка підхопили тепер вже інші провокатори. Невже нікого не навчила "Україна без Кучми" і Помаранчева революція?

Таке попустительство може мати набагато глибші наслідки. Прирівняти УПА до нацистів - стратегічна мета ворогів України. Тоді "нацизмом" легко називати і патріотизм, і українську мову.

Більше того, це - розкішний аргумент для того, щоб люди відрікалися від свого українства - "я з гітлерівцями до справи мати не хочу". Очікуваний результат: "за УПА - значить, нацист".

Хто винен?

Похід неонаці у спільній колоні з упівцями - ганьба: з таким самим успіхом тут могли б марширувати молоді чекісти. І ті, і ті вбивали українців, і повстанців серед них - теж.

Те, що цій ганьбі не запобігли організатори - "Свобода", УНА-УНСО, КУН - на їхній совісті.

Це вони не вигнали провокаторів-неонацистів з УНТП і "патріота України" з колони, не пообламували "хайляті" руки, не позривали і не потоптали нацюкаті прапори і шеврони. Цим вони справді розколюють Україну. Це їм упівці мають "подякувати" за те, що їх і надалі вважають нацистами.

Те, що від святкувань річниці УПА ухилилися так звані націонал-демократи (УНР, НРУ, УРП та інші) свідчить про лінь їхніх лідерів і фактичну смерть цих структур. Це - і їхня ганьба.

Ще одна людина, яка допустила цю ганьбу - Віктор Ющенко.

Загальнонаціональну справу не можна віддавати на відкуп маргіналам. Держава, а не група маргінальних партій і юних наці має проводити таку акцію. Він і лідери "помаранчевого табору" – Юля Тимошенко, Луценко, Кириленко – повинні були очолити багатотисячну маніфестацію, наприклад, за примирення всіх українців.

Насамкінець

Трагедією упівців є те, що їх реабілітацію підняли на прапор маргінальні, крайні сили. Особисто я - гарячий прихильник визнання УПА і закінчення громадянської війни між українцями. Але іти в колоні поруч з "хайляючими" - огидно і ганебно.

Поки самі "націоналісти" не перестануть якшатися з нео-нацистськими середовищами - їх не сприйматимуть ті, хто не сприймає нацизм. То ж нехай визначаються - або закінчують з нацизмом, або ідуть разом з ним на смітник історії.

Держава повинна перестати бути страусом. Нацистські символи і неонацистська пропаганда повинні бути кримінально караними - відповідно до українського законодавства.

В майбутньому 14 жовтня замінить собою 23 лютого, стане державним святом і отримає державну підтримку, знайде своє місце в календарі кожного українця.

Але поки організатори "маршів" дозволяють робити з себе нацистське посміховисько - користі з маніфестацій, нагород і указів не буде ніякої.

Нормальні люди з Донецька, Дніпропетровська і Севастополя ніколи не примиряться з "хайлем" у вишиванці.

Остап Кривдик, політолог, активіст
 

Ravenne

Гуманістична радикалка
Модератор
Відповідь: Интересные статьи из интернета.

Велике прохання до всіх, хто викладає статті, приводьте їх у належний вигляд. Не так важко передивитись матеріал після копіювання. А то не хочеться читати, якщо посеред статті попадається "лівий" текст, абзаци сильно розкидані тощо. Інакше повідомлення будуть видалятись. Не перетворюйте тему на смітник.
 
Зверху