Интересные статьи из интернета.
- Автор теми KOCTa
- Дата створення
))
Vlad_S
Скептик
Осторожно, Идея!
14.04.2009 14:37 ___ Михаил Дубинянский, для УП
"Бойтесь единственно только того, кто скажет: "Я знаю, как надо!" - предостерегал Александр Галич. Это предупреждение звучит особенно актуально в наши дни, когда повсюду бушует экономический кризис, и дезориентированное общество охотно прислушивается к самоуверенным пророкам. Украина – не исключение.
Представители враждующих идеологических лагерей наперебой втолковывают растерянному украинцу, как именно надо. По большом счету все спасительные рецепты сводятся к одному: идейность – добро, а безыдейность – зло, и все наши беды происходят от нее.
Разгневанные критики клеймят позором безыдейных украинских политиканов, нисколько не похожих на Максимилиана Робеспьера или Степана Бандеру. Где вы, бескорыстные подвижники и бескомпромиссные романтики, готовые самоотверженно бороться за Идею? Вы нужны сегодняшней Украине!
Безыдейность отечественного истеблишмента стала синонимом аморальности, эгоизма и продажности. Достается и украинскому обывателю, который увлекся потреблением, сексом, гламуром и бытовыми заботами, уделяя совершенно недостаточное внимание борьбе за Национальное возрождение, Славянское единство, Светлое европейское будущее, Освобождение трудящихся и т. д. (нужное подчеркнуть).
Нас уверяют, что:
- только Идея позволит объединить Украину
- только Идея поможет выйти из кризиса
- только Идея заставит политиков работать на страну
На фоне масштабных социально-экономических катаклизмов идейность всегда востребована. Когда все разгневаны, приверженец Идеи легко называет виновных.
Когда все пребывают в отчаянии, он преисполнен надежд. Когда все растеряны, он точно знает, что надо делать.
Люди готовы последовать за ним, словно за легендарным крысоловом из Гамельна, не догадываясь о грозящей опасности.
Действительно ли идейность в кризисных условиях – это благо? К чему приведет желанная идеологизация отечественного политикума? Станет ли она спасением для нашей страны или же обернется катастрофой, перед которой померкнут нынешние украинские проблемы?
Носители Идеи подкупают искренностью, уверенностью в своих силах и простотой предлагаемых рецептов. Они все знают и все могут, перед ними не устоит никакой кризис!
К сожалению, за этим великолепием скрывается банальное психическое расстройство – неадекватное восприятие реальности.
Идейный гражданин видит окружающий мир таким, каким он должен быть согласно заветам Маркса, Донцова, пророка Мухаммеда или святой Фофудьи-матушки. Но чтобы втиснуть многогранную реальность в узкие идеологические рамки, ее нужно исказить до неузнаваемости.
Идейный разум с этим успешно справляется. "Они живут в блаженных грезах о могуществе и завоеваниях в полном отрыве от реального мира", - писал о страстных приверженцах Идеи небезызвестный Джордж Оруэлл.
Утрата чувства реальности – вот в чем кроется секрет привлекательности любой идеологии.
Идея – это сильнодействующий наркотик, дарящий ни с чем не сравнимую эйфорию. Для идейного человека нет ничего невозможного, потому что он благополучно игнорирует любые препятствия, не предусмотренные заветной доктриной.
Идейно стойкий нацист был убежден, что гитлеровская Германия в состоянии победить противника с несоизмеримо большим военно-экономическим потенциалом – благодаря превосходству арийской расы.
Твердокаменный марксист верил, что пролетарии, экипированные в форму Вермахта, откажутся воевать против советских рабочих и крестьян – в силу классовой солидарности.
Современный украинский националист не сомневается, что сможет перевоспитать миллионы "неправильных" сограждан, превратив их в украиноязычных почитателей Ивана Мазепы и Романа Шухевича.
Пламенный апологет имперской идеи уверен, что присоединение Украины к Российской Федерации неизбежно.
Все эти утопические сценарии основываются на искаженном восприятии действительности. Любые факты и явления, идущие вразрез с идеологической догмой, попросту отметаются, вытесняются из сознания.
А всякий, кто пытается обратить внимание больного на противоречие между Идеей и реальным положением дел, квалифицируется им как злейший враг.
Психически неадекватному человеку едва ли доверят управление автомобилем или самолетом. Но в тоже время считается вполне нормальным и даже полезным допускать таких индивидуумов к управлению государством.
В руках идейных шизофреников очень часто оказывались судьбы целых стран и народов. Последствия всякий раз были катастрофическими. Холокост и красный террор, украинский Голодомор и великий голод в КНР, Варфоломеевская ночь и Волынская резня, зверства исламских экстремистов и геноцид в Камбодже – вот смертоносные плоды идеологического сумасшествия.
Последовательная реализация идейных установок и нормальная человеческая жизнь – две вещи несовместные. Доказано столетиями мировой истории и особенно бурным ХХ веком!
Как правило, перемены к лучшему напрямую связаны с отходом от идеологических догм.
Советский человек жил более или менее сносно в годы НЭПа и застоя, когда власти махнули рукой на построение коммунизма. Китай встал на ноги, отказавшись от внедрения маоистских идей в жизнь. Франкистская Испания прозябала в нищете, пока каудильо не плюнул на идеологию корпоративизма, предоставив реформаторам-прагматикам полную свободу действий.
Почему европейцы, пережившие немало кровопролитных войн, революций и диктатур, пришли к либеральной демократии как наиболее комфортной политической модели?
Дело в том, что эта система враждебна всякой идейности и ортодоксии: она поощряет оппортунизм и соглашательство, вынуждает постоянно идти на компромиссы, жертвуя ключевыми идейными постулатами.
Напротив, превращаясь в непримиримую идеологию, насаждаемую танками и бомбардировщиками, либерализм моментально теряет свою привлекательность. А воинствующие типажи вроде госпожи Новодворской выглядят столь же карикатурно и отталкивающе, как и фанатичные наци или комми.
Ненависть, разрушение и кровь несет любая влиятельная Идея, целенаправленно внедряемая в жизнь, – на каких бы распрекрасных тезисах она ни базировалась.
Вспомним эпоху, когда христианство еще не выродилось в нечто формально-ритуальное, а было могущественной идеологией, безраздельно владевшей умами и душами миллионов.
Тогда во имя Христа успешно вспарывали животы и сжигали на кострах, убивали беременных женщин и грудных младенцев, истребляли целые народы и опустошали целые страны. И гуманная заповедь "Не убий!" почему-то никого не останавливала.
Говорят, что Идея объединяет. Это правда, но не вся.
Идея консолидирует одну группу людей, предоставляя им общего врага – другую группу людей. Коммунистов объединяет ненависть к буржуям, нацистов – ненависть к "неполноценным расам", исламистов – ненависть к проклятым гяурам, сионистов – ненависть к арабам и т. д.
Украина – страна с очень непростой историей, ярко выраженными этнокультурными и региональными различиями. Украинцев не может консолидировать ненависть к "американским империалистам" или "московским оккупантам", к "проклятым бандеровцам" или "пятой колонне Кремля".
В наших условиях идейность означает объединение одной части страны против другой.
Почему глубочайший ментальный раскол между Востоком и Западом до сих пор не обернулся кровопролитием? Почему мрачные прогнозы недоброжелателей, суливших Украине гражданскую войну, так и не стали реальностью?
Скажите спасибо отечественным политикам – безыдейным, трусливым и меркантильным, дрожащим за свою собственность, которая непременно пострадает в случае вооруженного противостояния.
"Настоящих буйных мало, вот и нету вожаков", - пока что бессмертный принцип Высоцкого действует безотказно, спасая нашу страну от худшего. Но разочарованный украинец не прочь поменять безобидных идиотов на агрессивных шизофреников…
Рекомендую всем гражданам, стосковавшимся по Идее, напрячь фантазию и вообразить, что их заветная мечта сбылась. Презренная украинская элита бесследно исчезла. Ее место заняли настоящие идейные политики ХХ века, ставшие культовыми фигурами в различных регионах Украины. В Донецке сидят Ленин со Сталиным, во Львове – Бандера с Шухевичем, в приднепровских степях утвердился батька Махно.
Все они бескомпромиссны и бескорыстны, преданы Идее и твердо намерены объединить страну. Советуем представить неизбежную кровавую мясорубку и ее последствия для Украины. Советуем подумать, что стало бы лично с вами и вашей семьей.
Вас по-прежнему не устраивает безыдейность современной украинской элиты?
14.04.2009 14:37 ___ Михаил Дубинянский, для УП
"Бойтесь единственно только того, кто скажет: "Я знаю, как надо!" - предостерегал Александр Галич. Это предупреждение звучит особенно актуально в наши дни, когда повсюду бушует экономический кризис, и дезориентированное общество охотно прислушивается к самоуверенным пророкам. Украина – не исключение.
Представители враждующих идеологических лагерей наперебой втолковывают растерянному украинцу, как именно надо. По большом счету все спасительные рецепты сводятся к одному: идейность – добро, а безыдейность – зло, и все наши беды происходят от нее.
Разгневанные критики клеймят позором безыдейных украинских политиканов, нисколько не похожих на Максимилиана Робеспьера или Степана Бандеру. Где вы, бескорыстные подвижники и бескомпромиссные романтики, готовые самоотверженно бороться за Идею? Вы нужны сегодняшней Украине!
Безыдейность отечественного истеблишмента стала синонимом аморальности, эгоизма и продажности. Достается и украинскому обывателю, который увлекся потреблением, сексом, гламуром и бытовыми заботами, уделяя совершенно недостаточное внимание борьбе за Национальное возрождение, Славянское единство, Светлое европейское будущее, Освобождение трудящихся и т. д. (нужное подчеркнуть).
Нас уверяют, что:
- только Идея позволит объединить Украину
- только Идея поможет выйти из кризиса
- только Идея заставит политиков работать на страну
На фоне масштабных социально-экономических катаклизмов идейность всегда востребована. Когда все разгневаны, приверженец Идеи легко называет виновных.
Когда все пребывают в отчаянии, он преисполнен надежд. Когда все растеряны, он точно знает, что надо делать.
Люди готовы последовать за ним, словно за легендарным крысоловом из Гамельна, не догадываясь о грозящей опасности.
Действительно ли идейность в кризисных условиях – это благо? К чему приведет желанная идеологизация отечественного политикума? Станет ли она спасением для нашей страны или же обернется катастрофой, перед которой померкнут нынешние украинские проблемы?
Носители Идеи подкупают искренностью, уверенностью в своих силах и простотой предлагаемых рецептов. Они все знают и все могут, перед ними не устоит никакой кризис!
К сожалению, за этим великолепием скрывается банальное психическое расстройство – неадекватное восприятие реальности.
Идейный гражданин видит окружающий мир таким, каким он должен быть согласно заветам Маркса, Донцова, пророка Мухаммеда или святой Фофудьи-матушки. Но чтобы втиснуть многогранную реальность в узкие идеологические рамки, ее нужно исказить до неузнаваемости.
Идейный разум с этим успешно справляется. "Они живут в блаженных грезах о могуществе и завоеваниях в полном отрыве от реального мира", - писал о страстных приверженцах Идеи небезызвестный Джордж Оруэлл.
Утрата чувства реальности – вот в чем кроется секрет привлекательности любой идеологии.
Идея – это сильнодействующий наркотик, дарящий ни с чем не сравнимую эйфорию. Для идейного человека нет ничего невозможного, потому что он благополучно игнорирует любые препятствия, не предусмотренные заветной доктриной.
Идейно стойкий нацист был убежден, что гитлеровская Германия в состоянии победить противника с несоизмеримо большим военно-экономическим потенциалом – благодаря превосходству арийской расы.
Твердокаменный марксист верил, что пролетарии, экипированные в форму Вермахта, откажутся воевать против советских рабочих и крестьян – в силу классовой солидарности.
Современный украинский националист не сомневается, что сможет перевоспитать миллионы "неправильных" сограждан, превратив их в украиноязычных почитателей Ивана Мазепы и Романа Шухевича.
Пламенный апологет имперской идеи уверен, что присоединение Украины к Российской Федерации неизбежно.
Все эти утопические сценарии основываются на искаженном восприятии действительности. Любые факты и явления, идущие вразрез с идеологической догмой, попросту отметаются, вытесняются из сознания.
А всякий, кто пытается обратить внимание больного на противоречие между Идеей и реальным положением дел, квалифицируется им как злейший враг.
Психически неадекватному человеку едва ли доверят управление автомобилем или самолетом. Но в тоже время считается вполне нормальным и даже полезным допускать таких индивидуумов к управлению государством.
В руках идейных шизофреников очень часто оказывались судьбы целых стран и народов. Последствия всякий раз были катастрофическими. Холокост и красный террор, украинский Голодомор и великий голод в КНР, Варфоломеевская ночь и Волынская резня, зверства исламских экстремистов и геноцид в Камбодже – вот смертоносные плоды идеологического сумасшествия.
Последовательная реализация идейных установок и нормальная человеческая жизнь – две вещи несовместные. Доказано столетиями мировой истории и особенно бурным ХХ веком!
Как правило, перемены к лучшему напрямую связаны с отходом от идеологических догм.
Советский человек жил более или менее сносно в годы НЭПа и застоя, когда власти махнули рукой на построение коммунизма. Китай встал на ноги, отказавшись от внедрения маоистских идей в жизнь. Франкистская Испания прозябала в нищете, пока каудильо не плюнул на идеологию корпоративизма, предоставив реформаторам-прагматикам полную свободу действий.
Почему европейцы, пережившие немало кровопролитных войн, революций и диктатур, пришли к либеральной демократии как наиболее комфортной политической модели?
Дело в том, что эта система враждебна всякой идейности и ортодоксии: она поощряет оппортунизм и соглашательство, вынуждает постоянно идти на компромиссы, жертвуя ключевыми идейными постулатами.
Напротив, превращаясь в непримиримую идеологию, насаждаемую танками и бомбардировщиками, либерализм моментально теряет свою привлекательность. А воинствующие типажи вроде госпожи Новодворской выглядят столь же карикатурно и отталкивающе, как и фанатичные наци или комми.
Ненависть, разрушение и кровь несет любая влиятельная Идея, целенаправленно внедряемая в жизнь, – на каких бы распрекрасных тезисах она ни базировалась.
Вспомним эпоху, когда христианство еще не выродилось в нечто формально-ритуальное, а было могущественной идеологией, безраздельно владевшей умами и душами миллионов.
Тогда во имя Христа успешно вспарывали животы и сжигали на кострах, убивали беременных женщин и грудных младенцев, истребляли целые народы и опустошали целые страны. И гуманная заповедь "Не убий!" почему-то никого не останавливала.
Говорят, что Идея объединяет. Это правда, но не вся.
Идея консолидирует одну группу людей, предоставляя им общего врага – другую группу людей. Коммунистов объединяет ненависть к буржуям, нацистов – ненависть к "неполноценным расам", исламистов – ненависть к проклятым гяурам, сионистов – ненависть к арабам и т. д.
Украина – страна с очень непростой историей, ярко выраженными этнокультурными и региональными различиями. Украинцев не может консолидировать ненависть к "американским империалистам" или "московским оккупантам", к "проклятым бандеровцам" или "пятой колонне Кремля".
В наших условиях идейность означает объединение одной части страны против другой.
Почему глубочайший ментальный раскол между Востоком и Западом до сих пор не обернулся кровопролитием? Почему мрачные прогнозы недоброжелателей, суливших Украине гражданскую войну, так и не стали реальностью?
Скажите спасибо отечественным политикам – безыдейным, трусливым и меркантильным, дрожащим за свою собственность, которая непременно пострадает в случае вооруженного противостояния.
"Настоящих буйных мало, вот и нету вожаков", - пока что бессмертный принцип Высоцкого действует безотказно, спасая нашу страну от худшего. Но разочарованный украинец не прочь поменять безобидных идиотов на агрессивных шизофреников…
Рекомендую всем гражданам, стосковавшимся по Идее, напрячь фантазию и вообразить, что их заветная мечта сбылась. Презренная украинская элита бесследно исчезла. Ее место заняли настоящие идейные политики ХХ века, ставшие культовыми фигурами в различных регионах Украины. В Донецке сидят Ленин со Сталиным, во Львове – Бандера с Шухевичем, в приднепровских степях утвердился батька Махно.
Все они бескомпромиссны и бескорыстны, преданы Идее и твердо намерены объединить страну. Советуем представить неизбежную кровавую мясорубку и ее последствия для Украины. Советуем подумать, что стало бы лично с вами и вашей семьей.
Вас по-прежнему не устраивает безыдейность современной украинской элиты?
You must be registered for see links
hed1n.ru
стебанутый
По Львову развесили приветствия фашисткой дивизии СС "Галичина"
Во Львове появились рекламные стенды с подсветкой, на которых изображена символика дивизии CC "Галичина" (14. Waffen-Grenadier-Division der SS. Galizische), которая была укомплектована из жителей Западной Украины.
На щитах размещена надпись «Украинская дивизия Галичина. Они защищали Украину», при этом не указан заказчик.
Начальник управления внутренней политики Львовской облгосадминистрации Игорь Ожиевский заявил в интервью газете «Украина молодая», что его администрация не имеет никакого отношения к появлению ситилайтов.
Открестились от них и в облсовете. В пресс-службе горсовета не исключили, что ситилайт может быть «социальной рекламой», однако более конкретные данные не предоставили.
По словам специалистов по рекламе, в пользу того, что эти щиты действительно оплачены городской властью, говорит то, что на них отсутствуют данные про фирму-заказчика.
Пресс-секретарь Министерства иностранных дел Польши Петр Пашковский уже заявил влиятельной газете «Дзенник», что это дело не останется без реакции. «Теперь ожидаем более детальной информации из консульства во Львове», — отметил господин Пашковский. Суть в том, что дело наберет огласки из-за колоссальной нелюбви к дивизии в Польше. Там до сих пор обвиняют некоторые ее подразделения в проведении акций против польских партизан, сообщает "Украина молодая"
Польские сайты уже изобилуют информацией наподобие «Дивизия, созданная весной в 1943 году из украинских добровольцев прославилась, главным образом, охотой на партизанов на Люблинщине и массовыми убийствами гражданского населения».
Дивизия "Галичина" наряду с 13-й дивизией СС формировалась из "не-нордических" добровольцев. Подразделения этой дивизии с осени 1943 участвовали в антипартизанской войне по всей территории Европы.
В середине июля 1944 дивизия первого набора была уничтожена советскими войсками. После переформирования немцы перебрасывали ее на разные фронты.
Но в период с 8 по 11 мая 1945 остатки дивизии сдались американским и британским войскам.
ДОЖИЛИСЬ.
Во Львове появились рекламные стенды с подсветкой, на которых изображена символика дивизии CC "Галичина" (14. Waffen-Grenadier-Division der SS. Galizische), которая была укомплектована из жителей Западной Украины.
You must be registered for see images
На щитах размещена надпись «Украинская дивизия Галичина. Они защищали Украину», при этом не указан заказчик.
Начальник управления внутренней политики Львовской облгосадминистрации Игорь Ожиевский заявил в интервью газете «Украина молодая», что его администрация не имеет никакого отношения к появлению ситилайтов.
Открестились от них и в облсовете. В пресс-службе горсовета не исключили, что ситилайт может быть «социальной рекламой», однако более конкретные данные не предоставили.
По словам специалистов по рекламе, в пользу того, что эти щиты действительно оплачены городской властью, говорит то, что на них отсутствуют данные про фирму-заказчика.
Пресс-секретарь Министерства иностранных дел Польши Петр Пашковский уже заявил влиятельной газете «Дзенник», что это дело не останется без реакции. «Теперь ожидаем более детальной информации из консульства во Львове», — отметил господин Пашковский. Суть в том, что дело наберет огласки из-за колоссальной нелюбви к дивизии в Польше. Там до сих пор обвиняют некоторые ее подразделения в проведении акций против польских партизан, сообщает "Украина молодая"
Польские сайты уже изобилуют информацией наподобие «Дивизия, созданная весной в 1943 году из украинских добровольцев прославилась, главным образом, охотой на партизанов на Люблинщине и массовыми убийствами гражданского населения».
Дивизия "Галичина" наряду с 13-й дивизией СС формировалась из "не-нордических" добровольцев. Подразделения этой дивизии с осени 1943 участвовали в антипартизанской войне по всей территории Европы.
В середине июля 1944 дивизия первого набора была уничтожена советскими войсками. После переформирования немцы перебрасывали ее на разные фронты.
Но в период с 8 по 11 мая 1945 остатки дивизии сдались американским и британским войскам.
You must be registered for see links
ДОЖИЛИСЬ.
Вкладення
Відповідь: Интересные статьи из интернета.
"Проект Росія" - це натяк на відтворення російської імперії?
04.04.2009 у всіх районах Києва з’явилися рекламні щити із гаслом „Проект Росія” мовою народів колишніх радянських республік.
Як повідомляє РІА Новий Регіон, особливу увагу на білбордах і щитах привертають позначені географічні контури СРСР, що може бути явним натяком на відтворення російської імперії у межах колишнього Союзу.
На думку деяких спостерігачів, поява такого роду реклами може бути ходом Москви у відповідь на чергове газове ускладнення в стосунках з Києвом після брюссельської конференції, де керівництво України уклало угоду з ЄС про розвиток газотранспортної системи своєї країни без участі Росії.
Якщо дотримуватися цієї версії, таким вельми провокаційним чином Кремль намагається наочно продемонструвати Україні, які наслідки чекають країну в разі загострення ситуації.
Так чи інакше, про замовників скандальної реклами „Проекту Росії” наразі нічого невідомо. Фірма, що займається розміщенням білбордів, відмовляється назвати будь-які дані, посилаючись на умови угоди.
Як повідомлялося, в Москві знову з’явилася реклама Американського сала, яка в лютому цього року стала причиною багаточисельних скандалів, у тому числі на міжнародному рівні.
"Проект Росія" - це натяк на відтворення російської імперії?
04.04.2009 у всіх районах Києва з’явилися рекламні щити із гаслом „Проект Росія” мовою народів колишніх радянських республік.
Як повідомляє РІА Новий Регіон, особливу увагу на білбордах і щитах привертають позначені географічні контури СРСР, що може бути явним натяком на відтворення російської імперії у межах колишнього Союзу.
На думку деяких спостерігачів, поява такого роду реклами може бути ходом Москви у відповідь на чергове газове ускладнення в стосунках з Києвом після брюссельської конференції, де керівництво України уклало угоду з ЄС про розвиток газотранспортної системи своєї країни без участі Росії.
Якщо дотримуватися цієї версії, таким вельми провокаційним чином Кремль намагається наочно продемонструвати Україні, які наслідки чекають країну в разі загострення ситуації.
Так чи інакше, про замовників скандальної реклами „Проекту Росії” наразі нічого невідомо. Фірма, що займається розміщенням білбордів, відмовляється назвати будь-які дані, посилаючись на умови угоди.
Як повідомлялося, в Москві знову з’явилася реклама Американського сала, яка в лютому цього року стала причиною багаточисельних скандалів, у тому числі на міжнародному рівні.
mangust
патріот
Відповідь: Интересные статьи из интернета.
Валерій Степаненко: Фільм «Тарас Бульба» і … НАТО
Вкотре вже в Україні ламають списи, намагаючись відповісти на споконвічне запитання хто в Україні є “who” та з ким їй бути і куди йти. Останнім часом особливо багато списів було зламано чи принаймні притуплено через фільм народженого у Москві і вихованого у Києві відомого радянського та російського кінорежисера Владіміра Бортка, який є членом Компартії РФ. Саме його фільм, знятий за мотивами другої (цензурованої!) редакції відомої повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба», викликав бурхливий сплеск емоцій та діаметрально протилежні оцінки у ЗМІ та у середовищі інтелігенції. Щоправда, така розбіжність в оцінках визначається, головним чином, політичною орієнтацією оцінювачів: українські патріоти фільм критикували, представники 5-ї колони - хвалили, а недорікуваті хохли, як це заведено в українській традиції, мовчали, зайнявши улюблену позу «моя хата скраю».
Відразу варто наголосити, що фільм не є екранізацією, а лише знятий за мотивами повісті М.Гоголя, про що йдеться у титрах. Це дає право режисеру,- тим більше, що він є одночасно і автором сценарію,- відступати від класичної фабули твору, вводити на власний смак і розсуд нові епізоди, персонажі, події тощо. Всім цим пан Бортко скористався сповна. Щоправда зробив він це досить упереджено, тенденційно, спотворюючи історичні факти, намагаючись потрафити владоможцям та пересічним глядачам своєї нової Батьківщини, для якої імперські великодержавні амбіції завжди переважали поняття честі та елементарної порядності. Та й, з іншого боку, хто дає гроші, той замовляє музику. Відомо ж бо, що значну частину з $25 млн. бюджету фільму було надано Міністерством культури РФ. Хоч це комусь може й видатися дивним, але російське кіно, на відміну від американського, знятого у Голівуді, фінансується державою. Комерційно успішних російських фільмів упродовж року знімається лише декілька.
Атож, фільм В.Бортка перетворює трагедію українського козака Тараса Бульби на трагікомічний фарс у стилі нацистсько - більшовицького агітпропу 30-40-х років минулого століття. Підтверджень тому несть числа. Чи не найбільш притягнутим за вуха є те, що у фільмі ледве не всі українські козаки перед смертю думають виключно «про зємлю русскую і вєру православную». І це тоді, коли «землі русской» у розумінні, яке вкладає у неї режисер, просто не було – земля та називалася тоді як завгодно – Московщиною, Московським князівством чи царством, а зовсім не «землей русской». Тут режисер переплюнув навіть Миколу Гоголя, який, будучи купленим московським царем за 20 тис. рублів, не протестував, відповідно до історичних реалій, проти перетворення у 2-й редакції своєї повісті свободолюбного харизматичного українського козака Тараса Бульби ледве не на вірнопідданого холопа білого московського царя. Також цілком неорганічним є визначення Тарасом Бульбою обличчя щойно вбитого ним сина-зрадника Андрія, як ніби у «дворянина», адже в Україні на той час побутувало слово «шляхта», яке вживається і в сучасній російській мові. Звісно ж, що таке «мовне недбальство» є досить красномовним саме по собі. Добре хоч, що режисер не додумався передавати питоме українське звернення «панове» російським «ґаспада». Але це вже, певне, було в «вабше».
І хоч кожна «молода» імперія, до складу якої входять старші за віком та більш цивілізовані поневолені народи, намагається привласнити їх історію та культуру, але, наприклад, «велика» Румунія ніколи не претендувала на історію Древнього Риму, як на свою власну. Хоч паралель тут чітко простежується навіть у назвах: Roma – Рим, Romania – Румунія. Сучасна Московщина, яка привласнила собі чужий для неї старовинний український етнонім «Русь» та стала Росією (так звучить «Русь» на грецький кшталт) безсоромно вважає історію Київської Русі власною історією, а поневолений, асимільований, віками гноблений нею та перетворений на бидло руський (він же український) народ, який іще й досі не спромігся встати з колін, «молодшим» братом. Як кажуть, врятуй нас, Боже, від таких «братів», а з ворогами ми вже й самі якось впораємося.
Відомо, що як Річ Посполита, так і Московщина багато залили сала за шкуру українцям. А всесвітньо відомий знаменитий польський письменник, перший лауреат Нобелівської премії в області літератури Генрік Сенкевич (Нобелівську премію він отримав за роман “Quo vadis”, у перекладі “Камо грядеші”) у своїй славнозвісній трилогії «Пан Володиєвський», «Потоп», «Вогнем і мечем», значна частина подій якої, відбувається в Україні, також вдається до гіперболізації, яка покликана піднести дух позбавленого, - на час написання трилогії, - державності польського народу. Так, наприклад, кумедний веселун та пройдисвіт пан Заґлоба вбиває у бою українського козака - велета Івана Барбатута, який сам та кінь під ним були удвічі більшими, ніж звичайно. Але відомо, що інші представники польської культурної еліти того часу, зокрема, інший знаменитий польський письменник Болеслав Прус критикували Сенкевича за необ‘єктивність та надмірний неприродний ура-патріотизм у його трилогії.
А чи хтось хоч один зі знаних представників сучасної російської культурної еліти висловився критично щодо історично необґрунтованого, а, по суті, взятого зі стелі примітивно-шовіністичного ура-патріотизму у фільмі комуніста Бортка? Таких немає…Принаймні про це широкому загалу нічого не відомо… Можливо саме тому український пророк Тарас Шевченко писав «ляхи були - все забрали, кров повипивали, а москалі і світ Божий в путо закували». Можливо саме тому патріотично налаштовані українці хочуть бути з Польщею у цивілізованому рівноправному Північно-Атлантичному Альянсі (НАТО), а не з Росією у, a priori, повністю підконтрольному їй (останньому дурневі на теренах так. зв. СНД відомо, що інакше просто не може бути!) Євразійському Союзі? Адже політика та ідеологія сучасної Росії мало чим відрізняється від чорносотенної великодержавної політики білих царів і Україні там може бути відведена лише роль пасербиці чи молодшої сестри, а не рівноправного члена сім‘ї.
І фільм Владіміра Бортка є цьому іще одним свідченням… Тому такий фільм є чи не найкращою агітацією думаючих (хочеться думати, що таких все ж більшість) українців … за НАТО! Адже у НАТО, на відміну від Росії, брехня не вітається і «за базар надо отвєчать»…
Валерій Степаненко: Фільм «Тарас Бульба» і … НАТО
Вкотре вже в Україні ламають списи, намагаючись відповісти на споконвічне запитання хто в Україні є “who” та з ким їй бути і куди йти. Останнім часом особливо багато списів було зламано чи принаймні притуплено через фільм народженого у Москві і вихованого у Києві відомого радянського та російського кінорежисера Владіміра Бортка, який є членом Компартії РФ. Саме його фільм, знятий за мотивами другої (цензурованої!) редакції відомої повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба», викликав бурхливий сплеск емоцій та діаметрально протилежні оцінки у ЗМІ та у середовищі інтелігенції. Щоправда, така розбіжність в оцінках визначається, головним чином, політичною орієнтацією оцінювачів: українські патріоти фільм критикували, представники 5-ї колони - хвалили, а недорікуваті хохли, як це заведено в українській традиції, мовчали, зайнявши улюблену позу «моя хата скраю».
Відразу варто наголосити, що фільм не є екранізацією, а лише знятий за мотивами повісті М.Гоголя, про що йдеться у титрах. Це дає право режисеру,- тим більше, що він є одночасно і автором сценарію,- відступати від класичної фабули твору, вводити на власний смак і розсуд нові епізоди, персонажі, події тощо. Всім цим пан Бортко скористався сповна. Щоправда зробив він це досить упереджено, тенденційно, спотворюючи історичні факти, намагаючись потрафити владоможцям та пересічним глядачам своєї нової Батьківщини, для якої імперські великодержавні амбіції завжди переважали поняття честі та елементарної порядності. Та й, з іншого боку, хто дає гроші, той замовляє музику. Відомо ж бо, що значну частину з $25 млн. бюджету фільму було надано Міністерством культури РФ. Хоч це комусь може й видатися дивним, але російське кіно, на відміну від американського, знятого у Голівуді, фінансується державою. Комерційно успішних російських фільмів упродовж року знімається лише декілька.
Атож, фільм В.Бортка перетворює трагедію українського козака Тараса Бульби на трагікомічний фарс у стилі нацистсько - більшовицького агітпропу 30-40-х років минулого століття. Підтверджень тому несть числа. Чи не найбільш притягнутим за вуха є те, що у фільмі ледве не всі українські козаки перед смертю думають виключно «про зємлю русскую і вєру православную». І це тоді, коли «землі русской» у розумінні, яке вкладає у неї режисер, просто не було – земля та називалася тоді як завгодно – Московщиною, Московським князівством чи царством, а зовсім не «землей русской». Тут режисер переплюнув навіть Миколу Гоголя, який, будучи купленим московським царем за 20 тис. рублів, не протестував, відповідно до історичних реалій, проти перетворення у 2-й редакції своєї повісті свободолюбного харизматичного українського козака Тараса Бульби ледве не на вірнопідданого холопа білого московського царя. Також цілком неорганічним є визначення Тарасом Бульбою обличчя щойно вбитого ним сина-зрадника Андрія, як ніби у «дворянина», адже в Україні на той час побутувало слово «шляхта», яке вживається і в сучасній російській мові. Звісно ж, що таке «мовне недбальство» є досить красномовним саме по собі. Добре хоч, що режисер не додумався передавати питоме українське звернення «панове» російським «ґаспада». Але це вже, певне, було в «вабше».
І хоч кожна «молода» імперія, до складу якої входять старші за віком та більш цивілізовані поневолені народи, намагається привласнити їх історію та культуру, але, наприклад, «велика» Румунія ніколи не претендувала на історію Древнього Риму, як на свою власну. Хоч паралель тут чітко простежується навіть у назвах: Roma – Рим, Romania – Румунія. Сучасна Московщина, яка привласнила собі чужий для неї старовинний український етнонім «Русь» та стала Росією (так звучить «Русь» на грецький кшталт) безсоромно вважає історію Київської Русі власною історією, а поневолений, асимільований, віками гноблений нею та перетворений на бидло руський (він же український) народ, який іще й досі не спромігся встати з колін, «молодшим» братом. Як кажуть, врятуй нас, Боже, від таких «братів», а з ворогами ми вже й самі якось впораємося.
Відомо, що як Річ Посполита, так і Московщина багато залили сала за шкуру українцям. А всесвітньо відомий знаменитий польський письменник, перший лауреат Нобелівської премії в області літератури Генрік Сенкевич (Нобелівську премію він отримав за роман “Quo vadis”, у перекладі “Камо грядеші”) у своїй славнозвісній трилогії «Пан Володиєвський», «Потоп», «Вогнем і мечем», значна частина подій якої, відбувається в Україні, також вдається до гіперболізації, яка покликана піднести дух позбавленого, - на час написання трилогії, - державності польського народу. Так, наприклад, кумедний веселун та пройдисвіт пан Заґлоба вбиває у бою українського козака - велета Івана Барбатута, який сам та кінь під ним були удвічі більшими, ніж звичайно. Але відомо, що інші представники польської культурної еліти того часу, зокрема, інший знаменитий польський письменник Болеслав Прус критикували Сенкевича за необ‘єктивність та надмірний неприродний ура-патріотизм у його трилогії.
А чи хтось хоч один зі знаних представників сучасної російської культурної еліти висловився критично щодо історично необґрунтованого, а, по суті, взятого зі стелі примітивно-шовіністичного ура-патріотизму у фільмі комуніста Бортка? Таких немає…Принаймні про це широкому загалу нічого не відомо… Можливо саме тому український пророк Тарас Шевченко писав «ляхи були - все забрали, кров повипивали, а москалі і світ Божий в путо закували». Можливо саме тому патріотично налаштовані українці хочуть бути з Польщею у цивілізованому рівноправному Північно-Атлантичному Альянсі (НАТО), а не з Росією у, a priori, повністю підконтрольному їй (останньому дурневі на теренах так. зв. СНД відомо, що інакше просто не може бути!) Євразійському Союзі? Адже політика та ідеологія сучасної Росії мало чим відрізняється від чорносотенної великодержавної політики білих царів і Україні там може бути відведена лише роль пасербиці чи молодшої сестри, а не рівноправного члена сім‘ї.
І фільм Владіміра Бортка є цьому іще одним свідченням… Тому такий фільм є чи не найкращою агітацією думаючих (хочеться думати, що таких все ж більшість) українців … за НАТО! Адже у НАТО, на відміну від Росії, брехня не вітається і «за базар надо отвєчать»…
You must be registered for see links
Zuzuka
прагну...
Відповідь: Интересные статьи из интернета.
При нападі проросійських бойовиків в Одесі загинув активіст ГО «Січ»
При виході з кафе «Орешек» на розі Олександрівського проспекту і вулиці Троїцької загинув від ножових поранень у результаті нападу групи проросійських бойовиків активіст патріотичної громадської організації «Січ», студент одного з навчальних закладів Максим ЧАЙКА. Другий активіст «Січі» з ножовим пораненням госпіталізований. Про це сьогодні повідомили УНІАН в обласному об`єднанні «Просвіта».
Керівник відділу громадських зв`язків УМВС України в Одесі Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА уточнила, що «за фактом вбивства 20-річного М.Чайки слідчим Приморського РВВС Одеси порушено кримінальну справу. Деякі особи, причетні до нападу дають свідчення, співробітники міліції вживають заходів для розшуку одного з підозрюваних у скоєнні злочину».
В інтересах слідства прізвище підозрюваного у вбивстві та обставини скоєного злочину не розголошуються.
Звертає на себе увагу той факт, що в одному із своїх виступів колишній лідер депутатської групи в Одеській міськраді Ігор МАРКОВ, який організував зі своїми охоронцями і прихильниками напад на групу демонстрантів-«просвітян» і активістів інших організацій біля будинку облдержадміністрації 2 вересня 2007 року, висловлював публічне схвалення подібним акціям місцевих проросійських екстремістів.
Слідче управління УМВС України в області півтора роки тому порушило кримінальну справу, в якій фігурують імена екс-депутата І.МАРКОВА та його охоронців, проте досі нікого до відповідальності не притягали. Минулого місяця звільнений з посади начальник Слідчого управління УМВС України в області Василь НЕЗНАМОВ.
від себе додам: вічна пам"ять...
При нападі проросійських бойовиків в Одесі загинув активіст ГО «Січ»
При виході з кафе «Орешек» на розі Олександрівського проспекту і вулиці Троїцької загинув від ножових поранень у результаті нападу групи проросійських бойовиків активіст патріотичної громадської організації «Січ», студент одного з навчальних закладів Максим ЧАЙКА. Другий активіст «Січі» з ножовим пораненням госпіталізований. Про це сьогодні повідомили УНІАН в обласному об`єднанні «Просвіта».
Керівник відділу громадських зв`язків УМВС України в Одесі Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА уточнила, що «за фактом вбивства 20-річного М.Чайки слідчим Приморського РВВС Одеси порушено кримінальну справу. Деякі особи, причетні до нападу дають свідчення, співробітники міліції вживають заходів для розшуку одного з підозрюваних у скоєнні злочину».
В інтересах слідства прізвище підозрюваного у вбивстві та обставини скоєного злочину не розголошуються.
Звертає на себе увагу той факт, що в одному із своїх виступів колишній лідер депутатської групи в Одеській міськраді Ігор МАРКОВ, який організував зі своїми охоронцями і прихильниками напад на групу демонстрантів-«просвітян» і активістів інших організацій біля будинку облдержадміністрації 2 вересня 2007 року, висловлював публічне схвалення подібним акціям місцевих проросійських екстремістів.
Слідче управління УМВС України в області півтора роки тому порушило кримінальну справу, в якій фігурують імена екс-депутата І.МАРКОВА та його охоронців, проте досі нікого до відповідальності не притягали. Минулого місяця звільнений з посади начальник Слідчого управління УМВС України в області Василь НЕЗНАМОВ.
You must be registered for see links
від себе додам: вічна пам"ять...
Santolege
Забанен
Армия КНДР находится в полной боевой готовности
09:34 «Вести.Ru»
Северокорейская армия «находится в полной боевой готовности, чтобы отразить посягательства на суверенитет республики в любой момент». Об этом говорится в заявлении Генерального штаба Корейской народной армии, которое обнародовало в субботу северокорейское информационное агентство ЦТАК.
В заявлении подчеркивается, что попытки оказать давление на КНДР посредством полномасштабного участия Южной Кореи в американской Инициативе по безопасности в борьбе с распространением оружия массового уничтожения Пхеньян будет рассматривать в качестве «декларации неприкрытой конфронтации и объявления войны».
«Южная Корея не должна забывать, что Сеул находится лишь в 50 километрах от военно-демаркационной линии», — цитирует агентство слова официального представителя КНА. Он подчеркнул, что Пхеньян намерен наращивать оборонные мощности, включая «средства ядерного устрашения», игнорируя договоренности, достигнутые ранее на международных переговорах. Представитель Генштаба подчеркнул, что КНДР «с самого начала шестисторонних переговоров никогда не возлагала на них особых надежд».
Инициатива Вашингтона и его союзников предусматривает перехват и досмотр самолетов и судов при подозрении в тайной перевозке незаконных видов оружия и компонентов ракетных систем. Участниками ИБОР с 2003 года уже стали 94 государства, сообщает ИТАР-ТАСС.
Сеул всегда заявлял о поддержке целей американской инициативы, но, принимая во внимание позицию северного соседа, ограничивал свое участие в ней и сохранял статус наблюдателя. Однако после ракетного пуска в КНДР 5 апреля Южная Корея заявила о позитивном отношении к вопросу о присоединении к программе США. При этом президент РК Ли Мен Бак категорически исключил взаимосвязь между планами Сеула и ядерными или ракетными угрозами со стороны Севера.
Южная Корея сегодня намеревалась официально объявить о своем решении присоединиться к ИБОР. Между тем агентство Ренхап со ссылкой на правительственные источники накануне сообщило, что РК намерена пока отложить этот шаг. Предположительно, поводом для этого стало предложение КНДР к правительству Республики Корея провести 21 апреля в индустриальном комплексе в приграничном Кэсоне двустороннюю встречу. Перечень вопросов для обсуждения северокорейская сторона не уточнила.
Ситуация на Корейском полуострове заметно накалилась после пуска ракеты в КНДР. В результате Совет Безопасности ООН принял заявление его председателя, в котором выступил с критикой действий Пхеньяна. КНДР в знак протеста объявила о возобновлении ядерной программы и прекращении участия в шестисторонних переговорах о ядерной проблеме Корейского полуострова.
09:34 «Вести.Ru»
Северокорейская армия «находится в полной боевой готовности, чтобы отразить посягательства на суверенитет республики в любой момент». Об этом говорится в заявлении Генерального штаба Корейской народной армии, которое обнародовало в субботу северокорейское информационное агентство ЦТАК.
В заявлении подчеркивается, что попытки оказать давление на КНДР посредством полномасштабного участия Южной Кореи в американской Инициативе по безопасности в борьбе с распространением оружия массового уничтожения Пхеньян будет рассматривать в качестве «декларации неприкрытой конфронтации и объявления войны».
«Южная Корея не должна забывать, что Сеул находится лишь в 50 километрах от военно-демаркационной линии», — цитирует агентство слова официального представителя КНА. Он подчеркнул, что Пхеньян намерен наращивать оборонные мощности, включая «средства ядерного устрашения», игнорируя договоренности, достигнутые ранее на международных переговорах. Представитель Генштаба подчеркнул, что КНДР «с самого начала шестисторонних переговоров никогда не возлагала на них особых надежд».
Инициатива Вашингтона и его союзников предусматривает перехват и досмотр самолетов и судов при подозрении в тайной перевозке незаконных видов оружия и компонентов ракетных систем. Участниками ИБОР с 2003 года уже стали 94 государства, сообщает ИТАР-ТАСС.
Сеул всегда заявлял о поддержке целей американской инициативы, но, принимая во внимание позицию северного соседа, ограничивал свое участие в ней и сохранял статус наблюдателя. Однако после ракетного пуска в КНДР 5 апреля Южная Корея заявила о позитивном отношении к вопросу о присоединении к программе США. При этом президент РК Ли Мен Бак категорически исключил взаимосвязь между планами Сеула и ядерными или ракетными угрозами со стороны Севера.
Южная Корея сегодня намеревалась официально объявить о своем решении присоединиться к ИБОР. Между тем агентство Ренхап со ссылкой на правительственные источники накануне сообщило, что РК намерена пока отложить этот шаг. Предположительно, поводом для этого стало предложение КНДР к правительству Республики Корея провести 21 апреля в индустриальном комплексе в приграничном Кэсоне двустороннюю встречу. Перечень вопросов для обсуждения северокорейская сторона не уточнила.
Ситуация на Корейском полуострове заметно накалилась после пуска ракеты в КНДР. В результате Совет Безопасности ООН принял заявление его председателя, в котором выступил с критикой действий Пхеньяна. КНДР в знак протеста объявила о возобновлении ядерной программы и прекращении участия в шестисторонних переговорах о ядерной проблеме Корейского полуострова.
-=alchemist=-
Забанен
Медведев почтил память маршала Маннергейма
* Радянсько-Фінська війна 1939-1940 рр. в результаті якої загинуло 93470 чол.