Фокс Малдер
Торговець чорним деревом
Re: Україна на початку ХХ сторічча.
Ось з приводу того, як захопили Україну і хто її захопив:
Тепер про більшовиків, як "розгорнули" українізацію в Україні (адже Ви саме про це полюбляєте зауважувати). При цьому Ви якось свідомо не продовжуєте, тобто вириваєте факти з контексту.
Так, серед тих, хто встановлював цей режим в Україні були і українці. Але ж зауважте, що то були люди, які мріяли про соціальну справедливість, про рівність, про свободу і братство. Вони мріяли про комуністичну державу, але державу Україну. Серед таких можна назвати письменника Миколу Хвильового. Або ще яскравий приклад - людина, що займала керівні посади в міністерствах УССР - Микола Скрипник. Ось невеличка довідочка пр нього:
Ви ніяк не заспокоїтеся, та знову і знову починаєте співати пісню про те, що серед більшовиків було ой як багато українців.КОСТА, а среди украинцев большевиков не было? Это была не классовая гражданская война? А война между злобной империей и незалежной Украиной?
Ось з приводу того, як захопили Україну і хто її захопив:
You must be registered for see links
,
You must be registered for see links
Тепер про більшовиків, як "розгорнули" українізацію в Україні (адже Ви саме про це полюбляєте зауважувати). При цьому Ви якось свідомо не продовжуєте, тобто вириваєте факти з контексту.
Так, серед тих, хто встановлював цей режим в Україні були і українці. Але ж зауважте, що то були люди, які мріяли про соціальну справедливість, про рівність, про свободу і братство. Вони мріяли про комуністичну державу, але державу Україну. Серед таких можна назвати письменника Миколу Хвильового. Або ще яскравий приклад - людина, що займала керівні посади в міністерствах УССР - Микола Скрипник. Ось невеличка довідочка пр нього:
Я чув, що він за службовими справами Москву їздив з перекладачем, хоча сам бездоганно володів російською. Він же затвердив і правопис, що стали потім називати скрипниковським (з буквою "ґ", з м'якими "л" в словах іноземного походження - "кляса", "плян", "аероплян", "бльокада"), і який комуністична влада скасувала потім, бо він протирічів їх планам на зближення мов, внаслідок якого українська мова на певний час позбулася букви "ґ", кличного відмінку а про м'яку "л" в іноземних словах годі вже і згадувати (більшість людей слова на кшталт "плян", "кляса" шокують і досі, і "грамотєї" говорять про їх запозичення з діаспори). Так ось, ті українські більшовики, хотіли України, а не інтернаціональної території. Побачивши, до чого призвели їх дії, вони або обривали своє життя (як ті ж Скрипник чи Хвильовий) або ж їх знищував режим починаючи з 1933 року. А тепер на їх місці ми маємо покидьків, що називають себе українськими комуністами, хоча насправді це звичайна "п'ята колона" Росії (Симоненко, Грач, Гмиря тощо).СКРИПНИК Микола Олексійович [13(25).І 1872, сл. Ясинувата, тепер місто Донец. обл. — 7.VII 1933, Харків) — укр. держ. діяч, академік ВУАН з 1929. Навч. (1900-02) у Петерб. тех-нол. ін-ті. Брав участь у соціал-дем. русі. Багато років провів у цар. в'язницях, на засланні, був засуджений до страти. Після жовт. перевороту 1917 в Росії повернувся в Україну, займав керівні пости в Нар. Секретаріаті УСРР: нар. секретар праці, нар. секретар торгу і промисловості, а впродовж березня-квітня 1918 очолював уряд. Від 1919 — в Раднаркомі республіки: нар. комісар держ. контролю, нар. комісар внутр. справ, нар. комісар юстиції і ген. прокурор УСРР та ін. Від березня 1927 — по лютий 1933 був нар. комісаром освіти, деякий час — головою Держплану і заст. голови Раднаркому. С. - один з ідеологів нац.-держ. і культур, будівництва в тогочас. Україні, чільний провідник політики, спрямованої на запровадження укр. мови в держ. установах, осв. і культурній сферах (див. Українізація). Підготовлений за участю С. укр. правопис було затв. Раднарко-мом республіки 1928 (його назвали «скрип-никівським»), він діяв до 1946. С. ініціював і всіляко сприяв організації енциклоп. справи в Україні (з 1927), став першим гол. редактором Укр. Рад. Енциклопедії, яка через кілька років була ліквідована більшов. владою «за націоналістичні збочення». Звинувачений у «націонал -ухильництві» та ін. контррев. «гріхах», С. покінчив життя самогубством. Автор численних наук, публікацій і публіцист, виступів, присвячених, зокрема, питанням українізації, утвердження укр. мови, розвитку нац. культури, освіти, мист-ва тощо; за життя С. більшість з них вийшла окр. виданням