You must be registered for see links
13.04.2014 02:32 Євген ТРОФИМЕНКО
Ніч із 12 на 13 квітня, а мені чомусь не спиться. Наплічник зібраний, у думках крутиться команда «На схід!» А ще – уява малює картину усього того бруду, котрий продажні ЗМІ виллють на «Правий сектор» за вказівками олігархів та їхніх маріонеток у владних кріслах. Можливо, виллють в неділю в день. Можливо, почали виливати вже зараз.
Ситуація наступна. Чи то виконуючи безпосередню агентурну роботу, чи то дбаючи про політичні інтереси одного з партійно-олігархічних кланів, нинішня влада і, в першу чергу, МВС здає Україну кремлівським імперіалістам. Спочатку був зданий Крим. Зараз здається схід країни. Сепаратистам не протидіють, зате українські патріоти зазнають репресій. Спочатку убили Сашка Білого. Потім прокотилася хвиля арештів членів «Правого сектора». Ще пізніше бандити з МВС, убивці Небесної Сотні намагалися роззброїти бійців «Правого сектора» у готелі «Дніпро». 12 квітня відбувся напад банд МВС на громадських активістів (представників Автомайдану, «Правого сектора», «Свободи») на кордоні Полтавської та Харківської областей з метою не допустити їх до акції в Харкові.
Влада повністю себе скомпрометувала, показала своє істинне обличчя. Що за таких умов вона буде робити? Виправиться? Не з їхнім сумлінням… Вона буде доводити, що чорне є білим, а біле є чорним. Конкретніше – спробує показати власну зраду глибоко продуманою стратегією національної безпеки, а патріотів, готових захищати територіальну цілісність України, – «нерозважливими радикалами» або ж «московською агентурою».
Подібна риторика уже не однократно озвучувалася. Вона спирається на ось таку баєчку: «Правий сектор» грає на руку Кремля, бо створює підстави для розгулу сепаратистів, введення російських військ і т.д. В конкретному випадку ця формула трансформується в такий месидж: «Правий сектор» своє діяльністю спровокував хвилю сепаратизму, тому його необхідно ліквідувати, а з самими озброєними сепаратистами (частина яких є такими ж громадянами України, як я – жителем Марса) необхідно вести переговори, щоб не допустити громадянського протистояння.
Добре, давайте подумаємо. «Правий сектор» не вдавався до активних дій у Криму, бо із наявними на той момент силами було б безглуздям йти воювати проти регулярної армії. Тим не менше, Крим було анексовано. Тактика «ми не піддаємось на провокації» не спрацювала. А чи спрацює вона на Донбасі? Питання риторичне.
Ідемо далі. «Правий сектор» створює підстави для введення військ або активізації сепаратистів. Невже ви думаєте, що Росія і справді потребує «підстав»? «Підстави», принаймні «з натяжкою», можна знайти завжди. Тим паче, зараз Росія пішла шляхом відвертого геополітичного бандитизму, тож «підстави» її мало цікавлять. Те ж саме із «картинкою для російських ЗМІ». Та ці ЗМІ самі малюють «картинку» у кращих традиція Йозефа Геббельса чи Іллі Еренбурга! Тож якби не було «Правого сектора», «фашистів» зліпили б і з немовлят…
Тепер питання: вам нічого не нагадує істерика про «недопустимість провокацій на сході країни». Мені особисто ця риторика нагадує грудневу-січневу істерію опозиції, внаслідок чого у лютому ми втратили Небесну Сотню (якщо так можна назвати 200-300 загиблих активістів). Пам’ятаєте, як революціонерів називали «тітушками», «провокаторами», «агентами Банкової»? Чомусь зараз у мене, коли я читаю проплачені ЗМІ, виникає дежавю… Тоді опозиція називала націоналістів «провокаторами», бо була імпотентною, боялася революції, не хотіла зміни системи. Зараз вчорашня опозиція-нинішня влада називає українських громадян, готових боронити Вітчизну, «бандитами» та «провокаторами», бо, імовірно, виконує чиєсь замовлення. Скільки жертв принесе наше суспільство, якщо повірить у брехню, котру йому пропонують? Дав би Бог, щоб суспільство цього разу повірило націоналістам, і тоді число жертв буде мінімальним, а здобутки – реальними. Проте розвіяти туман брехні і зомбування, на жаль, дуже важко…