Интересные статьи из интернета.

[zergius]

Відповідь: Интересные статьи из интернета.

Шлях до СОТ: побудовано благими намірами™
Олексій Блінов, Інститут вивчення Росії (ІВР), для ЕП, 11.12.2007, 11:34

"Виявили слабкість. А слабких – б'ють"
Володимир Путін

Ще не встигли відсвяткувати довгоочікуване підписання двостороннього протоколу України з Киргизстаном, як наш вистражданий процес вступу до СОТ наштовхнувся на черговий "сюрприз". Європейський Союз висунув вимогу, як це офіційно названо, "перегляду режиму експортного мита". У перекладі на людську мову з бюрократичної – пришвидшення відмови від експортних мит.

Як закалявся брухт, або СОТ понад усе

Тут потрібно згадати, що питання експорту брухту впродовж кількох років було основною та найзапеклішою (гарячіше хіба що було у "автомобілістів") ареною боротьби українських лобістів від бізнесу за кращі умови вступу до СОТ. Наші металурги, які формують значну частину економіки та експорту і для яких брухт чорних металів – стратегічна сировина, забезпечили блокування трибуни влітку 2005 року. Наприкінці 2006 року, коли вже стало зрозуміло, що змінити вони вже нічого не можуть, а очевидні вигоди від вступу до СОТ віддаляються, українська металургія "дала добро", і все було проголосовано. (Додатковою "морквиною" слугувала обіцянка ЄС розпочати переговори про зону вільної торгівлі відразу після нашого вступу до СОТ).

Дали добро металурги і навесні 2007 року, коли терміни зниження ставок експортного мита на брухт скоригували у бік пришвидшення під технічним соусом "рік членства у СОТ" замість "рік після року вступу до СОТ". Найімовірніше, цю правку внести попросили наші західні партнери, невдоволені якістю перекладу такого тяжкого слов’янського визначення часу (а може, слов’янської хитрості?). У будь-якому разі, результат редагування перекладу – кілька місяців часу. Того самого часу, який гроші.

Отже, 31 травня 2007 року (коли Верховна Рада вже "пакувалася" на передвиборчий відпочинок перед перевиборами) народні обранці у фантастичному для новітньої історії України пориві одностайності проголосували без зайвих "формальностей" 11 законопроектів для СОТ.

Потім всі почали чекати. Дострокових виборів і киргизів. Дострокові вибори виявилися невідворотними, а от киргизи аж ніяк не хотіли "ламатися". Сплатіть 27 мільйонів доларів США зранку – ввечері протокол, увечері долари – зранку протокол, але 27 мільйонів – уперед! А киргизів так просто не переговориш: у них-от і досвід кольорових революцій тепер не біднішій за нас.

І дотисли. Реноме збережено: гроші назвали гуманітарною допомогою. Звісно, від цього їхня кількість жодним чином не змінилася.

Романтизм у односторонньому порядку

Отже, всі протоколи підписано. Всі закони давно ухвалено. Уряд обережно говорить про якісь дрібниці, "котрі потрібно вирішити на експертному рівні". Але у нас же свято! Ми кожного року ставили наперед нереальні дати вступу, а тут є навіть можливість пересунути оголошений термін "початок 2008 року" на "принципове рішення СОТ у грудні 2007 року". І президент уже називає таке рішення "найкращим подарунком для України на Різдво".

І ми отримали подарунок, але трохи інший. Після років суперечок із Киргизстаном (який на експертних обговореннях економічних проблем як тільки не демонізували) виявилося, що претензії є у "зоні друзів" – у Європейському Союзі. (З яким ми підписали двосторонній протокол ще на початку 2003 року).

У нашій українській міфології ми звикли відводити ЄС місце позитивної, якщо використовувати толкієнівські терміни, "ельфівсько-єдинорізької" сили. Вони бажають нам добра, ми прагнемо до їхнього казкового краю. Проте у світовій торгівлі добрих справ нема. Як говорив Черчилль, тільки національні інтереси. Виражені у грошовій формі. Подивіться на бійки у рамках СОТ. Якщо homo homini lupus est (людина людині – вовк – лат.), то країна країні – конкурент (що гірше за вовка).

Хоча європейського сталевого гіганта і поглинула імперія пана Міттала, відповідні виробничі потужності не перестали бути європейськими. Там працюють європейські працівники, вони сплачують податки у ЄС. Їм потрібен брухт (що більше, поширеним на Заході електродуговим потужностям критично потрібен брухт). З іншого боку, їм не треба наш метал замість свого. А вступ до СОТ означає автоматичне скасування відповідної квоти.

Імпортні мита ми вже понизили. Так чому ж ЄС має робити нам подарунки на Різдво? Згадаємо безвізовий режим для громадян Болгарії та Румунії. Якщо подарунки у Європі і роблять, то радше для ЄС.

Щедрість як ширма для слабкості

Який же можна зробити висновок із цієї невтішної історії? Ми вже маємо відкриту економіку і живемо у глобальному світі. І це не красивий вислів гарвардських професорів. Це – реальність, де панують жорсткі закони конкуренції. І не місцевої, "кайдашевої" конкуренції, а глобальної, надпотужної.

Вони не конкурують за місця у нашій Верховній Раді, тому у політиці ми нормально почуваємо себе в атмосфері романтизму та рожевих (помаранчевих, біло-блакитних, сердечних – потрібне підкреслити) окулярів. Перенесення таких звичок на рівень міжнародних економічних відносин щоразу стає нам неприємним сюрпризом.

Висновок другий – нам "нема чим крити". Українська сторона абсолютно не має під рукою жодних можливостей відповіді на вимоги партнерів. Це показав і процес СОТ, де ми відступали перед багатьма – від США і ЄС до Киргизстану, і газові переговори, де за останні кілька років окрім ідеї підвищення тарифу на транзит у відповідь нічого так і не придумали.

Кожна поступка – свідчення тотальної слабкості наших позицій на зовнішньоекономічній арені. І що складнішими ставатимуть ці переговори, то потужнішими будуть наші поступки. Високий потенціал і привабливість України досі залишаються радше предметом гасел і мантр, ніж реальними речами. Тобто ми не готові відстоювати свої інтереси у світі реалій глобальної конкуренції. І який добрий учитель нас навчить? Якщо і навчить, то не у подарунок.

You must be registered for see links

 

[Kramar]

Відповідь: Интересные статьи из интернета.

Путінолюбам присвячується...

Постріли з Півночі
19.12.2007___ Юрій Корогодський, для УП

Несподівано для багатьох президент Путін зайнявся епістолярною творчістю. У формі послання він звернувся до президента Ющенка.

Російського "національного лідера" засмучує стан українсько-російських відносин та ситуація з російською мовою в Україні.

Атака Путіна

Путін вважає, що в усьому винен Київ: "Причому "ініціатива" (ускладнення відносин – ред.) виходить не з Москви".

Такий несподіваний обвинувачувальний початок може одразу загнати в глухий кут. У даному разі згадується відомий російський вислів "Лучшая оборона – это нападение".

Навіщо з'ясовувати, що сталося і хто винен, якщо можна одразу перейти у наступ.

Новини ТаблоID

Аня з "Алібі" розказала про кохання віршами

Как Сичкарь доводит Ващука до слез, а он ее "убивает"

У сім'ї Нікітіна поповнення

Как из звезды превратиться в светского кумира

"НеАнгели" візьмуть участь у гей-параді

Співаюче тріо XS влаштувало еротичну чистку

Супермен Терьохін мав справу зі злодіями


Новини Champion

Суркіс веде переговори з Ліппі

Слизька політика

Шевченко травмувався у грі з "Ліверпулем"


Складнощі у російсько-українських відносинах, дійсно, присутні, але чому вони виникають і чи впливають вони на перебіг двосторонніх стосунків?

Цікаве питання, зважаючи на рівень українофобських настроїв на вулицях Москви та незбагненно велику участь російського бізнесу у розбудові української економіки.

Лист Путіна з'явився після пропагандистської заяви російського МЗС, що мала тотожній зміст. Але ця заява не була першою за останній час.

В Україні практично не звернули уваги на заяву того ж Путіна, що з'явилася в жовтні як реакція на посмертне нагородження Романа Шухевича званням Героя України.

А в листопаді МЗС Росії нервово реагував на спомини про голодомор. Здається, що в цитованому нами листі, Путін вирішив згадати все, що можна.

"Йдеться, насамперед, про своєрідне трактування українською стороною подій нашої спільної історії, героїзацію військових злочинців, які співпрацювали з нацистами, розв'язану в низці регіонів України "війну" з історичними пам'ятками і похованнями радянських воїнів-визволителів, дискримінацію російської мови, що посилюється, діяльність, спрямовану на розкол Української православної церкви", - шокує українців та росіян Путін.

Шаймієв та Власов

Дивно, що Путін, дивлячись у бік України, не помічає, що коїться у нього в державі.

Цікаво було б дізнатись думку російського президента щодо трактувань "подій спільної історії" у місті Казань?

Як там, наприклад, оцінюють постать царя Івана IV і якими словами його там називають? І що з цими бусурманами в такому випадку робити?

Позбавити президента Шаймієва російського громадянства? Забрати в нього контроль над природними ресурсами та промисловістю республіки? Та ні, навпаки, Шаймієв та Кадиров, Рахімов та Ілюмжинов – це опора федеральної влади, її прихована сила та нездоланна могутність.

Що ж до осіб, що були причетні до батальйону "Нахтігаль"? Так в самій Росії вже більше п’ятнадцяти років триває суспільна дискусія з елементами національно-патріотичної істерики щодо армії Власова.

За цей час вийшли вже тонни наукової та науково-популярної літератури, в якій пояснювалося, що власівці воювали за Гітлера, тому що любили Росію. І вони її так любили, що не могли витримати те, що робив з Росією Сталін.

Тому йшли власівці до гітлерівської армії, стріляли у власних братів, допомагали Німеччині не програти війну СРСР. Але як вони в цей час любили Росію!

Можна було б ще прокоментувати черговий випад щодо проблем з російською мовою в Україні, але це обвинувачення настільки безглузде на тлі проблем з українською мовою в Україні та Росії, що доведеться читати далі.

А далі Путін якраз торкається проблем української громади в Росії.

"Хочу зазначити, що уряд Москви створив, по суті, зразковий заклад культури, котрий повною мірою відповідає культурним, освітнім та інформаційним запитам українців, які проживають у російській столиці...", - пише він про Український культурний центр на московському Арбаті.

Мабуть, усім хто знає, що в п'ятнадцятимільйонній Москві діє всього одна українська школа, не варто пояснювати як "захищені" національно-культурні права українців у Росії.

А щодо всього іншого, то в російській мові є чудове слово "показуха".

Передвиборчий психоз

Чому президент Росії саме зараз згадав про Україну та ще й в такому негативному контексті? Невже напередодні втрати (чи зміни?) повноважень у нього немає більш важливих питань?

На жаль, Україна стає в цьому випадку елементом російської передвиборчої кампанії. Зрозуміло, що Мєдвєдєв та Путін, Путін та Мєдвєдєв переможуть. Але їм потрібна не просто перемога, а тріумф, якого ще не знала історія.

Як відомо, росіянам завжди легко згуртуватися проти зовнішнього ворога. Навіть якщо цей ворог віртуальний.

У будь-якому разі для свідомості пересічних росіян, як вже неодноразово згадувала та ж УП, Україна залишається на рівні далекої Африки, чи в кращому випадку Середньої Азії. Абсолютна більшість росіян практично незнайома з деталями життя в Україні, тому поле для міфотворчості величезне.

І в даному випадку, на жаль, немає різниці між США та Грузією, Україною чи Молдовою.

Якщо президент сказав, що там вороги, то так треба, то вони дійсно є, і проти них треба вести війну. А "холодну" чи "гарячу", це вже як президент скаже, порадившись із "Газпромом". Якщо він "національний лідер", то йому краще знати.

"Ці недружні кроки вже затьмарюють атмосферу відносин між нашими державами. Більше того, вони можуть завдати серйозної шкоди двосторонній співпраці на різних напрямках", - погрожує Києву "національний лідер" Росії.

То знову на Новий рік перекриють газ? Чи будуть викидати українських "заробітчан" з Москви? Чи залишать Чорноморський флот після 2017 року?

Цікаво буде подивитися на реакцію нового українського уряду на дану кампанію російської влади.

Навряд чи Путін та його оточення обмежаться тільки цією заявою. До виборів російського президента та переформатування політичного поля в цій країні залишається ще більше ніж два місяці.

Отже, неминуче загострення. Росіян буде вкрай необхідно мобілізувати проти "оборзевших хахлов", щоб за димовою завісою такого офіціозу отримати черговий мандат на правління країною, на остаточне придушення опозиції, на завуальований "третій термін" чи щось подібне.

Дійсно, як можна залишати владу, коли в сусідній країні ще є живі "бендеровцы"?

Юрій Корогодський, 4post, для УП

Джерело:

You must be registered for see links

 

[Kramar]

Відповідь: Интересные статьи из интернета.

Миллиард для коммуниста

300 миллионов долларов, якобы полученных СПУ за участие в коалиции, могут показаться ничтожной суммой в сравнении с...

...«новогодним подарком», который, по некоторым данным, регионалы намерены преподнести коммунистам. По слухам, упорно циркулирующим в кулуарах Верховной Рады, на последних переговорах с «бело-голубыми» Петру Симоненко была предложена близкая к миллиарду долларов сумма за участие в объединённой оппозиции.

Столь стремительный рост парламентских расценок – за год более чем в 3 раза, источники в лагере регионалов смущённо объясняют не только неумолимой инфляцией, но и душевными терзаниями, возникающими у ключевых фигур партии в ожидании вероятного прихода «женщины в белом». Как известно, Юлия Владимировна уже пообещала вернуть приватизированное Ахметовым «Днепрэнерго» в государственную собственность. Не меньшую опасность премьерство неистовой «леди Ю» таит и для грандиозных планов СКМ по приватизации строящейся Днестровской ГАЭС – крупнейшей в Европе энергогенерации.

Наконец, приватизационная судьба ещё одного потенциального гиганта – Долинского ГОКОРа (Горно-обогатительного комбината окисленных руд), также может оказаться в руках Тимошенко. Впрочем, не одного только богатейшего человека Украины мучают ночные реприватизационные кошмары. Так, например, компания «Винко Интернешнл ЛТД» и регионал Андрей Клюев тоже несколько обеспокоены тем, насколько легитимными покажутся новому премьеру права нынешних разработчиков Прикерченского участка черноморского шельфа. Стоит отметить, что это лишь часть бизнес-проектов представителей «бело-голубого» лагеря, успешности, а в некоторых случаях и самому существованию которых, несёт угрозу приход Тимошенко.

В этих условиях коммунисты жизненно необходимы Партии регионов, причём не столько как верные единомышленники, сколько как сила, которая гарантированно не будет поддерживать коалицию. Потому что, как с характерной деликатностью отметил один из фронтменов ПР Василий Киселёв, «люди имеют свойство болеть, в командировки уезжать, заниматься бизнесом и прочим. При этом мы как оппозиция будем жестко требовать, чтобы в зале во время голосования было 226 депутатов. И уверяю вас, у коалиции истерика будет уже через неделю». Таким образом, соглашение с коммунистами необходимо регионалам в качестве превентивного удара по силам коалиции, который не позволит НУ-НСу и БЮТу использовать КПУ как дополнительный ресурс на важных голосованиях. Другими словами, регионалам надо успеть договориться с коммунистами, пока этого не сделала Тимошенко, социальные и экономические воззрения которой, кстати, гораздо ближе к коммунистической идеологии, чем взгляды «диких рыночников» из Партии регионов.

Что же касается суммы, которая по сведениям парламентских источников была предложена лидеру КПУ представителями регионалов, то, при всей своей сенсационности, она вполне обоснована прагматиками из ПР, руководствующимися принципом «отдать меньшее, чтобы не лишиться большего». По самым скромным подсчётам, потери бизнеса депутатов-регионалов и лояльных им предпринимателей в случае прихода Тимошенко и присутствия в парламенте эффективной, поддерживающей правительство коалиции, могут составить более десяти миллиардов долларов. Также не стоит забывать, что помимо приватизационных вопросов парламент утверждает членов Кабмина, главу Антимонопольного комитета, главу Госкомтелерадио, главу Фонда госимущества, увольняет этих лиц, решает вопросы об отставке главы правительства и министров, рассматривает законопроекты налоговой сферы. Поэтому лишение коалиции «коммунистического» ресурса многократно увеличивает влияние ПР в Верховной Раде. Тем более, что блок Литвина, несмотря на повсеместно декларируемую самостоятельность, на деле контролируется «бело-голубыми». Достаточно вспомнить, что руководителем предвыборного штаба Литвина был близкий к регионалам Игорь Шаров, а главными спонсорами блока на этих выборах выступали бизнесмен Василий Хмельницкий, идущий под номером сто от Партии регионов, и Пётр Порошенко, которого ещё в бытность его в «Нашей Украине» называли главным «контактёром» с «донецким космосом» – центральными фигурами ПР.

В свете этих обстоятельств главной целью бело-голубых являются коммунисты. Пойдут ли они «неверной тропой» Мороза, покажет время. Во всяком случае Симоненко уже заявил, что его партия никогда не будет голосовать за Тимошенко. Быть может, «подъёмные» уже выданы?

Денис Железняк

Джерело:

You must be registered for see links

 

[Andys]

Ответ: Відповідь: Интересные статьи из интернета.

НАПРАВО — АБЗАЦ, НАЛЕВО — ЗВЕЗДЕЦ, ПРЯМО — … (24.12.07 13:30)
Ну так, во первых строках покончим с необходимыми формальностями: как, когда, где, сколько (сколько — зачеркнуть), зачем и почему главный милиционер нынешних времен Юрий Луценко будет увековечивать память главного орла «эпохи Гонгадзе» Юрия Кравченко — мне неизвестно, «не была, не состояла, не участвовала, не привлекалась», прошу праздно любознательных звонками не беспокоить.

И, как говорится, если ты мазохист и тебе одиноко, отправь голосовое сообщение «Сосите, пидоры!» на номер 02.

Остальных озабоченных прошу характерную фразу «Мы его теряем!» произносить с выражением, но без ссылок…

Так чем там у нас о прошлом разе закруглилось? А-а, мы хором и с воодушевлением исполняем, куда проброшенная Юля посылает «дорогого Виктора Андреевича».

А Юлю-то, против её собственных мрачных ожиданий, взяли и избрали! На руках, можно сказать, в кресло вознесли.

Рук, конечно, минимально, но это детали. Факт, что свершилось.

И что характерно, народ: маршрут для Виктора нашего Андреевича никаких изменений не претерпел. Ты понял? Даже наоборот: новые обстоятельства очерчивают пункт назначения еще более, я бы сказала, выпукло.

То есть, вот вышла Юля с телеобращением к народу на «Интере», мощным, жестким таким украинским вариантом на известную тему «мочить в сортире» — и я попробовала посчитать среди обещаний заждавшемуся обществу твердой руки, сколько ж раз она указала Президенту на выпуклость.

Та, в каждой строчке. Только точки. Но эхо до сих пор: «на-хм… уй… уй…».

Но красиво: «Хаоса в стране больше не будет. Будет — порядок. Моя премьерская этика проста и понятна: кто хочет работать — будет работать, кто хочет красть — тот будет отвечать. И всё, альтернатив не существует». (УНИАН,

You must be registered for see links

).

Не, это поэма. На Банковой учат наизусть. Будут Президенту из-под елки декламировать пораздельно.

«Мы не отказываемся ни от одного своего обещания, мы несем полную ответственность за каждое свое слово, за каждое предвыборное обязательство. Наша предвыборная программа и Программа деятельности нового правительства — это тождественные вещи». Писк.

Особенно элегантно Юля высаживает Ющенку с единственного конька, на котором он трусил, аки мессия на осле, присвоив себе безраздельное право определять духовные и идейные ориентиры паствы: «Мы сделаем все для того, чтобы поднять Дух и Духовность Нации, возобновить и выучить правдивую историю нашего народа. Вернемся к воспитанию патриотизма и любви к своей Земле. Украина больше не будет зоной культурного бедствия, она будет территорией высокой культуры и красоты».

Эй, что там происходит? Глазки Виктора Андреевича потеряли орбиту?..

Не послала она его только один раз: между делом объяснив, что когда она говорит «мы сделаем, мы выполним, мы наведем порядок», то имеет ввиду «единство Президента Украины, правительства и демократической коалиции в Верховной Раде».

Ну да, ну да. Что-то такое знакомое. Ну. Предложение любви втроем: я, ты и твоя жена — не, не согласен? Тебя вычеркиваем.

Ой, получается — и здесь нахм.

Вот ведь проблема. Стоит Кентавр перед камнем, на котором написано: «Налево пойдешь — коня потеряешь, направо — голову сложишь», и думает…

Но, в общем-то, все, кроме Президента, уже понимают: какой на хер Кентавр? «Направо — абзац, налево — звездец, прямо — пиздец». Ну, и куда ехать?

А голос откуда-то сверху: «Ну-у-у, ты-ы-ы, мужик, чиста определяйся, а то прямо здесь валить начнем».

Тут вот некоторые говорят: Юля с экрана агитировала гражданина Ющенко проголосовать за нее на президентских выборах.

Какое «гы-гы-гы!»? Ни фига она его не агитировала. Она просто показала на пальцах, что если он упрется — его не поймут. Другие граждане.

Ну, кроме рабов, может быть, которых Ющенко мордой об стол потер, в разрез с мнением фракции раздав портфели продажным неподписантам, а рабы все равно ходят по эфирам со свидетельскими показаниями: вот-де Юля, встречаясь с нунсами, заверила, что не имеет президентских амбиций и т.д…

Ребята, вы её ритуально спрашивали, она вам ритуально ответила, но дело ж не в этом даже, а в том, что не надо людей дурить, не надо заранее выстраивать прежнюю страшилку «или Янукович, или все — за Ющенко».

«Наш сукин сын» — это вовсе не наш сукин сын, а просто сукин сын. Что для многих стало оглушительным открытием.

Мы виноваты, что не уберегли то, что народилось на Майдане. Свою веру, свое достоинство, свою честь, свое право. Надо исправлять ошибку, если мы — уважающие себя граждане, для которых Украина — Родина, а не страна проживания.

И Ющенко должен знать уже сегодня, что на нем поставлен жирный крест. Не только потому, что лжив, корыстен, непорядочен, неблагодарен и архиаморален.

И не только потому, что подозрительно неадекватен, абсолютно несостоятелен и крайне бездарен.

А потому, что в своем упертом непонимании того, что именно он, в первую очередь, угробил шанс Украины, который дается не каждому поколению, именно он, в первую очередь, убил надежду, которая способна поднять народ не в каждом столетии, — в этом дубовом непонимании он не просто бесполезен, он опасен для Украины и её будущего.

Гораздо более опасен, чем даже какой-нибудь бульдозер, чьи откровенные действия вызовут откровенное сопротивление, взломают застывшую в душах обреченность, всколыхнут мозги и эмоции, сплотят лучшие силы нации…

Мы, чай, не Россия, слава те, Господи. Не Россия по определению! Начнём все сначала.

А нет — так нет. Значит, такая нация, которой как не было, так и нет. И всё по-честному. Лучшего не заслужили.

И Юлькой пугать не надо. Да, её если понесет, то хрен удержишь. Это если опять варежку разинуть, как с мессией, и сидеть, пока говно через ноздри не попрет.

А если по-другому, как это в зрелой демократии, в гражданском обществе положено: чуть закосила в сторону от Конституции — за косу, чуть перегнула палку — по хребту, чуть перетянула одеяло — по заднице.

А, не приведи, Господи, на свободы посягнула — ну, тогда подол на голову, и кто последний, я за вами. Фигурально, конечно.

Но мы сами в себя не верим, мы еще не знаем, что это большой труд — отвечать за свой выбор, поэтому нас так легко пугать.

«Даешь Кучму-2 — а то будет красный реванш». Дали. Вырванные годы. И жизни.

«Даешь Ющенку-2 — а то будет синий реванш!». А хер вам.

И все разговоры о втором сроке Ющенко надо считать антинародными, а всех нунсов, качающих эту тему, надо записывать в предатели нации и Отечества.

Люди ж надеялись, он выборы досрочные назначил, потому что осознал, чего сам лично со страной сотворил своим безделием, тупыми играми, меморандумами и универсалами.

Вот проснулся однажды — глядь, сколько говна навалено. И сразу мысль — это ж я навалял!

Ну, спохватился — и давай выгребать.

А нет. Оно этими выборами себя благоустраивало. По-новой.

А когда не так сталося, як гадалося, оно со своим гиблым рейтингом пошагало по граблям со свистом.

И шагало так, аж пока самый последний апофигист в стране не понял, что Президент категорически боится и тормозит Юлю, с которой обещал народу коалиционироваться. А Балога категорически боится паяльника, который ему обещан большими донами, в случае, если Юлю затормозить не удастся.

На самом деле, про Президента — чистая правда, а про Балогу — чисто выдумки. Он в деле с донами — «от имени и по поручению», и это дело борьбы с Юлей только сейчас пойдет по-черному. Точнее бы сказать: по-синему. Что еще хуже.

Хотя целеустремленный Бандерлог Иванович с премьерством Юли воевал до последней минуты.

Юля, конечно, знала это, и потому речь её перед голосованием была угрожающе-прощальной: «І я прекрасно знаю, з ким зустрічалися і вчора, і сьогодні, для того щоб голосів цих не було».

Ну, может, Юля имела в виду, как в воскресенье перед решающим вторником Бандерлог Иванович рванул в Женеву на встречу с Беней (Беня — это кликуха, которую успешно легализовали в информпространстве край умные адвокаты могучего олигарха Игоря Коломойского).

Да, так Бандерлог рванул. И стечение ли обстоятельств, что именно в Швейцарии тогда был болезно-горнолыжный Президент — не скажу, не знаю.

Но Бандерлог имел к Бене деловое предложение: чтоб человек пять, Беней контролируемых в БЮТе, съехали с голосования за Юлю. Красота, а? «И пусть вас не волнует этих глупостей». Оцени задум, народ.

То есть, он как бы предложил Бене вытащить яйца из Юлиной корзинки и все, сколько есть, добавить в лукошко к Ющенке.

И Беня его не огорчил. Как бы. В смысле, Бандерлог, видимо, так понял, что Беня готов вообще без яиц остаться, только бы Банковой таки было хорошо.

Но, я вас спрашиваю, где вы видели такого Беню, шоб готов мостить светлое будущее разных кидал своими собственными яйцами?

Ша, не надо слов! Беня знает за облаву.

Поэтому, когда около девяти утра во вторник Бандерлогу Ивановичу в телефоне знакомый голос сказал: «Не получилось» — в парламенте началась дикая, замеченная всей прессой, суета среди петевок-крилей-ехануриков на предполагаемой связи с Бандерлогом…

Посыпалась комбинация, опять во всю неприглядность зияла игра Балоги, и Президент опять, как всегда, не в белом…

Вот так оно примерно и случилось, Юлино премьерство. Из-за абсолютного дефицита времени с учетом сломанного в последний момент сценария. «Так вас ждет такое, что это не слыхано».

Ну. Пароход уперся в берег, капитан кричит: «Вперед!». Как такому разъебаю доверяют пароход?

Теперь «синяки» сели в оппозицию, слепили теневое правительство, чтоб обиженного Януковича чем-то занять, куда-то в президиум посадить, он в общей массе грустный, как на нарах, и грозят «широкими акциями протеста».

По какому поводу — я не дослушала, сильно испугалась. Слушайте, что угодно — только не это! И даже не потому, что на дорогах Киева — мечта импотента: всё стоит.

Просто Киев такой параши больше не выдержит. «Ой, ну что ж от вас так воняет? — Во мне умер великий поэт, художник и ученый. Вот, лежат все втроем, разлагаются!»

«Мне говорят: вы пытаетесь играть в шахматы с оппонентами, а они берут доску от этих шахмат и бьют вас по голове. Мы на это обратим внимание», — сказал Янукович.

Лучше бы звучало — «особое внимание». А то еще было: в Олимпийские виды спорта ввели новый: забивание гвоздей головой. Проходят соревнования.

Выступает французский спортсмен. Два гвоздя забил — и его унесли с разбитой головой. Выступает американец. Три гвоздя забил — и его уносят.

Выступает Дон. Забил пятьдесят гвоздей.

Объявляют результат: первое место — США, второе место — Франция, третье место занял Дон.

Донцовые тренеры обиделись и пошли наезжать, почему только третье. «А ваш спортсмен вообще нарушил правила: он забивал гвозди шляпками вниз».

То есть, я всё о том, что Юльке, пожалуй, тяжко будет: один безголовый, остальные непробиваемые…

«Что вы скажете на это несчастье? Это ж кошмар…»
24.12.2007 | Добавил: главврач Татьяна Коробова | Рейтинг: 18.67

Взято с durdom.in.ua

 

[Andys]

Ответ: Интересные статьи из интернета.

Интервью Юрия Шухевича гезете 2000 (2 страницы)

You must be registered for see links

You must be registered for see links

 

[Radianta]

Ответ: Интересные статьи из интернета.

В БЮТ усилили охрану Тимошенко в связи с возможным покушением
Комментарии
Лидер проката
11.12.2007
У Юлии Тимошенко не получилось с первого раза стать украинским премьером


БЮТ усилил внутреннюю охрану своего лидера в связи с заявлениями о возможном покушении на Юлию Тимошенко. Об этом агентству УНИАН сообщил один из лидеров БЮТ, депутат Верховной Рады Украины Александр Турчинов. "Мы усилили систему внутренней безопасности, которая касается нашего лидера", - пояснил Турчинов.
По его словам, до той поры, пока в Верховной Раде не будет рассматриваться вопрос об избрании премьер-министра, Тимошенко попросили "лишний раз не передвигаться" по парламенту. Турчинов также сообщил, что БЮТ связался со Службой безопасности Украины с просьбой проверить всю информацию относительно возможного нападения на Тимошенко.

При этом депутат выразил надежду, что "все же есть граница, через которую не могут переходить политики, как бы они не хотели и как бы они не боялись нашего лидера". "И я надеюсь, что это опять останется лишь выбросами информации", - заметил Турчинов, говоря о появившихся сообщениях о возможном покушении на Тимошенко.

В свою очередь, в пресс-службе Генеральной прокуратуры Украины сообщили, что в случае, если лидер БЮТ обратится к генпрокурору с официальным заявлением, то по вышеуказанному поводу будет назначена проверка изложенной информации, а также решен вопрос о предоставлении ей дополнительной охраны в случае необходимости.

Как уже сообщалось, в среду неизвестный мужчина пытался предупредить Тимошенко о подготовке покушения на ее жизнь. Согласно сообщению на сайте компании "Укртелеком", в помещение "Телекомсервиса" ОАО "Укртелеком" в Киеве зашел неизвестный и без комментариев передал оператору отделения записку с текстом сообщения на сайт лидера БЮТ: "Внимание! Юля!!! Снайпер следит за тобой! Четверг", после чего сразу покинул помещение.

Ранее о возможном заказном убийстве Тимошенко заявил российский эксперт, руководитель Института политических исследований Сергей Марков. По его словам, "почти вся элита Украины объединилась, чтобы не допустить Юлию Тимошенко к власти".

Как вам такое?

 

[windsong]

Ответ: Интересные статьи из интернета.

Как вам такое?

Ну.. что тут скажешь?..Этих "готовящихся покушений" на Ю.В. было больше чем на БАБа))

А вот, что можно встретить в тех малочисленных (и чье кол-во все меньше в Украине) изданиях, которые не боятся высказывать мнения, отличные от "генеральной линии":

"Киевский ТелеграфЪ", Украина
25 декабря 2007

Демократия на "ручнике"​

"Могут ли люди, ставшие на карачки, строить страну, встающую с колен?"​

Президент Украины Виктор Ющенко, как ни странно, как-то сказал одну умную вещь, характеризуя Верховную Раду, которую он "получил" благодаря досрочным выборам 30 сентября.

"Для меня самая большая проблема нынешнего парламента - это тот антагонистический дух, который привносится вместе с победителями", - отметил он.

Ющенко, наверное, имел в виду под "победителями" все пять партий и блоков, прошедших в Раду. Но в полной мере этот антагонистический дух касается и тех, кто создал сегодня парламентское большинство, и тех, кто оказался в оппозиции. Никто никому не хочет уступать. Не говоря уже о том, чтобы совместно работать. . .

Парламентское большинство, оформленное в так называемую коалицию демократических сил (КДС), уже создало и свое правительство во главе с Юлией Тимошенко. И именно то, как формировалась КДС и назначалась главой Кабмина Тимошенко, свидетельствует: антагонизм в отношениях между политиками не исчез. Более того - этот антагонизм убивает демократию в парламенте. А потом, не исключено, убьет ее и в обществе.

Все хотят только своей победы, а для этого нужны не рассуждающие философы-демократы, а солдаты, спаянные одной целью, не обсуждающие, а выполняющие команду вождей-командиров.
Если такие настроения выплеснутся за стены здания Рады, то Украине, так гордящейся сегодня приверженностью общемировым цивилизационным ценностям, придется несладко.
Ну и, конечно, молодое поколение украинцев, выросшее за 16 лет независимости, узнает, как пахнет тоталитаризм или даже квазиавторитаризм.

КДС, как известно, создавали, заставляя депутатов из Блока Юлии Тимошенко (БЮТ) и блока "НУНС" лично расписываться под неким коалиционным соглашением.
Всех, кто не соглашался, подвергли давлению и обструкции. КДС в 227 голосов была создана. Демонстративно не подписался только один человек - Иван Плющ, старый аппаратный "волк" еще советских коммунистических времен, который отлично знает, что бывает, когда всех заставляют кричать "одобрямс" или подписывать письма "не читал, но осуждаю", не думая.

Ну а символом избрания Тимошенко премьером стал не Плющ, который остался верен себе и воздержался, а. . . Юрий Ехануров.

И дело даже не в том, что его назначили министром обороны в новом кабинете по квоте Президента, лишь бы его голос пошел за Юлию Владимировну. Суть в том, как это выглядело визуально. Еханурова, дабы он отдал голос "правильно", нагибали по полной как коллеги по КДС, так и неизвестные по телефону. Еханурова обложили со всех сторон, прессовали и разве что руки не выкручивали публично. И Ехануров, как и все, покорно сказал "за", поднял руку и опустил глаза, а потом и голову. . .

Точно так же голосовали в ручном режиме и все остальные члены КДС. Среди этих так называемых демократов никто никому не доверяет, а значит, был изобретен такой вот способ тройной клятвы в верности: нужно было каждому сказать лично "за", поднять руку и обязательно засветиться фейсом в телекамеру, чтобы все увидели: да, это он - Иванов, Петров, Сидоров. И телекамеры беспристрастно все фиксировали, и все это могли увидеть.

Тимошенко стала премьером с перевесом в один голос. И заявила, что демократия наконец-то победила. Но это, как говорится, вряд ли.

Во-первых, потому, что демократия - это не реваншизм. И демократические выборы - это не война, после которой победитель получает все. На любых выборах всегда кто-то кого-то побеждает, но:

а) перевес КДС в Раде - всего в три голоса, и это свидетельствует о нестабильности не только в Раде, но и в стране;

б) украинское общество, увы, расколото противоречиями, которые не сгладить простым демократическим централизмом - безоговорочным подчинением меньшинства большинству. Нужен разумный мировоззренческий и политико-психологический консенсус;

в) страна разъединена по географическому принципу, но выборы - это не гражданская война, после которой запад завоевывает восток или наоборот.

Тимошенко этого не поняла. И ее речь перед голосованием напоминала обещания козла отпущения из песенки Высоцкого: "Распишу туда-сюда по трафарету, всех на роги намотаю и по кочкам разнесу, и ославлю по всему по белу свету". "оранжевые" уже вели себя в Украине, как в завоеванной стране, когда после победы Ющенко на президентских выборах устроили люстрацию для почти 20 тысяч человек, которых заподозрили в лояльности к политическим оппонентам. Тимошенко фактически сейчас пообещала то же самое. . .

А ведь досрочные выборы задумывались в Украине, чтобы изжить политическую коррупцию во власти и преодолеть раскол в политикуме, а затем и в стране.
Сегодня находящуюся в оппозиции Партию регионов вообще затянули на досрочные выборы, пообещав ей создание так называемой "широкой коалиции" с частью пропрезидентских сил, чтобы потом вместе выработать приемлемый и взаимовыгодный консенсусный путь развития для страны.
Получается, что, извините за тавтологию, ничего не получается, и налицо - обман. Как перед этим было тотальное нарушение Конституции и законов страны, на что согласились "регионалы" и благодаря чему выборы и стали возможными. . .

Во-вторых - и это самое главное! - демократия не может быть ручной или управляемой вручную. Она или есть, или ее нет.
И если человек лишен свободы не просто думать в тряпочку, но и свободно высказывать свои мысли, не боясь преследований, то это что угодно, но только не демократия.

Да, политик должен сохранять верность идеям, с которыми он шел к избирателям. Но идеям, а не партиям или - как у нас получается - лидерам и вождям этих партий.

Замена свободного парламентского волеизъявления каждым депутатом казарменно-императивным подчинением директивам партии - это и есть ленинский демоцентрализм в новых условиях, фактически необольшевизм, который предпочитает подчинение и наказание за ослушание убеждению.

А ведь Плющу его соблочники не просто угрожают забрать мандат, но и уже пытались даже запретить ходить на футбол с Ринатом Ахметовым, если он, Плющ, не полюбит "нашу Юлю" и не подпишет документ о создании коалиции.

Депутаты же, превращенные в покорных кнопкодавов, - это не просто жалкое, душераздирающее зрелище. Это еще и невозможность договориться "враждующим" сторонам: если одна из них всегда будет побеждать другую голосованием из-под палки, то это - курс на постоянную конфронтацию и на желание "побежденных" отмстить. А кто кому должен в Раде мстить, если они все вместе на страну обязаны работать? Кроме того, возникает вопрос: как могут люди, поставленные на карачки перед партийными вождями, строить страну, встающую с колен?

И, наконец, в-третьих, демократия - это еще и народовластие, представительство народа во власти. И если сегодня говорить о победе демократии, то нужно четко знать, а желают ли люди продолжения политической конфронтации и нестабильности, влекущей за собой снижение уровня жизни? Нет, все говорят, что хотят жить спокойно, зажиточно и счастливо. И не завтра, а уже сейчас. Так в чем же дело? Может, именно это и имел в виду все тот же Ющенко, когда говорил об "общенациональной цели, мечте и якоре", которые всех объединили бы?

Остается лишь узнать: почему он об этом только говорит, а действует Тимошенко?.."


И действительно - почему?.. :shock:

 

[Kramar]

Відповідь: Интересные статьи из интернета.

Українська правда
Секретна кімната Віктора Януковича
28.12.2007___ Віктор Чивокуня, УП

Загострене відчуття небезпеки переслідує Віктора Януковича, доказів чому не треба довго шукати.

Довжелезні пробки в районі Куренівки, коли він їхав на роботу з резиденції в Петрівцях, нова рамка металопошуку біля кабінету, перекриті сходи на сьомий поверх Кабміну... Навіть інцидент з яйцем, який стався у 2004 році, люди в його оточенні пояснювали передчуттям замаху, в якому жив Янукович.

В останні місяці перебування Януковича на посаді прем’єра з'явилося ще одне свідчення його переживань.

Це – спеціальна капсула, захищена від прослуховування. Її встановили на сьомому поверсі Кабміну, у приміщенні між робочим кабінетом Януковича і великою залою засідань уряду.

Раніше тут була прохідна кімната з овальним столом, через яку прем’єр потрапляв до зали засідань.

У цьому невеликому приміщенні могли відбуватися наради перед Кабміном, і в часи попереднього президента тут ще висів портрет Кучми, а після Майдану стіну прикрасили Ющенком. Коли Тимошенко вперше була прем’єром, тут щопонеділка відбувалися робочі сніданки за її участі.

Зараз цієї прохідної кімнати взагалі немає. На її місці прямо на підлозі встановлена суцільна конструкція зі сталі. Своїм зовнішнім виглядом вона нагадує величезний промисловий холодильник або сейф. При чому по боках цей витвір конспірології оточили ще однією стіною.

Вхід всередину цього приміщення відбувається через дерев'яні двері, які зовні виглядають дуже непримітно. Насправді за ними розташовані ще одні, залізні, як у банківському сховищі.
Кімната "синьої бороди"

Все опломбовано, і тільки окремий працівник охорони має право знімати пломбу та запускати всередину прем’єр-міністра.

Якщо дивитися спереду, то це виглядає як вхід у кабінет. Але, якщо зайти ззаду, то можна побачити безпосередньо стальний корпус, на якому висить табличка наступного змісту:

"Спеціальна екранована кабіна Гарант-5КМ. Класифікація СЕК – ІІ клас. Конструктивне виконання – збірно-розбірна. Номер виробу – 001. Дата виготовлення – 31.07.2007 року".
Зовні спецкабіна нагадує гігантський холодильник

Хоча на пломбі значилося, що приміщення не використовувалося вже кілька днів, однак кондиціонер, який обслуговує цю кабіну, продовжував працювати в режимі температури 21 градус.

За розповідями обізнаних людей, всередині це таємниче приміщення має площу близько 10-12 квадратних метрів.

– Підлога, стеля та стіни виконані з заліза, всередині там стоїть стіл і чотири стільці, всі меблі прозорі та в стилі хай-тек, - зазначив співрозмовник "Української правди".

Саме тут Янукович проводив найбільш секретні переговори.
Кондиціонер, який обслуговує кабіну, ніколи не вимикають

Тимошенко дізналася про те, що тепер у неї є таємнича кімната, від нового міністра Кабінету міністрів Петра Крупка.

Напередодні першого робочого дня Тимошенко Крупко прийшов до Кабміну, де його зустрів попередник Анатолій Толстоухов. Він провів екскурсію по новим об’єктам, які побудували за рік володарювання Януковича. Крім зали для прийому іноземних делегацій, Толстоухов показав і кабіну, захищену від прослуховування.

Джерела "Української правди" розповідають, що Тимошенко цим приміщенням жодного разу не користувалася. У нової урядової команди є недовіра до цього нововведення.

– Ми не можемо бути переконані, що Віктор Федорович та його люди не залишили там всередині "сюрприз", який дозволить їм бути в курсі всіх наших справ, - сказав один з чиновників, наближених до Тимошенко.

"Українська правда" з'ясувала, що замовником будівництва таємної кімнати був секретаріат Кабінету міністрів.

Сам Толстоухов відмовився коментувати, чому він видав таке розпорядження.

– Ви про це пишете – от ви і з'ясовуйте! Я нічого не пам’ятаю, бо дуже багато паперів підписував протягом одного дня.

Але коли зайшла мова за вартість об’єкту, Толстоухов заявив, що екранована кімната коштувала "менше мільйона гривень". Звичайно ж, бюджетних грошей.

Прес-секретар Януковича Денис Іванеско відмовився розповідати щось про причини, якої саме прослушки боявся екс-прем’єр і навіщо вони монтували таку кабіну.

– Я все це не коментую, що це стосується питань безпеки, - сказав Іванеско.

Джерела в оточенні Януковича запевнили, що наявність такого приміщення всередині органів влади, які дотичні до державної таємниці, є вимогою закону. Водночас вони не змогли пригадати, в якому саме нормативному акті це записано.

– Єдине, що можу підтвердити – це те, що всередині кабіни глушиться звук, а головна її перевага – неможливо зняти інформацію по вібрації, - сказав співрозмовник.

"Українська правда" знайшла виробника спеціального кабінету. Директор науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Каліпсо" Сергій Римаренко був дуже обмеженим у коментарях.

– Зрозумійте мене правильно – ми проводили всю роботу під грифом "таємно". А закон про держтаємницю ніхто не скасовував, - сказав він.

На питання, як досягається ефект захисту від прослуховування, директор "Каліпсо" обмежився словами: "це – низка технічних рішень".

Він також не став говорити про інтер’єр приміщення.

– Це – кімната для переговорів, а не для відпочинку. Можу лише сказати, що наша кабіна коштує в п’ять разів дешевше західних аналогів. І врахуйте ще: купувати таке обладнання за кордоном – це завжди ризик, що наші секрети збережені не будуть, - зазначив Римаренко.

Валерій Гелетей – керівник Управління державної охорони – спочатку взагалі відкинув факт існування такого приміщення в будинку уряду.

Коли ж кореспондент "Української правди" повідомив, що має докази цього, Гелетей став оборонятися: "Ви ставите мені питання, на які я не можу дати відповідь".

Ця вся історія показує, що ризик появи "свого Мельниченка" досі актуальний для найвищих посадових осіб України. Якщо для прем’єра спеціально зробили окрему кабіну, то, виходить, глава уряду почуває себе незахищеним навіть у своєму кабінеті!

Якщо це так, то хто є невидимою силою, яка наражала Януковича на небезпеку прямо на робочому місці? І чому цих "ворогів демократії" не усунули, а вирішили тільки захищатися від них? Невже тому, що прем’єр боявся не якихось абстрактних шпигунів, а рідних спецслужб?

У статті на УП є фотографії цього чудо-виробу. Копіювати на форум я їх не став. Кому цікаво - подивіться оригінал статті.

Постійне посилання:

You must be registered for see links

 

[Kramar]

Відповідь: Интересные статьи из интернета.

Як знов провалити реформи: короткий курс для прем'єра з командою
27.12.2007___ Дмитро Потєхін, Фредо Аріас-Кінг, для УП

У посткомуністичному світі не бракує успішних реформаторів – Гавел в Чеській республіці, Дзурінда в Словаччині, Лаар в Естонії, Костов у Болгарії та інші.

Ці лідери реформували свої країни, забезпечили їм визнання, розвиток, демократію, добробут та євроатлантичну інтеграцію. Є також й інші лідери "реформ", які втратили унікальну можливість й не спромоглися зробити кроки, критично необхідні для оновлення своїх країн: Константинеску, Коштуниця, Єльцин, Ющенко.

Український досвід тупцювання на одному місці не унікальний.

Мексиканський аналог "помаранчевої революції" відбувся в 2000-му. Він викликав багато сподівань, але результат перемоги на президентських виборах колишнього менеджера Кока-Коли Вінсента Фокса виявився дуже схожим на продукти політичної життєдіяльності українських лідерів. Новий лідер змарнував практично всі можливості подолати статус Мексики як країни третього світу.

У міжнародному змаганні з провалу реформ, українські лідери могли б дати фору не тільки мексиканським колегам.

Аби не втратити першість у рейтингу втрачених можливостей, демократична коаліція має керуватися такими принципами:

1) У жодному разі не можна здійснювати нічого, схожого на чистки штату.

Чехи та естонці здійснили люстрацію – де-факто та де-юре: звільнили кадри старого режиму та призначили на ключові посади нових спеціалістів. Це дозволило лідерам послабити корумповані мережі. Вони могли саботувати реформи та підірвати надії на краще майбутнє, яке стало реальністю в багатьох країнах регіону.
Люстрація збільшила ефективність виконавчої влади, що уможливило впровадження реформ та зміцнило позиції демократичних партій у владі.

Аби раптом не повторити цей успіх, прем'єр має залишити людей Януковича майже в усіх структурах, аби вони могли саботувати реформи і знову створити в Україні кризу.

Президент має призначити на "контрольні" посади представників старого режиму. Оскільки значна частина цих чиновників різного рангу мають зв'язки з Москвою та організованою злочинністю, їхнє існування гарантує провал змін, низький авторитет держави та обмежений суверенітет України.

Утім, оскільки існує реальний попит на люстрацію, можна дозволити міністрам робити публічні заяви, які б задовольняли попит довірливих українців. Наприклад, говорити про бажання помститися міністерській бюрократії за затримки розрахунків з компаніями нинішніх міністрів.

2) Необхідно практикувати моральний релятивізм та вдавати, ніби старий режим, врешті-решт, був цілком пристойним.

Як сказав болгарський гавел Філіп Дімітров, "якщо не розірвати з практиками старого режиму, люди вважатимуть одне з двох: або той режим був не таким вже й поганим, або ви стали не кращими за нього".

Тому черговий провал українських реформ вимагатиме подальшого залучення представників старого режиму та підтримки його практик: нагородження порушників виборів, перешкоджання розслідуванню попередніх злочинів, використання старих мереж КДБ для зміцнення своєї влади, а також ігнорування фактів корупції.

А коли буде налагоджено контакт з партіями старого режиму, можна знов повчати інтелектуалів та всю країну про моральні цінності та єдність країни.

3) Варто демонструвати, що "ми не такі, як вони".

Оскільки перша справа, яку починають ваші опоненти, щойно отримують владу, це покарання ваших прихильників серед бізнесменів, маєте показати: ви – справжні християни.

Ніхто не повинен мати підстав закинути вам жорсткість. Забудьте про власників статків, набутих в сумнівний спосіб. Найгірші представники попереднього режиму, включно з олігархами, повинні зберегти компанії та вплив на суспільство через ЗМІ.

Перешкоджання конституційній та судовій реформі дуже сприятиме цьому. Політики мають самі в кулуарах встановлювати правила гри та застосовувати їх. Конституційний суд зайвий.

Міністри мають пити чай з олігархами щодня. Й вирішувати питання саме за чаєм, а не в незалежному суді. Таке поєднання забезпечить стабільність і добробут. Не всім, щоправда. Особливо, якщо й надалі гальмувати спрощення процедур формалізації
власності та прискорювати темпи розгортання незаконних новобудов.

Але це допоможе старим елітам зберегти приховані важелі впливу та скористатися ними в повній мірі, коли сьогоднішні лузери знов повернуться до влади.

Цьому сприятиме недотримання виборчих обіцянок та поширення зневіри виборців й небажання друзів знову ризикувати заради вас. Утім, з потрібними людьми завжди можна буде домовитись за чаєм.

4) Треба підтримувати геополітичну невизначеність та дозволяти Росії й надалі втручатись у внутрішні справи.

Якби українські "еліти" справді обрали інтеграцію в ЄС та НАТО, ваші опоненти змушені були б взяти участь в дискусії, яка в довготривалій перспективі для них абсолютно програшна.

Аби цього раптом не сталося, в жодному разі не можна оприлюднювати план радикальних реформ, який би слугував дороговказом змін, необхідних у першу чергу Україні. Натомість краще непопулярні рішення пояснювати зовнішнім тиском, адже це благодатний ґрунт для псевдопатріотизму.

Так само, як реальні прояви ксенофобії – пов'язувати з підступними спробами підірвати міжнародний імідж країни. Варто також продовжити плазування перед Москвою.

Не можна перешкоджати посередникам контролювати транзит енергоносіїв та диктувати політику віддалення від Європи та США. У крайньому випадку можна замінити поганого посередника на хорошого. Тільки в жодному разі не варто забезпечувати прозорість його роботи, бо тоді він не зможе перетворитись на поганого.

А коли Путін та його подільники називатимуть вас фашистами та американськими лакеями, треба схилити голови та мовчки слухати Кремль. Адже колонія Росії – найкоротший шлях до статусу країни третього світу.

5) Необхідно всіляко перешкоджати просуванню молодих і освічених політиків та чиновників, оскільки це загрожуватиме успішному впровадженню рекомендацій, зазначених вище.

Звісно, варто й надалі мати молоді обличчя виборчих кампаній, можна навіть дати декілька ключових позицій у виконавчій владі. Але за однієї умови – рівень професійної підготовки такої молоді не повинен перевищувати тренінг з публічного мовлення.

У жодному разі не підпускайте до державних важелів українців з західною освітою.

Також покладіть під рядно проекти розвитку національної школи громадського врядування для політиків та адміністраторів – від експертів із залучення іноземних інвестицій до менеджерів культури. Особливо, якщо йдеться про школу світового рівня.

Аби ж раптом хтось не пробрався до відповідальних посад через партійний демократичний процес – не пожалкуйте формаліну для консервації виборчих товариств з обмеженою відповідальністю, які за дивним збігом обставин називаються в Україні політичними партіями. Інакше в політику можна буде потрапити навіть без власних або спонсорських грошей.

Натомість послідовне впровадження цих рекомендацій відштовхне від вас нове покоління зневірених активістів та уможливить класично-цинічний запуск кучмістами нових порожніх брендів з риторикою представництва інтересів нового покоління та середнього класу.

Тіньова політика України не переживе остаточної втрати політичних трупів. Допоможіть їм повернутись й незабаром увесь світ співчуватиме вашому черговому підступному відлученню від влади зусиллями українських послідовників Путіна та найманців Кремля.

Україна має унікальний шанс вкотре розчарувати весь світ. Країни третього світу потребують друзів, а їх постійно меншає. Адже декілька азійських, центральноєвропейських та арабських країн доволі успішно намагаються зрадити світ недорозвинених націй.

Тому Україна має залишатись такою ж корумпованою, залежною, дезорганізованою та жалюгідною. Аби низка африканських, більшость близькосхідних, центральноазійських та латиноамериканських країн не почувалися зрадженими в цьому швидкоплинному світі, Україна має простягнути їм руки, якщо не ноги.

Насамкінець, якщо результатом провалу реформ у Мексиці були лише мільйони нелегальних мігрантів в США, наслідки чергового провалу помаранчевих будуть іншими: Росія почуватиметься ще сильнішою. А імперська Росія починається зі слабкої України.

Третій світ чекає на Україну, і ми маємо черговий шанс повторити свої попередні неймовірні досягнення й залишитись роз'єднаними, слабкими, нерішучими, покірними й жалюгідними.

Той, хто отримує владу, але боїться її застосувати для реформ – втрачає її знову. Швидко й безглуздо.

Дмитро Потєхін, політичний аналітик

Фредо Аріас-Кінг, колишній радник президента Мексики

Джерело:

You must be registered for see links

 

[Andys]

Ответ: Интересные статьи из интернета.

Взято с сайта durdom.in.ua

ФКАНТЄКСТЄ ВІД КАНАРІСА 22 - 30 ГРУДНЯ 2007 РОКУ
Знаєте хто за професією буде наступний секретар РНБО? Після Раїси Богатирьової? Так я вам скажу – проктолог! Нам взагалі проктологів більше треба – на кожне міністерство по одному, як мінімум. Практика побудови нашої держави доводить, що ми методи не міняємо – думаємо жопою, через неї все й робимо. Тому для мене стало несподіванкою рішення нашого Тата поставити Головою Ради національної безпеки і оборони акушера-гінеколога. Не скажу, що мене це неприємно здивувало, бо якщо гінеколог стоїть на сторожі нашої безпеки і дбає за нашу оборону – нація, значить, знаходиться акурат в іншому місці, ніж вважалося. Це обнадійливо – виходить, ще можна народитися…
…Я пам’ятаю Раїсу Василівну ще з 1999 року. Тоді, правда, вона була старшою і очолювала такий собі громадський рух лікарів «Пульс України». Пам’ятаєте, перед виборами Леонідданілича була така фішка – кишеньковий календарик де були зображені усміхнений лікар і Леонідданілич підвищеної патлатості. Над всім цим благолєпієм писало «Пульс України» а знизу: «Голосуй за Нашого!» Так от, тоді й відбулось моє знайомство з незабутньою Раїсою Василівною. Я до сьогодні хвилююсь, коли згадую цю нашу зустріч! Скільки надій подавала мені Раїса Василівна! Тоді було таке собі вуличне телебачення і от на одному з ефірів була Раїса Богатирьова… Знімальні групи були на вулицях найбільших міст України і можна було наживо задати будь-яке питання для гостя студії. Я її спитав чи буде прослуховуватися «Пульс України» і після виборів президента? Чи це просто черговий піар-проект для підтримки дорогого Данілича серед лікарів? І Раїса Василівна, проникливо дивлячись мені в очі, сказала, що такий симпатичний молодий чоловік (от їй-бо не брешу! Так і сказала мені – симпатичний!) як я, не може бути таким песимістом та циніком, щоб не вірити в те, що громадська організація «Пульс України» створена тільки для добра всіх українців та допомоги всім лікарям… Боже ж мій! Я розтанув від цього погляду! Серце моє билося шалено і я відчував, що вірю цій жінці і можу за нею піти куди завгодно – в парламент, в міністерство охорони здоров’я, в РНБО, нарешті! З того часу минуло багато років. Я постарів, Раїса – помолодшала, а «Пульс України» вмер після виборів, як я того й очікував і як того й не хотіла Раїса Василівна. Прикро, що не змогла наша захисниця врятувати від загибелі таку хорошу громадську організацію! Прикро. Вона дуже хотіла це зробити, але їй, безумовно, не дали. Бо не можу ж я припустити, що ця жінка брехала в прямому ефірі для багатьох людей і брехала мені особисто, запевняючи, що все це не піар, а серйозно. Не може така жінка брехати!
Юлія Володимирівна влучно помітила, що жінок у нашій владі мало. Віктор Андрійович як може ці прогалини заповнює. Тільки, мені здається, для рівноваги Юлії Володимирівній треба ставити Інну Германівну. І, хоча, злі язики твердять, що «болтун – находка для шпіона», Інна Германівна Богословська ніяких таємниць національної безпеки нікому б не видала. Бо їх нема. Як нема ні безпеки ні оборони. Просто є віртуальні інститути. Наприклад – армія. Невже вона призначена у нас для захисту держави? Ні! Ми занадто оригінальні! У всіх нормальних країнах свої армії годують. У нас – армія має годувати не тільки себе, а й стада полководців, які вдало окопались в штабах та відомствах. Так і сказано було Єхануровим, що, мовляв армія – це насамперед фінанси. За тією ж логікою банки – це насамперед охорона. А що? Неправильно я зрозумів? Хіба фінанси в армії не відіграють ту ж роль, що й охорона в банку? І там і там – ці речі просто ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ основної діяльності. І армія без фінансування – що банк без охорони. Але витягати вперед те, що має природу забезпечення – це логіка генія. Мені вона не доступна. У світлі нової воєнної доктрини можна ввести нове військове звання – генерал від стройбату. Тепер можна спокійно спати – наша безпека і оборона в надійних руках гінеколога і будівельника. А ще не давно ми непотребно реготали з Росії, де міністр оборони продавець меблів…
І все-таки дивно. Невже у секретаріаті Президента ще чогось соромляться? Ну чому б не поставити секретарем Радбезу Ахметова? Навіщо ці всі манси з посередниками, типу Богатирьової? Просто Ринат Леонідович скромна людина. Не те що медальки якої не виторгував – навіть грамотки плюгавої не має. І не хоче. Скромність таки його друге «Я», бо на перше «Я» Ринат Леонідович, схоже, забив. І лишається тепер першому Я тільки сумно смоктати цукерки та гірко плакати вустами штатних партєйних балакунів про принциповість та опозиційність і квилити Ярославною за Раїсою Василівною та кликати її назад. В сім’ю. Бо посиротіли.
Як там на афішах пишуть? «Женские бои в грязи без правил!!!! Спешите видеть!» Спішу. Ото буде! Це буде війна не тільки промов, думок, мозкових центрів (от фігню написав! Ви у кого з наших політиканів мозкові центри бачили?), а й війна зачісок, брошок, блузочок та каблуків. Це цікаво! Це набагато цікавіше від усього, що було дотепер. Це не нудні камлання перед телекамерами про «виклики для нації» та «стабільність». Це поезія жіночого суперництва! Французам треба буде продати такий сценарій. Вони вдавляться від заздрості. Після Марії Стюарт і Єлизавети, Європа, врешті, дочекалась справжньої шекспірівської постановки! Раїса і Юлія! Це неперевершено! Я не братиму попкорн – вульгарно! Я візьму доброго грузинського і тонко нарізаного скибочками сиру! У повітрі пахне отруйною витонченістю, якої не було з часів Чезаре Борджіа! Затамуйте подих панове! Воюють жінки.
А цього тижня президент вирішив розвіяти всі чутки про те, що він, нібито, є двійником справжнього Ющенка, якого (прости Господи!) таки вбили у 2004-му. Він вирішив сміливо вийти на люди і дати грандіозну прес-конференцію. Краще б він цього не робив. Бо після того, що він там говорив, сумнівів уже не лишається – підмінили! Ну не може ж Ющенко, який так завзято розказував про закони для всіх і системний підхід до влади та побудови держави зараз нести таку ахінею. Сказали б у 2004-му про грамоту Ківалова та ордени-медалі для тих, кому мали бути тюрми – розірвали б на шматки! А зараз дивись – з’їли. І виявляється є хороші люди, які мислять про єдину Україну щодня й щогодини. І, навіть, ці люди колись скликали з’їзди у Сєвєродонецьку. Про що ж був той з’їзд? Ох не пригадаю… Щось було пов’язане з територіальною цілісністю України…. М-м-м, здається, про об’єднання України збіговисько було… Там ще гарно виступали – Кушнарьов пам’ятаю був (царство йому небесне!), щось казав про те, що до Росії всього 40 км., а до Києва - шістсот… Потім ця гарно говорила – Кириченко. Казала, що треба створювати «отряди». А для чого «отряди» я вже й не пам’ятаю. І СБУ не пам’ятає. Бо я і СБУ, ми зайняті однаково – ми гроші хочемо заробляти, нам ніколи про таку фігню пам’ятати, хто, що, коли, де і при яких обставинах ляпнув… Це в гебе могли про все пам’ятати. А ми люди мирні. Нам навіть армії не треба. Як і у 18-му році. Нам аби бабки були, а там – трава не рости…
А тепер про гроші. Головний фінансовий документ країни таки прийняли. У цей тиждень суцільних здивувань здивували комуняки, яких вісім штук приклали пальця до бюджету. Здивувався й Грач – чому його картка проголосувала за бюджет, якщо він сам в Криму? А нема чого тут дивуватись – картки для голосування часто мудріші від картносіїв. Особливо, якщо їх тримає голова фракції. А красіво так Грач фігуру зліпив, нє? Цікаво, почому тепер комуністи за тушку? Ну, побачимо. Знов отримають якусь посаду та продадуть рухівцям. Війна війною, а обід – за розкладом.
Ще трохи про гримаси сьогодення. Колись патріарх Тихон мусив робити кроки назустріч «Совєцкой власті». Зараз представники цієї самої «власті» вирішили на всяк випадок приліпити Богу свічку.
«Вчера (26.12.2007р.) в ходе заседания Верховной рады член фракции КПУ Екатерина Самойлик сделала беспрецедентное для коммунистов заявление – о поддержке интересов православия, а именно о создании «межфракционного депутатского объединения в поддержку канонической православной церкви Украины (Украинской православной церкви Московского патриархата (УПЦ МП))».
В объединение вошли 27 депутатов от КПУ и 15 – от Партии регионов, сказал господин Грач. При этом он выразил уверенность в том, что блок Литвина тоже присоединится, поскольку его лидер Владимир Литвин «как ученый понимает, какую цивилизационную угрозу несет Виктор Ющенко». Правда, коммунистка Екатерина Самойлик утверждает, что в межфракционное объединение вошло 155 депутатов.
Координаторами объединения стали Екатерина Самойлик, Вадим Колесниченко (Партия регионов) и Геннадий Васильев (Партия регионов).» «Дурдом»
Свічка вийшла з того ж матеріалу, що й чорту кочерга. Міром Лєніну помолімся! Осіню сібя знамєнієм звьоздним: во імя Маркса-Енгельса і Владіміра Іліїча – Путін! А шо? Де тут є внутрішні конфлікти? Та нема! У нас в політикумі взагалі одні праведники – Віктор Яйцемученік Кабаноборєц Іконолюбівий, Ніколай Пахлом Азарьонний, Юда Олександр (самоубівєц політічєскій), покровитель всіх мандрівників Миколай Парижанин-Женолюбівий і нєсть ім чісла! У світлі цього знання пропоную міжфракційне депутатське об’єднання зареєструвати у Держкомрелігій і обрати собі назву. Ну, хоча б таку: «Релігійно – спортивна організація «Вартовий без Башти». Вона інформативна і витримана в дусі часу. Ну і журнальчик, щоб боротись з оранжем сатанінскім та жидовствующімі бандєровцамі видати. На глянцевій бумажці. Такий красівий. І названіє правильно-кананічєскоє – «От’єбісь!»

От так і бачу цей журнал:
"Релігійний журнал правільнославної громади Вартових без Башти "От’єбісь!". Видавець: релігійно-спортивна організація "Вартовий без башти". Наклад: 52 мільйона примірників (з запасом). Відповідальний за випуск: пастор адвентистів звітного дня М. Чечетов. Друкарня «Космос України».
Скоро у продажу новий номер канонічєского журнала "От’єбісь!", який з лювовью випускають кананічниє для заблудших казлов, каториє мєшают жить. У номері:
1. В рубрікє "Ізучаєм "Чістопісаніє" прадалженіє іпічєской статьі "Хто нє спрятался - хуй спасьоцца!", об актуальних проблємах спасєнія в соврємєнном міру:
Яко же і написано в Чісто Пісаніі (чістопісалі чісто мислі чістопацани - блага получилась вєщ в результаті!):
"...і якоже грядьот шухер неотвратний то і не отврати хлєбаліще своє от дорогі нєправєдной, откуда єсть пошла угроза пацанам правільним, а яко же і не воскликнешь - "Атас, братія!" то і козьол есі!..."
"...І прихіляша внатурє пацан правільний Віктор Кабаноборєц Іконолюбний з садов ботанічєскіх едема Донєцкогоі развєдоша базари реально понти колотіть нє будя ібо нєх! І разделіша стадо на Майданє на козлов і лохов! і уроют козлов пацани правільниє на німецкий хрест, а лохи, видя торжество сіє констітуціонноє возрадуюцца шо хоть дишут і воспоют славу прєвєлікую Віктору Кабаноборцу Іконолюбівому, ібо канаєт!"
"...А якоже правєдния то і назвітєсь Свідєтєлямі Сєвєродонєцкімі, а понєже отпадє хто і станєт Свідєтєлямі Прокурора да і Свідєтєлямі Суда - піzдєц тому і поруганіє, шо значить анафему вєчную і казьол тот!"

2. В рубрике "Житія-битія" Откровєнія от Ріната, о канонічєском іспользованіі утюга і паяльніка для достіженія откровєнія.

3. В рубрікє "Охуєнная колєсніца" покровітєль путішествінніков Ніколай (Паріжский) откроєт глубіни моралі в статьє "Паломнічєство в Паріж, как борьба с іскушеніямі".

4. В рубрике "Грядьот шухер!" бесподобний отєц-піzдобол Ніколай Донєцкій (Левчєнко) откроєт тайни молітвєнного погруженія в Русскоє с помошчу облаткі Трамадола.
Спешітє кананічниє! Ібо канаєт!"

Ех, діла духовні! При таких духовних ділах і бренна плоть не усохне. Та і добре.
Повернемо тепер хлєбаліща наші до Коси Сонцесяйної, що у тьмі нам дорогу просвітила. Таки минулого разу я спитав чи будуть відділяти бізнес від політики, а Юлія Володимирівна своєю кадровою політикою дохідливо пояснила, що деякі гасла невиправдано застаріли. Хорошковський все-таки став тим, ким і пророчили рівно ж, як і Буряк. Що це означає? А це означає, що тільки у Ющенка можуть бути «любі друзі» та бізнес-оточення, яке за спиною у нього вирішує свої дрібні меркантильні проблеми. У Юлії Володимирівни такого бути не може. Бо вона всіх перевиховує. І міліардер – не краде! Він може все гарно оформити законодавчо.
А так, в основному, тиждень пройшов живенько. В темпі. В ритмі. І навіть грядущий український Рамадан – від Романа до Йордана темпів регулярного політичного життя не збиває.
Залишити б усі ці цікавощі у старому році… Але ж буде сумно і нудно… Хай уже буде як є. З наступаючим Вас всіх, любі мої друзі, Роком! Вдарим по печінці, поки вона не вдарила по нас! Веселих свят і смачної куті!
30.12.2007 | Добавил: главврач Канаріс | Рейтинг: 18.