Мда уж. Как религию не отделяли от государства, все равно он соединялись.
Не знаю, чем руководился Филарет, когда отделялся от МП, думаю там больше личные мотивы и т.н. карьеризм. ИМХО.
Можливо, тут я сперечатись не буду. Не мені обговорювати Філарета, та мотиви, якими він керувався.
Просто треба згадати, як в сучасній Україні утворювався КП.
Українська церква постала за часів Центральної Ради - тоді вона називалась Українська автокефальна, і була правонаступницею тієї української церкви, яка була "куплена" в 1685 році Московським патріархатом за 120 червонців та 200 соболів. Звичайно, що з поразкою ЦР і приходом "червоних", вона тут не ужилась і існувала лише за кордоном, де її підтримувала українська діаспора (так само, як російська "біла" еміграція підтримувала за кордоном російську церкву не підконтрольну з боку СССР).
За часів "перебудови" Українська автокефальна церква повернулась в Україну. Зрозуміло, що одразу ж наштовхнулась на невизнання і прокльони з боку РПЦ. Патріарха Мстислава називали і запроданцем, і згадували, що він племінник Петлюри, і що, начебто, зустрічав німців з хлібом-сіллю в роки війни... Митрополитом РПЦ на Україні тоді був саме Філарет, і тоді до нього ніяких претензій Москва не мала, був гарний і праведний (прямо, як зараз Сабодан). Але щось там перемінилось в свідомості Філарета і він став ініціатором об"єднання с УАПЦ, частина РПЦ пішла за ним. Так утворився Київський патріархат Української православної церкви (відповідно частина РПЦ, яка не підтримала Філарета отримала в ЗМІ назву УПЦ МП, крім того частина УАПЦ, яка не прийняла такого об"єднання не ввійшли до КП і залишилась під назвою Української атокефальної православної церкви). Після смерті Мстислава патріархом став Володимир (Романюк) - людина безкомпромісна і відкрита, ніякого компромату на нього РПЦ не мала, тому просто люто гарчала і називала "розкольником". Після смерті Романюка патріархом став Філарет. Ось тут РПЦ і показала все своє уміння травити і поливати брудом - почалась шаленна пропаганда, звідкись набралось багато гріхів Філарета (пам"ятаю навіть статтю в одній з газет, що Український патріарх має незаконнонароджену дочку і не хоче її визнавати). Тобто "поки з нами - праведник, не з нами - грішник"... Дуже зручна позиція, так звана "подвійність стандартів". Тому на подібного рода газетні статті та фільми в мене особисто одна реакція - брехня. І те, як в російських ЗМІ періодично повертаються до цієї теми, лише підтверджує мою думку.
Щодо вчинку Філарета - багато хто проводить аналогію з Іваном Мазепою, коли він в знаковий для України час став на боці Карла ХІІ, а не Петра, за що і отримав від РПЦ (в яку він вклав безліч коштів), за вказівкою того ж Петра анафему.