Що ж до неузгодженості дій – насправді, опозиція майже нічого не втрачає від дій радикалів. Якщо вони програли, вона рішуче засуджує “провокаторів” і відмежовується від них (бо такі правила гри). Але при цьому опозиційні політики повинні надати адвокатів, написати поруки на затриманих і оплачувати їм передачі. Якщо ж акція вдала, “офіційна опозиція” користується її плодами, а хлопці відкрито пишаються своїм вчинком
Для перемоги потрібні і серйозні й незаплямовані перед Заходом опозиційні політики, і мирні танцюючі студенти у великій кількості, і загін “в’язані берети” – взагалі, потрібні всі, крім бомжів і тітушок. Чим більше, тим менше імовірність силового розгону. Але це для оборони і утримання статусу кво. А для наступів чи контратак потрібні відчайдухи. Яких теж треба бодай трошечки поважати, а не обзивати неадекватами – бо вони за спільну справу під кийки “Беркуту” лізуть.
І ще одне. Зараз у нас війна – поки що не в гарячій стадії. Ми, народ, на одному боці, влада, міліція, прокуратура, суди тощо – на іншому. Це не означає, що побачивши міліціонера чи суддю, треба в нього плювати. З ним навіть можна ввічливо привітатись. Але з ним НЕ МОЖНА СПІВПРАЦЮВАТИ, коли йдеться про політичні акції. Якщо вас обікрали злодії – пишіть заяву до міліції, бо ловити кримінальників міліція повинна за будь-якої влади, і тільки цим вона і має займатися. Але не допомагайте їй ловити противників режиму з відмінними від ваших поглядами і методами. Бо то є велика ганьба.
...уже видно не вооруженым глазом что происходит
