Сподіваюся маразм і тупізм-це не мій діагноз?
Ви б замість придумування нових образ хоч трох вивчили питання по якому спілкуємося.
„Кодекс підданства” Франції постановляє: „Ніхто не може прийняти громадянство, якщо не надасть доказів своєї асиміляції у французьке суспільство, зокрема через достатнє знання... французької мови”
Усе це було викликано практичною необхідністю захистити мову від натиску грізної сусідки — англійської мови, а точніше — суржику (суміші з французьких та англо-американських слів), відомого під назвою „франґлє”.
Міністр вищої освіти й досліджень запропонував „не субсидувати більше наукові конгреси у Франції, якщо вони проводитимуться англійською мовою, а не французькою”. Подібні побажання висловила й Національна академія медицини.
...Найбільше дискусій викликала ст.12 закону, в якій записано: „Пропорція музичних творів, створюваних або виконуваних французькими авторами та артистами, повинна досягти мінімум 40% пісень французькою мовою, половину з яких становлять нові твори або виконуються новими талантами. Ці твори мають бути представлені у найкращий для слухання час”.
Закон про свободу передавання інформації було оприлюднено 2 лютого 1994 року. На додаток до нього тодішній міністр комунікації (інформації) оголосив створення постійного комітету із запровадження квот на франкомовні пісні.
Статтю 12 було введено вдію 1 січня 1996 року, хоча весь закон став чинним рівно на рік раніше. Вчасному її введенню перешкодили протести з боку ряду радіостанцій, обґрунтовані економічними міркуваннями. Сенатори наполягали на тому, що в кризовій ситуації надзвичайні заходи виправдані й що „пісня є не меншовартісним мистецтвом, а виявом народної душі”.
Попри незгоди між законодавцями й практиками, більшість радіостанцій позитивно поставилися до законів на підтримку французької пісні. Наприклад, Фан-радіо цікавиться новими талантами французького рок-н-ролу, не відомого широкому загалові. З 1994 року це радіо встановило Гран-прі рок-н-ролу, Радіо „Ностальжі” запровадило Гран-прі за створення французької пісні, „що дасть змогу відкрити і виявити авторів, які творять французькою мовою, і записати їхні твори у виконанні найкращих співаків”. Радіо „РФМ” розпочало акцію „Made іn France” („Зроблено у Франції”) спільно із закордонними радіостанціями з метою ознайомлення з новими франкомовними талантами слухача за межами Франції.
Як бачите, це не вигадки якоїсь Гуманістичної радикалки, це закони, а якщо ж для вас і Франція не приклад, то... У цивілізованій країні-це нормально, а в нашій-крайній націоналізм.
Ви б замість придумування нових образ хоч трох вивчили питання по якому спілкуємося.
„Кодекс підданства” Франції постановляє: „Ніхто не може прийняти громадянство, якщо не надасть доказів своєї асиміляції у французьке суспільство, зокрема через достатнє знання... французької мови”
Усе це було викликано практичною необхідністю захистити мову від натиску грізної сусідки — англійської мови, а точніше — суржику (суміші з французьких та англо-американських слів), відомого під назвою „франґлє”.
Міністр вищої освіти й досліджень запропонував „не субсидувати більше наукові конгреси у Франції, якщо вони проводитимуться англійською мовою, а не французькою”. Подібні побажання висловила й Національна академія медицини.
...Найбільше дискусій викликала ст.12 закону, в якій записано: „Пропорція музичних творів, створюваних або виконуваних французькими авторами та артистами, повинна досягти мінімум 40% пісень французькою мовою, половину з яких становлять нові твори або виконуються новими талантами. Ці твори мають бути представлені у найкращий для слухання час”.
Закон про свободу передавання інформації було оприлюднено 2 лютого 1994 року. На додаток до нього тодішній міністр комунікації (інформації) оголосив створення постійного комітету із запровадження квот на франкомовні пісні.
Статтю 12 було введено вдію 1 січня 1996 року, хоча весь закон став чинним рівно на рік раніше. Вчасному її введенню перешкодили протести з боку ряду радіостанцій, обґрунтовані економічними міркуваннями. Сенатори наполягали на тому, що в кризовій ситуації надзвичайні заходи виправдані й що „пісня є не меншовартісним мистецтвом, а виявом народної душі”.
Попри незгоди між законодавцями й практиками, більшість радіостанцій позитивно поставилися до законів на підтримку французької пісні. Наприклад, Фан-радіо цікавиться новими талантами французького рок-н-ролу, не відомого широкому загалові. З 1994 року це радіо встановило Гран-прі рок-н-ролу, Радіо „Ностальжі” запровадило Гран-прі за створення французької пісні, „що дасть змогу відкрити і виявити авторів, які творять французькою мовою, і записати їхні твори у виконанні найкращих співаків”. Радіо „РФМ” розпочало акцію „Made іn France” („Зроблено у Франції”) спільно із закордонними радіостанціями з метою ознайомлення з новими франкомовними талантами слухача за межами Франції.
Як бачите, це не вигадки якоїсь Гуманістичної радикалки, це закони, а якщо ж для вас і Франція не приклад, то... У цивілізованій країні-це нормально, а в нашій-крайній націоналізм.
