Интересные статьи из интернета.
- Автор теми KOCTa
- Дата створення
Класно. Тільки, як в коментах сказали, тема рабів не розкрита.
rfvgy
Ukrainian
Війна Кремля в Афганістані і в Україні: 10 паралелей
Війна проти України загрожує Росії серйозними наслідками, як це сталося і з СРСР, розпад якого прискорила окупація афганських територій
Генеральний секретар ЦК КПРС Леонід Брежнєв (ліворуч) та президент Росії Володимир Путін
02.05.2015
Кабул – Далекі одна від одного країни – Афганістан та Україна – мають багато спільного – зокрема, обидві країни стали жертвами агресивної політики Кремля. Афганістан був окупований в 1979-1989 році радянськими військами. А російські війська та підтримувані Москвою проросійські сепаратисти ось вже понад рік здійснюють агресію проти України, в якої перед цим було силою відібрано Крим. Які спільні риси війни в Афганістані та Україні і чи не завершиться все тим же самим – поразкою Кремля?
Бійці полку «Азов» у траншеї поблизу Широкино. 18 квітня 2015 року
1. Революція чи переворот?
Радянський Кремль запевняв, що в 1978 році в Афганістані відбулася народна соціалістична революція, хоча насправді владу в Кабулі тоді захопила група прорадянських офіцерів із Народно-демократичної партії Афганістану, які незабаром розгризлися між собою. І було вбито двох президентів протягом кількох місяців. В Афганістані мав місце класичний військовий переворот, а комунізм був чужим для більшості афганців. Тим не менше Кремль у грудні 1979 року надіслав війська до Афганістану для підтримки «соцреволюції».
Українську ж Революцію гідності 2014 року Кремль сприйняв як переворот, а не вияв волі народу. Саме таке трактування Майдану підштовхнуло Кремль до окупації та анексії Криму і надсилання війська на Схід України.
2. Американські ракети в Афганістані і бази НАТО в Україні
Афганська кампанія СРСР відбувалася в часи Холодної війни, а нині багато хто говорить про нову Холодну війну Росії Володимира Путіна із Заходом. В кінці 1970-х років Кремлю Леоніда Брежнєва здавалося, що Вашингтон хоче розмістити в Афганістані ракети середньої дії, які загрожуватимуть радянській Середній Азії. Таких планів в США насправді не було.
Кремлю Путіна здалося, що Україна ось-ось вступить в НАТО і американські (натовські) бази з’являться на українській території. Планів розміщення натовських військ в Україні ані в Києва, ані в Заходу немає, але бажання не пустити Україну в НАТО, а НАТО в Україну слугувало однією з головних мотивацій агресивних дій Путіна проти України.
3. Місяць і півмісяця
Радянські військові в Афганістані. 1988 рік
Радянські військові стратеги думали, що операція в Афганістані триватиме недовго. Маршал Сергій Соколов, якого в грудні 1979 року призначили керувати операцією, вважав, що справиться за місяць. Так само і глава радянської дипломатії Андрій Громико називав термін в один місяць як такий, за який вдасться «усе вирішити і піти» з Афганістану. В підсумку радянська воєнна кампанія в Афганістані тривала понад 9 років.
Росія Путіна також вважала, що швидко справиться з Україною, а деякі російські політики і офіційні ЗМІ говорили про два тижні, за які вдасться взяти під контроль всю «Новоросію» чи навіть дійти до Києва, а то й до Львова. Бойові дії на Сході України тривають вже понад рік і значно просунутись вглиб України російським військам та силам сепаратистів не вдалося. Нині говорять про можливість перетворення конфлікту на Донбасі на тривалий заморожений конфлікт.
4. Чисельність
В операції Москви в Афганістані та нинішній операції проти України задіяна приблизно однакова кількість військ. СРСР мав в Афганістані в різні періоди від 80 до 105 тисяч вояків. Якщо порахувати чисельність російських військ, які задіяні проти України нині, то назбирається близько 100 тисяч – у Криму, на Донбасі та уздовж українсько-російського кордону. Плюс до 30 тисяч озброєних Росією сепаратистів угруповань «ДРН» та «ЛНР», які в Україні визнані терористичними.
5. Таємні війни
Війна в Афганістані забрала життя понад 15 тисяч радянських військових і дані про жертви або перебіг бойових дій були засекречені. Для більшості радянських громадян факт активних бойових дій був невідомий. Проте люди знали про рейси «чорних тюльпанів» і поховання солдатів у цинкових трунах, які забороняли відкривати. Саме велика кількість жертв була однією з причин виведення радянських військ із Афганістану.
Нині в Росії перебування її військ на Сході України тримається в секреті. Офіційно російські вояки ніби у «відпустках» або «відрядженнях». Повною таємницею оточена інформація про «вантажі-200», а поховання принаймні сотень російських вояків, які загинули в Україні, здійснюється таємно і місце їхньої загибелі не вказується.
......
Війна проти України загрожує Росії серйозними наслідками, як це сталося і з СРСР, розпад якого прискорила окупація афганських територій
You must be registered for see links
Генеральний секретар ЦК КПРС Леонід Брежнєв (ліворуч) та президент Росії Володимир Путін
You must be registered for see links
02.05.2015
Кабул – Далекі одна від одного країни – Афганістан та Україна – мають багато спільного – зокрема, обидві країни стали жертвами агресивної політики Кремля. Афганістан був окупований в 1979-1989 році радянськими військами. А російські війська та підтримувані Москвою проросійські сепаратисти ось вже понад рік здійснюють агресію проти України, в якої перед цим було силою відібрано Крим. Які спільні риси війни в Афганістані та Україні і чи не завершиться все тим же самим – поразкою Кремля?
You must be registered for see links
Бійці полку «Азов» у траншеї поблизу Широкино. 18 квітня 2015 року
1. Революція чи переворот?
Радянський Кремль запевняв, що в 1978 році в Афганістані відбулася народна соціалістична революція, хоча насправді владу в Кабулі тоді захопила група прорадянських офіцерів із Народно-демократичної партії Афганістану, які незабаром розгризлися між собою. І було вбито двох президентів протягом кількох місяців. В Афганістані мав місце класичний військовий переворот, а комунізм був чужим для більшості афганців. Тим не менше Кремль у грудні 1979 року надіслав війська до Афганістану для підтримки «соцреволюції».
Українську ж Революцію гідності 2014 року Кремль сприйняв як переворот, а не вияв волі народу. Саме таке трактування Майдану підштовхнуло Кремль до окупації та анексії Криму і надсилання війська на Схід України.
2. Американські ракети в Афганістані і бази НАТО в Україні
Афганська кампанія СРСР відбувалася в часи Холодної війни, а нині багато хто говорить про нову Холодну війну Росії Володимира Путіна із Заходом. В кінці 1970-х років Кремлю Леоніда Брежнєва здавалося, що Вашингтон хоче розмістити в Афганістані ракети середньої дії, які загрожуватимуть радянській Середній Азії. Таких планів в США насправді не було.
Кремлю Путіна здалося, що Україна ось-ось вступить в НАТО і американські (натовські) бази з’являться на українській території. Планів розміщення натовських військ в Україні ані в Києва, ані в Заходу немає, але бажання не пустити Україну в НАТО, а НАТО в Україну слугувало однією з головних мотивацій агресивних дій Путіна проти України.
3. Місяць і півмісяця
You must be registered for see links
Радянські військові в Афганістані. 1988 рік
Радянські військові стратеги думали, що операція в Афганістані триватиме недовго. Маршал Сергій Соколов, якого в грудні 1979 року призначили керувати операцією, вважав, що справиться за місяць. Так само і глава радянської дипломатії Андрій Громико називав термін в один місяць як такий, за який вдасться «усе вирішити і піти» з Афганістану. В підсумку радянська воєнна кампанія в Афганістані тривала понад 9 років.
Росія Путіна також вважала, що швидко справиться з Україною, а деякі російські політики і офіційні ЗМІ говорили про два тижні, за які вдасться взяти під контроль всю «Новоросію» чи навіть дійти до Києва, а то й до Львова. Бойові дії на Сході України тривають вже понад рік і значно просунутись вглиб України російським військам та силам сепаратистів не вдалося. Нині говорять про можливість перетворення конфлікту на Донбасі на тривалий заморожений конфлікт.
4. Чисельність
В операції Москви в Афганістані та нинішній операції проти України задіяна приблизно однакова кількість військ. СРСР мав в Афганістані в різні періоди від 80 до 105 тисяч вояків. Якщо порахувати чисельність російських військ, які задіяні проти України нині, то назбирається близько 100 тисяч – у Криму, на Донбасі та уздовж українсько-російського кордону. Плюс до 30 тисяч озброєних Росією сепаратистів угруповань «ДРН» та «ЛНР», які в Україні визнані терористичними.
5. Таємні війни
Війна в Афганістані забрала життя понад 15 тисяч радянських військових і дані про жертви або перебіг бойових дій були засекречені. Для більшості радянських громадян факт активних бойових дій був невідомий. Проте люди знали про рейси «чорних тюльпанів» і поховання солдатів у цинкових трунах, які забороняли відкривати. Саме велика кількість жертв була однією з причин виведення радянських військ із Афганістану.
Нині в Росії перебування її військ на Сході України тримається в секреті. Офіційно російські вояки ніби у «відпустках» або «відрядженнях». Повною таємницею оточена інформація про «вантажі-200», а поховання принаймні сотень російських вояків, які загинули в Україні, здійснюється таємно і місце їхньої загибелі не вказується.
......
rfvgy
Ukrainian
....... продовження :
6. Українські моджахеди
Бійці добровольчого батальйону «Донбас» неподалік Маріуполя. 1 квітня 2015 року
Сили афганського спротиву радянській окупації складалися з моджахедів. Вони були погано озброєні, не відрізнялися високою дисципліною, але згодом здобули бойовий досвід. Моджахеди вели партизанський тип війни і відрізнялись високим бойовим духом.
В Україні бійці добровольчих батальйонів на Донбасі теж погано озброєні, теж мають часом проблеми з військовою координацією чи дисципліною, але мають високий ентузіазм і бойовий дух. Як і афганці, «українські моджахеди» захищають свою землю від окупанта і вважають це святою справою. І ті, й інші пішли воювати добровільно.
Афганські моджахеди користувалися підтримкою місцевого населення. В Україні волонтерський рух набув масового характеру.
7. «Стінгер» і «Джавелін»
Моджахед стріляє з переносної ракети «Стінгер»
Захід та деякі мусульманські країни постачали афганським моджахедам зброю, але переважно її було недостатньо. Моджахеди воювали зброєю радянського типу, яку США та Саудівська Аравія закуповували в арабських країнах (Єгипті), Ізраїлі (захопив багато її під час воєн із арабами). Збігнев Бжезинський згадував, що були таємні закупівлі радянської зброї для моджахедів у комуністичній Чехословаччині, а також що самі радянські військові часом продавали озброєння на території самого Афганістану.
Проте переломним моментом був 1985 рік, коли США вирішили поставити переносні ракети «Стінгер», якими моджахеди могли збивати радянські вертольоти Мі-24 та літаки Су-25. США, згідно західних даних, поставили принаймні 250 «Стінгерів» і щонайменше 500 ракет до них, а за деякими даними – до 2000 ракет. Це переломило перебіг бойових дій, а журнал Foreign Policy назвав другу половину 1980-х років «ефектом Стінгера».
Американський солдат стріляє з «джевеліна»
Захід нині не поспішає надавати Україні летальну зброю для протистояння російській агресії. Здійснюються поставки нелетальної зброї – переважно комунікаційних систем, безпілотників, приборів нічного бачення, а також сухих пайків, військових берців, уніформ тощо. Проте багато експертів кажуть, що перебіг бойових дій на Донбасі могли б переломити поставки американських ракетних комплексів «Джавелін», які мають голівку із самонаведенням і здатні пробивати сучасну броню. Це б допомогло українським силам знищувати танки, БТРи та іншу бронетехніку російських та сепаратистських сил і могло б кардинально змінити ситуацію на війні.
8. «Православний Талібан»
Вторгнення СРСР до Афганістану мало виразний ідеологічний характер – поширення комунізму і допомога соціалістичній «революції». Хоча афганські експерти кажуть, що для афганців приматом залишається їхня племінна і релігійна ідентичність.
Бойовики угруповання «ДНР» біля Донецька. Вересень 2014 року
Війна проти України теж має ідеологічне забарвлення – побудову «русского мира» і створення «Новоросії». Хоча – як і у випадку з Афганістаном – Кремль Путіна переоцінив силу проросійських настроїв мешканців Сходу України. Сепаратистів на Донбасі в ідеологічному плані інколи називають фундаменталістами і «православним Талібаном». Один із ватажків «ЛНР» якось видав наказ: жінкам не ходити до клубів і ресторанів, а сидіти вдома і «вишивати хрестиком». Сепаратистів вирізняє також дуже нетолерантне ставлення до Київського патріархату, греко-католиків та інших конфесій.
9. Ізоляція і санкції
В результаті вторгнення до Афганістану радянська Москва потрапила в міжнародну ізоляцію. Більшість країн Заходу бойкотувала літню Олімпіаду-1980 у Москві саме через радянську окупацію Афганістану. Кампанія в Афганістані вимотувала радянську економіку і щороку висмоктувала три мільярди доларів на ті ціни.
Як не парадоксально, але в часи СРСР була більша колегіальність в ухваленні рішень і за вторгнення до Афганістану виступала трійка впливових членів Політбюро – Андропов, Устинов та Громико, а генсек Брежнєв спочатку вагався, а потім погодився... Специфіка нинішньої агресії проти України в тому, що в Кремлі рішення ухвалюються одноосібно. Брежнєв через війну в Афганістані, за даними істориків, переживав кінець своєї ініціативи – «розрядки», а Володимир Путін , як виглядає, зовсім не переймається, ані міжнародною ізоляцією Росії, ані санкціями ЄС та США проти Москви, ані новою напругою у відносинах Росії і Заходу через війну в Україні. Єдине, що він чекав, так це завершення зимової Олімпіади в Сочі-2014 року перед тим, як окупувати Крим і розв’язати війну на Донбасі.
Державний секретар США Джон Керрі (ліворуч) розмовляє з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим на початку двосторонньої зустрічі, щоб обговорити поточну ситуацію в Україні. Женева, квітень 2014 року
Цікаво також, що переговори щодо виведення радянських військ з Афганістану відбувались за «женевським форматом» між СРСР, США, Пакистаном та тодішнім урядом Афганістану. Саме в «женевському форматі» починалось міжнародне врегулювання української кризи між США, ЄС, Росією та Україною. І хоча нині акцент робиться на «нормандському форматі», однак багато хто в Україні вважає, що найкраще справився б саме «женевський формат», в якому представлені США.
10. Наркотики Афганістану і Донбасу
Війна в Афганістані, як вважає багато експертів, породила масову наркоманію в Росії та інших республіках. Із Афганістану регулярно доставляли маріхуану до Душанбе на фармацевтичну фабрику. Про наркозв’язки прорадянських афганських сил та деяких керівників радянського контингенту йдеться у фільмі про Джеймза Бонда, знятого наприкінці 1980-х років. Були повідомлення про загадкові зникнення частини «фармацевтичних вантажів» на території СРСР.
Нині багато повідомляють про наркозалежність на Донбасі і пов’язаність деяких людей в керівництві угруповань «ДНР» та «ЛНР» з наркотрафіком. Також вважають, що наркотрафік є однією з ключових статей доходу цих угруповань. За даними українських ЗМІ, грам героїну в Афганістані коштує 1 долар, а перевезеного на окупований Донбас – вже 100 доларів.
Українці масово голосували за незалежність на референдумі 1991 року, в тому числі й через небажання, аби знову імперський центр кинув їх захищати цілі в далеких і малозрозумілих кампаніях, які несуть великі людські втрати. Авантюра радянського Кремля в Афганістані прискорила розпад СРСР, із якого постала незалежна Україна. Нині в боях на Сході України постає вже справді незалежна Україна. Як і війна в Афганістані, війна в Україні матиме серйозні наслідки і для самої Росії.
6. Українські моджахеди
You must be registered for see links
Бійці добровольчого батальйону «Донбас» неподалік Маріуполя. 1 квітня 2015 року
Сили афганського спротиву радянській окупації складалися з моджахедів. Вони були погано озброєні, не відрізнялися високою дисципліною, але згодом здобули бойовий досвід. Моджахеди вели партизанський тип війни і відрізнялись високим бойовим духом.
В Україні бійці добровольчих батальйонів на Донбасі теж погано озброєні, теж мають часом проблеми з військовою координацією чи дисципліною, але мають високий ентузіазм і бойовий дух. Як і афганці, «українські моджахеди» захищають свою землю від окупанта і вважають це святою справою. І ті, й інші пішли воювати добровільно.
Афганські моджахеди користувалися підтримкою місцевого населення. В Україні волонтерський рух набув масового характеру.
7. «Стінгер» і «Джавелін»
You must be registered for see links
Моджахед стріляє з переносної ракети «Стінгер»
Захід та деякі мусульманські країни постачали афганським моджахедам зброю, але переважно її було недостатньо. Моджахеди воювали зброєю радянського типу, яку США та Саудівська Аравія закуповували в арабських країнах (Єгипті), Ізраїлі (захопив багато її під час воєн із арабами). Збігнев Бжезинський згадував, що були таємні закупівлі радянської зброї для моджахедів у комуністичній Чехословаччині, а також що самі радянські військові часом продавали озброєння на території самого Афганістану.
Проте переломним моментом був 1985 рік, коли США вирішили поставити переносні ракети «Стінгер», якими моджахеди могли збивати радянські вертольоти Мі-24 та літаки Су-25. США, згідно західних даних, поставили принаймні 250 «Стінгерів» і щонайменше 500 ракет до них, а за деякими даними – до 2000 ракет. Це переломило перебіг бойових дій, а журнал Foreign Policy назвав другу половину 1980-х років «ефектом Стінгера».
You must be registered for see links
Американський солдат стріляє з «джевеліна»
Захід нині не поспішає надавати Україні летальну зброю для протистояння російській агресії. Здійснюються поставки нелетальної зброї – переважно комунікаційних систем, безпілотників, приборів нічного бачення, а також сухих пайків, військових берців, уніформ тощо. Проте багато експертів кажуть, що перебіг бойових дій на Донбасі могли б переломити поставки американських ракетних комплексів «Джавелін», які мають голівку із самонаведенням і здатні пробивати сучасну броню. Це б допомогло українським силам знищувати танки, БТРи та іншу бронетехніку російських та сепаратистських сил і могло б кардинально змінити ситуацію на війні.
8. «Православний Талібан»
Вторгнення СРСР до Афганістану мало виразний ідеологічний характер – поширення комунізму і допомога соціалістичній «революції». Хоча афганські експерти кажуть, що для афганців приматом залишається їхня племінна і релігійна ідентичність.
You must be registered for see links
Бойовики угруповання «ДНР» біля Донецька. Вересень 2014 року
Війна проти України теж має ідеологічне забарвлення – побудову «русского мира» і створення «Новоросії». Хоча – як і у випадку з Афганістаном – Кремль Путіна переоцінив силу проросійських настроїв мешканців Сходу України. Сепаратистів на Донбасі в ідеологічному плані інколи називають фундаменталістами і «православним Талібаном». Один із ватажків «ЛНР» якось видав наказ: жінкам не ходити до клубів і ресторанів, а сидіти вдома і «вишивати хрестиком». Сепаратистів вирізняє також дуже нетолерантне ставлення до Київського патріархату, греко-католиків та інших конфесій.
9. Ізоляція і санкції
В результаті вторгнення до Афганістану радянська Москва потрапила в міжнародну ізоляцію. Більшість країн Заходу бойкотувала літню Олімпіаду-1980 у Москві саме через радянську окупацію Афганістану. Кампанія в Афганістані вимотувала радянську економіку і щороку висмоктувала три мільярди доларів на ті ціни.
Як не парадоксально, але в часи СРСР була більша колегіальність в ухваленні рішень і за вторгнення до Афганістану виступала трійка впливових членів Політбюро – Андропов, Устинов та Громико, а генсек Брежнєв спочатку вагався, а потім погодився... Специфіка нинішньої агресії проти України в тому, що в Кремлі рішення ухвалюються одноосібно. Брежнєв через війну в Афганістані, за даними істориків, переживав кінець своєї ініціативи – «розрядки», а Володимир Путін , як виглядає, зовсім не переймається, ані міжнародною ізоляцією Росії, ані санкціями ЄС та США проти Москви, ані новою напругою у відносинах Росії і Заходу через війну в Україні. Єдине, що він чекав, так це завершення зимової Олімпіади в Сочі-2014 року перед тим, як окупувати Крим і розв’язати війну на Донбасі.
You must be registered for see links
Державний секретар США Джон Керрі (ліворуч) розмовляє з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим на початку двосторонньої зустрічі, щоб обговорити поточну ситуацію в Україні. Женева, квітень 2014 року
Цікаво також, що переговори щодо виведення радянських військ з Афганістану відбувались за «женевським форматом» між СРСР, США, Пакистаном та тодішнім урядом Афганістану. Саме в «женевському форматі» починалось міжнародне врегулювання української кризи між США, ЄС, Росією та Україною. І хоча нині акцент робиться на «нормандському форматі», однак багато хто в Україні вважає, що найкраще справився б саме «женевський формат», в якому представлені США.
10. Наркотики Афганістану і Донбасу
Війна в Афганістані, як вважає багато експертів, породила масову наркоманію в Росії та інших республіках. Із Афганістану регулярно доставляли маріхуану до Душанбе на фармацевтичну фабрику. Про наркозв’язки прорадянських афганських сил та деяких керівників радянського контингенту йдеться у фільмі про Джеймза Бонда, знятого наприкінці 1980-х років. Були повідомлення про загадкові зникнення частини «фармацевтичних вантажів» на території СРСР.
Нині багато повідомляють про наркозалежність на Донбасі і пов’язаність деяких людей в керівництві угруповань «ДНР» та «ЛНР» з наркотрафіком. Також вважають, що наркотрафік є однією з ключових статей доходу цих угруповань. За даними українських ЗМІ, грам героїну в Афганістані коштує 1 долар, а перевезеного на окупований Донбас – вже 100 доларів.
Українці масово голосували за незалежність на референдумі 1991 року, в тому числі й через небажання, аби знову імперський центр кинув їх захищати цілі в далеких і малозрозумілих кампаніях, які несуть великі людські втрати. Авантюра радянського Кремля в Афганістані прискорила розпад СРСР, із якого постала незалежна Україна. Нині в боях на Сході України постає вже справді незалежна Україна. Як і війна в Афганістані, війна в Україні матиме серйозні наслідки і для самої Росії.
You must be registered for see links
В Audi получена первая порция синтетического топлива e-benzin
23.05.2015 [16:28], Сергей Карасёв
Компания Audi совместно с партнёрами отрапортовала о получении первой порции синтетического бензина, процесс выработки которого не предполагает применение нефти.
Топливо будущего названо e-benzin. Первым этапом его производства является получение изобутена из возобновляемого сырья — биомассы. Затем выработанное газообразное вещество преобразуется в жидкий 100-процентный изооктан — e-benzin.
Отмечается, что новое синтетическое топливо обладает октановым числом RON 100. Оно не содержит серу и бензол, что обеспечивает высокую чистоту продуктов горения. Кроме того, топливо подходит для использования в двигателях с высокой степенью сжатия, что означает повышение эффективности.
В настоящее время пробные партии e-benzin вырабатываются на заводе Global Bioenergies, партнёра Audi. Расширение производства намечено на 2016 год. В ближайшее время Audi планирует организовать всестороннее тестирование топлива в лабораторных условиях на экспериментальных двигателях.
В перспективе, как ожидается, технология получения e-benzin будет усовершенствована с целью полного исключения биомассы из производственного цикла. Для выработки синтетического бензина потребуются только вода, водород, двуокись углерода и солнечный свет.
Отметим, что Audi экспериментирует и с другими видами синтетического топлива. Так, недавно мы
Источник:
23.05.2015 [16:28], Сергей Карасёв
Компания Audi совместно с партнёрами отрапортовала о получении первой порции синтетического бензина, процесс выработки которого не предполагает применение нефти.
Топливо будущего названо e-benzin. Первым этапом его производства является получение изобутена из возобновляемого сырья — биомассы. Затем выработанное газообразное вещество преобразуется в жидкий 100-процентный изооктан — e-benzin.
You must be registered for see images
Отмечается, что новое синтетическое топливо обладает октановым числом RON 100. Оно не содержит серу и бензол, что обеспечивает высокую чистоту продуктов горения. Кроме того, топливо подходит для использования в двигателях с высокой степенью сжатия, что означает повышение эффективности.
В настоящее время пробные партии e-benzin вырабатываются на заводе Global Bioenergies, партнёра Audi. Расширение производства намечено на 2016 год. В ближайшее время Audi планирует организовать всестороннее тестирование топлива в лабораторных условиях на экспериментальных двигателях.
You must be registered for see images
В перспективе, как ожидается, технология получения e-benzin будет усовершенствована с целью полного исключения биомассы из производственного цикла. Для выработки синтетического бензина потребуются только вода, водород, двуокись углерода и солнечный свет.
Отметим, что Audi экспериментирует и с другими видами синтетического топлива. Так, недавно мы
You must be registered for see links
о получении дизеля e-diesel. Источник:
-
You must be registered for see links
x3mal
In Trance
Блогер Михаил Мищишин, галичанин по происхождению, о событиях на Украине
Те, кто не в состоянии сделать жизнь своего народа лучше здесь и сейчас, улучшают его историю. И мы настолько наивны, что за сладкие и лживые исторические воспоминания носим проходимцев на руках, не замечая, что в это время они шарят у нас по карманам, а то и посылают нас на убой, как это произошло в Грузии и на Донбассе.
Часто мы сами позволяем зарубежным и отечественным политикам проделывать с нашим сознанием всевозможные выгодные им исторические и оценочные манипуляции.
Попробуйте в США назвать афроамериканца негром. Назовите Европе или даже в Украине еврея жидом. На вас подадут в суд, обвинят в антисемитизме, и у вас могут быть неприятности. В Украине на бытовом уровне можно русских называть москалями, кацапами – не вопрос. Ради Бога! А как иначе о них скажешь? А в России всегда актуальна тема хохлов.
Посмотрите, как официальные Россия, Европа и США стараются быстро устранять любые формы расовых, национальных и других дискриминаций между своими гражданами! В зародыше. Полиция и ФСБ, немецкие и американские полицейские никого не щадят на несанкционированных митингах. Они не хотят, чтобы это росло и выплескивалось на улицы в нечто большее.
В Украине со стороны властей все по-другому. Бандиты могут ходить по улицам в масках с дубинками, маршировать в центре Киева, избивать людей и саму милицию, и власть на это будет спокойно смотреть, как это было на Майдане. Но дубинка, если ее сразу же не отобрать, всегда превращается в автомат со временем. А автомат в «Град». А всему этому будут предшествовать вроде бы безобидные словесные оскорбления русских и украинцев.
И дело не только в словах, привычках. Но и в ложно понятом патриотизме, позволяющее чувствовать себя лучше и выше, чем представители другой нации. Желании послужить своей нации и стране, даже, если надо при этом сподличать и поступить неэтично, а то и противозаконно. Ложь и преступление во благо.
Ведущие украинские журналисты, народный депутат Блока Петра Порошенко Сергей Лещенко и редактор журнала «Новое время» Виталий Сыч во время Майдана вместе с другими известными украинскими журналистами записывали видеообращения к мировой общественности в поддержку демократических преобразований в Украине. С экрана тогда на нас смотрели умные и честные волевые лица украинских лидеров мнений, обращающихся к иностранцам на неплохом английском.
Но этот проевропейский пафос не мешал этим же журналистам, даже не прячась, выкладывать в сеть личные данные, телефоны, адреса народных депутатов от Партии регионов, места расположения офисов олигархов в Украине и Европе, чтобы все желающие могли оказать на них то или иное давление. Это происходило во время, когда регионалов и коммунистов запугивали, избивали, требуя от них проголосовать за новую власть Майдана.
И Европа стыдливо закрывала глаза на подобное разглашение личных данных. А украинский омбудсмен Валерия Лутковская, спустя год, только-только обратила на это внимание, и слегка укорила тех, кто распространяет личные данные политиков и журналистов в интернете.
Хотя изначально было очевидно, что подобные довольно сомнительные информационные вбросы, совершенные украинскими журналистами якобы во благо Украины, со временем обязательно и всегда превращаются в сайт «Миротворец», на котором будут фигурировать фамилии и домашние адреса Олеся Бузины и Олега Калашникова, убитых затем неизвестными у дверей своих квартир и подъездов в Киеве. А Европе придется закрывать глаза на геноцид в Донбассе.
Зло, если его не пресечь в зародыше, всегда растет и развивается, принимая все более и более ужасные формы. От невинных шуточек насчет русских и проклятий в адрес москалей Украина пришла к дубинкам в руках «Самообороны», а затем и к автоматам в рядах карательных батальонов на востоке страны, к слепым обстрелам и бомбардировкам своих же украинских городов без объявления войны кому-то ни было.
Историческая мания величия украинцев, которую культивируют в нас, приводит к тому, что польско-австрийско-еврейская Галичина считает себя большей Украиной, чем Запорожье или Харьков, и навязывает свои правила востоку.
Проевропейский галичанин – это настоящий украинский казак, хотя, казаки, если и были в Галиции, то во время знаменитого Брусиловского прорыва в первую мировую войну. А пророссийский житель Запорожья с его казацким островом Хортица – он нет, не казак. И не украинец даже.
Цель этих и других необоснованных исторических мифов, натяжек и подтасовок – оправдать право на насилие одной части Украины над другой. На практике насилие ведь не восток Украины принес на Майдан, как уверяет украинская власть. Наоборот, Галичина пришла сначала в Киев, а потом пошла дальше на восток, в Донецк навязывать пророссийским регионам выгодный ей путь в Европу. Но ведь заводы востока Украины традиционно сориентированы на заказы из России. И для них ускоренная евроинтграция – это смерть и нищета жителей региона. Они производят, а не торгуют с Польшей и Венгрией, как галичане и закарпатцы.
Если разобраться, польско-австрийская Галичина - это такая же чуждая остальной Украине автономия, как Крым. Она имеет очень мало общего с остальной Украиной. Навязывать ее Бандеру духовной материковой Украине губительно для единства страны и мира в ней.
Это все равно, что завтра Подкарпатские русины скажут, что Украина - это они, и все должны жить так, как они. А в райцентре Берегово Закарпатской области вы вывеску или название улицы на украинском не всегда встретите. Только на венгерском, потому что большинство проживающих тут венгры. Или, например, Днепропетровские евреи объявят себя Украиной и скажут, что Украина - это Днепропетровск и все должны жить, как они. Или Донбасс скажет, что Украина - это я, и все в Украине должны говорить по русски, добывать уголь, лить металл и строить станки.
Но Донбасс, кстати, никогда не равнял Украину под одну, свою гребенку. А вот галичане почему-то решили заняться этим. Вы ж посмотрите, кто вместе с Галичиной за Украину? Поляки, литовцы - исконные враги украинцев в борьбе за Речь Посполитую-2. С помощью этого наспех создаваемого политического проекта поляки и литовцы хотят потеснить из лидеров Европы немцев и французов. И для этого им нужна Украина, которая позволит воссоздать Речь Посполитую. А то, что украинцы были бесправны в этом древнем государстве, да и в Польше перед Второй мировой войной, и в реинкарнации Речи Посполитой им уготована та же роль, об этом литовские, польские и украинские политики и ученые скромно умалчивают.
Да и дадут ли немцы и французы потеснить полякам и литовцам себя в Европе, пусть даже с помощью Украины?
Право автономии в Украине нужно не только Донбассу, а и Галичине. Она слишком отличается от остальной Украины, и это - объективно. До 1939 года она была в составе Польши, в 19 веке и раньше это была Австро-Венгрия и Польша. Навязывать опыт и представления о Европе Галичины всей Украины – это означает разорвать ее на части, запад и восток, потому что у них совершенно разные исторические корни. Львов всегда был Европе. И не удивительно, что он зовет всю Украину в Европу. Но Донецк, Луганск и многие другие регионы Украины исторически сориентированы на Россию. Они ценят свои связи с русскими, это для них часто их зарплаты и будущее. И так просто они не дадут разорвать их.
А тот, кто хочет разломать и порвать Украину, он, да, будет равнять ее под европейскую Галичину, и обвинять в сепаратизме восток.
Если галичанам нужны Майдан и Европа любой ценой, им нужна автономия и - вперед на захват Львовской Ратуши, палатки на площади Рынок и проспекте Свободы до Оперного театра и вперед - в Европу! Она у Вас рядом, до Польши 90 км ото Львова! Зачем вы тянете с собой тех с востока, кто хочет жить с Россией? У них, как у вас Европу - Россию из окон видать. И они долгое время жили в России, как вы в Европе. Навязывать Востоку правила Галичины - это до добра не доведет Украину. Уже не довело.
Сейчас вместо отмены виз Европу галичане гробы и похоронки получают, в Украине царят нищета, бесправие, озлобленность людей друг на друга.
А начиналось все с того, что галичане посчитали себя большими казаками, чем запорожцы, хотя никогда не были и не будут ими на практике.
Гордыня рвет и ломает жизнь отдельного человека и целого народа. Нам надо научиться отличать ее от законной исторической гордости, которая есть у каждого народа, в том числе и украинцев. Примером тут может послужить, как это ни странно будет звучать для украинца, Россия.
Да, в Москве тоже можно найти и услышать голоса, что первыми людьми на земле были русские. Но подобные заявления не попадают здесь в учебники истории, они не становятся частью государственной политики. Русским вполне достаточно славных страниц своей истории, которые у них реально были. Это Победа в Великой Отечественной войне, успехи России до Первой мировой войны, когда она реально превращалась в одного из мировых лидеров, победа над Наполеоном и многое другое.
Мы, украинцы, могли бы гордиться этими и многими другими достижениями России вместе с русскими. Ведь они и нам принадлежат по праву. А не выхватывать славные части нашей общей истории, как куски мяса, друг у друга, и объявлять их только и исключительно своими.
Те, кто не в состоянии сделать жизнь своего народа лучше здесь и сейчас, улучшают его историю. И мы настолько наивны, что за сладкие и лживые исторические воспоминания носим проходимцев на руках, не замечая, что в это время они шарят у нас по карманам, а то и посылают нас на убой, как это произошло в Грузии и на Донбассе.
Часто мы сами позволяем зарубежным и отечественным политикам проделывать с нашим сознанием всевозможные выгодные им исторические и оценочные манипуляции.
Попробуйте в США назвать афроамериканца негром. Назовите Европе или даже в Украине еврея жидом. На вас подадут в суд, обвинят в антисемитизме, и у вас могут быть неприятности. В Украине на бытовом уровне можно русских называть москалями, кацапами – не вопрос. Ради Бога! А как иначе о них скажешь? А в России всегда актуальна тема хохлов.
Посмотрите, как официальные Россия, Европа и США стараются быстро устранять любые формы расовых, национальных и других дискриминаций между своими гражданами! В зародыше. Полиция и ФСБ, немецкие и американские полицейские никого не щадят на несанкционированных митингах. Они не хотят, чтобы это росло и выплескивалось на улицы в нечто большее.
В Украине со стороны властей все по-другому. Бандиты могут ходить по улицам в масках с дубинками, маршировать в центре Киева, избивать людей и саму милицию, и власть на это будет спокойно смотреть, как это было на Майдане. Но дубинка, если ее сразу же не отобрать, всегда превращается в автомат со временем. А автомат в «Град». А всему этому будут предшествовать вроде бы безобидные словесные оскорбления русских и украинцев.
И дело не только в словах, привычках. Но и в ложно понятом патриотизме, позволяющее чувствовать себя лучше и выше, чем представители другой нации. Желании послужить своей нации и стране, даже, если надо при этом сподличать и поступить неэтично, а то и противозаконно. Ложь и преступление во благо.
Ведущие украинские журналисты, народный депутат Блока Петра Порошенко Сергей Лещенко и редактор журнала «Новое время» Виталий Сыч во время Майдана вместе с другими известными украинскими журналистами записывали видеообращения к мировой общественности в поддержку демократических преобразований в Украине. С экрана тогда на нас смотрели умные и честные волевые лица украинских лидеров мнений, обращающихся к иностранцам на неплохом английском.
Но этот проевропейский пафос не мешал этим же журналистам, даже не прячась, выкладывать в сеть личные данные, телефоны, адреса народных депутатов от Партии регионов, места расположения офисов олигархов в Украине и Европе, чтобы все желающие могли оказать на них то или иное давление. Это происходило во время, когда регионалов и коммунистов запугивали, избивали, требуя от них проголосовать за новую власть Майдана.
И Европа стыдливо закрывала глаза на подобное разглашение личных данных. А украинский омбудсмен Валерия Лутковская, спустя год, только-только обратила на это внимание, и слегка укорила тех, кто распространяет личные данные политиков и журналистов в интернете.
Хотя изначально было очевидно, что подобные довольно сомнительные информационные вбросы, совершенные украинскими журналистами якобы во благо Украины, со временем обязательно и всегда превращаются в сайт «Миротворец», на котором будут фигурировать фамилии и домашние адреса Олеся Бузины и Олега Калашникова, убитых затем неизвестными у дверей своих квартир и подъездов в Киеве. А Европе придется закрывать глаза на геноцид в Донбассе.
Зло, если его не пресечь в зародыше, всегда растет и развивается, принимая все более и более ужасные формы. От невинных шуточек насчет русских и проклятий в адрес москалей Украина пришла к дубинкам в руках «Самообороны», а затем и к автоматам в рядах карательных батальонов на востоке страны, к слепым обстрелам и бомбардировкам своих же украинских городов без объявления войны кому-то ни было.
Историческая мания величия украинцев, которую культивируют в нас, приводит к тому, что польско-австрийско-еврейская Галичина считает себя большей Украиной, чем Запорожье или Харьков, и навязывает свои правила востоку.
Проевропейский галичанин – это настоящий украинский казак, хотя, казаки, если и были в Галиции, то во время знаменитого Брусиловского прорыва в первую мировую войну. А пророссийский житель Запорожья с его казацким островом Хортица – он нет, не казак. И не украинец даже.
Цель этих и других необоснованных исторических мифов, натяжек и подтасовок – оправдать право на насилие одной части Украины над другой. На практике насилие ведь не восток Украины принес на Майдан, как уверяет украинская власть. Наоборот, Галичина пришла сначала в Киев, а потом пошла дальше на восток, в Донецк навязывать пророссийским регионам выгодный ей путь в Европу. Но ведь заводы востока Украины традиционно сориентированы на заказы из России. И для них ускоренная евроинтграция – это смерть и нищета жителей региона. Они производят, а не торгуют с Польшей и Венгрией, как галичане и закарпатцы.
Если разобраться, польско-австрийская Галичина - это такая же чуждая остальной Украине автономия, как Крым. Она имеет очень мало общего с остальной Украиной. Навязывать ее Бандеру духовной материковой Украине губительно для единства страны и мира в ней.
Это все равно, что завтра Подкарпатские русины скажут, что Украина - это они, и все должны жить так, как они. А в райцентре Берегово Закарпатской области вы вывеску или название улицы на украинском не всегда встретите. Только на венгерском, потому что большинство проживающих тут венгры. Или, например, Днепропетровские евреи объявят себя Украиной и скажут, что Украина - это Днепропетровск и все должны жить, как они. Или Донбасс скажет, что Украина - это я, и все в Украине должны говорить по русски, добывать уголь, лить металл и строить станки.
Но Донбасс, кстати, никогда не равнял Украину под одну, свою гребенку. А вот галичане почему-то решили заняться этим. Вы ж посмотрите, кто вместе с Галичиной за Украину? Поляки, литовцы - исконные враги украинцев в борьбе за Речь Посполитую-2. С помощью этого наспех создаваемого политического проекта поляки и литовцы хотят потеснить из лидеров Европы немцев и французов. И для этого им нужна Украина, которая позволит воссоздать Речь Посполитую. А то, что украинцы были бесправны в этом древнем государстве, да и в Польше перед Второй мировой войной, и в реинкарнации Речи Посполитой им уготована та же роль, об этом литовские, польские и украинские политики и ученые скромно умалчивают.
Да и дадут ли немцы и французы потеснить полякам и литовцам себя в Европе, пусть даже с помощью Украины?
Право автономии в Украине нужно не только Донбассу, а и Галичине. Она слишком отличается от остальной Украины, и это - объективно. До 1939 года она была в составе Польши, в 19 веке и раньше это была Австро-Венгрия и Польша. Навязывать опыт и представления о Европе Галичины всей Украины – это означает разорвать ее на части, запад и восток, потому что у них совершенно разные исторические корни. Львов всегда был Европе. И не удивительно, что он зовет всю Украину в Европу. Но Донецк, Луганск и многие другие регионы Украины исторически сориентированы на Россию. Они ценят свои связи с русскими, это для них часто их зарплаты и будущее. И так просто они не дадут разорвать их.
А тот, кто хочет разломать и порвать Украину, он, да, будет равнять ее под европейскую Галичину, и обвинять в сепаратизме восток.
Если галичанам нужны Майдан и Европа любой ценой, им нужна автономия и - вперед на захват Львовской Ратуши, палатки на площади Рынок и проспекте Свободы до Оперного театра и вперед - в Европу! Она у Вас рядом, до Польши 90 км ото Львова! Зачем вы тянете с собой тех с востока, кто хочет жить с Россией? У них, как у вас Европу - Россию из окон видать. И они долгое время жили в России, как вы в Европе. Навязывать Востоку правила Галичины - это до добра не доведет Украину. Уже не довело.
Сейчас вместо отмены виз Европу галичане гробы и похоронки получают, в Украине царят нищета, бесправие, озлобленность людей друг на друга.
А начиналось все с того, что галичане посчитали себя большими казаками, чем запорожцы, хотя никогда не были и не будут ими на практике.
Гордыня рвет и ломает жизнь отдельного человека и целого народа. Нам надо научиться отличать ее от законной исторической гордости, которая есть у каждого народа, в том числе и украинцев. Примером тут может послужить, как это ни странно будет звучать для украинца, Россия.
Да, в Москве тоже можно найти и услышать голоса, что первыми людьми на земле были русские. Но подобные заявления не попадают здесь в учебники истории, они не становятся частью государственной политики. Русским вполне достаточно славных страниц своей истории, которые у них реально были. Это Победа в Великой Отечественной войне, успехи России до Первой мировой войны, когда она реально превращалась в одного из мировых лидеров, победа над Наполеоном и многое другое.
Мы, украинцы, могли бы гордиться этими и многими другими достижениями России вместе с русскими. Ведь они и нам принадлежат по праву. А не выхватывать славные части нашей общей истории, как куски мяса, друг у друга, и объявлять их только и исключительно своими.
это призыв: "присоединяйтесь к россии будет чем гордиться?" какое то чувство заказухи возникло, хоть и по делу много чего написано.
Да и жители Запорожья по моему быстренько подавили своих пророссийских, если мне не изменяет память
x3mal
In Trance
Суть в том, что у всех жителей нашей страны разные ценности. И когда одна прослойка общества берет и возводит в абсолют свои ценности и насильно их навязывает всем другим - это порождает конфликт, а конфликт перерастает в войну.
Тут очень хорошо проводить параллели с религией. К примеру есть страна и в ней есть и мечети (ислам) и православные и католические церкви (христианство) и различные храмы (буддизм). И живут в этой стране разные люди. Одни ходят в мечеть, другие в церковь. В остальное время они заняты обычными бытовыми делами. И все хорошо.
Но потом вдруг христиане решают что не место в этой стране другим религиям и начинают устраивать крестовые походы, крушить и сжигать мечети, разрушать храмы.
Они кричат исламистам "чемодан, вокзал, египет".
Но исламисты хотят жить в своей стране и исповедовать ислам. В итоге исламисты начинают объединятся, вооружатся. Их объявляют террористами.
Египет начинает спонсировать исламистов и поставлять им оружие. И вот уже больше года идет эта бестолковая война.
А все по одной причине - одна прослойка общества хочет чтобы все жили по их уставам.
Но ведь раньше вполне норм уживались...
arnisumy
Well-Known Member
Странно, а у меня возникло чувство, что вата запостила не заказуху, а очередной булщит про карателей/биндеровцев...
Какие "ценности" и кто "навязывает всем другим"?
Какие храмы/мечети пожгли?
У нас кому то мешают что-то исповедовать? Если мне не изменяет память, у нас кричат "чемодан вокзал - кацапщина" только петушне, что зовет кацапских окупантов в наш дом, ну еще тем кто мечтает оторвать кусок нашей страны и прилепить его к кацапстану...
Действительно, если бы кацапы/буряты/чечены и прочая шелупонь сюда не лезла и танки с артилеррией не перли через границу, никакой бы войны не было, ни толковой, ни бестолковой...
Это по каким таким уставам? Типа без моторол, дыркиных, бурятов и монобровых шахтеров на танках, рсзо, сау? Таки да вменяемые хотят жить без этих прелестей кацапского "мира".
С кем уживались? С дыркиными, моторолами, гивями, грушнегами и прочими деградантами? Не, украинцы с ними никогда не жили...
П.С. я правильно понял, что вата требует терпимого/либерального отношения к себе, а взамен предлагает лишь ненависть к "галичанам, жидам, свидомым, еврогеям, пиндосам, чуркам, черномазым, грызунам и тд..."?
Останнє редагування:
x3mal
In Trance
Весь этот патриотический бред который усилился со времен майдана.
Памятники Ленину разрушили. Запретили коммунистическую символику и все что связано с совком или россией подвергается всяческому насилию.
То что кто-то там кого-то зовет - это последствие вспышки украинского национализма.
Если бы не было украинского национализма - у них не было бы повода сюда лезть.
До майдана донбасс, крым вполне норм существовали в рамках украины, не было конфликтов.
Ненависть предлагают все украинские патриоты. Украинский патриотизм построен на ненависти.
Я же предлагаю искоренить любое проявление национализма.
Не важно кто ты - жид, вата или укр. Важно лишь то, как ты ведешь себя в обществе - убиваешь, грабишь, насилуешь, бухаешь, мусоришь или нет. Вот и все.