mangust
патріот
Відповідь: Интересные статьи из интернета.
Імперські ІЗМИшлєнія
Нормального освіченого українця, який намагається бути в курсі подій, що відбуваються в себе вдома і в сусідніх нам державах, все більше і більше атакують різноманітні «ІЗМИ» викладені в засобах масової інформації. «ІмперіалІЗМ», «путінІЗМ», «медведІЗМ», «рашИЗМ», «шовінІЗМ», «пансловянІЗМ»… І безкінечна кількість всіх цих «ІЗМІв», які виливають на нашу голову північні брати, неймовірно пресують розум наших співвітчизників. Викликають практично фізичну огиду виступи можновладців з Росії. То Україна газ краде, то «сволочи бандеровские» посміли визнати Голодомор тридцятих років геноцидом, то «рускоязичіе» притісняють… Складно навіть запам’ятати все те, що вигадується мало не щодня і що ми з вами змушені вислуховувати.
Реакція нашої держави (в плані: президент, уряд, ВР і т. ін.) на подібні звинувачення великою мірою не зрозуміла. Те, що Росія має ядерну зброю, – це фактор важливий для спілкування, але чому ж дозволяти сідати собі на голову і (вибачте) мовчки терпіти, як звідти справляють свої малі та великі потреби, та радісно заявляти: «Любі друзі, та то дощ падає». Це, як мінімум, неповага до власного народу і значною мірою неповага до себе як до обраних народом на керівництво. Правда, тепер, напередодні президентських виборів вже потрошки починається акуратне відгавкування в сторону «стратегічного партнера». Навіть пишуть листи-відповіді, ноти протесту, зауваження і спростування. Та от Росію ці листи якось не вражають. Зовсім недавно президент РФ п. Д.Медвєдєв з задоволеним і щасливим лицем запевнив засоби масової інформації, що повністю досяг того результату, на який очікував, коли виступав в прямому ефірі зі звинуваченнями проти України. Так що історія напруги з сусідом явно не завершиться. Чим ближче до виборів – тим сильніший буде тиск. Росія не може визначити «свого» кандидата в президенти, як це було минулих виборів, ставити на Віктора Федоровича знову – якось нерозумно і знову величезні видатки, а нафта ж подешевшала, грошей поменшало. Інших кандидатів – просто нема. Всі майбутні «рятівники» раптово стали дбати про українців і про їхній майбутній добробут, політичних кольорів розплодилось просто аж занадто, зла Тимошенко – бажаний гість п. В.Путіна; на кого ставить – та просто нема на кого. Єдиний вихід – поставити свого губернатора з довічними правами. Ну а для цього всіма засобами необхідно зробити Україну губернією і не забути це затвердити на міжнародній арені. Репетиція в Грузії вдалась – необхідно розпочинати в більшому масштабі. Тільки от військовими засобами це неможливо, необхідно, щоб українці, як телята, самі прийшли і попросились «в вєлікую сємью». Для цього витрачаються колосальні кошти на агітацію та пропаганду, тобто на створення і поширення своїх ІЗМишлєній.
Найкраще і найдоступніше все це проходить через мережу Інтернет. Наскільки просто найняти кілька хлопців в інеті (за невелику винагороду), які будуть сидіти на кількох сайтах і під різними іменами писати, як зле живеться російськомовному люду в «нєзалєжнай» чи які взагалі тут тупі ті свідомі українці («свідоміти») і навіть по-людськи розмовляти не можуть, чи як тут розправляються з російськомовним населенням. Відповідно забезпечивши кадрових письменників, інші свідомі росіяни теж підтягнуться як в Росії, так і в Україні до описання страждань. Поступово українці звикнуть до думки, що в Росії живеться чудесно, і на наступних виборах в президенти дружно закреслять всіх кандидатів і великими літерами намалюють «Наш вибір – Медвєдєв!!!». І на цьому все завершиться.
Та от, на жаль, так не виходить. Уважно слідкуючи за Інтернет-виданнями, можна помітити, що коментарі від поборників прав РФ все менше і менше, все слабші і слабші їх аргументи і все частіше зрив на брудну лайку, якою багата російська мова. З українського боку – зворотна тенденція: людей, які люблять свою землю, яким набридло вислуховувати всі ці ІЗМи, все більше і більше. Вони все активніше захищають рідну країну на будь-яких рівнях спілкування. Це справді тішить. Бо ненормальний принцип «хохлы, как же вы не понимаете, вам надо с нами обьединяться, а вы упираетесь» почав набридати вже всім. Це - як в житті. Уявіть: у вас окрема гарна квартира, в холодильнику трохи є їсти, до вас ходять нормальні усміхнені люди, щось обмінюють; загалом, незважаючи на труднощі і контору, яка керує вашим помешканням, ви потроху живете. Свою окрему квартиру вам вдалось видерти свого часу і ви гордитесь своїм положенням. А за стіною живе сусід, він, зламавши стіни і прорубуючи вікна, захопив кілька квартир і вважає себе домовласником; з тих захоплених квартир зробив комуналку, періодично б’є тих, хто там живе, сам одягнутий розкішно, але навіть його рідні в злиднях. І от в прекрасний день він дзвонить вам в двері і каже (дихаючи перегаром): «давай ламати стіну і об’єднуватись, бо так нам обом буде краще жити, а тобі від цього буде краще, чим зараз. Я буду тут керувати, - дивись, які в мене всі щасливі, – навіть вимовити не можуть». Ваша реакція? Ну, напевно, щонайменше просто зачините двері і попросите сусіда проспатись. Так само і з РФ. Хто при тверезому глузді піде на таке об’єднання, яке загрожує поневоленням? Тому все більше і більше у нас зростає патріотів. Парадокс, але патріотизм у нас розвивається за російські гроші - чим сильніша оплачена пропаганда проти України, тим більше людей починають її захищати. Заяви наших політиків про другу державну російську мову вже викликають сміх по всіх регіонах. Україна витрачає колосальні фінанси на розвиток російської мови (бажаючі можуть просто набрати в пошуковцях потрібні слова і отримають детальний звіт), а розвивається «суржик». Росія, тим часом, в розвиток української мови вкладає нуль. Росія тратить гігантські гроші на пропаганду а збільшується кількість патріотів в Україні в той час, коли наші можновладці не платять ні копійки в розвиток патріотизму (кілька пам’ятників і дерев не рахуються). Так що залишається надія, що наш північний брат продовжить створювати ІЗМишлєнія з тою ж активністю, бо наші керманичі навіть палець об палець вдарити не хочуть для розвитку національного самоусвідомлення.
Росія від царювання Петра І веде себе, як хвороба на тілі планети. Постійний імперіалізм, агресія проти сусідів, звинувачення всього світу в тому, що їм живеться погано, періодичні спроби захоплення чужих територій. Це дуже нагадує ракову пухлину, яка випускає свої метастази. Робіть висновки, до чого це може призвести.
Можновладці, та пора вже задуматись про українців - вісімнадцять років, як незалежні, а ви все ніяк не накрадетесь і далі ділите награбоване. Скоро вибори – обіцянки ваші солодкі, але вже народ не вірить вам. Все більше українців розуміють, що надіятись на нашу владу - це смертельно, можна надіятись тільки на свої сили. Як ви вважаєте, коли українці всі стануть свідомими, вам це минеться дарма?
Станіслав ПАВЛОВСЬКИЙ
Імперські ІЗМИшлєнія
Нормального освіченого українця, який намагається бути в курсі подій, що відбуваються в себе вдома і в сусідніх нам державах, все більше і більше атакують різноманітні «ІЗМИ» викладені в засобах масової інформації. «ІмперіалІЗМ», «путінІЗМ», «медведІЗМ», «рашИЗМ», «шовінІЗМ», «пансловянІЗМ»… І безкінечна кількість всіх цих «ІЗМІв», які виливають на нашу голову північні брати, неймовірно пресують розум наших співвітчизників. Викликають практично фізичну огиду виступи можновладців з Росії. То Україна газ краде, то «сволочи бандеровские» посміли визнати Голодомор тридцятих років геноцидом, то «рускоязичіе» притісняють… Складно навіть запам’ятати все те, що вигадується мало не щодня і що ми з вами змушені вислуховувати.
Реакція нашої держави (в плані: президент, уряд, ВР і т. ін.) на подібні звинувачення великою мірою не зрозуміла. Те, що Росія має ядерну зброю, – це фактор важливий для спілкування, але чому ж дозволяти сідати собі на голову і (вибачте) мовчки терпіти, як звідти справляють свої малі та великі потреби, та радісно заявляти: «Любі друзі, та то дощ падає». Це, як мінімум, неповага до власного народу і значною мірою неповага до себе як до обраних народом на керівництво. Правда, тепер, напередодні президентських виборів вже потрошки починається акуратне відгавкування в сторону «стратегічного партнера». Навіть пишуть листи-відповіді, ноти протесту, зауваження і спростування. Та от Росію ці листи якось не вражають. Зовсім недавно президент РФ п. Д.Медвєдєв з задоволеним і щасливим лицем запевнив засоби масової інформації, що повністю досяг того результату, на який очікував, коли виступав в прямому ефірі зі звинуваченнями проти України. Так що історія напруги з сусідом явно не завершиться. Чим ближче до виборів – тим сильніший буде тиск. Росія не може визначити «свого» кандидата в президенти, як це було минулих виборів, ставити на Віктора Федоровича знову – якось нерозумно і знову величезні видатки, а нафта ж подешевшала, грошей поменшало. Інших кандидатів – просто нема. Всі майбутні «рятівники» раптово стали дбати про українців і про їхній майбутній добробут, політичних кольорів розплодилось просто аж занадто, зла Тимошенко – бажаний гість п. В.Путіна; на кого ставить – та просто нема на кого. Єдиний вихід – поставити свого губернатора з довічними правами. Ну а для цього всіма засобами необхідно зробити Україну губернією і не забути це затвердити на міжнародній арені. Репетиція в Грузії вдалась – необхідно розпочинати в більшому масштабі. Тільки от військовими засобами це неможливо, необхідно, щоб українці, як телята, самі прийшли і попросились «в вєлікую сємью». Для цього витрачаються колосальні кошти на агітацію та пропаганду, тобто на створення і поширення своїх ІЗМишлєній.
Найкраще і найдоступніше все це проходить через мережу Інтернет. Наскільки просто найняти кілька хлопців в інеті (за невелику винагороду), які будуть сидіти на кількох сайтах і під різними іменами писати, як зле живеться російськомовному люду в «нєзалєжнай» чи які взагалі тут тупі ті свідомі українці («свідоміти») і навіть по-людськи розмовляти не можуть, чи як тут розправляються з російськомовним населенням. Відповідно забезпечивши кадрових письменників, інші свідомі росіяни теж підтягнуться як в Росії, так і в Україні до описання страждань. Поступово українці звикнуть до думки, що в Росії живеться чудесно, і на наступних виборах в президенти дружно закреслять всіх кандидатів і великими літерами намалюють «Наш вибір – Медвєдєв!!!». І на цьому все завершиться.
Та от, на жаль, так не виходить. Уважно слідкуючи за Інтернет-виданнями, можна помітити, що коментарі від поборників прав РФ все менше і менше, все слабші і слабші їх аргументи і все частіше зрив на брудну лайку, якою багата російська мова. З українського боку – зворотна тенденція: людей, які люблять свою землю, яким набридло вислуховувати всі ці ІЗМи, все більше і більше. Вони все активніше захищають рідну країну на будь-яких рівнях спілкування. Це справді тішить. Бо ненормальний принцип «хохлы, как же вы не понимаете, вам надо с нами обьединяться, а вы упираетесь» почав набридати вже всім. Це - як в житті. Уявіть: у вас окрема гарна квартира, в холодильнику трохи є їсти, до вас ходять нормальні усміхнені люди, щось обмінюють; загалом, незважаючи на труднощі і контору, яка керує вашим помешканням, ви потроху живете. Свою окрему квартиру вам вдалось видерти свого часу і ви гордитесь своїм положенням. А за стіною живе сусід, він, зламавши стіни і прорубуючи вікна, захопив кілька квартир і вважає себе домовласником; з тих захоплених квартир зробив комуналку, періодично б’є тих, хто там живе, сам одягнутий розкішно, але навіть його рідні в злиднях. І от в прекрасний день він дзвонить вам в двері і каже (дихаючи перегаром): «давай ламати стіну і об’єднуватись, бо так нам обом буде краще жити, а тобі від цього буде краще, чим зараз. Я буду тут керувати, - дивись, які в мене всі щасливі, – навіть вимовити не можуть». Ваша реакція? Ну, напевно, щонайменше просто зачините двері і попросите сусіда проспатись. Так само і з РФ. Хто при тверезому глузді піде на таке об’єднання, яке загрожує поневоленням? Тому все більше і більше у нас зростає патріотів. Парадокс, але патріотизм у нас розвивається за російські гроші - чим сильніша оплачена пропаганда проти України, тим більше людей починають її захищати. Заяви наших політиків про другу державну російську мову вже викликають сміх по всіх регіонах. Україна витрачає колосальні фінанси на розвиток російської мови (бажаючі можуть просто набрати в пошуковцях потрібні слова і отримають детальний звіт), а розвивається «суржик». Росія, тим часом, в розвиток української мови вкладає нуль. Росія тратить гігантські гроші на пропаганду а збільшується кількість патріотів в Україні в той час, коли наші можновладці не платять ні копійки в розвиток патріотизму (кілька пам’ятників і дерев не рахуються). Так що залишається надія, що наш північний брат продовжить створювати ІЗМишлєнія з тою ж активністю, бо наші керманичі навіть палець об палець вдарити не хочуть для розвитку національного самоусвідомлення.
Росія від царювання Петра І веде себе, як хвороба на тілі планети. Постійний імперіалізм, агресія проти сусідів, звинувачення всього світу в тому, що їм живеться погано, періодичні спроби захоплення чужих територій. Це дуже нагадує ракову пухлину, яка випускає свої метастази. Робіть висновки, до чого це може призвести.
Можновладці, та пора вже задуматись про українців - вісімнадцять років, як незалежні, а ви все ніяк не накрадетесь і далі ділите награбоване. Скоро вибори – обіцянки ваші солодкі, але вже народ не вірить вам. Все більше українців розуміють, що надіятись на нашу владу - це смертельно, можна надіятись тільки на свої сили. Як ви вважаєте, коли українці всі стануть свідомими, вам це минеться дарма?
Станіслав ПАВЛОВСЬКИЙ