Интересные статьи из интернета.
- Автор теми KOCTa
- Дата створення
Vlad_S
Скептик
В.Земсков о сталинских репрессиях
Рафаэль Поч
Все жертвы Сталина - интервью В.Земскова La Vanguardia 3 июня 2001 года
Я встретился с историком Виктором Земсковым в Институте всеобщей истории РАН. В 1989 году, выполняя директиву Политбюро во главе с Михаилом Горбачевым, РАН поручила Земскову прояснить вопрос о реальном числе жертв сталинских репрессий. До того времени эта тема находилась в руках тех, кого один из крупнейших западных специалистов по советской истории профессор Моше Левин называл «людьми с богатым воображением». К этой категории относятся большинство адептов «холодной войны». Некоторые из них сегодня по-прежнему на плаву.
Земсков — человек скромный и сдержанный — впервые получил доступ к наиболее секретным архивам МВД-МГБ и сталинской тайной полиции (ОГПУ-НКВД). Там он обнаружил подробные документы, касающиеся репрессивной машины Сталина: о ГУЛАГе, тюрьмах, числе расстрелянных и депортированных и т.д. Оказалось, что государство и его мясники вели учет своих преступлений и злодеяний со строгостью педантичного конторского служащего. Прошло почти десять лет назад, с тех пор, как были открыты эти архивы, однако сам Земсков и выводы, к которым он пришел, оставались неизвестными. «Меня не приглашают на телевидение»,- говорит он без малейшего налета ложной скромности. Это первое интервью, которое Земсков дал иностранному СМИ, поскольку никто не проявлял интереса к доказательствам, которые заставили по-новому взглянуть на количество жертв, но не изменили представления о сути одной из самых больших трагедий 20 века.
В кульминационный момент сталинских репрессий, «великого террора» 1937-38 годов, в СССР было произведено 2,5 млн. арестов, а в период с 1921 по 1953 год по политическим мотивам было расстреляно 800 000 человек. Эта цифра настолько впечатляющая, что уже не имеет большого значения, что до сих пор вели речь о 20 млн. арестованных и 7 млн. расстрелянных.
- Существуют ли точные цифры жертв сталинских репрессий?
— Термин «репрессии» можно толковать по-разному. Я ограничиваюсь «политическими репрессиями», то есть теми гражданами, которым была инкриминирована статья 58 УК (контрреволюционная деятельность и другие тяжкие преступления против государства) и которые были приговорены к расстрелу или другим мерам наказания. С 1921 по 1953 год таких было около 4 млн. человек. Из них около 800 000 были приговорены к расстрелу. Кроме того, мы предполагаем, что около 600 000 умерли в тюрьме, так что общее число жертв достигает 1,4 млн. человек.
- Входят ли в число этих 4 млн., из которых 1,4 погибли, «кулаки», депортированные народы и т.д.?
— «Кулаки» подразделяются на 3 категории. В одну из них входят арестованные и осужденные как политические преступники. Да, они учтены в нашей статистике. Другую группу составляют арестованные и высланные на север, а третью — те, кто просто был изгнан из деревни и стал работать на заводе. Последние две группы — самые многочисленные — нами не учитывались, так что среди этих 4 млн. «кулаков» немного.
- Почему их не включили? Разве высылка на север и депортация не являются репрессиями?
— Да, но они не были осуждены. Их только депортировали, и у них конфисковали имущество. Есть повод поспорить…
- То есть, если нет официального приговора, то нет и репрессий?
— Это единственный способ провести различие между политически репрессированными и теми, кто испытал страдания в целом. Мы считаем, что с 1918 года, когда началась экспроприация землевладельцев, капиталистов и духовенства, репрессированными являются те, кто был арестован ВЧК, хотя, даже если они не были арестованы, они потеряли всю свою собственность. К «кулакам» бы подходим с таким же критерием: репрессированные — это арестованные, в то время как депортированные просто стали жертвами социально-экономических преобразований — жестоких и основанных на уравниловке. Это может быть применимо к большинству населения СССР, поскольку в той или иной степени оно испытало страдания: голод, плохие условия жизни и т.д.
- Да, это так, однако репрессированными следует считать и других жертв террора, смертность среди которых зачастую была очень высокой. Например, наиболее убедительные исследования показывают, что 1,1-1,2 млн. членов семей «кулаков» были разрушены в процессе коллективизации, а сколько человек из этих 5,5-6 млн. умерли?
— Цифра еще не установлена. В библиографии приводятся абсурдные цифры — от 6 до 10 млн. погибших; среди них от 3 до 7 млн. на Украине. Однако благодаря демографической статистике мы знаем, что в 1932 году на Украине родилось 780 000 человек, а умерло — 668 000, в то время как в 1933 году родились 359 000, а умерли — 1,3 млн. В эти цифры включена естественная смертность, однако ясно, что главной причиной смерти в эти годы стал голод.
- Украинские националисты считают это национальным геноцидом против украинцев; вы с этим согласны?
— Нет, поскольку в таком же положении были жители Северного Кавказа, Поволжья и Казахстана, где тоже царил голод. Нужно было выполнить план, конфисковав часть урожая, однако из-за засухи пришлось конфисковать весь урожай. Государство совершило преступление против всех крестьян, независимо от их национальности.
- 14 народностей СССР были депортированы полностью, а 48 — частично. Только среди кавказских этнических групп было депортировано 650 000 человек: это было осуществлено в ходе трех военных операций, в которых приняли участие 100 000 военнослужащих, не считая 19 000 сотрудников НКВД. Что вы скажете о смертности в этот период?
— В ходе самой операции по депортации она была не очень велика. К примеру, если говорить о крымских татарах, в каждом железнодорожном составе погибали 2-3 человека, главным образом старики. Всего погибли 191 человек. Однако после прибытия в Узбекистан умерли десятки тысяч людей. В первые года после переселения смертность в несколько раз превышала рождаемость. Что касается чеченцев, то точные цифры неизвестны, однако по дороге тоже погибли немногие, а на новом месте — да.
- Почему был избран такой временной период: 1921-1953? Разве после 1953 года репрессий больше не было?
— В период с 1937 по 1953 год в ходе репрессий погибло много людей. В самых жестокий период — 1937-38 годы — были осуждены более 1,3 млн. человек, из которых почти 700 000 были расстреляны. В 1951 году было осуждено почти 55 000 человек, в 1952 — 29 000…Обратимся к 1958 году, когда Сталина уже не было: число осужденных было меньше, чем в 2000 году; среди них были приговорены к расстрелу 69 человек. То есть размах репрессий уменьшился в 20 раз по сравнению с началом 50-х годов, и в сотни раз по сравнению с 30-ми годами. Начиная с Хрущева, цифры репрессированных уже были незначительными.
- Что вы можете сказать о числе репрессированных и погибших в СССР, которые назывались во времена холодной войны?
— Речь шла о дискредитации противника. Западные советологи утверждали, что жертвами репрессий, коллективизации, голода и т.д. стали 50-60 млн. человек. В 1976 году Солженицын заявил, что в период с 1917 по 1959 год в СССР умерли 110 млн. человек. Трудно комментировать эту глупость. На самом деле темпы прироста населения составляли более 1%, что превышало показатели Англии или Франции. В 1926 году в СССР было 147 млн. жителей, в 1937 году — 162 млн., а в 1939 году 0 170,5 млн. Эти цифры заслуживают доверия, и они не согласуются с убийством десятков миллионов граждан.
- Какова была реакция на цифры, названные вами?
— Известный писатель Лев Разгон вступил со мной в полемику. Он утверждал, что в 1939 году в лагерях находилось более 9 млн. заключенных, в то время как архивы называют другую цифру: 2 млн. Им двигали эмоции, но он имел доступ на телевидение, а меня туда не приглашали. Позднее они поняли, что я прав, и замолчали.
- А на Западе?
— В первых рядах моих критиков был Роберт Конквест, чьи цифры репрессированных в 5 раз превышали документальные свидетельства. В целом, реакцией со стороны историков было признание. Сейчас в университетах обучаются уже по моим цифрам.
- До какой степени точны архивы ГУЛАГа, НКВД и т.д., доступ к которым вы впервые получили благодаря Горбачеву?
— Статистика ГУЛАГа считается нашими историками одной из лучших.
- Другими словами, руководители страны точно знали о размерах своих репрессий и числе расстрелянных?
— Да. Сталина регулярно информировали. В каждом случае иcчезновения или побега заключенного поднимались все его досье и вся переписка.
- Вам что-либо известно о том, как Сталин и его окружение аргументировали необходимость подобного насилия и убийств?
— Думаю, что таким образом они хотели отделаться от людей, которые не вписывались в проект строительства коммунистического будущего, а также от тех, у кого был силен инстинкт самосохранения, хотя формально они были ни в чем не виноваты. Это была превентивная мера. Молотов сказал журналисту Феликсу Чуеву, такую фразу, которая говорит о многом: «Мы не ждали, пока нас предадут, мы брали инициативу в свои руки и их опережали».
- Каково ваше мнение, как историка. До какой степени российская история уникально с точки зрения высокой политической смертности?
— Если сравнивать с историей Англии 17 века, Франции 18 века и Германии 19 века, то история уникальна тем, что все это произошло в 20 веке, когда уже была создана сложная интегрированная экономика, которую похоронила революция. Когда в 1920 Герберт Уэллс приехал в Россию, он увидел совершеннейшую дикость: разбирали железнодорожные пути, не было электричества, все разваливалось, а народ умирал от голода и холода. А перед этим — хотя Россия находилась на европейской периферии — она была цивилизованной страной. То есть, чем более цивилизована страна, тем менее желательна революция, принимая во внимание ужасные последствия, которые она за собой влечет.
- Вы хотите сказать, что именно близость к нынешней эпохе, имея в виду более современные средства уничтожения, делает Сталина более опасным, чем Чингисхан?
— Да.
- Имеет ли что-то общее со всем этим коммунизм и идеология? До какой степени имеет смысл для верующего изучать жертвы Католической Церкви, убитые во имя Бога? — Имеет смысл, поскольку нельзя иметь абсолютную веру в Бога; эта вера конкретна. Все те несчастные, которые были сожжены на костре, умерли за то, что их вера была ошибочной, она отклонялась от нормы и вступала в противоречие с подчинением Папе Римскому. Идеология? Создавалось новое общество, и для строительства коммунистического будущего был необходим новый человек. Те, кого убили в 1937 году, не поддавались изменению. Убивали бесполезных.
— Можно ли обвинять Христа за инквизицию, или Маркса за Сталина? — Маркс создал свою теорию для Европы, а не для России, и уж, конечно, не для Китая. Ни в одном коммунистическом режиме репрессии невозможны; они возможны лишь там, где есть сильная и жестокая деспотическая власть, например в сталинской России или маоистском Китае. Репрессии как таковые были уже невозможны при Хрущеве, Брежневе или Дэн Сяопине.
— О чем вы подумали, впервые открыв секретный архив ГУЛАГа и узнав, что число репрессированных значительно меньше, чем считалось и говорилось?
— Сначала было удивление. Затем я быстро понял, что на Западе были введены в серьезное заблуждение на этот счет; но несмотря на это, все выводы о террористическом характере режима и репрессиях, которым подвергались люди, остаются в силе. Это важно прежде всего для того, чтобы все это не повторилось.
Рафаэль Поч
Все жертвы Сталина - интервью В.Земскова La Vanguardia 3 июня 2001 года
Я встретился с историком Виктором Земсковым в Институте всеобщей истории РАН. В 1989 году, выполняя директиву Политбюро во главе с Михаилом Горбачевым, РАН поручила Земскову прояснить вопрос о реальном числе жертв сталинских репрессий. До того времени эта тема находилась в руках тех, кого один из крупнейших западных специалистов по советской истории профессор Моше Левин называл «людьми с богатым воображением». К этой категории относятся большинство адептов «холодной войны». Некоторые из них сегодня по-прежнему на плаву.
Земсков — человек скромный и сдержанный — впервые получил доступ к наиболее секретным архивам МВД-МГБ и сталинской тайной полиции (ОГПУ-НКВД). Там он обнаружил подробные документы, касающиеся репрессивной машины Сталина: о ГУЛАГе, тюрьмах, числе расстрелянных и депортированных и т.д. Оказалось, что государство и его мясники вели учет своих преступлений и злодеяний со строгостью педантичного конторского служащего. Прошло почти десять лет назад, с тех пор, как были открыты эти архивы, однако сам Земсков и выводы, к которым он пришел, оставались неизвестными. «Меня не приглашают на телевидение»,- говорит он без малейшего налета ложной скромности. Это первое интервью, которое Земсков дал иностранному СМИ, поскольку никто не проявлял интереса к доказательствам, которые заставили по-новому взглянуть на количество жертв, но не изменили представления о сути одной из самых больших трагедий 20 века.
В кульминационный момент сталинских репрессий, «великого террора» 1937-38 годов, в СССР было произведено 2,5 млн. арестов, а в период с 1921 по 1953 год по политическим мотивам было расстреляно 800 000 человек. Эта цифра настолько впечатляющая, что уже не имеет большого значения, что до сих пор вели речь о 20 млн. арестованных и 7 млн. расстрелянных.
- Существуют ли точные цифры жертв сталинских репрессий?
— Термин «репрессии» можно толковать по-разному. Я ограничиваюсь «политическими репрессиями», то есть теми гражданами, которым была инкриминирована статья 58 УК (контрреволюционная деятельность и другие тяжкие преступления против государства) и которые были приговорены к расстрелу или другим мерам наказания. С 1921 по 1953 год таких было около 4 млн. человек. Из них около 800 000 были приговорены к расстрелу. Кроме того, мы предполагаем, что около 600 000 умерли в тюрьме, так что общее число жертв достигает 1,4 млн. человек.
- Входят ли в число этих 4 млн., из которых 1,4 погибли, «кулаки», депортированные народы и т.д.?
— «Кулаки» подразделяются на 3 категории. В одну из них входят арестованные и осужденные как политические преступники. Да, они учтены в нашей статистике. Другую группу составляют арестованные и высланные на север, а третью — те, кто просто был изгнан из деревни и стал работать на заводе. Последние две группы — самые многочисленные — нами не учитывались, так что среди этих 4 млн. «кулаков» немного.
- Почему их не включили? Разве высылка на север и депортация не являются репрессиями?
— Да, но они не были осуждены. Их только депортировали, и у них конфисковали имущество. Есть повод поспорить…
- То есть, если нет официального приговора, то нет и репрессий?
— Это единственный способ провести различие между политически репрессированными и теми, кто испытал страдания в целом. Мы считаем, что с 1918 года, когда началась экспроприация землевладельцев, капиталистов и духовенства, репрессированными являются те, кто был арестован ВЧК, хотя, даже если они не были арестованы, они потеряли всю свою собственность. К «кулакам» бы подходим с таким же критерием: репрессированные — это арестованные, в то время как депортированные просто стали жертвами социально-экономических преобразований — жестоких и основанных на уравниловке. Это может быть применимо к большинству населения СССР, поскольку в той или иной степени оно испытало страдания: голод, плохие условия жизни и т.д.
- Да, это так, однако репрессированными следует считать и других жертв террора, смертность среди которых зачастую была очень высокой. Например, наиболее убедительные исследования показывают, что 1,1-1,2 млн. членов семей «кулаков» были разрушены в процессе коллективизации, а сколько человек из этих 5,5-6 млн. умерли?
— Цифра еще не установлена. В библиографии приводятся абсурдные цифры — от 6 до 10 млн. погибших; среди них от 3 до 7 млн. на Украине. Однако благодаря демографической статистике мы знаем, что в 1932 году на Украине родилось 780 000 человек, а умерло — 668 000, в то время как в 1933 году родились 359 000, а умерли — 1,3 млн. В эти цифры включена естественная смертность, однако ясно, что главной причиной смерти в эти годы стал голод.
- Украинские националисты считают это национальным геноцидом против украинцев; вы с этим согласны?
— Нет, поскольку в таком же положении были жители Северного Кавказа, Поволжья и Казахстана, где тоже царил голод. Нужно было выполнить план, конфисковав часть урожая, однако из-за засухи пришлось конфисковать весь урожай. Государство совершило преступление против всех крестьян, независимо от их национальности.
- 14 народностей СССР были депортированы полностью, а 48 — частично. Только среди кавказских этнических групп было депортировано 650 000 человек: это было осуществлено в ходе трех военных операций, в которых приняли участие 100 000 военнослужащих, не считая 19 000 сотрудников НКВД. Что вы скажете о смертности в этот период?
— В ходе самой операции по депортации она была не очень велика. К примеру, если говорить о крымских татарах, в каждом железнодорожном составе погибали 2-3 человека, главным образом старики. Всего погибли 191 человек. Однако после прибытия в Узбекистан умерли десятки тысяч людей. В первые года после переселения смертность в несколько раз превышала рождаемость. Что касается чеченцев, то точные цифры неизвестны, однако по дороге тоже погибли немногие, а на новом месте — да.
- Почему был избран такой временной период: 1921-1953? Разве после 1953 года репрессий больше не было?
— В период с 1937 по 1953 год в ходе репрессий погибло много людей. В самых жестокий период — 1937-38 годы — были осуждены более 1,3 млн. человек, из которых почти 700 000 были расстреляны. В 1951 году было осуждено почти 55 000 человек, в 1952 — 29 000…Обратимся к 1958 году, когда Сталина уже не было: число осужденных было меньше, чем в 2000 году; среди них были приговорены к расстрелу 69 человек. То есть размах репрессий уменьшился в 20 раз по сравнению с началом 50-х годов, и в сотни раз по сравнению с 30-ми годами. Начиная с Хрущева, цифры репрессированных уже были незначительными.
- Что вы можете сказать о числе репрессированных и погибших в СССР, которые назывались во времена холодной войны?
— Речь шла о дискредитации противника. Западные советологи утверждали, что жертвами репрессий, коллективизации, голода и т.д. стали 50-60 млн. человек. В 1976 году Солженицын заявил, что в период с 1917 по 1959 год в СССР умерли 110 млн. человек. Трудно комментировать эту глупость. На самом деле темпы прироста населения составляли более 1%, что превышало показатели Англии или Франции. В 1926 году в СССР было 147 млн. жителей, в 1937 году — 162 млн., а в 1939 году 0 170,5 млн. Эти цифры заслуживают доверия, и они не согласуются с убийством десятков миллионов граждан.
- Какова была реакция на цифры, названные вами?
— Известный писатель Лев Разгон вступил со мной в полемику. Он утверждал, что в 1939 году в лагерях находилось более 9 млн. заключенных, в то время как архивы называют другую цифру: 2 млн. Им двигали эмоции, но он имел доступ на телевидение, а меня туда не приглашали. Позднее они поняли, что я прав, и замолчали.
- А на Западе?
— В первых рядах моих критиков был Роберт Конквест, чьи цифры репрессированных в 5 раз превышали документальные свидетельства. В целом, реакцией со стороны историков было признание. Сейчас в университетах обучаются уже по моим цифрам.
- До какой степени точны архивы ГУЛАГа, НКВД и т.д., доступ к которым вы впервые получили благодаря Горбачеву?
— Статистика ГУЛАГа считается нашими историками одной из лучших.
- Другими словами, руководители страны точно знали о размерах своих репрессий и числе расстрелянных?
— Да. Сталина регулярно информировали. В каждом случае иcчезновения или побега заключенного поднимались все его досье и вся переписка.
- Вам что-либо известно о том, как Сталин и его окружение аргументировали необходимость подобного насилия и убийств?
— Думаю, что таким образом они хотели отделаться от людей, которые не вписывались в проект строительства коммунистического будущего, а также от тех, у кого был силен инстинкт самосохранения, хотя формально они были ни в чем не виноваты. Это была превентивная мера. Молотов сказал журналисту Феликсу Чуеву, такую фразу, которая говорит о многом: «Мы не ждали, пока нас предадут, мы брали инициативу в свои руки и их опережали».
- Каково ваше мнение, как историка. До какой степени российская история уникально с точки зрения высокой политической смертности?
— Если сравнивать с историей Англии 17 века, Франции 18 века и Германии 19 века, то история уникальна тем, что все это произошло в 20 веке, когда уже была создана сложная интегрированная экономика, которую похоронила революция. Когда в 1920 Герберт Уэллс приехал в Россию, он увидел совершеннейшую дикость: разбирали железнодорожные пути, не было электричества, все разваливалось, а народ умирал от голода и холода. А перед этим — хотя Россия находилась на европейской периферии — она была цивилизованной страной. То есть, чем более цивилизована страна, тем менее желательна революция, принимая во внимание ужасные последствия, которые она за собой влечет.
- Вы хотите сказать, что именно близость к нынешней эпохе, имея в виду более современные средства уничтожения, делает Сталина более опасным, чем Чингисхан?
— Да.
- Имеет ли что-то общее со всем этим коммунизм и идеология? До какой степени имеет смысл для верующего изучать жертвы Католической Церкви, убитые во имя Бога? — Имеет смысл, поскольку нельзя иметь абсолютную веру в Бога; эта вера конкретна. Все те несчастные, которые были сожжены на костре, умерли за то, что их вера была ошибочной, она отклонялась от нормы и вступала в противоречие с подчинением Папе Римскому. Идеология? Создавалось новое общество, и для строительства коммунистического будущего был необходим новый человек. Те, кого убили в 1937 году, не поддавались изменению. Убивали бесполезных.
— Можно ли обвинять Христа за инквизицию, или Маркса за Сталина? — Маркс создал свою теорию для Европы, а не для России, и уж, конечно, не для Китая. Ни в одном коммунистическом режиме репрессии невозможны; они возможны лишь там, где есть сильная и жестокая деспотическая власть, например в сталинской России или маоистском Китае. Репрессии как таковые были уже невозможны при Хрущеве, Брежневе или Дэн Сяопине.
— О чем вы подумали, впервые открыв секретный архив ГУЛАГа и узнав, что число репрессированных значительно меньше, чем считалось и говорилось?
— Сначала было удивление. Затем я быстро понял, что на Западе были введены в серьезное заблуждение на этот счет; но несмотря на это, все выводы о террористическом характере режима и репрессиях, которым подвергались люди, остаются в силе. Это важно прежде всего для того, чтобы все это не повторилось.
You must be registered for see links
mangust
патріот
Відповідь: Интересные статьи из интернета.
У ЄС нагадали Путіну, що кредит для України вигадав він
Ситуація, що склалася навколо залучення Україною кредитних коштів на оплату необхідного для накачування в підземних сховищах російського газу, багато в чому носить політичний характер.
Про це заявив агентству "Інтерфакс-Україна" високопоставлений представник Європейської Комісії на умовах анонімності.
В інтерв'ю він звернув увагу на той факт, що саме російська сторона першою озвучила суму необхідного кредиту в листах до керівництва Євросоюзу, розісланих наприкінці травня.
"Хто першим назвав суму $4,2 млрд? Пан Путін у листі до Баррозу. Тому коли в ЗМІ поширюється інформація про те, що ЄС вже обіцяє кредит, але в два рази менше, ніж попросила Україна, я б просив оперувати реальними фактами", - сказав співрозмовник агентства.
На його думку, російська сторона багато в чому штучно нагнітає ситуацію по темі нездатності України забезпечити транзит газу по своїй території, але, незважаючи на це, ЄК намагається займати нейтральну позицію. "Ми не стаємо ні на сторону Росії, ні України. Ми оперуємо фактами", - підкреслив представник ЄК.
Як приклад він навів розповсюджену раніше ЗМІ інформацію про те, що українські підземні газові сховища були порожніми.
"Коли наша місія перевірила ПСГ, виявилося, що вже закачано 19,5 млрд куб. м газу. Таким чином, виходить, що потрібно закачати ще 8-10 млрд куб. м. Саме тому ми і говоримо про те, що сума кредиту буде меншою - десь близько $1,6 млрд, а не $4,2 млрд", - пояснив ситуацію європейський чиновник, відзначивши, що російська сторона назвала цифри обсягів газу і необхідних для цього фінансових ресурсів без безпосередньої перевірки українських газових сховищ.
Співрозмовник агентства упевнений, що, звернувшись до міжнародних фінансових інститутів за наданням кредиту, уряд України, зокрема, зберіг контроль над газотранспортною системою країни.
"Коли ми говоримо про кредит міжнародних фінансових інститутів, то говоримо тільки про бізнес. Але коли говоримо про суто російський кредит, то маємо на увазі вимогу передати контроль над газотранспортною системою. Ваше керівництво діяло абсолютно правильно", - вважає він.
Представник ЄК також думає: однією з причин сформованої ситуації, коли НАК "Нафтогаз України" не має у своєму розпорядженні коштів для оплати за газ, є несиметричність і "розрив" між підписаними в січні 2009 року контрактами на постачання газу і його транзит по території України.
У ЄС нагадали Путіну, що кредит для України вигадав він
You must be registered for see links
Ситуація, що склалася навколо залучення Україною кредитних коштів на оплату необхідного для накачування в підземних сховищах російського газу, багато в чому носить політичний характер.
Про це заявив агентству "Інтерфакс-Україна" високопоставлений представник Європейської Комісії на умовах анонімності.
В інтерв'ю він звернув увагу на той факт, що саме російська сторона першою озвучила суму необхідного кредиту в листах до керівництва Євросоюзу, розісланих наприкінці травня.
"Хто першим назвав суму $4,2 млрд? Пан Путін у листі до Баррозу. Тому коли в ЗМІ поширюється інформація про те, що ЄС вже обіцяє кредит, але в два рази менше, ніж попросила Україна, я б просив оперувати реальними фактами", - сказав співрозмовник агентства.
На його думку, російська сторона багато в чому штучно нагнітає ситуацію по темі нездатності України забезпечити транзит газу по своїй території, але, незважаючи на це, ЄК намагається займати нейтральну позицію. "Ми не стаємо ні на сторону Росії, ні України. Ми оперуємо фактами", - підкреслив представник ЄК.
Як приклад він навів розповсюджену раніше ЗМІ інформацію про те, що українські підземні газові сховища були порожніми.
"Коли наша місія перевірила ПСГ, виявилося, що вже закачано 19,5 млрд куб. м газу. Таким чином, виходить, що потрібно закачати ще 8-10 млрд куб. м. Саме тому ми і говоримо про те, що сума кредиту буде меншою - десь близько $1,6 млрд, а не $4,2 млрд", - пояснив ситуацію європейський чиновник, відзначивши, що російська сторона назвала цифри обсягів газу і необхідних для цього фінансових ресурсів без безпосередньої перевірки українських газових сховищ.
Співрозмовник агентства упевнений, що, звернувшись до міжнародних фінансових інститутів за наданням кредиту, уряд України, зокрема, зберіг контроль над газотранспортною системою країни.
"Коли ми говоримо про кредит міжнародних фінансових інститутів, то говоримо тільки про бізнес. Але коли говоримо про суто російський кредит, то маємо на увазі вимогу передати контроль над газотранспортною системою. Ваше керівництво діяло абсолютно правильно", - вважає він.
Представник ЄК також думає: однією з причин сформованої ситуації, коли НАК "Нафтогаз України" не має у своєму розпорядженні коштів для оплати за газ, є несиметричність і "розрив" між підписаними в січні 2009 року контрактами на постачання газу і його транзит по території України.
You must be registered for see links
bsv
Странник
В БЮТ не поняли слова Ющенко о "российских проектах", и советуют ему обратить внимание на американский проект - "ВО "Свобода"
В заявлениях Виктора Ющенко относительно необходимости проверки правоохранительными органами проектов и программ, реализуемых российской стороной в Украине, недостает конкретики.
Об этом сообщил народный депутат Украины (фракция БЮТ) Святослав Олийнык.
«Я вообще не понял, какие проекты Ющенко имеет в виду. Проекты бывают коммерческие, политические, творческие, в поддержку национальных традиций. Что подразумевается под «российскими» проектами, тоже непонятно, ведь бывают проекты частные и государственные», - сказал г-н Олийнык.
По его словам, «в данном случае Ющенко, как всегда, загадочен. Он сказал какую-то фразу, которую по-разному можно интерпретировать. Что он на самом деле имел в виду…хорошо, если это понимают его пресс-секретарь или другие люди, с которыми он привык работать. Но таким простым людям, как депутаты или журналисты, что-либо понять сложно», - считает народный депутат.
«Кто их будет проверять, по какому принципу, и почему проверять следует «российские» проекты, а не, скажем, американские, которые меня тоже очень тревожат. К примеру, американский проект ВО «Свобода». Почему я так считаю? Это уже ни для кого не секрет: взять хотя бы бюджет, который они имеют из американских источников – вот он направлен на то, чтобы вести в нашей стране подрывную деятельность с выраженным антироссийским вектором. Вот это тоже стоит проверить», - резюмировал г-н Олийнык.
В заявлениях Виктора Ющенко относительно необходимости проверки правоохранительными органами проектов и программ, реализуемых российской стороной в Украине, недостает конкретики.
Об этом сообщил народный депутат Украины (фракция БЮТ) Святослав Олийнык.
«Я вообще не понял, какие проекты Ющенко имеет в виду. Проекты бывают коммерческие, политические, творческие, в поддержку национальных традиций. Что подразумевается под «российскими» проектами, тоже непонятно, ведь бывают проекты частные и государственные», - сказал г-н Олийнык.
По его словам, «в данном случае Ющенко, как всегда, загадочен. Он сказал какую-то фразу, которую по-разному можно интерпретировать. Что он на самом деле имел в виду…хорошо, если это понимают его пресс-секретарь или другие люди, с которыми он привык работать. Но таким простым людям, как депутаты или журналисты, что-либо понять сложно», - считает народный депутат.
«Кто их будет проверять, по какому принципу, и почему проверять следует «российские» проекты, а не, скажем, американские, которые меня тоже очень тревожат. К примеру, американский проект ВО «Свобода». Почему я так считаю? Это уже ни для кого не секрет: взять хотя бы бюджет, который они имеют из американских источников – вот он направлен на то, чтобы вести в нашей стране подрывную деятельность с выраженным антироссийским вектором. Вот это тоже стоит проверить», - резюмировал г-н Олийнык.
You must be registered for see links
Vlad_S
Скептик
Москаль рассказал, что зампред СБУ Кислинский – бывший сутенер с трассы Луганск - Антрацит
Представитель депутатской группы «Народная самооборона», нардеп Геннадий Москаль в ответ на оскорбления в адрес правоохранителей ударил Ющенко ниже пояса. Приводим полностью текст его заявления, распространенного пресс-службой «Народной самообороны»:
«Складається враження, що Віктор Ющенко вже не може бути Гарантом дотримання прав і свобод людини і громадянина, а також гарантом дотримання Конституції України, оскільки гарантії, які він давав людям під час виборчої кампанії, вже давно закінчилися.
І кредит довіри населення він вичерпав: про це свідчать численні соціологічні опитування громадської думки.
Навіть в анекдоті наче про нього сказано: старий президент залишає 3 конверти з порадами для нового президента. В першому конверті від Кучми до Ющенка значилось: «Якщо буде дуже погано, всі огріхи вали на попередника». Цей етап Віктор Ющенко пройшов ще на Майдані. В другому конверті – «вали на своїх побратимів і соратників». Цей етап нинішній Президент теж пройшов давно. А коли робиться зовсім кепсько, відкривається третій конверт, де написано: «готуй три конверти».
Я вважаю, що Віктору Ющенко вже давно час готувати конверти для наступника.
Щодо вчорашньої вистави Президента на засіданні Генпрокуратури… театру одного актора: навіщо жбурляти камені в чужий город, замість того, щоб виполоти свою президентську вертикаль?
Оскільки Президент говорив на засіданні Генпрокуратури «про дівчат і про бані», то я б хотів нагадати, що один із заступників Глави Секретаріату Президента пан Кіслінський, який нині переведений в СБУ і опікується проблемами Голодомору, ще на початку 90-х років працював сутенером на трасі Луганськ-Антрацит на кемпінгу Боково-Платово, про що є відповідні документи: приводи, пояснення і тому подібне. І можу особисто направити Президенту ці документи.
Тому про «дівчат і про бані» треба запитувати не у працівників Міністерства внутрішніх справ, а у підлеглих Президента України, в його Секретаріаті. Там куються компетентні у цих справах кадри.
Не треба покращувати свій імідж спробами принизити МВС. Якби ж Віктор Ющенко хоч статистику напередодні засідання подивився: за півроку 168,5 тисяч злочинів знаходились у провадженні працівників міліції України. Це величезне навантаження. В умовах кризи вдалося уникнути зростання злочинності. А ще працівники МВС виявили 365 злочинів, які здійснили керівники районних держадміністрацій, їхні заступники, заступники голів обласних державних адміністрацій, керівники управлінь – це все президентська вертикаль. Тому я вважаю, що виступ Віктора Ющенка на засіданні Генпрокуратури був недоречний і мав вигляд дріб`язкової помсти за добросовісне виконання обов’язків працівниками міліції, які не зважають на високі державні ранги злочинців, їхні високі «криші» і знайомства.
Чи було ще колись у роки Незалежності, коли б затримали хоч одного з голів районних держадміністрацій, заступників голів обладміністрацій, інших посадовців, які призначаються по вертикалі президентської влади? – Ні, таке стало можливим тільки зараз.
А Віктор Ющенко, бачте, розказує міліції «про баб і про бані».
Представитель депутатской группы «Народная самооборона», нардеп Геннадий Москаль в ответ на оскорбления в адрес правоохранителей ударил Ющенко ниже пояса. Приводим полностью текст его заявления, распространенного пресс-службой «Народной самообороны»:
«Складається враження, що Віктор Ющенко вже не може бути Гарантом дотримання прав і свобод людини і громадянина, а також гарантом дотримання Конституції України, оскільки гарантії, які він давав людям під час виборчої кампанії, вже давно закінчилися.
І кредит довіри населення він вичерпав: про це свідчать численні соціологічні опитування громадської думки.
Навіть в анекдоті наче про нього сказано: старий президент залишає 3 конверти з порадами для нового президента. В першому конверті від Кучми до Ющенка значилось: «Якщо буде дуже погано, всі огріхи вали на попередника». Цей етап Віктор Ющенко пройшов ще на Майдані. В другому конверті – «вали на своїх побратимів і соратників». Цей етап нинішній Президент теж пройшов давно. А коли робиться зовсім кепсько, відкривається третій конверт, де написано: «готуй три конверти».
Я вважаю, що Віктору Ющенко вже давно час готувати конверти для наступника.
Щодо вчорашньої вистави Президента на засіданні Генпрокуратури… театру одного актора: навіщо жбурляти камені в чужий город, замість того, щоб виполоти свою президентську вертикаль?
Оскільки Президент говорив на засіданні Генпрокуратури «про дівчат і про бані», то я б хотів нагадати, що один із заступників Глави Секретаріату Президента пан Кіслінський, який нині переведений в СБУ і опікується проблемами Голодомору, ще на початку 90-х років працював сутенером на трасі Луганськ-Антрацит на кемпінгу Боково-Платово, про що є відповідні документи: приводи, пояснення і тому подібне. І можу особисто направити Президенту ці документи.
Тому про «дівчат і про бані» треба запитувати не у працівників Міністерства внутрішніх справ, а у підлеглих Президента України, в його Секретаріаті. Там куються компетентні у цих справах кадри.
Не треба покращувати свій імідж спробами принизити МВС. Якби ж Віктор Ющенко хоч статистику напередодні засідання подивився: за півроку 168,5 тисяч злочинів знаходились у провадженні працівників міліції України. Це величезне навантаження. В умовах кризи вдалося уникнути зростання злочинності. А ще працівники МВС виявили 365 злочинів, які здійснили керівники районних держадміністрацій, їхні заступники, заступники голів обласних державних адміністрацій, керівники управлінь – це все президентська вертикаль. Тому я вважаю, що виступ Віктора Ющенка на засіданні Генпрокуратури був недоречний і мав вигляд дріб`язкової помсти за добросовісне виконання обов’язків працівниками міліції, які не зважають на високі державні ранги злочинців, їхні високі «криші» і знайомства.
Чи було ще колись у роки Незалежності, коли б затримали хоч одного з голів районних держадміністрацій, заступників голів обладміністрацій, інших посадовців, які призначаються по вертикалі президентської влади? – Ні, таке стало можливим тільки зараз.
А Віктор Ющенко, бачте, розказує міліції «про баб і про бані».
You must be registered for see links
mangust
патріот
Відповідь: Интересные статьи из интернета.
Як "правильно скорчити хорошу морду при поганій грі"
Завершився дводенний візит президента США Барака Обами в Росію. Основні результати візиту:
- домовленість про 4,5 тис. польотів американської військово-транспортної авіації США для забезпечення дій армії США у Центральній Азії (через американську військову базу в Киргизстані - Манас);
- домовленість про швидке підписання договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь до 1,5 од. боєголовок з кожного боку;
- домовленість про активізацію співпрацю у сфері атомної енергетики.
Б.Обама фактично презентував геополітичну доктрину своєї адміністрації.
Основні результати візиту
Американський президент досяг всіх результатів, які публічно ставилися американською адміністрацією. При цьому раніше ці цілі викликали істотний спротив Росії.
По-перше, домовленість про польоти американської адміністрації означає дуже широке використання США повітряного простору Росії і, таким чином, включення цієї країни в сферу військово-стратегічної зони впливу США. У зв'язку з цим антиамериканський "Шанхайський пакт" (ШОС) значною мірою став лише порожньою формальністю. Оскільки, якщо повітряний простір країни контролює одна наддержава, то іншій претендентці в наддержави, у цю країну немає чого сунутись. Це дуже важливий успіх нового зваженого підходу у геополітичній стратегії американських демократів, що по суті передбачає відрив потенційних союзників і створення зон власного особливого впливу на периферії основного геополітичного конкурента, яким на даний час є Китай.
По-друге, Обама домігся реалізації ідеї скорочення стратегічних наступальних озброєнь, яку він оприлюднив одразу після свого приходу до влади. Російське керівництво тоді різко негативно сприйняло цю ідею, аргументуючи необхідність існування свого великого стратегічного ядерного потенціалу для протистояння американській системі ПРО. Зараз же щодо ПРО з боку Обами прозвучали лише обіцянки враховувати інтереси Росії, тоді, як щодо обмеження озброєнь, домовленість виразна й однозначна. Безперечно, для не те, що збереження (про це зараз мова не йде), а хоча б сповільнення зменшення геополітичної ролі Росії, збереження сильного ядерного потенціалу було просто необхідним. Адже Росія не має жодних інших аргументів, які б дозволяли їй претендувати на статус наддержави: загальний рівень боєздатності російської армії різко знизився через відставання в технологіях, а можливість енергетичного шантажу може відпасти через тенденцію до обмеження енергоспоживання і значно більшу залежність самої Росії від цього, ніж західних країн. Таким чином, досягнута домовленість також є важливим успіхом реалізації геополітичної стратегії президента Обами.
По-третє, у попередніх дискусіях щодо міжнародної ситуації російські політики наполягали на концепції багатополюсного світу, в якій, очевидно, Росії приписувалась роль одного з таких полюсів. Оприлюднена ж президентом США нова доктрина значною мірою відображає багатополюсність, але зовсім не таку, яку хотіла Росія. Концепція Обами передбачає, що "Дні, коли імперії могли поводитися з суверенними державами, як з фігурами на шахівниці, залишилися у минулому". Тобто такими полюсами стає не лише Росія і ще кілька великих держав, а й всі суверенні держави, включаючи найбільш неприємних для теперішньої російської влади Грузії та України. Звичайно у своїй політиці щодо України, американське керівництво враховуватиме інтереси Росії, як враховувало і раніше, так само, як враховувала, скажімо, інтереси Молдови, Словаччини, Білорусі та інших сусідів України. Адже, за словами Обами: "Суверенні держави мають право на безпеку кордонів, і на незалежну зовнішню політику".
Здобутки Росії сумнівні
Російські оглядачі вважають, що перевагою є те, що США будуть враховувати інтереси Росії у політиці щодо ПРО і пострадянського простору (Але ж і попередні американські президенти це обіцяли, а врахування інтересів зовсім не означає сприяння цим інтересам).
Успіхом називають і те, що американський президент не згадував порушень прав людини і проблем демократії в Росії. Проте інтереси США щодо проблем демократії в Росії Обама показав досить виразно. Адже реальним керівником країни й оплотом авторитаризму в Росії є прем'єр-міністр В.Путін. Разом з тим Обама демонстрував, що він приїхав перш за все до Президента Медвєдєва, що основні домовленості досягнути з ним і справи Обама також вестиме саме з ним. З Путіним же, як і з екс-президентом СРСР, М.Горбачовим, Обама мав лише одну зустріч. Правда, з Путіним ця зустріч була звичайно довшою.
Що ж до "врахування російських інтересів в Україні та Грузії", то рівень цього "врахування" демонструється словами про те, що прийняття цих країн в НАТО залежить передовсім від самих цих країн. Тобто, якщо ці країни захочуть в НАТО, то цьому не зашкодять "інтереси Росії", як вони не зашкодили прийому до НАТО колишніх країн радянського блоку і країн Прибалтики.
Висновки
Отже, візит можна вважати безперечним успіхом американського президента, який домігся дуже важливих для США домовленостей, не поступившись не тільки інтересами власної країни, але й інтересами своїх союзників, України та Грузії.
Чому ж Росія погодилася з такими невигідними для себе домовленостями? Для кремлівського керівництва основне не зміст домовленостей, а те, як їх представити своєму народу, щоб показати ефективність управління ним цією країною. Адже демократичних механізмів зміни влади нема. Донесення до суспільства альтернативної позиції з правдивою інформацією є практично неможливим. А дводенний візит лідера найпотужнішої держави світу можна представити, як велику повагу до Росії та її керівництва, невиразні обіцянки видати за реальність, а не надто вигідним домовленостям дати вигідне трактування. Насправді ж у російського керівництва не залишалося іншого виходу, як погодитися активно сприяти геополітичним інтересам США. Адже залежність Росії від США є незрівнянно більшою ніж це уявляє собі російський народ.
Про курйози візиту Обами
Ну і на завершення. Курйозом чи спланованою провокацією можна вважати слова Путіна про 17 млн. росіян в Україні, тоді, як за переписом 2001 року - росіян в Україні проживає близько 8,3 млн. чол, або 17 % від населення України. Якщо російський прем'єр чи його радники плутають кількість з відсотками, то й в інших стратегічних розрахунках Путіна, це мало б приводити до нерозумних висновків. Очевидно, що саме російське керівництво таких нерозумних висновків не робить, проте активно годує ними російський народ. Найважливіший з цих висновків те, що Росія залишається наддержавою і її позиція покращується. Це така сама правда, як і озвучена Путіним, кількість росіян в Україні.
У некоректному використанні і маніпулюванні цифрами російський прем'єр може позмагатися хіба, що з українським, якій вдалося падіння ВВП у 20 % представити, як зростання у 0,4 %. Часте спілкування Путіна з Тимошенко ще більше зближує їх. Вони вчаться один в одного гарно брехати.
Як "правильно скорчити хорошу морду при поганій грі"
Завершився дводенний візит президента США Барака Обами в Росію. Основні результати візиту:
- домовленість про 4,5 тис. польотів американської військово-транспортної авіації США для забезпечення дій армії США у Центральній Азії (через американську військову базу в Киргизстані - Манас);
- домовленість про швидке підписання договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь до 1,5 од. боєголовок з кожного боку;
- домовленість про активізацію співпрацю у сфері атомної енергетики.
Б.Обама фактично презентував геополітичну доктрину своєї адміністрації.
Основні результати візиту
Американський президент досяг всіх результатів, які публічно ставилися американською адміністрацією. При цьому раніше ці цілі викликали істотний спротив Росії.
По-перше, домовленість про польоти американської адміністрації означає дуже широке використання США повітряного простору Росії і, таким чином, включення цієї країни в сферу військово-стратегічної зони впливу США. У зв'язку з цим антиамериканський "Шанхайський пакт" (ШОС) значною мірою став лише порожньою формальністю. Оскільки, якщо повітряний простір країни контролює одна наддержава, то іншій претендентці в наддержави, у цю країну немає чого сунутись. Це дуже важливий успіх нового зваженого підходу у геополітичній стратегії американських демократів, що по суті передбачає відрив потенційних союзників і створення зон власного особливого впливу на периферії основного геополітичного конкурента, яким на даний час є Китай.
По-друге, Обама домігся реалізації ідеї скорочення стратегічних наступальних озброєнь, яку він оприлюднив одразу після свого приходу до влади. Російське керівництво тоді різко негативно сприйняло цю ідею, аргументуючи необхідність існування свого великого стратегічного ядерного потенціалу для протистояння американській системі ПРО. Зараз же щодо ПРО з боку Обами прозвучали лише обіцянки враховувати інтереси Росії, тоді, як щодо обмеження озброєнь, домовленість виразна й однозначна. Безперечно, для не те, що збереження (про це зараз мова не йде), а хоча б сповільнення зменшення геополітичної ролі Росії, збереження сильного ядерного потенціалу було просто необхідним. Адже Росія не має жодних інших аргументів, які б дозволяли їй претендувати на статус наддержави: загальний рівень боєздатності російської армії різко знизився через відставання в технологіях, а можливість енергетичного шантажу може відпасти через тенденцію до обмеження енергоспоживання і значно більшу залежність самої Росії від цього, ніж західних країн. Таким чином, досягнута домовленість також є важливим успіхом реалізації геополітичної стратегії президента Обами.
По-третє, у попередніх дискусіях щодо міжнародної ситуації російські політики наполягали на концепції багатополюсного світу, в якій, очевидно, Росії приписувалась роль одного з таких полюсів. Оприлюднена ж президентом США нова доктрина значною мірою відображає багатополюсність, але зовсім не таку, яку хотіла Росія. Концепція Обами передбачає, що "Дні, коли імперії могли поводитися з суверенними державами, як з фігурами на шахівниці, залишилися у минулому". Тобто такими полюсами стає не лише Росія і ще кілька великих держав, а й всі суверенні держави, включаючи найбільш неприємних для теперішньої російської влади Грузії та України. Звичайно у своїй політиці щодо України, американське керівництво враховуватиме інтереси Росії, як враховувало і раніше, так само, як враховувала, скажімо, інтереси Молдови, Словаччини, Білорусі та інших сусідів України. Адже, за словами Обами: "Суверенні держави мають право на безпеку кордонів, і на незалежну зовнішню політику".
Здобутки Росії сумнівні
Російські оглядачі вважають, що перевагою є те, що США будуть враховувати інтереси Росії у політиці щодо ПРО і пострадянського простору (Але ж і попередні американські президенти це обіцяли, а врахування інтересів зовсім не означає сприяння цим інтересам).
Успіхом називають і те, що американський президент не згадував порушень прав людини і проблем демократії в Росії. Проте інтереси США щодо проблем демократії в Росії Обама показав досить виразно. Адже реальним керівником країни й оплотом авторитаризму в Росії є прем'єр-міністр В.Путін. Разом з тим Обама демонстрував, що він приїхав перш за все до Президента Медвєдєва, що основні домовленості досягнути з ним і справи Обама також вестиме саме з ним. З Путіним же, як і з екс-президентом СРСР, М.Горбачовим, Обама мав лише одну зустріч. Правда, з Путіним ця зустріч була звичайно довшою.
Що ж до "врахування російських інтересів в Україні та Грузії", то рівень цього "врахування" демонструється словами про те, що прийняття цих країн в НАТО залежить передовсім від самих цих країн. Тобто, якщо ці країни захочуть в НАТО, то цьому не зашкодять "інтереси Росії", як вони не зашкодили прийому до НАТО колишніх країн радянського блоку і країн Прибалтики.
Висновки
Отже, візит можна вважати безперечним успіхом американського президента, який домігся дуже важливих для США домовленостей, не поступившись не тільки інтересами власної країни, але й інтересами своїх союзників, України та Грузії.
Чому ж Росія погодилася з такими невигідними для себе домовленостями? Для кремлівського керівництва основне не зміст домовленостей, а те, як їх представити своєму народу, щоб показати ефективність управління ним цією країною. Адже демократичних механізмів зміни влади нема. Донесення до суспільства альтернативної позиції з правдивою інформацією є практично неможливим. А дводенний візит лідера найпотужнішої держави світу можна представити, як велику повагу до Росії та її керівництва, невиразні обіцянки видати за реальність, а не надто вигідним домовленостям дати вигідне трактування. Насправді ж у російського керівництва не залишалося іншого виходу, як погодитися активно сприяти геополітичним інтересам США. Адже залежність Росії від США є незрівнянно більшою ніж це уявляє собі російський народ.
Про курйози візиту Обами
Ну і на завершення. Курйозом чи спланованою провокацією можна вважати слова Путіна про 17 млн. росіян в Україні, тоді, як за переписом 2001 року - росіян в Україні проживає близько 8,3 млн. чол, або 17 % від населення України. Якщо російський прем'єр чи його радники плутають кількість з відсотками, то й в інших стратегічних розрахунках Путіна, це мало б приводити до нерозумних висновків. Очевидно, що саме російське керівництво таких нерозумних висновків не робить, проте активно годує ними російський народ. Найважливіший з цих висновків те, що Росія залишається наддержавою і її позиція покращується. Це така сама правда, як і озвучена Путіним, кількість росіян в Україні.
У некоректному використанні і маніпулюванні цифрами російський прем'єр може позмагатися хіба, що з українським, якій вдалося падіння ВВП у 20 % представити, як зростання у 0,4 %. Часте спілкування Путіна з Тимошенко ще більше зближує їх. Вони вчаться один в одного гарно брехати.
You must be registered for see links
Vlad_S
Скептик
Эксперт: Украинцы страдают от потребительства
Излишнее увлечение украинцев покупкой дорогих вещей при низком уровне производительности труда приводит к постоянной неудовлетворенности жизнью, заявила директор Института демографии и социальных исследований НАН Украины Элла Либанова.
"Мы стали отменными, ничем не сдерживаемыми потребителями, - считает социолог. - В результате Украина, которая занимает одно из последних мест в Европе по уровню ВВП на душу населения, - среди лидеров по продаже дорогих автомобилей. Население позволяет себе демонстрировать невероятный спрос на бытовую технику, дорогое жилье - неоправданно дорогое жилье".
При этом Либанова отметила значительный уровень неудовлетворенности украинцев своей жизнью.
"Кто-то вбил нашему населению в головы, что не только в западных странах, но и в России живут гораздо лучше, чем мы. Это несовпадение высоких, недостижимо для нас высоких стандартов жизни с собственными возможностями генерирует недовольство", - пояснила социолог.
При этом Элла Либанова уверена, что средний украинец хочет обеспечить для себя уровень потребления, соответствующий стандартам западных демократий, но при этом переложить большую часть собственных повседневных проблем на государство.
"Он хочет ездить в Европу, смотреть голливудские фильмы, читать западную литературу, не иметь цензуры, и в то же время он хочет, чтобы государство обеспечивало ему высокий уровень жизни. Примерно треть населения Украины так считает", - констатировала социолог.
Излишнее увлечение украинцев покупкой дорогих вещей при низком уровне производительности труда приводит к постоянной неудовлетворенности жизнью, заявила директор Института демографии и социальных исследований НАН Украины Элла Либанова.
"Мы стали отменными, ничем не сдерживаемыми потребителями, - считает социолог. - В результате Украина, которая занимает одно из последних мест в Европе по уровню ВВП на душу населения, - среди лидеров по продаже дорогих автомобилей. Население позволяет себе демонстрировать невероятный спрос на бытовую технику, дорогое жилье - неоправданно дорогое жилье".
При этом Либанова отметила значительный уровень неудовлетворенности украинцев своей жизнью.
"Кто-то вбил нашему населению в головы, что не только в западных странах, но и в России живут гораздо лучше, чем мы. Это несовпадение высоких, недостижимо для нас высоких стандартов жизни с собственными возможностями генерирует недовольство", - пояснила социолог.
При этом Элла Либанова уверена, что средний украинец хочет обеспечить для себя уровень потребления, соответствующий стандартам западных демократий, но при этом переложить большую часть собственных повседневных проблем на государство.
"Он хочет ездить в Европу, смотреть голливудские фильмы, читать западную литературу, не иметь цензуры, и в то же время он хочет, чтобы государство обеспечивало ему высокий уровень жизни. Примерно треть населения Украины так считает", - констатировала социолог.
You must be registered for see links