«Нахтіґаль» (нім. Battalion Ukrainische Gruppe Nachtigall)[1] — перший з іноземних легіонів Вермахту. Разом з Роландом був одним з двох легіонів (батальйонів), створених у Німеччині до початку Великої Вітчизняної війни. У легіоні були переважно українці, які були звільнені німцями з польських тюрем та концентраційних таборів[2] .[3] Обидва легіони «Нахтігаль» та «Роланд» були єдиними легіонами зі східних європейців, які брали участь у нападі на Радянський Союз із самого початку війни.
Учасники легіону вірили, що німецька військова підготовка та досвід допоможуть їм у подальших конфліктах проти Радянського Союзу для створення незалежної України.[4]. Більшість учасників легіону після його розпаду в 1942 році стали провідними діячами в УПА.
Історичне тло
М. Прокоп зауважує, що всі західноукраїнські націоналістичні партії та організації «чекали на війну», як на нагоду «для розгорнення боротьби за незалежність. А оскільки єдиною… силою, яка прагнула до зміни „статус кво“, і мала для цього засоби, сили, була Німеччина, то на неї розраховували всі українські політичні групи…»[5]
Формування спеціального призначення «Бранденбург-800» виникло ще до війни гітлерівської Німеччини проти Радянського Союзу. Спочатку воно було спеціальним батальйоном, який у 1940 році став полком спеціального призначення «Бранденбург-800», а потім у 1943 році — дивізією «Бранденбург». Це не було звичайне військо, а спеціальне об'єднання диверсантів, сформоване з осіб кондотьєрів ненімецьких національностей, із тих країн, проти яких гітлерівці готували агресію. Так, перший батальйон, дислокований у Бранденбурзі (іменем якого і названо весь полк та дивізію спеціального призначення), був сформований з представників народностей Східної Європи (в основному територій СРСР) і призначений для війни на «східному напрямку» (до нього і був приписаний батальйон «Нахтігаль» для вишколу в Нейгаммері і наступу на Львів); другий батальйон дислокувався в Дюрені (Рейнська область) і складався з ельзасців, французів, бельгійців і голландців; третій батальйон був розквартирований у Бадені (поблизу Відня) і призначений для операцій на півдні, в країнах Південно-Східної Європи (до нього, якраз, і був приписаний спеціальний батальйон «Роланд»). При цьому роти, батальйони, а потім полки цього формування за кількістю значно, а то й у кілька разів, переважали звичайні нормативи комплектування.
Легіон був створений в Кракові у березні 1941 року. Спочатку зголосилися 350 чоловік. Згодом в легіоні військову підготовку пройшли 700 чоловік. Було вирішено поділити групу на дві частини — «Нахтіґаль» і «Роланд».
Степан Бандера писав: «На початку 1941 року відкрилась можливість зробити при німецькій армії вишкіл двох українських відділів, приблизно в силу куреня». Бандера зазначав, що «військово-вишкільну працю» виконували в ОУН-бандерівців Р. Шухевич, Д. Грицай-Перебийніс та О. Гасин-Лицар.
Спеціальний батальйон Абверу «Нахтіґаль» («Соловей», «Нічний птах») імені С. Бандери був сформований у березнi-квітні 1941 року. Формування проходило військову підготовку в Нейгаммері в складі першого батальйону полку спеціального призначення «Бранденбург-800», який був підпорядкований Абверу-2 (відділ Абверу, що займався здійсненням диверсій у стані противника). Політичним керівником батальйону був обер-лейтенант Теодор Оберлендер (професор Кенігсберзького університету, спеціаліст з проблем СРСР[6]), командиром батальйону з боку німців був обер-лейтенант Альбрехт Херцнер, командиром батальйону з боку українців — капітан Роман Шухевич.
«Нахтіґаль» і «Роланд» були не просто звичайними військовими формуваннями в складі Вермахту (націоналісти називають їх «Дружинами українських націоналістів», ДУН), а формуваннями Абверу спеціального призначення — для здійснення диверсійних акцій в стані противника. Для цієї мети вони і проходили військову підготовку в спеціальних школах для забезпечення виконання завдань. Є. Побігущий, керівник батальйону «Роланд», а потім шуцманшафт-батальйону, в своїх спогадах так і зазначає, що завданням загону було «вишукувати розробки совєтських частин і так забезпечувати запілля…».
Напад на Радянський Союз
За чотири дні до німецького нападу легіон «Нахтіґаль» був мобілізований до кордону. У ніч 23-24 червня, 1941 року легіон перейшов кордон в околиці Перемишля. Легіон воював як частина 17-ої армії проти радянських військ з 29 червня.
Уже з 30 червня українські вояки почали вимагати якнайшвидше взяти Львів. Вони хотіли захопити місто перед тим як енкаведисти мали знищити заарештованих, які утримувались в Бригідській тюрмі. Було зрозуміло що всі в'язні, а між ними був і рідний брат Романа Шухевича, будуть знищені з відходом радянських військ.
Львів
30 червня 1941 року о 16:30 1-й Бранденбурзький батальйон з 330 вояків батальйону «Нахтігаль» увійшов до Львова. Дійшовши до Бригідської тюрми, вони побачили, що всі заарештовані, які були в тюрмі, були вбиті енкаведистами. Між ними і брат Романа Шухевича.
Батальйон захопив стратегічні пункти в центрі міста, особливо радіостанцію, звідки було проголошено акт відновлення Української державності.
Німці вимагали, щоб Акт був відкликаний. Коли Степан Бандера відмовився, то його заарештували і він провів решту війни в концентраційному таборі. Два його брати теж були заарештовані і згинули в таборі Аушвіц.
Вінниця
7 червня Легіон покинув Львів і взяв напрям на Тернопіль, Проскурів та на Вінницю.
У Вінниці, дізнавшись про арешт Бандери та Стецка, військовики вимагали їх звільнення.
Обидва спеціальні батальйони були відкликані з фронту 13 серпня і вивезені назад до Нейгамера.
Білорусь
Після перегляду контракту в Нейгаммері легіони «Нахтіґаль» та «Роланд» були ліквідовані.
21 жовтня 1941 року з учасників обидвох легіонів був сформований 201 Шуцманшафт-батальйон.
Бійцям батальону надали нову німецьку форму і 16 березня 1942 року їх вислали до Білорусі під командування генерала Й. Якоба. Батальон був розбитий на 12 частин і охороняв територію 2400 квадратних кілометрів.
1 грудня 1942 року термін дії контракту скінчився і учасники легіону відмовилися присягатися Адольфові Гітлерові. Батальйон перевезли до Львова, де офіцерів заарештували. Роману Шухевичу вдалося втекти. Німецька команда вимагала, щоб учасники переїхали до Любліна для створення нового батальйону. Ніхто з батальйону до Любліна не поїхав. Більшість учасників пішли у загони УПА[7].
Висновки
Російський історик В. Чуєв звернув увагу на те, що, хоч легіон і був ліквідований, основна мета — військовий вишкіл та досвід 600 українців — була довершена.[8] Ці досвідчені вояки стали ядром УПА.
С. Бандера писав: «Кінець ДУН таке: Роман Шухевич керував малою групою офіцерів, які не лише пройшли військового вишколу, але світло розуміли військову тактику. Найголовніше, вони мали уяву про значення організації, стратегії і тактики партизанської війни і методи, які німці вживали, коли воювали з партизанами. Це знання було дуже корисне у формації та дії УПА та в майбутніх конфліктах.[8].»
Під час своєї коротенької історії в батальйоні «Нахтіґаль» згинуло 39 вояків та були поранені 40.[8].
Вивчення діяльності
На Нюрнберзькому процесі було згадано, що 700,000 радянських громадян було знищено німцями у Львові. Проте матеріалів про участь у злочинах батальону "Нахтіґаль" на Нюрнберзькому процесі немає.
Перші дослідження відносно вбивств в Львові були зроблені в 1945 році, і того ж року опубліковані в Києві[9] у спеціальному виданні «Про злочинства німців на території Львівської області. Повідомлення надзвичайної Державної Комісії по встановленню і розслідуванню злочинств німецько-фашистських загарбників». У згаданій брошурі організаторами та виконавцями злочину названо:
"Генерал-губернатор Польщі Франк, генерал-майор поліції Ляш, губернатор Галичини Вехтер, начальник поліції Кацман, гауштурмфюрер Гебауер, гаупштурмфюрер СС Варцок, оберштурмфюрер СС Вільгауз, лейтенант СС Шейнбах, оберлейтенант СС Сіллер, штурмфюрер СС Райс, штурмфюрер Веске, оберштурмфюрери СС Рокіта, Урман, Шульц, оберлейтенант СС Векне, шарфюрер СС Колінко, шарфюрер СС Гейне, унтерштурмбанфюрер Гайніш, гауптштурбанфюрер СС Гжімік, шеф зондеркоманди №1005 Шерляк, гауптштурмбанфюрер Раух, шарфюрер СД Елітко, шарфюрер СД Прайс, керівник "бригади смерті" Ейфель, шарфюрери СД Райс і Майєр, обервахместри СД Клік і Вольф, капітан Блют, майор Сідорен, майор Рох, обер фельдфебелі Міллер і Пер, комісари в справах євреїв Енгель, Зейс, Укварт, Леонард, шарфюрери СС Еріх, Хан, Блюм, Верет, Біттерман та ін."
[10]
Головний радянський прокурор Р.А. Руденко в Нюрнберзі
Результати діяльності цієї комісії перевірялися й були підтверджені Міжнародним трибуналом у Нюрнберзі на засіданнях 15 лютого і 30 серпня 1946 р. Зокрема, головний звинувачував з радянського боку, генеральний прокурор Р.А. Руденко, виступаючи на процесі, заявив:
"Загони гестапівців ще до захоплення Львова мали складені за наказом німецького уряду списки найвидатніших представників інтелігенції, призначених до знищення. Одразу після захоплення міста Львова почалися масові арешти і розстріли"
.
У цьому ж виступі зазначалося:
"Вбивства радянських громадян здійснювалися не випадковими бандитськими групами німецьких офіцерів і солдатів, а згідно із затвердженими планами німецькими військовими з'єднаннями, поліцією та СС"
[11].
Інший радянський прокурор, Л. Смирнов звернув увагу на те, що німці вбивали людей за списками, підготовленими заздалегідь
)))))) Вчіть матчастину. 
