Відповідь: Янукович В. Ф. і Партія Регіонів.
Містере
PRO-Z. Вибачте, але Ви, як ніхто інший підтверджуєте тези про те, що кращий захист - це напад і що нахабство - друге щастя.
Звичайно, дуже просто назвати опонента "некомпетентним неуком", причому, коли він "припер до стіни" конкретними фактами та цифровими показниками.
В чому Ви хочете когось переконати? В тому, що таки нині невпинно зростає "працент жиров у маслє"? Що комусь жити стало краще, стало веселіше? Що ми, невдячні тварюки, не в змозі оцінити для себе весь позитив від податкових реформ, реформ в ЖКХ, пенсійних, змін до трудового кодексу та інших нововведень що приготували нам ПР-асти? Що міфічні (про які цілком ніхто не знає) 40 тисяч гривень одноразової допомоги для водія Луценка нанесли державі невиправного збитку, а ось демонстративно покладене у власну кишеню державне Межигір'я (яке не зважились ось так демонстративно поцупити ні комуняки на чолі з Щербицьким, ні три попередні Президенти України) - то це нормальна справа? Що те, що витворяє нова влада із законодавством України - це нормальна практика? Що те, як ПРасти потягли своїх дітей у владу, а "наш "любий керманич" "рубає" всі нововведення до антикорупційних законів - то повний позитив?
І що це за маячня, що виключно за Януковича стали хапати хабарників, а до цього вони жирували, як сир в маслі? Вибачте, коли Ви не мали змоги чи бажання (хоча, як на мене, тут має місце звичайна брехня та упереджене ставлення) раніше розкрити газетку чи увімкнути телевізора, то це не означає, що за минулої влади не ловили "на гарячому" порушників закону, починаючи від "оперів", що брали пару сотень гривень із своїх затриманих, закінчуючи головами селищних рад та судей-колядувальників, такса яких сягала мільйонів доларів.
Тому, вибачте, але за вигуками на кшталт "неук" та "сам дурак" я поки що від Вас не почув жодного аргументу на користь нової влади, який можна було б зазначити, як позитив.
І ще... Вибачте, але я, так само неук, також спробую Вам, визнаному економісту-теоретику, заперечити з приводу інфляції... Справа в тім, що з цього процесу, коли він керованим з боку економічних інституцій держави, а не котиться, наче снігова лавина, цілком можна отримати певний позитив:
Деякі економісти у нас і за кордоном вважають, що повзуча інфляція до 5% на рік не є серйозною загрозою, бо має такі позитивні наслідки, які абсолютно переважають негативні. До того ж вона піддається контролю, може бути регульована, за умов ринкової економіки непомітне зростання цін є важливим важелем збалансування попиту та пропонування. З цим умовно можна погодитися, бо повзуча інфляція і справді не спричинює швидкоплинних і виразних негативних явищ в економічному житті. Водночас вона здатна виступати дійовим фактором збалансування грошово-фінансових і матеріально-речових ресурсів, прискорення технічного переозброєння виробництва, стимулює товаровиробників постійно дбати про зниження матеріалоємності і затрат живої праці. Проте вказані переваги повзучої інфляції можна досягти лише за умов вільного ринку, конкуренції й підтримання рівноваги попиту - пропонування.
Повзуча (помірна) інфляція, для якої характерні відносно невисокі темпи зростання цін, приблизно до 10% в рік. Такого роду інфляція властива більшості країн з розвиненою ринковою економікою і вона не представляється чимось незвичайним. Багато сучасних економістів вважають таку інфляцію необхідною для ефективного економічного розвитку. Вона дозволяє ефективно коректувати ціни стосовно умов виробництва і попиту, що змінюються. Середній рівень інфляції по країнах Європейського співтовариства склав за останні роки близько 3-3,5%.
Як зазначалося вище, більшість економістів (зарубіжних і вітчизняних) визнала, що “повзуча” інфляція має позитивний вплив на соціально-економічний розвиток і тільки на вищих стадіях набуває руйнівного характеру. Тому і проблема боротьби з інфляцією набула характеру її регулювання з боку держави. Основна мета такого регулювання полягає в тому, щоб стримати інфляцію в розумних межах і не допустити розгону її темпів до розмірів, загрозливих для соціально-економічного життя суспільства.
Зміна ставлення до інфляції зумовлена тим, що в умовах глибокого державно-монополістичного втручання в економіку диспропорційність її розвитку стає неминучою, а інфляція - внутрішньо властивою. Тому об'єктивно мова може йти лише про стримання інфляції на певному рівні, а не про цілковите її переборення.