В Україні є нацизм
Сучасна Україна – держава бідних людей і некараних багатих злодіїв. Злодії стали у керма влади, і, щоб їм не заважав народ, вчинили так само, як вже колись робилося в Німеччині та Італії. Вони замулюють очі двома людиноненависницькими ідеями.
Перша з них – «кожен сам за себе, особисте важливіше суспільного». Цей постулат роз’єднує тих, хто міг би об’єднатись, щоб зняти з шиї ярмо.
Друга побрехенька зручна для влади – «національні цінності понад усе, лише нація має майбутнє». Це стара вигадка, щоб відволікти молодих, енергійних людей від справжніх проблем. В школах та інститутах, замість того щоб вчити думати, вчать вірити, так само, як вже колись було в рейху.
І таке навчання дає свої плоди – виникають об’єднання обдурених юнаків з жорсткою дисципліною, з вождями, з підготовкою до війни за власну велич. Більшість таких груп підконтрольні шахраям-політикам. Уся ця дрібнота відома правоохоронним органам. Їм відомо про напади на іноземців і громадян України з «неарійською» зовнішністю. Міліція і СБУ знають про діяльність таких груп і плани захопити владу, очистити державу від внутрішнього ворога.
Але «правоохоронцям» ця діяльність не заважає. Чому? Тому що реєстрація нападів псує статистику. А якщо від факту вбивства вже не відкрутитись, то краще все показати як звичайне хуліганство. Показувати суспільству правду – це вже реальна загроза владі, тим багатіям, які смикають за мотузки.
Злодіям при владі не страшні неонацисти, бо, як воно вже траплялось, вони нічого не втрачають від зміни ідеологічного забарвлення з демократично-різнокольорового, на одноманітне тоталітарне. Навпаки, саме їм вигідний ренесанс «національної ідеї», як спосіб втримати награбоване.
Показовим є нещодавній факт – 17 квітня 15 неонацистів здійснили напад 5 молодих антифашистів. 15 ультраправих молодиків на 5 антифашистів, загинув десятник нацистів, президент назвав його патріотом; а антифашистів, що були жертвами нападу – членами екстремістської організації. Президент наказав перевірити чи не фінансують цю неіснуючу організацію з Російської Федерації. Мабуть тому, що вже не уявляє, як українці можуть думати самостійно і ставати антифашистами.
Каральні органи, у кращих імперських традиціях, одразу взялись виконувати вказівку. Справа про напад перетворилась у справу про заподіяння ушкоджень. Людей, котрі викликали підозру, хапали вдома і, без складання процесуальних документів, під тортурами допитували. Зараз люди, які не бояться в голос казати, що вони - антифашисти, можуть бути побиті, обшукані не тільки малими неонацистами, але й представниками влади. Неповага до прав людини притаманна тоталітарним режимам. А президентське проголошення патріотом “борця за очищення від чужинців” чітко вказує на те, який саме вид тоталітаризму тут намагаються створити.
Однак, ми не звинувачуємо в покровительстві нацистам певний політичний табір. Усі політичні сили, представлені у владі, винні у бездіяльності перед зростанням неофашистських настроїв.
Каральні органи 1 травня оточили і заблокували колону антифашистів, які хотіли провести пікет під пам’ятником Тарасу Шевченку. Але міліціонери і споглядачі СБУ спокійно супроводжували того ж дня марш більше ніж сотні неонацистів, які навіть не приховували фашистське коріння своєї ідеології і скандували «СОЦІАЛІЗМ-РАСА-НАЦІЯ». Міліція спокійно відреагувала на жести фашистського вітання. Нікого не здивувала вимога повернути у паспорти графу «національність», виголошена на Майдані Незалежності.
Але українська молодь – це не тільки обдурені борці за чистоту нації. Це, також, ті хто бачать за масками успішності та патріотичності злочинців. Не дивлячись на утиски влади, ми, антифашисти, вийшли сьогодні сказати «вони не пройдуть!», вшанувати героїв-антифашистів і жертв агресії.
МИ – АНТИФАШИСТИ
- Ми виступаємо за рівність між людьми, незалежно від кольору шкіри, статі та віку.
- Ми виступаємо за свободу індивідуального розвитку людини, не обмежену умовностями. Антифашисти проти стандартизованої маски успішного егоїста, котру нав’язує індивідуальності суспільство споживання.
- Ми за те, щоб люди жили активним громадським життям і досягали реалізації своїх прав, а не покладались на чиновників і «народних» обранців.
- Антифашисти за кооперацію і незалежні профспілки. Це означає, що ми за самоконтроль і самодисципліну, свідоме, вдумливе прийняття будь-яких важливих рішень, взаємодопомогу.
- Ми не вважаємо, що людина людині вовк. Ми знаємо, що будь-яка людина здатна бути особистістю без страху перед покаранням і мрії про винагороду. Ми вважаємо, що державна влада не потрібна, щоб нас захищати. Тому ми проти органів централізованої влади, які мають забагато можливостей і ніколи не понесуть відповідальності.
- Антифашисти – зоозахисники і екозахисники. Ми вважаємо злочинним відбирати життя у тварин заради економії, розваги, і тим паче, заради прибутку та розкоші. Ми не приймаємо розорення довкілля для досягнення максимальних доходів.
- Антифашисти – творці. Ми вважаємо самореалізацію в любові, у вільній, невідчуженій праці правом для кожного і невід’ємною потребою людини.
- Для нас фашизм – це людиноненависництво. Він може приймати різні форми та обличчя, та в своїй основі є однаковим.
- Ми не віримо, що є найдостойніші люди, найбагатша культура, найправильніші думки.