Yurij писав:
Виникло питання, а чи у вас є той індікатор, який дає можливість відрізнити підробку від достовірного джерела інформації. Чи ви будете заперечувати, що всі першоджерела сучасних світових релігій не є власною фантазією їх авторів? Що до літописів на які ви так любите спиратись, ви також будете заперечувати, що їх не підроблювали в угоду володарів та пануючих в той час і в тому місці релігій?
Моя відповідь приблизно буде такою:
Колись був період автентичного слов'янського рідновірства, а тепер його немає. Той період зник, залишивши після себе деякі сліди свого існування. Це і є джерела наших сучасних знань про нього. Писемних джерел дійшло до нас небагато та й ті написані не самими слов'янами-рідновірами, а християнами та мусульманами. У самих слідах-джерелах можна виділити дві складові: рівень фактів і рівень оцінок. Виділити ці дві складові у нашому випадку дуже важливо, бо писали про слав'янські вірування чужинці і писали не холодно/відсторонено, а із пристрастю. Отже, факт є відображення якогось тогочасного фрагменту реальності (у нашому випадку якогось елементу релігії давніх слов'ян), оцінка є судження з точки зору деяких цінностей (у нашому випадку цінностей національнго-релігійних: мусульманських, християнських, німецьких, візантійських, арабських і т. п.), або по-іншому можна сказати, що оцінка є приписуванням національно-релігійних смислів (цінностей) історичним фактам. Здавалося б методика роботи з такими джерелами дуже проста: бери та й відділяй факти від цінностей. Чужинницькі цінності відкидай, факти ж став у рядочок один побіля одного та й отримаєш більш-менш вірогідну картину тогочасної слов'янської релігійної реальності, тобто образ того, "що було насправді". Але і з фактами не так все просто. Як я вже сказав, джерел не так уже й багато, писані вони чужинцями, тому відносно деяких фрагментів слов'янської релігійної реальності можуть виникати законні сумніви. Добре коли ім'я Перуна приміром зустрічається в кількох джерелах. Так як можна не сумніватися в тому, що змови між авторами повідомлень про існування цього бога не було, то такий бог точно існував. Перехрестний допит джерел - штука дієва для встановлення історичної істини, але що робити, коли ім'я якогось бога зустрічається лише один раз? Тут уже можливі дві відповіді, як у випадку з іменем Сварога: або бог під таким іменем був, або християнський чернець-літописець йог вигадав. Можливий і інший варіант роботи з джерелами, тепер уже з боку cучасних дослідників. Справа у тому, що у тих давніх джерелах про деяких богів повідомляється не досить чітко, як наприклад про якогось Рода. Відомий совєтський історик Борис Рибаков шляхом приписування своїх вигідних смислів нечітким повідомленням у давньоруських джерелах фактично створив цього бога, більше того, він назвав його верховним богом давніх слов'ян.
Коротше кажуч,и у багатьох випадках ми справді раби джерел і змушені просто вірити, що насправді так і було в тому далекому минулому особливо, коли існування якогось історичного факту конче потрібне для легітимації своєї позиції в сучасному стані.
