Угорщина: влада проти студентів, студенти проти влади
Тривожна ситуація склалася у нашого західного сусіда -- Угорщини, яка останніми роками здобула репутацію «найбільш правої країни Європи».
Правляча у цій країні правоконсервативна партія «Фідес», маючи абсолютну більшість у парламенті, використовує кожну можливість для подальшої концентрації влади у своїх руках. Вона внесла поправки до конституції (навіть прибрала з офіційної назви держави слово «республіка») і прагне змінити виборче законодавство, аби гарантувати собі перемогу на наступних виборах. Одночасно уряд подбав і про те, щоб позбавити невдоволених простору для її критики, фактично запровадивши цензуру за новим законом про ЗМІ. Це зробити тим легше, що роль «найгучнішої опозиції» в угорському парламенті розігрує скандальна неонацистська партія «Йоббік», яку колись вигодувала нинішня влада і яка всіляко намагається перевести увагу громадськості з соціальних проблем на розпалювання ненависті до циган, євреїв і мігрантів.
Таким чином, влада розв'язала собі руки і для узгоджених із МВФ «непопулярних реформ» в соціально-економічній реформі. Їх зміст той самий, що й у аналогічних неоліберальних ініціатив у решті світу, у тому числі й в Україні -- зробити багатих ще багатшими за рахунок бідних: робітників, студентів, безробітних, пенсіонерів. Правий уряд Віктора Орбана зменшив податки для великих власників, натомість поцупив 15 мільярдів доларів із кишень власних громадян через приватні пенсійні фонди. Тепер він планує подальші «міри жорсткої економії» -- його аргументація до болю знайома: адже на дворі криза, а угорські трудящі не можуть кинути в біді банки, які знаходяться у скрутному становищі.
І от тепер настала черга грабувати студентів та вищу школу.
Активну приватизацію суспільного сектору і скорочення соціального захисту здійснювала ще попередня коаліція (псевдо)"соціалістів" та лібералів. Власне, опозиційні тоді праві популісти з «Фідес» і заробляли собі політичні дивіденди, будуючи свою критику політичних опонентів на неприпустимості вторгнення до цих сфер суспільного життя. Однак, щойно прийшовши до влади, вони не стали приховувати свого неоліберального обличчя і всерйоз вирішили перевести на ринкові рейки всю систему освіти.
Дуже показово, що і в Угорщині, і в Україні влада намагається проштовхнути майже ідентичні «реформи вищої освіти» -- угорським студентам теж збираються нав'язати «платні послуги» і новий закон про вищу освіту. Студентські та незалежні громадські організації зробили докладний аналіз пропонованого законопроекту, який підтвердив -- він переповнений положень, які ведуть до подальшого перетворення освіти на товар, доступний лише для обраних. Не дивно, що до групи «Протестуймо проти закону про вищу освіту» (
You must be registered for see links
) у мережі Фейсбук вступили 57 000 чоловік.
Наступного року в Угорщині заплановане подальше урізання фінансування системи вищої освіти -- на цілих 30 мільярдів форинтів (140,7 мільйонів доларів США), що може завдати останнього нищівного удару по угорським університетам та інститутам. Це стосуватиметься і великих дослідних університетів у столиці Будапешті, відомих як винятково динамічні, як для Центральної та Східної Європи, бастіони фундаментальної науки, так і дрібніших провінційних вишів, які ризикують залишитися без будь-яких засобів до існування і припинити своє існування. До того ж, скорочення державного фінансування не залишатиме для вишів іншого вибору, як запроваджувати ще більше поборів, які й так обтяжують життя пересічного угорського студента. Щоправда, держсекретарю освіти Рожі Гоффманн і цього мало: її 16-річним планом передбачене поступове скорочення фінансування на 178,92 мільярдів форинтів (а це вже 840 мільйонів доларів США!)
Більше того, за інформацією газети «Magyar Nemzet», урядовий проект закону про вищу освіту грубо втручатиметься навіть в особисте життя випускників ВНЗ, заборонивши їм покидати Угорщину протягом визначеного строку після одержання дипломів. А тепер увага -- строк цих примусових відпрацювань, які влада Угорщини хоче запровадити для молодих фахівців, становить від 7 до 20 (!) років! Інакше -- відшкодовуй усі витрати на твоє навчання. Звісно, про саме працевлаштування випускник чи випускниця має подбати сам(а), компетенція держави -- контролювати, щоб людина працювала, не покидаючи надовго теренів країни, до 45-річного віку. От вам і «вільний вибір місця проживання і праці в межах Європейського Союзу»! Недарма маніфестанти тримають на акціях протесту проти пропонованого закону плакати «4 роки навчання -- 20 років злиднів» та «Всюди добре, а дома краще; вища освіта стає платним рабством?». Щоб переконати молодь у безальтернативності цього нового видання кріпосного права, пані держсекретар освіти вдається до недолугої «патріотичної» мотивації на кшталт «працювати на благо своєї вітчизни -- найвища чеснота», яка змушує згадати, як наші власні можновладці пояснюють студентам, чому вони мають йти на жертви заради «Євро-2012». Не варто забувати і про нову схему студентського кредитування, що зажене родини юнаків і дівчат, які відважаться одержувати платну і неякісну освіту, у борги на довгі й довгі роки.
У не кращому положенні опинилися й академічні свободи -- в суспільних науках відбувається насадження націонал-консервативних ідеологем, а критично мислячих науковців переслідують. Так, із інститутів Академії наук були звільнені Ержебет Салаї та Гашпар Міклош Томаш -- провідні ліві інтелектуали країни. Нарешті, якщо вже урізати фінансування вищій освіті -- то й на середню можна наплювати. Стало відомо, що в планах уряду -- закриття 633 шкіл, у яких навчаються 50 000 дітей, та звільнення 8000 педагогів. Обов'язки стосовно фінансування решти планується перекласти з держави на органи місцевого самоврядування; одночасне з цим сприяння відкриттю приватних шкіл та скорочення видатків на підготовку вчителів молодших і середніх класів дають недвозначну відповідь на питання, на який «взірець» орієнтуються чиновники в похмурій будівлі Міністерства національних ресурсів (для профільного відомства, відповідального, у тому числі, за питання освіти, назва майже орвеллівська) -- створена диктатором Піночетом чилійська система освіти, у якій відсутня (вища -- повністю, середня -- майже) безкоштовна освіта, а її якість є вкрай незадовільною через тотальну приватизацію і відсутність контролю. До чого призвів такий стан справ у Чилі, добре відомо -- студенти та школярі виборюють вільну та доступну освіту в найграндіозніших студентських виступах нового століття.
А що ж Угорщина?
Далі терпіти, як уряд мільйонерів ставить над ними експерименти у кращих традиціях нацистського доктора Менгеле, не стали і студенти Угорщини. Хоча особливого досвіду із самоорганізації, та й справді незалежних масових організацій, у них не було, але завжди треба з чогось починати. Останньою краплею стала поява 12 жовтня описаного вище «плану Гоффманн», передбачені яким урізання можуть стати реквіємом за угорською освітою.
Перші студентські демонстрації пройшли у Пейчі на півдні та Шопроні на північному заході Угорщини. Згодом 24 жовтня у південному місті Сегеді на протест проти освітньої реформи вийшли 2000 чоловік. Вони вимагали автономії університетів, гарантування прав студентів та рівного доступу до освіти, незлежно від статків та походження. Голова студентського самоврядування у Сегедському університеті назвав політику Рожи Гоффманн, держсекретаря у справах освіти, «не просто консервативною, а деструктивною». Ще 80 студентів оголосили про голодування на знак протесту проти планів уряду у сфері освіти.
За тиждень до того, більше 1000 студентів висловлювали свою незгоду із антистудентськими урядовими реформами у другому кінці країни -- у Дебрецені на північному сході. Зокрема, вони вимагали припинити урізання фінансування освіти та наступ на права студентів і викладачів, повідомляє Politics.hu. Під кінець акції протестувальники випустили 500 повітряних кульок, що символізували освітню «реформу».
Студенти складали головну частину і 25-тисячної антиурядової демонстрації, яка вийшла на вулиці Будапешта і 23 жовтня -- у день, коли в Угорщині відзначають дату початку повстання 1956 року, придушеного радянськими військами. У сучасних угорських школах про ті події говорять виключно як про антикомуністичне повстання за національну незалежність і «повернення до спільноти європейських держав», замовчуючи, що більшість революціонерів 1956-го вимагали справжнього, не бюрократичного і не авторитарного, соціалізму і створювали самоврядні робітничі ради. Свого часу, у 2006 році, невдоволенням молоді, у якій завдяки панівній ідеології були сильні націоналістичні настрої, скористалися політикани з «Фідесу» і ультраправі з «Йоббіка», щоб розхитати тодішній уряд. Схоже, молоді угорці винесли з цього урок і зараз проганяли партійних маніпуляторів подалі. Рейка Папп із Асоціації студентів університетів у своєму виступі сказала: «Попередні два урядові строки ми, як ідіоти, мовчки спостерігали, як з нас знімають останню пару взуття. Наша пасивність привела нас до цих 2/3 [більшість партії „Фідес“ у парламенті]. Ми не показали дієвої альтернативи „Фідесу“ тоді; саме час це зробити зараз».
Нарешті, 27 жовтня за закликом Національної конференції студентського самоврядування (HOOK) відбулася 10-тисячна демонстрація у Будапешті, на яку зібралися студенти із вишів столиці (Будапештський технічний університет імені Лоранда Етвеша, Університет Корвіна, Будапештський мистецький університет) та інших міст країни, яких підтримала Демократична профспілка педагогів і навіть декілька ректорів. У руках демонстранти тримали транспаранти та троянди -- взагалі, ледь не половина гасел, оформлення та карикатур побудовані на цій грі слів -- державного секретаря (Міністерство освіти та культури правлячі консерватори злили з двома іншими у «Національне міністерство ресурсів») з питань освіти звуть Рожа (Роза). Для угорських студентських і академічних кіл вона встигла довести свою одіозність -- як своїм непрофесіоналізмом, патологічною брехливістю і прагненням комерціалізувати ледь не все на світі, так і зверхнім ставленням до незгодних з її думкою (так і зараз -- говорячи про студентський протест, вона назвала його учасників «лише жменькою» з усього угорського студентства і відмовилася йти у відставку, адже прем'єр Орбан запевнив її у повній підтримці у боротьбі із «деструктивними елементами»).
Закінчилась акція вже надвечір, коли в атмосфері сутінок під стінами Міністерства національних ресурсів відбулися «похорони» освіти -- домовину із табличкою «Вища освіта, 1367-2011» (1367 рік -- дата заснування першого угорського університету в м. Пейч) проводжали в останню путь із запаленими свічками і тими самими трояндами.
Хоча студентські виступи стали чи не найбільшим викликом для нинішньої угорської влади, однак жодні на поступки вона йти не збирається. І студенти вже обіцяють чиновникам гарячу зиму…
Як бачимо, і в Угорщині, і в Україні влада лишається байдужою до потреб студентів, а проблеми, з якими вони стикаються в обох країнах -- комерціалізація освіти, наступ на права студентів та автономію вищих навчальних закладів -- спільні. Тому побажаємо угорським студентам перемоги! Свобода, рівність, студентська солідарність!
