Loner
Well-Known Member
Коли він писав заяву на звільнення, то пояснив це конфліктом інтересів: він є і головою наглядової ради «Укроборонпрому» і водночас – головою парламентського комітету з оборони. Але чому два роки ні в кого у парламенті не викликав запитань цей конфлікт інтересів?
На це є антикорупційні органи. І конфлікт інтересів – це проблема, яка має бути вирішена, про яку має бути заявлено, і НАБУ мало би втрутитися в цю ситуацію. Але вони вважають, що це фігури такого рівня, проти яких не можна вчиняти жодних законних слідчих дій. Це люди, які у нас мають своєрідний імунітет, не тільки президент.
А чому мають? Тому що зачеплять когось з БПП – буде протидіяти президент, а якщо зачеплять Пашинського з «Народного фронту», то розвалиться коаліція, і тоді будуть нові парламентські вибори. Якщо вони відбудуться, то президент вже не отримає підтримки, і взагалі може початися процедура імпічменту.
Тобто все тримає страх?
Так, страх. Страх президента втратити свої повноваження.
Продовжуючи тему держпідприємств, хотів би зупинитися на скандалі навколо «Укренерго». Відкритий конкурс на керівника цього підприємства виграв топ-менеджер американської компанії AESCorporation Сергій Зуєв. Але міністру енергетики Насалику він чомусь не до вподоби, і тривалий час міністр не призначає Зуєва на посаду, старанно оберігаючи місце голови підприємства. Що там відбувається?
Зараз справа знаходиться на тому етапі, що міністр має надати своє погодження щодо призначення. І він цього не вчиняє. Тобто однозначно це блокування з його боку.
Я очолюю громадську антикорупційну організацію «Маємо право», і один з моїх адвокатів зараз представляє інтереси Сергія Зуєва в судах. Наразі заявлено клопотання про допит міністрів, які брали участь в голосуванні за Сергія Зуєва. Суд задовольнив це клопотання.
Проте розгляд цього питання постійно переносять на місяць, на два, а в цей час продовжується тотальне розкрадання підприємства. Його зараз очолює в.о. директора пан Ковальчук.
«Я не сповідую філософію низьких заробітних плат ні для кого. Я вважаю, що кожна людина має гідно заробляти на життя»
Я отримав листа з прокуратури, в якому вказані масштаби розкрадання, і мене дивує – гаразд, ви вважаєте, що щось там незаконно відбулося з конкурсом, але ви тримаєте на посаді людину, яка підозрюється у великих махінаціях. То зробіть щось, аби його звільнили, призначте іншого виконувати обов’язки. Однак цього не роблять. А це означає, що певні люди мають з цього зиск. Я вказую з цього приводу на Ігоря Кононенка (замголови фракції БПП,наближений до президента – ред.).
Ще одна дуже заможна людина. До речі, електронні декларації показали, що представники усіх політичних сил є дуже заможними людьми. Через це постає питання: а чи доречне тоді державне фінансування партій?
Державне фінансування необхідне, оскільки це дає можливість уникнути залежності від ключових спонсорів, а у нас це олігархи. Але те, як зараз відбувається розподіл цих коштів, мене абсолютно не влаштовує. Партії, які мають дуже низьку поточну підтримку виборця, наприклад, «Народний фронт» та БПП, отримують в рази завищені суми, які не відображають ситуацію на політичному ландшафті.
Тому я би вносив зміни до закону, які передбачають підтримку нових партій. І можливо, у якості експерименту треба спиратися на останні результати місцевих виборів. Наприклад, партія УКРОП на місцевих виборах минулого року посіла четверте місце і по облрадам в середньому було десь 7% голосів. Ми б також хотіли отримати підтримку, але за цим законом не можемо.
А стосовно підтримки самих депутатів підвищеними зарплатами? Парламент відмінив це підвищення. Спрацювали залишки інстинкту самозбереження після публікації декларацій?
Можливо, так. Я голосував за відміну підвищення зарплат, але я не сповідую філософію низьких заробітних плат ні для кого. Я вважаю, що кожна людина має гідно заробляти на життя.
Щодо себе – якщо порівняти мою діяльність з діяльністю директора НАБУ, який отримує до 100 тис. гривень на місяць і нічого не зробив, маючи у своєму розпорядженні сотні детективів і 500 мільйонів гривень на рік, то я розкрив більше злочинів. І я б хотів, аби моя робота преміювалася, щоб якось це було оцінено.
Але мені не хочеться й зрівнялівки. Один депутат має багатомільйонні статки не ходить на роботу, нічого не робить, і не гребує зарплатою – забирає її. А я, правозахисник, порівняно незалежна людина для того, щоб не шукати коштів спонсорів чи якоїсь допомоги, хотів би бачити державну підтримку у повному обсязі. Тому що у мене тисяча звернень за останні сім місяців, працює 4-5 фахових юристів і я їм фактично віддаю свою зарплату. Тому я би хотів, щоб було збільшення зарплат. Але без прив’язки до підвищення соціальних стандартів для інших людей це неправильно.
Ви – одна з перших осіб партії УКРОП. Можете розкрити секрет, що у вас там зараз коїться? Поширюються чутки, що засновника партії Геннадія Корбана відсторонили від керівництва.
Це не відсторонення пана Корбана – це реагування на ті виклики, які нам дало кримінальне переслідування партії, яке почалося рік тому. І мене залякували. Мій помічник шість місяців був під домашнім арештом, і ми його ледь з-під того арешту витягли. А потім справа розсипалася, і ніхто навіть не вибачився за все це.
Настав час, коли не можна вже прикриватися страшилкою «не боріться з корупцією, бо Путін прийде».
Пан Корбан був змушений піти на угоду зі слідством, щоб не потрапити надовго за грати. Але за таких умов керувати партією неможливо. Людина стає заручником ситуації. Це почалося з січня минулого року – не було навіть можливості з’їзд нормально провести, звернутися до своїх колег. І тоді було прийнято рішення, що він залишається на рівні президії політради, але головування політрадою буде здійснювати інша особа. Зараз ці функції виконує нардеп Тарас Батенко.
І ще трохи про е-декларування. Цей процес показав, що з одного боку, Україна – це жебраки, які виживають на 100 доларів на місяць. З іншого – це країна дуже заможних людей, судячи з декларацій. Але парадокс в тому, що ці жебраки вперто приводять до влади саме цих заможних людей, у результаті чого вони стають ще багатшими, а їхні виборці ще біднішими. І так від виборів до виборів. Це якась українська патологія, це назавжди, чи можна щось з цим зробити?
Єдина запорука зміни цієї ситуації – це створення потужного середнього класу, незалежного у грошовому вимірі від роботодавця. Більше приватного бізнесу, юристів, адвокатів, які можуть заробляти.
Якщо ми цього не зробимо, то залишиться ситуація, яка вигідна зараз керманичам нашої країни. Тримати людей на низькому рівні зарплат і пенсій, щоб вони були залежними, а потім купувати голоси під час виборів і фактично фальшувати волевиявлення громадян. Але виглядати буде так, що проголосували законно.
Але ж терпець може і увірватись. Наприклад, вчора скінчилася подача декларацій і всі побачили, що в них написано. А сьогодні Верховну Раду чомусь оточила небачена кількість поліції та спецназу. Їх стільки, що не вистачило спецтранспорту – підвозили навіть на звичайних міських маршрутках та автобусах. Це депутати так злякалися, щоб бува чого не вийшло?
Це краще запитати у того, хто займається охороною. Я думаю було вже багато підстав для того, аби захищати депутатів, тому що народне невдоволення є.
На жаль, поки що через конфлікт на Донбасі багато людей не хочуть провокувати ситуацію, щоб агресор не використав це проти діючої влади і не пішов у наступ. Це стримує протести.
Але вже настав час, коли не можна вже прикриватися страшилкою «не боріться з корупцією, бо Путін прийде». Це все абсурд. Навпаки, щоб перемогти режим, який на нас напав, треба підвищити соціальні стандарти, подолати корупцію, зробити боєздатною армію. А це якраз передбачає реформи, які наша влада не робить.
На це є антикорупційні органи. І конфлікт інтересів – це проблема, яка має бути вирішена, про яку має бути заявлено, і НАБУ мало би втрутитися в цю ситуацію. Але вони вважають, що це фігури такого рівня, проти яких не можна вчиняти жодних законних слідчих дій. Це люди, які у нас мають своєрідний імунітет, не тільки президент.
А чому мають? Тому що зачеплять когось з БПП – буде протидіяти президент, а якщо зачеплять Пашинського з «Народного фронту», то розвалиться коаліція, і тоді будуть нові парламентські вибори. Якщо вони відбудуться, то президент вже не отримає підтримки, і взагалі може початися процедура імпічменту.
Тобто все тримає страх?
Так, страх. Страх президента втратити свої повноваження.
Продовжуючи тему держпідприємств, хотів би зупинитися на скандалі навколо «Укренерго». Відкритий конкурс на керівника цього підприємства виграв топ-менеджер американської компанії AESCorporation Сергій Зуєв. Але міністру енергетики Насалику він чомусь не до вподоби, і тривалий час міністр не призначає Зуєва на посаду, старанно оберігаючи місце голови підприємства. Що там відбувається?
Зараз справа знаходиться на тому етапі, що міністр має надати своє погодження щодо призначення. І він цього не вчиняє. Тобто однозначно це блокування з його боку.
Я очолюю громадську антикорупційну організацію «Маємо право», і один з моїх адвокатів зараз представляє інтереси Сергія Зуєва в судах. Наразі заявлено клопотання про допит міністрів, які брали участь в голосуванні за Сергія Зуєва. Суд задовольнив це клопотання.
Проте розгляд цього питання постійно переносять на місяць, на два, а в цей час продовжується тотальне розкрадання підприємства. Його зараз очолює в.о. директора пан Ковальчук.
«Я не сповідую філософію низьких заробітних плат ні для кого. Я вважаю, що кожна людина має гідно заробляти на життя»
Я отримав листа з прокуратури, в якому вказані масштаби розкрадання, і мене дивує – гаразд, ви вважаєте, що щось там незаконно відбулося з конкурсом, але ви тримаєте на посаді людину, яка підозрюється у великих махінаціях. То зробіть щось, аби його звільнили, призначте іншого виконувати обов’язки. Однак цього не роблять. А це означає, що певні люди мають з цього зиск. Я вказую з цього приводу на Ігоря Кононенка (замголови фракції БПП,наближений до президента – ред.).
Ще одна дуже заможна людина. До речі, електронні декларації показали, що представники усіх політичних сил є дуже заможними людьми. Через це постає питання: а чи доречне тоді державне фінансування партій?
Державне фінансування необхідне, оскільки це дає можливість уникнути залежності від ключових спонсорів, а у нас це олігархи. Але те, як зараз відбувається розподіл цих коштів, мене абсолютно не влаштовує. Партії, які мають дуже низьку поточну підтримку виборця, наприклад, «Народний фронт» та БПП, отримують в рази завищені суми, які не відображають ситуацію на політичному ландшафті.
Тому я би вносив зміни до закону, які передбачають підтримку нових партій. І можливо, у якості експерименту треба спиратися на останні результати місцевих виборів. Наприклад, партія УКРОП на місцевих виборах минулого року посіла четверте місце і по облрадам в середньому було десь 7% голосів. Ми б також хотіли отримати підтримку, але за цим законом не можемо.
А стосовно підтримки самих депутатів підвищеними зарплатами? Парламент відмінив це підвищення. Спрацювали залишки інстинкту самозбереження після публікації декларацій?
Можливо, так. Я голосував за відміну підвищення зарплат, але я не сповідую філософію низьких заробітних плат ні для кого. Я вважаю, що кожна людина має гідно заробляти на життя.
Щодо себе – якщо порівняти мою діяльність з діяльністю директора НАБУ, який отримує до 100 тис. гривень на місяць і нічого не зробив, маючи у своєму розпорядженні сотні детективів і 500 мільйонів гривень на рік, то я розкрив більше злочинів. І я б хотів, аби моя робота преміювалася, щоб якось це було оцінено.
Але мені не хочеться й зрівнялівки. Один депутат має багатомільйонні статки не ходить на роботу, нічого не робить, і не гребує зарплатою – забирає її. А я, правозахисник, порівняно незалежна людина для того, щоб не шукати коштів спонсорів чи якоїсь допомоги, хотів би бачити державну підтримку у повному обсязі. Тому що у мене тисяча звернень за останні сім місяців, працює 4-5 фахових юристів і я їм фактично віддаю свою зарплату. Тому я би хотів, щоб було збільшення зарплат. Але без прив’язки до підвищення соціальних стандартів для інших людей це неправильно.
Ви – одна з перших осіб партії УКРОП. Можете розкрити секрет, що у вас там зараз коїться? Поширюються чутки, що засновника партії Геннадія Корбана відсторонили від керівництва.
Це не відсторонення пана Корбана – це реагування на ті виклики, які нам дало кримінальне переслідування партії, яке почалося рік тому. І мене залякували. Мій помічник шість місяців був під домашнім арештом, і ми його ледь з-під того арешту витягли. А потім справа розсипалася, і ніхто навіть не вибачився за все це.
Настав час, коли не можна вже прикриватися страшилкою «не боріться з корупцією, бо Путін прийде».
Пан Корбан був змушений піти на угоду зі слідством, щоб не потрапити надовго за грати. Але за таких умов керувати партією неможливо. Людина стає заручником ситуації. Це почалося з січня минулого року – не було навіть можливості з’їзд нормально провести, звернутися до своїх колег. І тоді було прийнято рішення, що він залишається на рівні президії політради, але головування політрадою буде здійснювати інша особа. Зараз ці функції виконує нардеп Тарас Батенко.
І ще трохи про е-декларування. Цей процес показав, що з одного боку, Україна – це жебраки, які виживають на 100 доларів на місяць. З іншого – це країна дуже заможних людей, судячи з декларацій. Але парадокс в тому, що ці жебраки вперто приводять до влади саме цих заможних людей, у результаті чого вони стають ще багатшими, а їхні виборці ще біднішими. І так від виборів до виборів. Це якась українська патологія, це назавжди, чи можна щось з цим зробити?
Єдина запорука зміни цієї ситуації – це створення потужного середнього класу, незалежного у грошовому вимірі від роботодавця. Більше приватного бізнесу, юристів, адвокатів, які можуть заробляти.
Якщо ми цього не зробимо, то залишиться ситуація, яка вигідна зараз керманичам нашої країни. Тримати людей на низькому рівні зарплат і пенсій, щоб вони були залежними, а потім купувати голоси під час виборів і фактично фальшувати волевиявлення громадян. Але виглядати буде так, що проголосували законно.
Але ж терпець може і увірватись. Наприклад, вчора скінчилася подача декларацій і всі побачили, що в них написано. А сьогодні Верховну Раду чомусь оточила небачена кількість поліції та спецназу. Їх стільки, що не вистачило спецтранспорту – підвозили навіть на звичайних міських маршрутках та автобусах. Це депутати так злякалися, щоб бува чого не вийшло?
Це краще запитати у того, хто займається охороною. Я думаю було вже багато підстав для того, аби захищати депутатів, тому що народне невдоволення є.
На жаль, поки що через конфлікт на Донбасі багато людей не хочуть провокувати ситуацію, щоб агресор не використав це проти діючої влади і не пішов у наступ. Це стримує протести.
Але вже настав час, коли не можна вже прикриватися страшилкою «не боріться з корупцією, бо Путін прийде». Це все абсурд. Навпаки, щоб перемогти режим, який на нас напав, треба підвищити соціальні стандарти, подолати корупцію, зробити боєздатною армію. А це якраз передбачає реформи, які наша влада не робить.