16:30
You must be registered for see links
You must be registered for see links
Що возять через лінію фронту, хто «кришує» потоки, скільки це коштує та як залякують тих, хто намагається боротися з контрабандою
Де-факто контрабанди в зоні АТО немає. Адже немає й кордону — лише лінія фронту, чи то лінія розмежування між Україною й територіями, які нині контролюють проросійські терористи. І незаконні перевезення. З України в Україну, але… такі часи.
Двостороннє спілкування
На окуповані території з нашого боку намагаються ввезти здебільшого харчі й медикаменти. «Товари, які продаються в Україні, на підконтрольній терористами території в середньому вчетверо дорожчі, — розповідає Дмитро Умка Топоренко, волонтер, представник лисичанської мобільної групи боротьби з контрабандою. — Відповідно вони купуються дешево в Україні, завозяться туди й продаються втридорога. Різниця йде, зокрема, на фінансування тероризму».
Населення окупованих територій має право скуповуватися на території українській, але це повинні бути товари суто для особистого вжитку. Сьогодні провозити дозволено до 50 кг продуктів на одну людину, або — у грошовому еквіваленті — товарів на суму до 10 тис. грн. Утім, великі партії товарів, що перетинають лінію розмежування, у зоні АТО не є рідкістю. «Спілкування», кажуть, двостороннє. Втім, якщо з України на окуповану територію їдуть здебільшого харчі та медикаменти, то на наш бік надходять зброя, нелегально відібрані в мешканців окупованих територій автомобілі, наркотики тощо. «Підприємці», що мають налагоджені стосунки з армійцями на блокпостах, можуть провезти й розвіддиверсійну групу ворога.
На таких домовленостях можна неабияк заробити. За провезення одного кілограма вантажу, кажуть, беруть від 1 до 6 грн. Якщо йде фура 20–40 т, лишається тільки порахувати.
Це добре налагоджений, вигідний «бізнес», що діє не перший місяць. Представники мобільних груп часто дізнаються про факти такої співпраці від патріотично налаштованих осіб. А також від самих бійців, незгодних із діями керівництва.
Покарати когось за корупційні дії вкрай важко, адже факти, про які інформують представників мобільних груп, здебільшого неможливо довести. Наприклад, людина каже, що приходив солдат купити шоколадку, дістав гаманець, а в ньому візуально величезна пачка доларів, близько 10 тис., і така сама пачка гривень. Звідки ці гроші, якщо солдат стоїть на блокпосту?..
Преторіанська гвардія
«Інколи контрабанда може йти й об'їзними шляхами. Але ми всі розуміємо, що в Секторі А, у місці, де лінія розмежування проходить по річці, перетин можливий тільки в підконтрольних нам точках, де стоять блокпости. Зараз перетин відбувається за потурання командирів», — каже Андрій Ендрю Галущенко. Він працює здебільшого в Щасті.
якщо з України на окуповану територію їдуть здебільшого харчі та медикаменти, то на наш бік надходять зброя, нелегальні автомобілі, наркотики тощо
Ендрю підкреслює: зав’язана контрабанда зовсім не на пересічних бійцях. Тому такий метод вирішення проблеми, як ротація на блокпосту, що не раз «проштрафився», не допоможе. «Якщо командир батальйону чи бригади зацікавлений у тому, щоб подібних випадків не було, питань немає. Але якщо ні, потрібно хіба що ротувати цілий підрозділ, — каже чоловік. — Також варто звернути увагу на верхівку місцевого МВС. Пам’ятаєте гучний скандал із батальйоном «Торнадо»? Спочатку хлопці були преторіанською гвардією... Потім, коли бійці «Торнадо» «накосячили» й увімкнули режим Бога, їх вирішили позбутися. Нині на їхню роль обрали батальйон «Луганськ-1».
Сьогодні в цих краях стоять дві військові бригади: 128-ма у Станиці Луганській та 92-га, що тримає Щастя. Як і всюди, у Секторі А добровольчі батальйони були відведені з переднього краю, незважаючи на те що той-таки «Айдар», який відігравав не останню роль в обороні Луганщини, офіційно є штурмовим батальйоном. Його відведення є «трішки незрозумілим», зауважують тут. Добровольці, звісно, не були панацеєю, але… «Поки стояв «Айдар», був якийсь взаємний контроль, — каже Ендрю. — Виключався варіант «бєспрєдєла». Будь-хто, хто хоче встановити гегемонію над певною точкою пропуску, завжди викликає в мене підозру».
Методи ж протидії боротьбі з контрабандою з боку зацікавлених у ній корумпованих представників вищих ланок ЗСУ бувають різні.
Читайте також:
You must be registered for see links
«Мобільній групі, до складу якої входять 25, нехай і відчайдушних, офіцерів різних силових служб, у зоні діяльності протидіє кілька бригад чисельністю від 1500 до 2000 осіб, — пояснює Андрій. — Будь-який крок мобільної групи може бути відстежений як розвідкою, так і рядовими бійцями на блокпостах. Боєць на блокпосту може взагалі не знати, у чому річ, але має наказ нас притримати, не пропускати до окремої вказівки зверху. Або ж у нього є вказівка доповідати про рух нашого транспорту – і він доповідає. Вже виїхали із зони небезпеки? Добре! Мобільна група фактично протидіє великій системній машині».
Буває й гірше: «28 серпня в районі Щастя обстріляли нашу машину… Стріляв снайпер. Три кульових отвори 7,62 якраз там, де мали сидіти водій і пасажир — вони вийшли «до вітру», як то кажуть. Автівка стояла на узбіччі. Не знаю, чи бачив стрілець, що пасажири покинули машину. Бронювання не витримало. Швидше за все, це залякування: «Хлопці, ви починаєте нас дратувати».
100 кг цукру на людину
Ще одна налагоджена схема постачання товарів на окуповані території на ЗСУ не зав’язана. Вона є результатом людської вигадливості. Підприємці, які їздять на близькі до лінії розмежування території, мають пройти певні процедури,
You must be registered for see images
зареєструватися в податковій. Здебільшого вони кажуть, що планують продавати товар у невеликих селах. Однак потім, після аналізу даних, виявляється, що в магазин у певному селі з населенням, умовно кажучи, 500 осіб заходить 58 т цукру. Потім він десь «розчиняється». Тобто магазин використовується як перевалочна база. Люди з того боку проходять повз блокпости й перетягують товари на непідконтрольну Україні територію. Їх називають «мурахами». Переправляти вони можуть на машинах, мопедах і навіть вручну. Якщо через лінію розділення йде річка, то човнами.
«У Лобачевому є паромна переправа. Біля неї магазинчики, в які завозять продукцію у великих кількостях, — наводить конкретний приклад Ендрю. — Протизаконно? Ні. Норми постачання продукції в певні населені пункти ніхто не встановлював. Магазин стоїть за 50 м від річки, біля берега. Поряд паром. За 30 м від берега, на тому боці річки, розташований взводний опорний пункт сепаратистів. Щоб вихопити контрабандиста, який іде до переправи, потрібно взяти його, коли він кладе все це в човен, під прицілом ворогів… Якщо не буде домовленостей із тією стороною, щоб по нас не стріляти, метрів 30, може, і пройдемо. Не більше…»
Такі питання — від встановлення певних обмежень для прифронтових магазинів до розширення доволі обмежених зараз способів довести провину контрабандистів та причетних осіб і покарати їх за це — є надія вирішити в законодавчому полі. «За місяць ми набили гулі й зараз готуємо проекти законних актів під те, щоб урегулювати законодавчий бік проблеми. Інакше доведеться просто розмахувати маузером, кричати «ай-яй-яй, усіх постріляю, зараз приїде блукаючий танк і спалить вашу машину!». Блукаючий танк — це добре… Але як людині, що поважає власність і працю, мені особисто дуже важко стрільнути в щось і просто знищити плоди чиєїсь праці. Я до останнього намагатимуся віддати це державі», — зізнається Андрій Галущенко.
Каже, за п’ять тижнів роботи мобільних груп обсяги потоків і так уже зменшилися. «На сьогодні контрабанда значно спала. Не хочу вихвалятися, але кажуть, що це ми, що ми такі страшні, нас бояться, вже навіть стріляти по нас почали…» — сміється чоловік.
