Чому Європа співчуває французам, а не співчуває Україні
НЕДІЛЯ, 15 ЛИСТОПАДА 2015, 10:54 ЯКУБ ЛОГІНОВ
You must be registered for see links
You must be registered for see links
You must be registered for see links
Рейтинг Користувача:
You must be registered for see images
You must be registered for see images
You must be registered for see images
You must be registered for see images
You must be registered for see images
/ 0
НайгіршеНайкраще
You must be registered for see images
Fot. dt.ua
Останнім часом через Фейсбук пройшла хвиля обурення – мовляв, в Україні гине більше людей ніж у Франції і під українськими посольствами немає квітів та взагалі європейці не співчувають Україні. Спробую пояснити, чому це так.
Пояснення брутально просте – співчуємо перш за все тим, кого вважаємо близьким, своїм, рідним і кого знаємо – найкраще особисто. На цілому світі зараз тривають криваві конфлікти та відбуваються теракти, щоб далеко не шукати – Близький Схід, Африка та щоденні трагедії в Північній Кореї чого варті. Невже українці, котрі нарікають на брак співчуття до України з боку європейців, самі запалили хоч свічку за жертви у згаданих вже районах Третього Світу? Ні, бо це десь далеко, незрозуміло, Третій Світ, не наші райони. Якби це брутально не звучало, але саме так французи, німці чи нідерландці ставляться до конфлікту в Східній Україні – це для них такий самий незрозумілий, дикий Третій Світ, як для українців – Сомалія, Сирія чи Північна Корея.
Я тут не збираюся оцінювати з моральної точки зору, чи це правильно, чи ні. Авжеж, не дуже. Просто пишу, як побудований світ і наша людська психологія. І тепер від нас самих залежить, що із цим зробимо.
Французи вважають Україну «третім світом» в тому числі і тому, що ніколи в Україні не були. І ніколи не був в Україні ніхто з їхніх знайомих. Та навіть не розглядають Україну як країну, куди можна поїхати. Маю на увазі широкий загал, звісно. Адже позиція тих нечисленних французів, котрі мали змогу в Україні побувати (наприклад під час Євро-2012) мають зовсім інший погляд на цілу справу. Вони побачили на власні очі, що Україна може і бідніша ніж Франція, менш розвинена тощо, але це жоден Третій світ, але нормальна, цікава європейська країна. Така як ми. І що тут живуть нормальні люди – такі як ми. Отже, саме ті європейці, котрі побували в Україні з туристичною метою, ставляться до української трагедії інакше. Розуміють, співчувають, не дивляться на цей конфлікт як на щось, що відбувається на окраїні світу. Проблема в тому, що таких людей – дуже мало. І винувата в тому не Європа, але саме Україна, яка не зробила і не робить нічого, щоб європейці в Україну приїжджали і під час туристичного побуту мали можливість змінити своє ставлення до України на краще.
Україна надалі зволікає з підписанням Угоди про відкрите небо, яка справді інтегрувала б Україну з Європою і завдяки якої до Львова, Києва чи Одеси прибули б десятки тисяч туристів з Франції, Німеччини чи Італії. Для Києва важливіше збереження монопольної позиції українських олігархів та їхніх авіакомпаній. Не помітив також якогось спеціального обурення на цей стан справ з боку українських журналістів чи неурядових організацій, вони зовсім не пишуть про це, не роблять шум і не тиснуть на Київ і Європу, щоб ця угода ввійшла в життя. А мають таку можливість – тиск на прийняття «безвізових законів» показує, що можна.
Україна досі утримує абсурдно низький акциз на цигарки та водночас абсурдно високе мито на вживані автомобілі з Європи – ці два чинники перетворюють кордон України з Євросоюзом на непереборний бар’єр, з багатогодинними чергами, корупцією та контрабандою. Жоден нормальний француз чи німець не буде стояти в п’ятигодинних чергах і не приїде в Україну, оскільки цей кордон – це не просто кордон між країнами, але між цивілізаціями. Україна сама, на власне бажання відмежовується від цивілізованої Європи таким непереборним бар’єром. А потім дивуємося, що у тій же Франції чи Німеччині ставляться до України як до чогось, що не є частиною європейської спільноти, як до чогось далекого, незрозумілого?
Так, з моральної точки зору це все не мало б перешкоджати співчутті невинним жертвам війни проти України. Але людська психологія побудована так, що співчуємо «своїм і близьким». Україна для західних європейців не є «своя і близька» - і так сталося на власне бажання України. Це Україна відмежовалася від Євросоюзу «залізною завісою» на кордоні, а не навпаки. Це Україна не зробила абсолютно нічого, щоб європейські туристи могли в Україну приїжджати. Претензії тоді керуймо до самих себе, адже вирішення всіх цих проблем – у наших руках.
Якуб Логінов
