Лист Вітру
«Все наши дороги выбираем сами,
ошибаемся и ищем и живем мечтами,
вертом и дождем стать или всё ж землею?
это всё не важно, важно, что с тобою...»
([stella_alpina])
«I will fly,
spread my wings
up into the sky.
You will stay,
in my dreams,
love would never die»
(НеДіля)
Ти сильний, могутній, незалежний, вільний. Твоя свобода вабить мене, твоя рішучість валить мене з ніг. Твою непостійність, змінність ніхто і ніколи не зможе передбачити. Твій ніжний, лагідний, пестливий подих обнадіює мене на вічну весну. А іноді твоя колюча холодна маса повітря пронизує мене аж до серця, я навіть відчуваю, як на серці з’являється крижана шкоринка, яка здавлює його і завдає великий біль. Ти навіть не зважаєш, що робиш мені зле, бо ти вітер, ти керуєшся свободою і зникаєш.
Мені здається, що я не зможу без тебе прожити.. та нічого, звикну якось…
Навіть, якщо ти полетиш геть, я всеодно не зможу забути твої ніжні повітряні обійми і біль, який мені приніс твій пронизливий колючий холод..
Але ж як жити без вітра…? Це теж саме, що і квітка без сонячних променів. Може я і зсохну, як та квітка без сонця, та всеодно залишусь, як той гербарій, якого поклали в книгу, щоб він був схожий на квітку, але мертва. Всі будуть дивитися на прив’ялий гербарій і будуть бачити, «як не живу без тебе я».
Може я адаптуюсь… може я зможу… Так, обов’язково зможу! Я звикну до клімату без вітру. Може мені без твоїх подихів буде і легше… ні.. навіщо я себе обманюю… розуміється, що мені буде дуже важко…
Краще лети! Лети куди-небудь! Тільки не вертайся, якщо не хочеш! Може десь там, ти знайдеш чудове місце, захочеш залишитися там назавжди… будеш пестити там своїм ніжним повітрям чарівні азалії…
