Герои УПА

[МАХ]

Re: ВО "Свобода"

а твои деды предали то за что боролись их прадеды.. конечно же если ты украинец!!!

 

[ШаПа]

Re: ВО "Свобода"

Козаки не боялись умереть, шли в открытую в бой (не прясачь в лесах, стреляя в спину), они не были ни на чией стороне, хотя есть достаточно доказательств, что УПА и подражделение СС "Галичина" это одно и тоже, ну и слава о них шла по всей Европе. Об УПА же в Европе говорят, как о преверженцах фашистов, что доказывает явное осуждение признания Степана Бандеры Героем Украины Европарламентом и странами ЕС, особенно ярким было осуждение со стороны Польши (где фактически и вовевали УПА) и Германии (кто, как не они знают, какие отношения были у УПА с фашистами). Подумайте об этом

 

[krapa]

Re: ВО "Свобода"

а твои деды предали то за что боролись их прадеды.. конечно же если ты украинец!

ты кто такой чтобы осуждать моих дедов и обвинять их в предательстве?
мои деды воевали за светлое будущее и верили за то что воевали.НИЗКИЙ ПОКЛОН ИМ ЗА ЭТО.
а ублюдкам упа фашистам задницы надирали

 

[МАХ]

Re: ВО "Свобода"

...

Я очень хорошо ознакомлен с историей УПА.... и в частности с биографией Бандеры... вы знаете почему он сидел в Польше в терме, еще до начала войны?.. за то что убил министра который проводил репрессии против мирного населения на территории нынешней Украины (в средине 30х я на деюсь вы знаете как проходила граница), то есть над украинцами, в свое время позже УПА так же проводили карательные процессы ад польским населением на территории нынешней Украины… поэтому не удивительно почему поляки так относятся к признанию УПА…... я думаю вы тоже б та и казаки окапывались в лесах а не шли в открытый бой против самолетов и танков с копьями... а мужество воинов УПА проявлялось в другом... в том что не имея нормального вооружения, подачи провизии, военной инфраструктуры... с 42 года воевали на два фронта, против двух сильнейших армий мира того времени... Нюрнбергский процесс про УПА ничего не говорил... в Европарламенте ни каких заявлений про УПА не звучало... то есть ваш комментарий больше надуман нежели отвечает реалиям...

 

[МАХ]

Re: ВО "Свобода"

ты кто такой чтобы осуждать моих дедов и обвинять их в предательстве?
мои деды воевали за светлое будущее и верили за то что воевали.НИЗКИЙ ПОКЛОН ИМ ЗА ЭТО.
а ублюдкам упа фашистам задницы надирали

а кто их осуждает??? я констатировал факт... и всего лишь... какая она не была бы но это правда! от нее никуда не деться... сотни лет украинский народ воевал против российской империи… и если ты украинец то твои прапра…. Прадеды тоже принимали в этом участия… а ветеранам низкий поклон за то что они воевали против фашистов, против оккупантов в той же частности и Украины, но не за то что они воевали на стороне советского союза, не за то что они шли в бой за Сталина… и для меня 9 мая праздник, как победа над одними из оккупантов…

 

[ШаПа]

Re: ВО "Свобода"

Дело в том, что подразделения УПА стреляли в СВОИХ. Они стреляли в украинцев! Украинцев, которые воевали под советскими флагами, но это были такие же украинцы, которых бойцы УПА преспокойно расстреливали. Да я знаю, что Бандера с друзьями убил министра, но за репресси ли? Вот фрагмент из одной из его речей "Наше правительство руководствуется намерением создания рациональных оснований для гармонического сосуществования всех граждан Польши, основанного на равенстве обязанностей и прав для всех", тоесть он был либералом, а не украинофобом. Зато он выступил с резкой критикой планов Германии по захвату Данцига (Гданська). Так за что же его убили? Ну а когда Бандеру посадили в концлагер, приговор был примерно таков "воровство денежных средств, выделенных немецкой разведкой на «розбудову ОУН», и перевод их на личный счет в швейцарском банке." Интересно, что в 44-м его все равно выпустили и отправили обратно в Галичину, но и тут вопрос: Как лидеру УПА удалось выбраться и не попасть в плен? И тут есть вариант: один из лучших диверсантов Гитлера фактически вывез Бандеру из Кракова.
Так что история еще совсем не досконально изучена и утверждать, что вы хорошо знаете историю УПА нельзя, так как это просто невозможно.

 

[МАХ]

Re: ВО "Свобода"

Дело в том....

А Украинци в составе КА стреляли в таких же украинцев как они только в составе СС Галичина... вот и делайте обьективный вывод.... все остальное такое же как и Ленин розведчик...
просто не вижу нечего противоречивого в вашем комментарии.. все верно... выступал за равенство всех граждан польши.. в том числе и украинцев которые тоже относились к гражданам одной страны единственное с другой национальностью... что касается 44 года, так я не об этом.... я о тюремном заключении еще далеко до войны, за убийство министра.... то что вы привели... так даже странновато, так как УПА с 42 года уже воевала на два фронта и понятное дело что Бандера мог "украсть" у уже противника некие средства... за что и могли его судить в 44 году... здесь ничего негативного нету...

 

[blackboy]

Відповідь: ВО "Свобода"

А НКВДшные мрази стреляли тоже в своих!своих земляков! Почему не поливаем помоями этих "героев"?

 

[Фокс Малдер]

Відповідь: Re: ВО "Свобода"

Merime, мой прадед был контужен на войне, прабабушка выжила во время блокады Ленинграда, у меня нет НИ ОДНОГО знакомого, у которого в семье не было бы раненого или убитого на войне родственника. Для всех нас это Святой и Великий Праздник. Если для вас это не так, мне вас искренне жаль и мне становится страшно, что такие люди живут со мной в одной стране

А мої обидва діда лежать на березі Дніпра, бо в 1943 році комуністично-тоталітарна система (на чолі з і Сталіном та Жуковим) вирішила взяти Київ не зважаючи на втрати, не виходячи з тактичних міркувань, не прорахувавши та зваживши всі фактори, не подумавши про те, щоби втрати звести до мінімуму, а щоби підігнати цю подію .... до річниці революції. І моїх дідів кинули в бійню, з якої вони не вийшли живими. І я не знаю, чи від німецької кулі вони полягли там, чи від "заградотрядовської"? Про ті події вже можна почитати правду:

Коли фронт простягнувся від Черкас до Чернігова, стояли ми у Требухові. Я вже тоді ротою не командував, був при штабі М. Ватутіна офіцером з особливих доручень... Правда, не дуже мені подобалася така служба: хлопченя на побігеньках та й годі... Але був я в особливій довірі у Ватутіна. Я це розумів... Всі це знали, і коли щось потрібно передати командуючому армії, командиру корпуса, кликали мене. Важлива то була робота... Адже все на війні можливе: може ворог перехопити документи тощо...

Армію в той час поповнювали тими, хто до цього часу сидів у таборах, їх баржами привозили, виводили, пам'ятаю на плац для переформування, зверталися: «Ану, кто герой, кто хочет родину защищать?!» Так всі й кинулися... Служив зі мною політрук, старший лейтенант, пам'ятаю, історик він був, колишній директор школи... Так він у відповідь на мої слова, що потрібно набирати комсомольців та комуністів, пам'ятаю сказав: «Слушай, Юра, на х... тебе эти коммунисты, комсомольцы, они же все карьеристы й трусы... Вон бери «рокоссовцев»! Это ж профессионалы, люди с опытом...»

Послухав я, подивився: він правду каже. Набрав я тоді 200 чоловік, а з них 150 «рокосовці». А чому «рокосовці»? Так сам же Рокосовський сидів. Тепер кажуть, що у сороковому році більш як 40 000 командного складу армії було розстріляно. А тих, хто вцілів, заслали туди, де Макар телят не пас... То кого ж на Гітлера кидати? Нема кого, потрібно діставати людей з тюрем... Рокосовського так само заслали, але не розстріляли. Відсидів він своє... І це правда, так і було у 1943-му році. Тоді нікому було командувати... Я ось у свої 18 років став капітаном. Дійсно, сопляк, а вже ротою командував.

Пам'ятаю, дає Ватутін команду, викликають мене. Прийшов я: сидить Ватутін, Рокосовський, Хрущов... Рокосовський на той час командував Білоруським фронтом: був він сусід наш праворуч. А Конєв командував Другим фронтом: він був наш сусід ліворуч. Було завдання: перейти Дніпро і взяти Київ... Спочатку думали через Букрин прорватися... Та й штаб був у Требухові. Весь час до нас на важливі наради прилітали Конєв, Рокосовський, часто бував і Жуков... тут же під Букрином стояла танкова армія Рибалка. Думали, радилися, як же перейти Дніпро? Тут чи там далі. А противником був талановитий німецький генерал Ман-штейн...

Всі його поважали, боялися. Хто ж кого перехитрить? Довго радилися, перекидали війська та техніку то ближче до Лютіжа то далі. Перекинемо, тут же перекидає свої сили і Ман-штейн. Потрібна була військова хитрість... Вирішили: потрібно дістати «язика»..,. І потрібно взяти такого німецького офіцера, щоб хоч трохи знав, що і до чого, який би розповів про ситуацію та наміри німецького штабу. У моїй колишній роті був москвич Калашников, хороший хлопець такий... Спочатку вирішили послати по «язика»- його, а Ватутін запропонував мене залучити, мовляв, «Коваленко — людина авторитетна, його солдати люблять та й операція дуже небезпечна»... Пам'ятаю, викликали мене... Сидять мовчки М.Ватутін, М.Хрущов -член воєнної ради, Іван Степанович Конєв, Рокосовський, Георгій Костянтинович Жуков. Тоді Жуков і каже, бери, мовляв, «рокосовців» двісті чоловік, яке потрібно забезпечення — дамо, буде команда, будуть сапери, словом, все... Йди і приведи «язика», але не простого «язика», а офіцера, який знає ситуацію у німецькому штабі. За будь-яку ціну приведи... Це важливо, дуже важливо! Дали мені ще десятеро людей, це ж колона ціла! Довго розповідати та боляче, як ми того німецького «язика» брали. Великою «ціною» він дістався та великими жертвами... Одним словом, взяли «язика»...

Пішло нас двісті, а повернулося семеро... отак нам той «язик» німецький дався...

За цю операцію я отримав другий орден«Боевого Красного Знамени»... Ото на тому ордені стільки душ людей... 193...

Отож пішли ми... Добралися до Букрина. За селом галявинка, на якій стоять чи то вагончики, чи то автобусики, антени скрізь, антени.... Стоїть машина з мигалками. Що таке мигалки, я вже тоді знав. Пеленгують, січуть, де хто в ефір виходить... А нас семеро лишилося. Дізналися ми, що й де. Чекаємо. Під'їжджає броньовик... Попереду мотоцикл з коляскою, два автоматники і ззаду також... Значить, велика фігура їде. Вислідили ми того майора. Він добре російську знав... Виявляється, всі пеленгатори їхні на нашій частоті були... Ото які команди наші віддають, він перекладає тут же, і німці орієнтуються, які наші дії... Тут же сідає поруч маленький літачок, як наш «кукурузник» і миттєво донесення у німецький штаб летить до Манштейна. Взяли ми того майора... не військовий виявився... Спеціаліст по радіо. Забрали на фронт саме для забезпечення ось такого роду діяльності. Давай ми з ним розмовляти...

Показує він мені фото дружини, дітей своїх. А я йому коротко сказав таке: «Для вас війна вже закінчилася... Застрелю зараз та й по всьому... Але я не буду цього робити, бо у мене є інше завдання. Я пропоную вам умову і давайте по-людськи... Я можу вас зв'язати і переправляти через Дніпро силою. Але краще, коли ми порозуміємося, і ви добровільно це будете робити». Я розповів йому про Паулюса, що він зараз у Москві командує німецькими військовополоненими. Це було правдою: на той час під Москвою було містечко, де збирали ось таких здорово мислячих німецьких офіцерів, немахрових фашистів.

Я йому й розповідаю, що вибору у нього немає, як йти з нами, переправлятися через Дніпро, закінчити війну поряд з Паулюсом і повернутися додому до своїх дітей та дружини. Врешті він сказав, що згоден. Але як перейти Дніпро: виявилося, що німець не вміє плавати. Знайшовся він швидко... Каже, що може викликати літак німецький, літак десятимістний, а то вже наше завдання, аби свої не збили...

Пощастило нам тоді, перелетіли ми... «Язика» витребував до себе спочатку Ватутін... А Жуков сам його допитував... Присутній був і я при тому допиті. Жуков як увійшов, так всі встали, а німець сидить... Жуков тоді до перекладача:«Ану спитай у нього, чи знає він, хто я?» Попросив перекласти дослівно: «Скажи ему, что я заместитель Верховного Главнокомандующего Сталина, маршал Советского Союза Жуков».

Переклали німцю це, а він раптом чистою російською мовою і каже Жукову: «Какой же вы маршал, что без оружия бросаете людей форсировать такую реку, зная, что на правом высоком берегу под каждым кустом наш пулеметчик? Или вы думаєте, что у вас солдат больше, чем у немцев патронов? Разве настоящий маршал так воюет?»

Все. Тиша... Знову, як ото було з моїм нагородженням, коли назвав мене хохлом та націоналістом... Всі мовчать, а Жуков як зірветься: «Увести! Увести!» А Ватутін: «Товарищ маршал, так еще...». Жуков не вгамовується: «Что?! Тебе мало? Ты что, воевать не умеешь? Тебе нужно, чтобы он тебя воевать учил? Так давай, пиши рапорт, я тебе дам, пойдешь учиться! На курси повышения к нему...». Нервує Жуков: «Увести и расстрелять!». Тоді Ватутін до мене: «Выполняйте!» А як же мені «выполнять», коли ж німцеві я пропонував все розповісти, і що його тут зрозуміють на Москву відправлять, і він виживе... Якось чисто по-людськи мені перед ним ніяково. А воно ось так вийшло: я йду, а він на мене дивиться...

Коли на зустріч нам начальник контррозвідки — СМЕРШ... Це вже по лінії Берії. Знаєте, така була... Влада в нього була необмежена, страшна... Так того німця відправили до Москви. А я навіть і прізвища його та імені не знав... Він мене гер-капітаном звав, а я його гер-майор... Під час обшуку виявили у нього за халявою бритву з перламутровою ручкою, а на ній тоненько було написано: Miller... Залишив він мені ту бритву на згадку. Пам'ятаю, років 15 у мене та бритва зберігалася поки син не вирішив підстругати нею шкільні олівці свої...

А коли наступав Перший український фронт, під рукою Ватутіна близько трьох мільйонів було...

Влада шести обкомів тоді була в руках у нього. Працювали військові польові комітети. Звільнили село - і відразу оголошується набір до війська. І всі йшли, бо мусили йти: велася остаточна підготовка до форсування Дніпра. Йшлося про 5-6 листопада. Бо було поставлене завдання: річницю жовтня — 7 листопада святкувати у Києві... Там у цей день наказано було встановити червоний прапор.

Тривав набір людей, на нарадах фігурувала цифра триста тисяч... Набрали їх по селах українських з прилеглих до Києва областей. Але спочатку трохи історії...

Треба у цьому зв'язку пригадати 1941 рік та так званий Київський «котел». В той «котел» потрапило 650 тисяч наших полонених... Про це вже преса писала не раз. Німці тоді ставилися до населення інакше, багато з того, що писатиме згодом преса про війну, не було... Така кількість полонених жахнула й німців. Дали команду розстріляти євреїв і комуністів... А інших почали потроху відпускати по домівках, місцевих здебільшого. А скільки було таких, хто називав себе місцевими, бувши родом з далекого Уралу тощо. Німці ставили питання так: мовляв, хай приходять ваші родичі і забирають вас...

Приходили «родичі» називали полонених братами, чоловіками, сестрами тощо. Було навіть так: дивиться дівчина — гарний хлопець, каже, мовляв, це мій брат... Бери, забирай. Ось так багатьом росіянам тоді життя рятували. У такий спосіб німці тоді відпустили близько 240 тисяч людей. Це був липень-серпень 1941 року. Через два роки ми повернулися, і наші військкомати мобілізували близько 300 тисяч.... Як в той час було: призовників навчали протягом шести місяців... А тут ніколи було навчати... Так і йшли озброєні списаними гвинтівками 1891-1892 старого зразка. Сталін, кажуть, сказав так: «Автоматическим оружием этих не вооружать»... Пам'ятаю, була нарада за участю Ватутіна, прийшов генерал-лейтенант Кулішов, заступник командуючого по Києву, бідкається: «Потрібно одягнути, озброїти, але де я візьму стільки? Потрібно давати запит до генерального штабу. Як же цих хлопців у бій пускати?

За інших обставин командувачі отримували готове озброєне, одягнене поповнення. Те поповнення всі командири завжди просили, а тут Ватутін поповнення не просить, а просить натомість зброю, одяг... Сталін, говорять, сказав на одній з нарад: «Какое вам пополнение? Вот смотри, Ватутин идет и пополнения не просит, а тебе все мало...».

Все тоді було поставлено на одне: Дніпро! Київ! Давай-давай! Перемога за будь-яку ціну. І її, ту криваву ціну, було заплачено сповна! Якби навіть Ватутін та Жуков й хотіли б, то вони не змогли б так швидко, всього за один місяць, озброїти, одягнути і навчити таку кількість людей.

Знову і знову приїздить Жуков. Наради, наради... Доповідають йому, що бійці неозброєні, роздягнуті, дехто босий... Мовляв, куди ж таких у бій кидати? Тоді Жуков зірвався: «Что вы тут розводите бодягу? Не о чем говорить! Это все хохлы-предатели! Чем больше в Днепре потопим, тем меньше потом, после войны, придется ссылать в Сибирь!»

Ось вона, історична фраза! Оце скрізь великими літерами написати треба. Ось вона, наша історія! А тепер і поміркуйте, що з нами сьогодні відбувається і чому?
повний текст статті -

You must be registered for see links

Мої бабусі після війни піднімали зруйноване сільське господарство фактично рабською працею. Вони прожили все життя в селі, не уявляли, що можна щось в житті змінити. А ось для тих, хто мав якісь плани та наміри реалізувати амбіції, в анкетах цієї системи була графа "перебував на окупованій території", яка зламала не одну долю... Звичайно, допомогу від держави мої бабусі якусь отримували (пам'ятаю, що замість 4 коп. за кіловат-годину електроенергії платити можна було 2 коп)... А ще я довідався, що солдатська вдова не мала того ж соціального захисту, що вдова офіцерська (бо, виявляється, загиблі були поділені на сорти; і це все на фоні офіційного "никто не забыт, ничто не забыто"). А вдів цих прирівняли до статусу учасників війни лише, коли я не помиляюся, вже за незалежності України...
А сьогодні північний сусід, який офіційно визнав себе спадкоємцем тієї системи, який має проблеми на міжнародній арені через придушення інакомислячих, через порушення прав людини, який нічим особливо не може похвалитися, як за останню соломину ухопився за аргумент: "мы победили фашизм" та через свою п'яту колону направляє до нас "гуманітарний вантаж" у вигляді георгіївських стрічок, і окремі наші громадяни замість того, щоби трішечки замислитися над тим, що відбувається стають учасниками цього путінського флеш-мобу, чіпляючи їх де треба де й не треба... Замість того, щоби нарешті сказати всю правду про ту війну і про ту ціну, яку ми віддали за ту перемогу, замість того, щоби справді вшанувати полеглих та максимум зробити для живих, ми стаємо учасниками "апогею нашого апофійозу"... Керманич держави роздає розпорядження про "забезпечення погодних умов", щоби не зіпсувати шоу військового параду, замість того, щоби сказати пару слів особисто від свого серця, а не прочитати їх із аркуша, що був написаний спічрайтером...
А люди подібні до Вас чомусь не розуміють, що мені сумління не дозволяє плескати в долоні, дивлячись на влаштоване шоу, шоу, за яким я б забув про смерть моїх дідів. І мені від цього страшно.

 

[МАХ]

Re: ВО "Свобода"

эти нелюди в 1941-1945...

для начала бы немешало бы подучить историю... УПА действовало с лета 1941года ( я не говорю о тех подразделениях которые вошли в УПА, они то и раньше существовали, но именно повстанци как УПА появились летом 41го...) и действовали до 54года... а не 45...