Відповідь: 2010, другий тур. Що краще: Янукович, Тимошенко чи "Проти всіх"?
Може для когось це буде банальність, а хтось дійсно не розуміє як побудовані більшість партій в Україні. Але спробую трохи виступити Капітаном Очевидність.
Первинні ланки партій утворюються переважно з ідеологічних прихильників і тих хто має амбітні плани що до просування своїх ідей і власного зростання на політичному просторі. Усі вони платять якісь партійні внески, які йдуть на організаційні питання і решту необхідних витрат для ефективної роботи будь якої партії. Це нормально.
А далі українські реалії.
Внески у розвиток партії вносять місцеві дрібні підприємці, щоб відповідна партія захищала їх особисті інтереси. Простіше кажучи дають хабарі місцевим партійним осередкам, які "кришують" те чи інше підприємство, виносять на місцевих рівнях рішення на користь зацікавлених осіб і проти їх конкурентів. Частина цих "видатків" осідає у місцевих осередках, а частина йде вище, на наступний рівень, який вже "кришує" ці місцеві осередки.
Великі підприємці, так звані олігархи, роблять внески безпосередньо до представників більш впливових рівнів влади. Або навіть самі знаходяться на цих рівнях. Тут вже "кришування" відбувається на рівні державних законів і указів. Хабар йде до партійного активу, який ділиться з іншими фракціями і частину дає власним депутатам.
З усіх цих хабарів і складається головний актив грошових вливань у партійну касу. Далі ця каса витрачається на перевиборчу агітацію ( календарики, плакати, бігборди, телереклами, газетні публікації, виступи на телебаченні ) і на власні потреби партійного активу і лідерів партії ( дачи, будинки, машини, яхти, наряди і решту потреб ). Якщо каси не вистачає, беруться кредити у олігархів з дуже великими грошими під обіцянки у майбутньому прикривати очі на якісь порушення і у підтримці бізнесу ( державні тендери, податкові льготи і таке інше ).
Так побудовані майже усі сучасні партії, особливо, якщо вони представлені у ВР. Єдина, на рахунок якої у мене є підозри, що там трохи інакше, це ВО "Свобода", та й то лише завдяки тому, що влади у неї поки що мало, але головне там є і ідеологія, зрада якій вб'є партії на самому початку її зростання, тому їй вигідніше працювати поки що у кредит.
Можна скільки завгодно сперечатись, яка з партії краде менш, але це марна справа. Крім тих політиків які щодня мельтешат на екранах телебачення, є ще безліч менш помітних професійних партійців, більшість з яких саме на тому і спеціалізується, з кого здерти хабар і на кого як вплинути для проведення необхідного за договором рішення.
Той самий
You must be registered for see links
, якого згадують як депутата БЮТу, ще у На виборах 2006 року був уповноваженою особою від Партії регіонів у територіальному виборчому окрузі № 98 (смт Голованівськ). І таких членів партії і депутатів там сотні. Вони перебігають з однієї партії у іншу і не залежачи він публічної ідеології працюють у кожній однаково.
Є ще ідеологічні партійні працівники. Зверху це фахівці у тої чи інший галузі. Партіям доводиться їх перекуповувати у інший, бо все ж таки комусь треба і працювати, щоб партійні лідери могли робити вигляд, що вони працюють.
А є ще інші "ідеологічні" партійні працівники. Так зване силова ланка, яка забезпечує дотримання на місцях партійної лінії. Тут кожна партія має свої особливості. До 2004 року ми мали можливість бачити, як працювала ця ланка в Сумах. Після 2004 року працювали інші, переважно бютівськи. Як кажуть, маємо що з чим порівняти і побачити що нам світить у разі обрання того чи іншого кандидата Президентом.