Демократія чи Диктатура?

Фокс Малдер

Торговець чорним деревом
Відповідь: Демократія чи Діктатура?

Даремно, пане КОСТа, ти це зробив (відкрив нову тему)... Я сам відчував, що дискусія зайшла вбік від теми про цензуру, думав завершатися, але тепер доведеться продовжувати... :(
 

Фокс Малдер

Торговець чорним деревом
Відповідь: Демократія чи Діктатура?

Як казав полковник Боровець: "У нас зазря никого не сажали".
Таке враження, що Ви навмисне хочете збити з пантелику опонента несподіваними поворотами дискусії. Ви писали:
Нинішні гуманісти та проповідники "прав людини" не спроможні на це - різна система цінностей, понять. Вони не здатні стати вище "мелочного", егоїстичного. В них немає розуміння вищої мети. Вони просто жалюгідні.
Я сказав, що багато з тих, кого Ви з презирством називаєте "гуманістами" та "проповідниками прав людини" в свій час опинилися в тюрмах та на засланнях, поклали свої найкращі роки (а дехто й життя) на вівтар боротьби за свободу країни та права людини. І як у Вас може повернутися язик, сказати, що вони керувалися "мелочным" та егоїстичним, що у них не було розуміння вищої мети, та що вони просто жалюгідні... І до чого тут слова Боровця про те, що просто так у нас нікого не саджають? З точки зору боротьби з інакодумством, що процвітала в СССР - вони були засуджені законно, бо хотіли змінити ту державу. Але ж ми живемо не в СССР, і керуючись ідеологією країни, якої вже немає, навряд чи можна засуджувати цих людей.

А чому ні? Чи може по-вашому великою особистістю є "баба Маня" з сусіднього під'їзду? Чи може президент Чехії якого за межами країни і за життя ні хто не знає, а після смерті тим паче.
Я ніскільки не заперечую, що Сталін (як і Гітлер) був визначною особою в історії, бо залишив в цій історії слід. Але питання який слід, чи гідний він за це поваги? Визначні люди Гарібальді, Жанна Д'Арк, Болівар, Хмельницький, Сталін, Гітлер, Пол Пот... Всі вони воювали, всі були лідерами. Ось лише одні приносили свободу і незалежність своїй батьківщини, а інші мільйони смертей та вічне прокляття в віках...
Для мене є різниця, чи людина увійшла в історію, як Герой Крут, Базару, Берестечка, чи як Герострат, Чекотило або Онупрієнко...

Доречи, а чим Гітлер гірший за Сталіна? Адже за показником "абсолютної кількості жертв" він страшенно відстає від "батька народів"?
Ось тут не маю бажання сперечатися, бо цілком з Вами згоден. Гітлер - такий же покидьок, як і Сталін, обидва заслуговують засудження. Ось лише різниця між ними, що Гітлер більшість своєї ненависті спрямував на чужинців, а Сталін - на громадян своєї країни...

Коли захоплюються величчю Риму, ні хто не згадує скільки варварів було прибито до галерних лавок.
А нічого, що пройшло вже більше 2 000 років, що змінилося саме людство, що змінилися цінності? Чи ми і далі будемо продовжувати міряти славу кількістю ворожих скальпів? А чого тоді зупинятися на Римі? Давайте підемо вглиб історії та згадаємо ті часи, коли воювали кам'яними сокирами та забитих ворогів з'їдали? Відродимо традиції?

Щодо Гітлера теж ходили чутки що він єврей. І деякі "газєтьонкі" знаходили навіть "документальні підтвердження" і т.п. Проте все те - не більше аніж чутки. Потім розповідали що він втік в Аргентину, друкували фото, знову "документальні підтвердження"… Навколо великих особистостей завше крутиться певний ореол міфів, проте не значить що в усі їх треба вірити.
Добре, пошукайте Ви інформацію, яка б заперечила те, що Сталін під час свого заслання не спокусив 14-ти літню дівчинку, викладіть її, а тоді вже посперечаємося. Знайдете альтернативу - з радістю ознайомлюся.
Щодо того, що він був агентом "охранки" - також не один раз про це писали та й документальні фільми виходили... Цей період Вас не цікавить? Нічого страшного. Але ж людину, що співпрацює з ворогами називають не "гідна пошани й поваги людина", а "колаборант"...

"..І ті люди, які повставали у пізніші роки. Усіх цих людей ми повинні згадувати. Тіла їх лежать у землі, але душі — у Царстві Небесному, очікують на нас. І ми туди зможемо увійти тільки в тому випадку, якщо будемо у чомусь крутіші за них. Тому що менш крутих у Царство Небесне вже не беруть. Там забагато народу. Забагато людей, котрі виявляли чудеса мужності. Забагато людей, котрі виявляли чудеса віри. Тому не потрібні повторення. Потрібні лише ті люди, які увійдуть в історію. Тільки ті люди, які зможуть „переплюнути" попередників."
1) А хто це автор такого "блискучого перлу". Хоча я здогадуюся.
2) Чому слід цьому "перлу" вірити? Це якась загальновизнана аксіома?

Ми зможемо увійти в історію тільки якщо зможемо добряче струсонути світом.
Ага, повторити "подвиг" Герострата. Тільки цього разу не палити храм (треба ж бути крутішим), а підірвати в якомусь мегаполісі ядерний заряд...

Якби не Хрестові походи та звірства інквізиції, про існування Ісуса Христа здогадувалися б лише деякі вузькі спеціалісти.
Одна з наймиролюбніших релігій - буддизм не закликала ходити в хрестові походи чи оголошувати джихад проти невірних, але навряд чи хто наважиться сказати, що про Будду знають лише "вузькі спеціалісти".

І чи допомогло те йому виграти війну? Якщо "невиправдані втрати" здобули перемогу, тож чи були вони таки дійсно "невиправданими"?
Ага, ось лише переможена Німеччина, як і переможена Японія стали провідними світовими державами, а переможець СССР - пнувся пнувся, та й тріснув. А його спадкоємці - колишні республіки лише облизуються, коли порівнюють де опинилися вони, а де ті, кого вони колись перемогли... Трішечки обабіч них стоїть Росія, але щоби її поважали - я б не сказав. Скоріше ставлення до неї, мов до мавпочки, що сидить на пальмі, в одній лапі тримає банани, а в іншій гранату. І всі дивляться вгору і сподіваються, що вона буде кидати банани (газ, нафту), а не гранату. Періодично заграють, періодично посміхаються, але за спиною тримають хто дулю, а хто "фак"...

Синка демократичної королеви евакуювали з війни щойно замайоріла якась реальна небезпека його життю, не дивлячись ні на які тактичні чи військові норми доцільності. (Доречи, де тут ваша оспівувана "рівність перед законом"? Чому принц вищий за рядового сержанта? Непорядок!)
Ні, зовсім не так. Принц Гаррі не вищий від звичайного сержанта, і воював спадкоємець престолу в тих же самих умовах, що й інші англійські військові. Вірогідність загинути у них була однакова. Але після тріпотні журналістів вірогідність загинути у нього значно зросла, і через це командування прийняло рішення титуловану особу повернути додому... Люблять англійці своїх королів, вважають їх символом своєї країни, і нічого з цим не поробиш. А з точки зору тієї ж пропаганди, якій Ви також надаєте великого значення, для морального духу англійських військових загибель символа країни була б досить значним ударом.
Повертаючись до теми ІІ Світової... На головному напрямку німецьких військ, що наступали на Москву, було розташоване село, в якому проживала рідня Жукова (якщо не помиляюся - матір та сестра). Жуков їх евакуював, бо коли б німці дізналися що то родичі одного з головних ворожих військово начальників, то їх спіткала б доля дещо відмінна від інших жителів, що потрапили під окупацію. Жукова також будете засуджувати?

Якби він був захоплений талібами - Англія без вагань вивела б усі війська з Афганістану в обмін на його звільнення. Якби у той час на місці Сталіна був якийсь гуманіст-демократ - заради звільнення сина ворогу здали б і Москву, не те що Сталінград. Ось у чому різниця.
Навіщо так безапеляційно видавати за аксіому власні припущення? У Вас є докази для подібних тверджень? В студію...

Доречи, Ющенко є головнокомандувачем ЗСУ не маючи взагалі жодної військової освіти. Як і колишній міністр оборони Єхануров. В демократичних країнах зараз модно ставити міністрами оборони людей, що абсолютно нічого не тямлять у військовій справі.
Це прописано в Конституції - Президент є головнокомандувачем ЗСУ. Змініть Конституцію і запишіть, що головнокомандувачем і міністром оборони може бути лише військовий...

Тож чому демократичний правитель може призначити міністра оборони, а диктатор не може дати генерала?
Може, якщо людина достойна стати генералом. Якщо не помиляюся, то Кожедуб закінчив війну майором, збивши 62 німецькі літаки. А ось Василь Сталін в 25 років був вже генерал-майором, збивши 2 літаки. І Ви хочете сказати, що коли на нього вішали зірки, то "отец народов" поставив тим самим інтереси держави над своїми?

Ну тоді і не Гітлер "вбивав євреїв", а "всупереч Гітлеру вбивали". І не Сталін мордував людей на Соловках, то все "народ" який служив в НКВС...
Якось у вас не сходиться: як злочини - то все диктатор винний, а як благо, то тут диктатор ні при чому, то все народ сам зробив...
Гітлер не вбивав особисто, як і Сталін. Вбивали за їх наказом. Тому на суді в Нюренберзі до страти засудили не простих виконавців, а лише тих, хто віддавав накази... Щодо перемоги, то ще раз повторю, що її здобули люди не завдяки Сталіну, а всупереч йому... І яке він створив "благо" - я так і не зрозумів.

Все завдяки тому, що ваші улюблені "політв'язні" та "демократизатори" розвалили велику країну побудовану Сталіним.
Коли б країна реально була великою, а не трималася в більшій мірі на страху та на брехні, то ніякі "політв'язні", що не мали жодних засобів та важелів впливу, її б не завалили...

"Основу любой организации составляет среднее звено руководства, то, что стоит между вождем и народом, между князем и дружиной. Оно же является наиболее уязвимой и скоропортящейся частью организации. Сталин это понимал, Наполеон - нет. После российской кампании ему нужно было расстрелять маршалов, министров и родственников, и заменить их капитанами. Он выиграл бы."
Всі вже давно зрозуміли, що Корчинський має ледве не патологічну жадобу до крові та нехтування до такої "дрібнички", як людське життя... Принаймні на багато питань в нього один рецепт – більше і частіше пускати „кровушку”.
Але знову питання, хто сказав, крім самого Корчинського, що саме це істина?
 
Останнє редагування:

KOCTa

Dedywkо |Co100
Команда форуму
Супер Модератор
Відповідь: Демократія чи Діктатура?

Даремно, пане КОСТа, ти це зробив (відкрив нову тему)... Я сам відчував, що дискусія зайшла вбік від теми про цензуру, думав завершатися, але тепер доведеться продовжувати... :(
Ну особисто мені діскусія цікава і ви обидва ведете її пристойно і обгрунтовуєте власну позицію не твердженням "сам дурак", а фактами і інформацією. А з теми "цензура" потрібно було викидати, бо пару повідомленнь оффтопу вона ще терпіла, але не пару сторінок.
 

Stein

Well-Known Member
Відповідь: Демократія чи Діктатура?

І як у Вас може повернутися язик, сказати, що вони керувалися "мелочным" та егоїстичним, що у них не було розуміння вищої мети, та що вони просто жалюгідні... І до чого тут слова Боровця про те, що просто так у нас нікого не саджають?
"В войне между украинцами Приднестровья и молдаванами, Украина поддержала молдаван. Изучая любой эпизод украинской истории, сразу поищи, где здесь измена. Это будет ключом для понимания ситуации. История нового Украинского Государства началась с предательства украинцев Приднестровья. Была установлена блокада.
Позднее, когда мы уже занимали свои позиции под Кошницей и под Кочиерами, когда вложили уже много усилий в возрождение проукраинских симпатий среди населения, в Кишиневе объявился главный украинский демократ, бывший политзаключенный Чорновил. Выступая по молдавскому телевидению "Меседжеру" (которое смотрит и Приднестровье) заявил, что вся Украина поддерживает молдаван, а приднестровцы - сепаратисты и негодяи. Потом он имел наглость повторить это же на митинге в Приднестровской Рыбнице. Его чуть не разорвали."
А як іще їх називати після цього? Скажете не дарма таких саджали? Поки саджали – був порядок, коли почали реабілітовувати – отримали руїну.
Я сказав, що багато з тих, кого Ви з презирством називаєте "гуманістами" та "проповідниками прав людини" в свій час опинилися в тюрмах та на засланнях, поклали свої найкращі роки (а дехто й життя) на вівтар боротьби за свободу країни та права людини.
Той, хто поклав життя, навряд чи є сьогодні "нинішнім проповідником".
З точки зору боротьби з інакодумством, що процвітала в СССР - вони були засуджені законно, бо хотіли змінити ту державу. Але ж ми живемо не в СССР, і керуючись ідеологією країни, якої вже немає, навряд чи можна засуджувати цих людей.
Як відомо, закон зворотньої сили не має. Давайте не опускатися до засудження ворога лише тому, що він ворог.
Я ніскільки не заперечую, що Сталін (як і Гітлер) був визначною особою в історії, бо залишив в цій історії слід. Але питання який слід, чи гідний він за це поваги? Визначні люди Гарібальді, Жанна Д'Арк, Болівар, Хмельницький, Сталін, Гітлер, Пол Пот... Всі вони воювали, всі були лідерами. Ось лише одні приносили свободу і незалежність своїй батьківщини, а інші мільйони смертей та вічне прокляття в віках...
Як ви самі сказали: "А нічого, що пройшло вже більше 2 000 років, що змінилося саме людство, що змінилися цінності?"
Через кілька сотень років ні хто не згадає про жертви, знатимуть лише ім'я видатної особистості.
Христос сказав: "И будете ненавидимы за имя мое, претерпевший же до конца - спасется." Великі ідеї та видатні особистості завжди дещо випереджають свій час. Жанну Д'Арк спалили живцем, Наполеона отруїли в засланні. Перших християн ще досить довго вішали вздовж доріг. Зараз пройшло надто мало часу аби судити Гітлера чи Сталіна. Осмілюся напророчити, що наші онуки ще вдягнуть коричневі сорочки чи кашкети з зірками.
Чи ми і далі будемо продовжувати міряти славу кількістю ворожих скальпів?
Та територія, яку сьогодні має Росія здобувалася подекуди завдяки тому, що за ворожі скальпи видавали горілку. То може їм тепер відмовитися від Сибіру? А то це ж так не гуманно...
Добре, пошукайте Ви інформацію, яка б заперечила те, що Сталін під час свого заслання не спокусив 14-ти літню дівчинку, викладіть її, а тоді вже посперечаємося.
Якщо оспарювати всі вигадки жовтої преси - то не вистачить і цілого життя. Хто хоче вважати Гітлера євреєм а Сталіна педофілом, то його справа, переконувати їх у зворотньому - досить не благодарне діло. В московському музеї (якщо не помиляюся) і досі знаходиться нібито череп Гітлера, хоча за іншою інформацією трупи Гітлера, Браун та родини Геббельсів були розвіяні над річкою в 70му році. Кому вірити?
Нічого страшного. Але ж людину, що співпрацює з ворогами називають не "гідна пошани й поваги людина", а "колаборант"...
А якщо співпраця з ворогом спрямована на повалення режиму і санкціонавана партією?
2) Чому слід цьому "перлу" вірити? Це якась загальновизнана аксіома?
А у вас є інші варіанти? Є інші аксіоми? З радістю ознайомлюся.
Ага, повторити "подвиг" Герострата. Тільки цього разу не палити храм (треба ж бути крутішим), а підірвати в якомусь мегаполісі ядерний заряд...
Так, сьогодні відзначитися вже досить важко. Після подвигу шахідів 11 вересня не просто буде перевершити Осаму...
Одна з наймиролюбніших релігій - буддизм не закликала ходити в хрестові походи чи оголошувати джихад проти невірних, але навряд чи хто наважиться сказати, що про Будду знають лише "вузькі спеціалісти".
Тому історію сьогодні творять радикальні ісламісти, а миролюбиві будисти та толерантні християни понуро стоять на узбіччі. Для наших послідовників вони не будуть цікавими, так само як нікому не цікаві язичники Середньовіччя.
Ага, ось лише переможена Німеччина, як і переможена Японія стали провідними світовими державами,
Японія стала світовою державою, бо ніколи не сприймала всерйоз результати Токійського трибуналу. Німеччина матиме змогу відродитися лише коли нівелює Нюрнберг і виставить претензії щодо повернення Кьонігсберга.
а переможець СССР - пнувся пнувся, та й тріснув.
Озеро час від часу треба чистити, інакше воно перетвориться на болото.
Доки цього дотримувались - держава квітла, коли забули - загнила.
А його спадкоємці - колишні республіки лише облизуються, коли порівнюють де опинилися вони, а де ті, кого вони колись перемогли...
Зато вони мають сьогодні те, чого так домагалися ваші герої-політв'язні. Ну як, подобається?
Трішечки обабіч них стоїть Росія, але щоби її поважали - я б не сказав.
Ви можете скільки завгодно хаяти Росію, проте вона вчасно відмовившись від безглуздя ідей "розкольників" починає потрошку відроджувати власну роль у світовій політиці. А ми в погоні за "свободою" ставимо "права людини" вище за незалежність, тому і досі на побігеньках в США.
Періодично заграють, періодично посміхаються, але за спиною тримають хто дулю, а хто "фак"...
"Пока они нас бояться - пусть ненавидят сколько хотят."
Щоб отримати їхню згоду - треба докласти певних зусиль, хочаб позагравити, нам же достатньо просто наказати.
Принц не вищий від звичайного сержанта, тому й воював спадкоємець престолу в тих же самих умовах, що й інші англійські військові.
Можна скільки завгодно виправдовуватись, проте принца повернули додому, а сержанта ні. У сина Сталіна теж імовірність загинути чи доля в полоні були іншими ніж у простого сержанта, проте його ні хто не повертав з фронту, і воював він так само як і усі...
Люблять англійці своїх королів, і нічого з цим не поробиш.
Все ж, мабуть, більше ніж рядових сержантів...
Навіщо так безапеляційно видавати за аксіому власні припущення? У Вас є докази для подібних тверджень? В студію...
"Южная Корея выведет свой контингент и из Афганистана и прекратит осуществление в этой стране христианской миссионерской деятельности в обмен на освобождение 19 заложников, сообщает телекомпания "Си-Эн-Эн" со ссылкой на заявление пресс-службы президента Республики Корея, передают Подробности."
Чого ж іще можна очікувати від країн, в яких головною цінністю вважається людське життя, яке, нехай навіть нікчемне, ставиться вище за всі військові чи політичні цілі? А уж тим паче дорогоцінне життя "титулованої особи"...
Може, якщо людина достойна стати генералом.
Ні хто не переймався чи достоєн Єхануров бути Міністром оборони: прописано в Конституції, от і назначили. Так само і тут: було у людини право роздавати зірки - то чому б і ні?
Якщо не помиляюся, то Кожедуб закінчив війну майором, збивши 62 німецькі літаки. А ось Василь Сталін в 25 років був вже генерал-майором, збивши 2 літаки.
Значить він цінував відданість вище за професіоналізм.
Гітлер не вбивав особисто, як і Сталін. Вбивали за їх наказом. Тому на суді в Нюренберзі до страти засудили не простих виконавців, а лише тих, хто віддавав накази...
А на інших "трибуналах"? А нинішня справа Демянюка? Він не віддавав накази...
Щодо перемоги, то ще раз повторю, що її здобули люди не завдяки Сталіну, а всупереч йому... І яке він створив "благо" - я так і не зрозумів.
Тобто коли Сталін віддавав накази "розстріляти" - то у смерті жертв винен він. А коли віддавав накази "наступати" - то наступ відбувався всупереч йому? Де логіка?
Доки диктатор є при владі - він відповідальний за все, що діється в країні. І його заслугою є як все "хороше", так і все "погане". Безглуздо демонізавати "тиранів" і виставляти на показ лише "негатив", давайте навчимося об'єктивно дивитися на речі.
За успішність (як і за провал) наступу відповідає в першу чергу той, хто віддав наказ. Солдат є лише виконавцем волі командира.
Коли б країна реально була великою, а не трималася в більшій мірі на страху та на брехні, то ніякі "політв'язні", що не мали жодних засобів та важелів впливу, її б не завалили...
Коли таких "демократизаторів" як Горбачов, Єльцин ставили до стінки - країна кріпла. Коли таких як Чорновіл почали реабілітовувати, а таких як Яворівський допускати до друку - самі бачите що сталося...
Але знову питання, хто сказав, крім самого Корчинського, що саме це істина?
Бо це підтверджується численними прикладами з історії, тисячолітньою практикою предків. А ваші розмови про "гуманність" - то лише утопічні теорії, не більше.



P.S. КОСТа, здається правильніше було б "Диктатура", чи не так?
 

Stein

Well-Known Member
Відповідь: Демократія чи Діктатура?

Доречи, а чи не за таку "свободу" боролися ваші "герої"? Ось такі вони, здобутки демократії. Краще ніж в "імперії зла", чи не так?
 

Вкладення

  • 120.8 КБ Перегляди: 253
  • 134.4 КБ Перегляди: 208

Фокс Малдер

Торговець чорним деревом
Відповідь: Демократія чи Диктатура?

"В войне между украинцами Приднестровья и молдаванами, Украина поддержала молдаван. Изучая любой эпизод украинской истории, сразу поищи, где здесь измена. Это будет ключом для понимания ситуации. История нового Украинского Государства началась с предательства украинцев Приднестровья. Была установлена блокада.
Позднее, когда мы уже занимали свои позиции под Кошницей и под Кочиерами, когда вложили уже много усилий в возрождение проукраинских симпатий среди населения, в Кишиневе объявился главный украинский демократ, бывший политзаключенный Чорновил. Выступая по молдавскому телевидению "Меседжеру" (которое смотрит и Приднестровье) заявил, что вся Украина поддерживает молдаван, а приднестровцы - сепаратисты и негодяи. Потом он имел наглость повторить это же на митинге в Приднестровской Рыбнице. Его чуть не разорвали."
Не все так однозначно, це політика. Коли б Україна визнала сепаратистів сусідньої держави, то неодмінно виник би прецедент з сепаратистами на своїй території.

Скажете не дарма таких саджали? Поки саджали – був порядок, коли почали реабілітовувати – отримали руїну.
А "дядю Толю" Лупоноса теж "за діло" посадили в свій час?

Той, хто поклав життя, навряд чи є сьогодні "нинішнім проповідником".
А кого, з тих, хто не поклав життя, а просто сидів тоді за політичними статтями, Ви можете назвати сьогодні біля владного стерна? Гадаю, що вони також не мріяли про олігархічну кланократію...

Через кілька сотень років ні хто не згадає про жертви, знатимуть лише ім'я видатної особистості.
Христос сказав: "И будете ненавидимы за имя мое, претерпевший же до конца - спасется." Великі ідеї та видатні особистості завжди дещо випереджають свій час. Жанну Д'Арк спалили живцем, Наполеона отруїли в засланні. Перших християн ще досить довго вішали вздовж доріг. Зараз пройшло надто мало часу аби судити Гітлера чи Сталіна. Осмілюся напророчити, що наші онуки ще вдягнуть коричневі сорочки чи кашкети з зірками.
Це вже Ви казали. Зрозумів, що для Вас - головне увійти в історію, а як саме увійти - не важливо. Можна навіть через масові вбивства, аби "засвітитися". Знову повторю, що не згоден. Наскільки я можу судити, то переважна більшість людства також так вважає. Хоча Ви можете заперечити словами Жиріка: "Где большинство - там коррупция!" Щодо Гітлера та Сталіна - історія засуджує куди менших "людожерів". Цар Ірод за побиття немовлят (просто безвинний жарт в порівняннями зі справами вищезгаданих осіб) був проклятий тоді, проклинаємий і нині. І навпаки - Микола-чудотворець увійшов в історію аж ніяк не через вбивства... Доречи, зі святом Св. Миколая Вас!

А якщо співпраця з ворогом спрямована на повалення режиму і санкціонавана партією?
Ага, співпраця з "охранкою" в переважному числі випадків була спрямована саме на повалення режиму. Ніхто так, як "охранка", не зробила стільки для повалення самодержавства... :)
Доречи, а чого це факт шляхетної співпраці "отца народов", коли реально вона була спрямована виключно на повалення режиму, замовчувався тоді пропагандистською машиною СССР, а виплив лише в часи перебудови? Навіщо було приховувати такий подвиг?

Озеро час від часу треба чистити, інакше воно перетвориться на болото.
Доки цього дотримувались - держава квітла, коли забули - загнила.
Знову повторюся, що держава квітне не стільки тоді, коли запускає військові ракети, спонсорує компартії в чужих країнах, чи готує та реалізує військово-політичні заколоти за кордоном, скільки в першу чергу може забезпечити самим необхідним своїх громадян.

Зато вони мають сьогодні те, чого так домагалися ваші герої-політв'язні. Ну як, подобається?
Невже Ви хочете сказати, що за те, що ми сьогодні маємо боролися політв'язні? І з криївок УПА 40-50-х років, і дисиденти 60-тих? Ви самі в це вірите?

Ви можете скільки завгодно хаяти Росію, проте вона вчасно відмовившись від безглуздя ідей "розкольників" починає потрошку відроджувати власну роль у світовій політиці. А ми в погоні за "свободою" ставимо "права людини" вище за незалежність, тому і досі на побігеньках в США.
Я „хаю” Росію? Ні, лише констатую факти відверто ворожого її ставлення до України як в минулому, так і нині. А Ваш Корчинський, коли говорить, що Росія наш вірогідний ворог не "хаїть" її?
І ще, після Ваших постів я все менше і менше вірю в те, що Ви виступаєте за незалежність нашої держави.

Німеччина матиме змогу відродитися лише коли нівелює Нюрнберг і виставить претензії щодо повернення Кьонігсберга.
Як не мене, Німеччина вже відродилася економічно та політично. Вона незалежний гравець на світовій арені. Щодо нівелювання Нюрнберга... Так це вже відбувається, ось лише специфічними методами. Наскільки я можу судити, то ми для них як були "унтерменшами", так такими і залишилися. Тепер Німеччина намагається зробити все, щоби світ забув, чиї солдати захоплювали Європу, чиї зондеркоманди знищували мільйонами людей, а повісити свої минулі грішки зокрема на Україну - та повертаючі до розгляду справу Дем'янюка. Завтра можна буде прочитати в їх газетах, що в Холокості винні виключно українці, а спантеличені біляві хлопці з кістяками на кашкетах стояли і не розуміли, що відбувається, коли бачили, як Дем'янюк з Шухевичем гнали євреїв до крематорію...

Можна скільки завгодно виправдовуватись, проте принца повернули додому, а сержанта ні. У сина Сталіна теж імовірність загинути чи доля в полоні були іншими ніж у простого сержанта, проте його ні хто не повертав з фронту, і воював він так само як і усі...
Ось лише варто зробити поправку на те, що тоді в СССР була загальна військова повинність і під час війни чоловіки просто були зобов'язані воювати, а нинішня Англія, якщо не помиляюся, має контрактну армію, не приймати участі у війні, що відбувається на чужих територіях - законне право її громадян, в тому числі й титулованих осіб.
Журналисты лишили принца Гарри возможности служить в Афганистане. СМИ Австралии и США нарушили договор об информационной блокаде и рассказали всему миру, что королевский отпрыск воюет с талибами на передовой в одной из самых опасных провинций страны. Теперь командование британских войск вынуждено эвакуировать Гарри из Афганистана - чтобы не подвергать опасности остальных солдат.

В Великобритании - королевский скандал. Военные командиры готовят срочную операцию по эвакуации британского принца Гарри из Афганистана на родину после того, как один из женских глянцевых журналов Австралии нарушил джентльменское соглашение СМИ о неразглашении местонахождения принца.

Ставшая сенсацией информация о том, что принц в течение последних 10 недель служил на передовой, сражаясь с боевиками "Талибана" в южной афганской провинции Гильманд, вынудила британских военных задуматься об эвакуации Гарри из горячей точки, сообщает газета The Guardian.

Окончательное решение пока не принято, но из части, расположенной в одном из главных оплотов мятежников, принц уже переехал в "безопасное место", сообщили газете The Times в минобороны Великобритании. Командование планирует как можно скорее эвакуировать принца на родину, поскольку опасается, что талибы активизируют нападение на британские военные базы, утверждает The Guardian.

Англичане уже попеняли редакции журнала New Idea, выходящего в Австралии, за нарушение строгой информационной блокады об участии принца Гарри в военной операции в Афганистане, где он должен был "отслеживать передвижения боевиков". О молчании договорились все британские СМИ сразу после отъезда Гарри на службу. Журналисты признали, что военный контингент Великобритании подвергся бы большой опасности, если бы присутствие принца стало общеизвестно.

Редакция New Idea, в свою очередь, заявила, что слышать ничего не слышала о соглашении.

Новость о секретном путешествии Гарри появилась на сайте журнала еще в январе, но в Австралии на нее никто не обратил внимания.

Однако в среду часть заметки из New Idea опубликовала одна из немецких газет, а американский сайт-таблоид Drudge Report поставил ссылку на нее в рубрику "Заголовки дня". Так новость двухмесячной давности стала сенсацией. "Я очень разочарован, что эти иностранные сайты разгласили информацию, не проконсультировавшись с нами", - заявил глава Генштаба вооруженных сил Великобритании генерал Ричард Даннэтт.

Оказалось, что в качестве платы за молчание британским репортерам было позволено посещать принца Гарри в Гильманде, фотографировать и брать интервью. Так, издание The Guardian тотчас же опубликовало обширный репортаж о службе Гарри с фотографиями и его высказываниями, а телеканал SkyNews выпустил сюжет о том, как принц служит авиадиспетчером, отдавая приказы о бомбежке вражеских подразделений. Выяснилось, что Гарри не только сидел в штабе за монитором, но и участвовал в схватках с талибами на передовой линии менее чем в 500 метрах от позиций противника. Принц рассказал, что известие о службе в Афганистане ему передала сама королева, всячески одобряя желание внука идти в армию.

Вопрос об отправке принца в "горячую точку" был предметом длительных дискуссий между британскими военачальниками и Букингемским дворцом.

Дело усугублялось тем, что присутствие члена королевской семьи в составе воинского контингента могло подвергнуть повышенной опасности других военнослужащих. Сообщалось даже, что принц вовсе может оставить армию из-за невозможности служить наравне с остальными. Сам Гарри намеревался служить в Ираке, но британское военное командование отказалось от этой идеи из опасений за жизнь Гарри и его сослуживцев. Согласно разведданным, иракские боевики готовили множество планов по убийству или пленению наследника британского престола. Но окончивший в 2006 году престижную британскую военную академию Сандхерст Гарри заявил, что "не намерен просиживать штаны дома, пока другие ребята будут сражаться за свою страну", сообщает Газета.Ru.
"Южная Корея выведет свой контингент и из Афганистана и прекратит осуществление в этой стране христианской миссионерской деятельности в обмен на освобождение 19 заложников, сообщает телекомпания "Си-Эн-Эн" со ссылкой на заявление пресс-службы президента Республики Корея, передают Подробности."
Чого ж іще можна очікувати від країн, в яких головною цінністю вважається людське життя, яке, нехай навіть нікчемне, ставиться вище за всі військові чи політичні цілі? А уж тим паче дорогоцінне життя "титулованої особи"...
Не зовсім те, що я просив. Ви навели матеріали про те, що держава турбується однаково про всіх громадян, тим більше про цивільних, що опинилися в зоні бойових дій. Я просив факти того, що держава рядовими громадянами, заради когось особливого...

Бо це підтверджується численними прикладами з історії, тисячолітньою практикою предків. А ваші розмови про "гуманність" - то лише утопічні теорії, не більше.
Договорюйте, що підтверджується практикою в трактуванні Корчинського. А це не істина в останній інстанції.
 
Останнє редагування:

Фокс Малдер

Торговець чорним деревом
Відповідь: Демократія чи Діктатура?

Доречи, а чи не за таку "свободу" боролися ваші "герої"? Ось такі вони, здобутки демократії. Краще ніж в "імперії зла", чи не так?
Цікаві малюнки. В такому разі, я можу також викласти щось подібне до , а потім ще накачати світлин зі зруйнованими хатами, мертвими матерями та дітьми, що плачуть коло них, із густим димом димарів концтаборних крематорієв, із ямами, заповненими трупами людей, із рядами черепів, в кожному з яких акуратненька дірочка... Одним словом із задокументованими фактами діяльності тих осіб, які на Вашу думку увійшли в історію (і не важливо як) і які заслуговують поваги, бо вони люди "з великої літери".
Викласти і написати: "Оце так треба увійти в історію "героєм"?"
Ви знаєте, чувак, що сидить десь зараз на Свердлова в палаті із зав'язаними рукавами за спиною називає себе Наполеоном, але це ж не означає, що так воно і є. Так само і Ви можете з презирством називати навколишнє напівсвавілля "демократією", але знову таки це лише Ваша думка, яка, як на мене, не є істиною.

І ті, хто воювали під гаслами "Воля-народам, воля людині", і ті, кого зараз називаємо дисидентами-шестидесятниками, виступали за державу Україну без репресій та переслідувань, без утисків мови та культури титульної нації, без домінантного становища єдиної владної партії, без "залізних завіс" та переслідування інакодумства... І Ви це чудово знаєте. Тому не є корректним, глузливо називати тих людей героями в лапках і списувати на них все неподобство, що ми нині бачимо довкола.
Чому б не згадати таку ненависну для Вас "демократичну країну США". А там підліткам не продадуть ніде алкогольних напоїв, навіть самих слабких. І не лише дитина матиме проблеми із законом, коли питиме на вулиці пиво, а і дорослий. Хочеш випити - пий вдома або в спеціальних місцях (бари, ресторани тощо...) але ніяк не в громадському місці (аж ніяк не порівняти з нашими традиціями "масових гулянь").
А ще там не прийнято, щоби жінки мали вигляд "а-ля хвойдочка", як на другому Вашому малюнку. Більше того, жінка, яка прийде в офіс фірми навіть в саму жахливу спеку без колготок - вилетить з роботи за "аморалку".

P.S. Дуже мені Ваша поведінка нагадує махновців із совкових фільмів, що на власних тачанках писали: "Бей красных пока не побелеют, бей белых пока не покраснеют". Коли Ви сперечаєтеся зі мною, то захищаєте і Росію, і СССР зі Сталіном, їх опонентів називаєте негідниками, що підривали "велику країну", яких даремно не саджали...
Коли ж на моєму місці опиняється чувак з місцевого філіалу "апщіни" - Ваша риторика змінюється в протилежний бік. Тут вже можна довідатися про те, як героїчно УПА (що підривали "велику країну") виборювали незалежність, і як Росія нищила все українське... Чому б це? Так вже треба притримуватися гасла "Проти всіх"?
 
Останнє редагування:

Stein

Well-Known Member
Відповідь: Демократія чи Диктатура?

Не все так однозначно, це політика. Коли б Україна визнала сепаратистів сусідньої держави, то неодмінно виник би прецедент з сепаратистами на своїй території.
Практика вирішення питань з внутрішніми сепаратистами була добре відпрацьована в СРСР, тож не думаю щоб це стало проблемою, було б бажання...
А "дядю Толю" Лупоноса теж "за діло" посадили в свій час?
Я не мав честі особисто знати Дядю Толю, проте на скільки мені відомо, він сидів за "криміналку".
А кого, з тих, хто не поклав життя, а просто сидів тоді за політичними статтями, Ви можете назвати сьогодні біля владного стерна? Гадаю, що вони також не мріяли про олігархічну кланократію...
Візьміть хочаб того ж Лук'яненка.
Зрозумів, що для Вас - головне увійти в історію, а як саме увійти - не важливо. Можна навіть через масові вбивства, аби "засвітитися".
Не перекручуйте. Я казав, що "масові вбивства" не мають значення.
"Если для блага миллионов нам придется принести в жертву сотни тысяч - то это будет оправданная жертва."
Не важливо скільки ви вб'єте, важливо що ви дали іншим. Можна було б воювати як німці і уникнути безсенсових надмірних жертв, проте програти війну. Ви вважаєте що це було б кращим варіантом для СРСР, ніж той, що був насправді?
Знову повторю, що не згоден. Наскільки я можу судити, то переважна більшість людства також так вважає.
Більшість схильна помилятися і досить легко піддається офіційній пропаганді.
Ніщо з великого що має людство ніколи не робилося більшістю.
"Соберите вместе хоть сто дураков и вы никогда не получите даже одного умного."
Щодо Гітлера та Сталіна - історія засуджує куди менших "людожерів". Цар Ірод за побиття немовлят (просто безвинний жарт в порівняннями зі справами вищезгаданих осіб) був проклятий тоді, проклинаємий і нині.
Цар Ірод окрім того нічого більше не досяг в своєму житті. Як Чікотіло. Їх вбивства дійсно безсенсові.
І навпаки - Микола-чудотворець увійшов в історію аж ніяк не через вбивства... Доречи, зі святом Св. Миколая Вас!
"19 грудня день Святителя і чудотворця Миколи, архієпископа Мир Лікійських.
В нашій традиції є дарувати дітям подарунки не на Новий рік, а на день Святого Миколи.
Він народився біля 280 р. в місті Патари на південному узбережжі Малоазійського півострова.
Як і всі християнські святі, відрізнявся мужністю камікадзе. Сидів під час гонінь імператора Діоклетіана на християн. Тоді майже не було несидівших і некатованих єпископів. Тому серед них траплялось багато видатних людей. Гідно тягав колодки - гідно носитимеш панагію. Це серед теперішніх предстоятелів замало тих, хто мріє про мучеництво. Раніше вважалося, що митрополит, який не прагнув загинути в Ім'я Господнє, криса, а не християнин. Тому наша віра в занепаді і наші онуки відбуватимуть намаз, а не літургію.
Св. Микола брав участь у Нікейському Соборі, який зібрав імператор Костянтин щоб примусити церковних авторитетів визначитись в поняттях. Там св. Микола не витримав і влупив Арія в бороду, бо той, падло, заперечував божественну природу Спасителя. Дітки мають знати, що посох у доброго дідуся Мороза (він же св. Микола) для того, щоб розбивати голови єретикам.
Нажаль Арія тоді випустили живим і аріанська єресь ще багато століть потому псувала кров добрим християнам і була знаряддям нечистого.
Святий Миколо, помолися за нас!"
Доречи, а чого це факт шляхетної співпраці "отца народов", коли реально вона була спрямована виключно на повалення режиму, замовчувався тоді пропагандистською машиною СССР, а виплив лише в часи перебудови? Навіщо було приховувати такий подвиг?
Бо він просто не мав жодного значення. А за часів "перебудови", "відлиги" і т.п. нападів "антисталінізму" багато було сказано щоб очернити Сталіна і виправдати КПРС, мовляв "то він такий поганець, а ми всі тут хороші. Все що було добре - то наша заслуга всупереч злому диктатору, а все що було погане - то все він, окаянний." До "відкриттів" подібних "епох" треба ставитися дуже обережно, бо в більшості вони являють собою звичайну брехню. Гадаю вам не треба розповідати про роль та можливості преси в подібних справах?
Знову повторюся, що держава квітне не стільки тоді, коли запускає військові ракети, спонсорує компартії в чужих країнах, чи готує та реалізує військово-політичні заколоти за кордоном, скільки в першу чергу може забезпечити самим необхідним своїх громадян.
Візьміть для прикладу Чехію. Рівень життя, забезпеченість, достаток, права людини, демократія. Все, про що ви так мрієте. Чудово, правда? Чого б ви ще могли бажати? Проте, коли США вирішили розмістити у них елементи своєї ПРО - мало кого цікавила дімка чехів. Посол сказав: "буде". І воно "було". Що є сьогодні Чехія? Ніщо. Через кілька сотень років при вивченні цього періоду історії мало хто згадає навіть про існування навіть ЄС, не те що якоїсь там Чехії.
"В Атлантичному океані є острів. У глибині його могила. На плиті напис "Unhappy unknown" (нещасний невідомий). Так буде написано і на нашій спільній могилі. Українській. Я боюся цього. Я прагну слави."
Знаєте чому таліби кращі за чехів? Бо вони здатні поставити ідеальні мотиви вище за матеріальні. Найбільша мрія для чеха - це будиночок за містом і пара Мерседесів в гаражі. Найвище благо для таліба - загинути в ім'я Аллаха. І в цьому фундаментальна різниця.
Аль-Каїда, Талібан, кілька сотень людей що живуть у майже первісних умовах існування важать сьогодні більше аніж, яка там Чехія, більше ніж вся Європа разом узята. Вони сперечаються за першість із самими США. Ні хто після розвалу СРСР крім них не здатен був кинути цього виклику. Вони сьогодні творять історію, а ми стоїмо осторонь.
"У нас є лише одна перевага над нашими братами американцями і нашими друзями мусульманами — ми віримо правильніше. Вони не православні. За це ми і маємо чіплятися.
Ми сидимо на узбіччі історії. Повз нас проходить черговий Хрестовий похід. Ми можемо плювати в спину Хрестоносцям. Це стратегія більшості. А можемо спробувати їх наздогнати. Вони ще не сховалися за обрієм..."
Невже Ви хочете сказати, що за те, що ми сьогодні маємо боролися політв'язні? І з криївок УПА 40-50-х років, і дисиденти 60-тих?
Не треба плутати УПА та політв'язнів-"правозахисників". УПА ніколи не боролася за права людини і т.п. єресь. УПА боролася за Україну, а гуманісти боролися за демократію. І в цьому їх головна відмінність. В той час коли у нас боролися за "свободу слова", а Штатах боролися за права педерастів. Це люди приблизно одного сорту, що просто опинилися в різних умовах. Не треба плутати їх з бійцями УПА.
Ні, лише констатую факти відверто ворожого її ставлення до України як в минулому, так і нині. А Ваш Корчинський, коли говорить, що Росія наш вірогідний ворог не "хаїть" її?
Він визнає дійсність. Росія сьогодні дійсно виявляє вороже ставлення до нас, проте не треба приписувати їй те, чого немає, Росія сьогодні в значно кращому політичному становищі ніж Україна. Рядовий держслужбовець в Росії отримує 15000 рублів, в Україні – 900 гривень. Чому варто це приховувати і казати що в нас життя краще, бо ми визнали те, що Союз був поганий, а росіяни до цього ніяк не дійдуть?
І ще, після Ваших постів я все менше і менше вірю в те, що Ви виступаєте за незалежність нашої держави.
Я виступаю за велич нашої держави. Щодо ж незалежності, то за часів СРСР Україна була реально більш незалежною ніж є зараз.
Як не мене, Німеччина вже відродилася економічно та політично.
Німеччина можливо відробилася економічно, проте політично вона в занепаді. За часів Райху Гітлер диктував свою волю усій Європі, сьогодні в ЄС навіть нікчемна Хорватія може заблокувати будь-яке рішення Берліну. Слово навіть не президента, а якогось держсекретаря США важить більше аніж слова всіх європейських президентів і міністрів разом узятих. Німеччина відігравала одну з визначальних ролей в Європейській (та й у світовій) політиці разом з Англією та Францією ще з часів Наполеонівських воєн. Сьогодні її воля значить не більше ніж воля якоїсь Словакії. І це по-вашому "відродження"?
Ось лише варто зробити поправку на те, що тоді в СССР була загальна військова повинність і під час війни чоловіки просто були зобов'язані воювати, а нинішня Англія, якщо не помиляюся, має контрактну армію, не приймати участі у війні, що відбувається на чужих територіях - законне право її громадян, в тому числі й титулованих осіб.
Було безліч "штабних" посад, проте син "отця народів" воював на передовій.
Ви навели матеріали про те, що держава турбується однаково про всіх громадян, тим більше про цивільних, що опинилися в зоні бойових дій.
Я навів приклад того, коли нікчемні життя якихось божевільних "журналістів" чи "місіонерів", яких ні хто насильно в зону бойових дій не тягнув, ставляться вище за всі військові та політичні цілі держави. Це підтверджує те, що опинившись в подібних умовах люди з такою психологією на пару мільйонів полонених обміняли б і пів країни.
Договорюйте, що підтверджується практикою в трактуванні Корчинського. А це не істина в останній інстанції.
Історія не істина в останній інстанції? А що ж тоді істина? Божевільні ідеї про "права людини", що не підтверджуються навіть такими, "неістиними", доказами, а засновуються лише на тому, що хтось вважає, що "людина - то найвища цінність"?
Скажете вони не правдиві?
В такому разі, я можу також викласти щось подібне до ось цього, а потім ще накачати світлин зі зруйнованими хатами, мертвими матерями та дітьми, що плачуть коло них, із густим димом димарів концтаборних крематорієв, із ямами, заповненими трупами людей, із рядами черепів, в кожному з яких акуратненька дірочка..
Доречи, якщо рахувати "природнє" зменшення населення нашої держави завдяки вибороній демократії, то навряд чи можна було б найти в радянській історії період з такими жахливими показниками (не враховуючи голод та війну). І не зважаючи ні на які репресії населення зростало, а зараз зменшується і без репресій. Якщо порахувати збитки та недооотримане населення за часів демократії - то цифра значно перевищить втрати за часів голодомору. І все це без "дірочок". А чим такий варіант краще?
Так само і Ви можете з презирством називати навколишнє напівсвавілля "демократією", але знову таки це лише Ваша думка, яка, як на мене, не є істиною.
А що ж тоді ми маємо, як не демократію? Уж просвітіть нас, нєсвєдущіх!
І ті, хто воювали під гаслами "Воля-народам, воля людині", і ті, кого зараз називаємо дисидентами-шестидесятниками, виступали за державу Україну без репресій та переслідувань, без утисків мови та культури титульної нації, без домінантного становища єдиної владної партії, без "залізних завіс" та переслідування інакодумства...
Ну а хіба не це ми маємо зараз? Де "залізна завіса"? Де "домінантне становище одної партії"? Де "утиски культури титульної нації"(доречи, а чи титульною була українська в СРСР)? Значить досягли того, чого прагнули?
І Ви це чудово знаєте. Тому не є корректним, глузливо називати тих людей героями в лапках і списувати на них все неподобство, що ми нині бачимо довкола.
Ну а на кого ж тоді це списувати? Хто ратував за розвал СРСР? Домоглися? Розвалили? Тепер маєте. Чи може в усьому винні ті, хто був проти розвалу СРСР?
Чому б не згадати таку ненависну для Вас "демократичну країну США". А там підліткам не продадуть ніде алкогольних напоїв, навіть самих слабких.
Ну у нас теж не продають до 18ти. І у них, повірте, теж п'ють. Чи може в них 100% молоді "ні каплі в рот до 18"?
А ще там не прийнято, щоби жінки мали вигляд "а-ля хвойдочка", як на другому Вашому малюнку. Більше того, жінка, яка прийде в офіс фірми навіть в саму жахливу спеку без колготок - вилетить з роботи за "аморалку".
А ще за слово "підар" чи "нігер" можна сісти не гірше ніж в СРСР за критику Леніна. І уж не дай вам Бог сказати щось погане у бік демократії чи громадянського суспільства!
P.S. Дуже мені Ваша поведінка нагадує махновців із совкових фільмів, що на власних тачанках писали: "Бей красных пока не побелеют, бей белых пока не покраснеют".
Справедливе було гасло.
Коли Ви сперечаєтеся зі мною, то захищаєте і Росію, і СССР зі Сталіном, їх опонентів називаєте негідниками, що підривали "велику країну", яких даремно не саджали...
Коли ж на моєму місці опиняється чувак з місцевого філіалу "апщіни" - Ваша риторика змінюється в протилежний бік. Тут вже можна довідатися про те, як героїчно УПА (що підривали "велику країну") виборювали незалежність, і як Росія нищила все українське... Чому б це?
Бо ви помиляєтеся відстоюючи демократичне суспільство як ідеал і лаючи СРСР, а вони помиляються надто ідеалізуючи сучасну Росію та демонізуючи Третій Райх.
 

Stein

Well-Known Member
Відповідь: Демократія чи Диктатура?

Можна довго сперечатися щодо моральності того чи іншого типу влади виходячи з певних власних моральних норм, проте щоб зрозуміти істину природу влади тоталітарної та демократичної раджу прочитати вам ось цю статтю. Вибачте що надто велика, проте вона відображає неприховану дійсність і методику керування масами в різних типах суспільства, те, що залишається за кадром пропагандистських промов як одної так і іншої сторони. Коли прочитаєте, то хотілося б почути в чому ви побачили основну суть цієї роботи.


Демократия, тоталитаризм и манипуляция сознанием

Манипуляция - способ господства путем духовного
воздействия на людей через программирование их поведения. Это воздействие
направлено на психические структуры человека, осуществляется скрытно и
ставит своей задачей изменение мнений, побуждений и целей людей в нужном
власти направлении.
Уже из этого очень краткого определения становится ясно, что
манипуляция сознанием как средство власти возникает только в гражданском
обществе, с установлением политического порядка, основанного на
представительной демократии. Это - "демократия западного типа", которая
сегодня, благодаря промыванию мозгов, воспринимается просто как демократия -
антипод множеству видов тоталитаризма. На самом деле видов демократии
множество (рабовладельческая, вечевая, военная, прямая, вайнахская и т.д. и
т.п.). Но не будем уклоняться.
В политическом порядке западной демократии сувереном, то есть
обладателем всей полноты власти, объявляется совокупность граждан (то есть
тех жителей, кто обладает гражданскими правами). Эти граждане - индивидуумы,
теоретически наделенные равными частицами власти в виде "голоса". Данная
каждому частица власти осуществляется во время периодических выборов через
опускание бюллетеня в урну. Равенство в этой демократии гарантируется
принципом "один человек - один голос". Никто, кроме индивидуумов, не
обладает голосом, не "отнимает" их частицы власти - ни коллектив, ни царь,
ни вождь, ни мудрец, ни партия.
Но, как известно, "равенство перед Законом не означает равенства перед
фактом". Это популярно разъяснили уже якобинцы, отправив на гильотину тех,
кто требовал экономического равенства на основании того, что, мол, "свобода,
равенство и братство", не так ли? В имущественном смысле равные в
политическом отношении граждане не равны. И даже обязательно должны быть не
равны - именно страх перед бедными сплачивает благополучную часть в
гражданское общество, делает их "сознательными и активными гражданами". На
этом держится вся конструкция демократии - "общества двух третей".
Имущественное неравенство создает в обществе "разность потенциалов" -
сильное неравновесие, которое может поддерживаться только с помощью
политической власти. Великий моралист и основатель политэкономии Адам Смит
так и определил главную роль государства в гражданском обществе:
"Приобретение крупной и обширной собственности возможно лишь при
установлении гражданского правительства. В той мере, в какой оно
устанавливается для защиты собственности, оно становится, в
действительности, защитой богатых против бедных, защитой тех, кто владеет
собственностью, против тех, кто никакой собственности не имеет".
Речь здесь идет именно о гражданском правительстве, то есть о
правительстве в условиях гражданского общества. До этого, при "старом
режиме", власть не распределялась частицами между гражданами, а
концентрировалась у монарха, обладавшего не подвергаемым сомнению правом на
господство (и на его главный инструмент - насилие). Как и в любом
государстве, власть монарха (или, скажем, генсека) нуждалась в легитимации -
приобретении авторитета в массовом сознании. Но она не нуждалась в
манипуляции сознанием. Отношения господства при такой власти были основаны
на "открытом, без маскировки, императивном воздействии - от насилия,
подавления, господства до навязывания, внушения, приказа - с использованием
грубого простого принуждения". Иными словами, тиран повелевает, а не
манипулирует.
 
Останнє редагування:

Stein

Well-Known Member
Відповідь: Демократія чи Диктатура?

Этот факт подчеркивают все исследователи манипуляции общественным
сознанием, отличая способы воздействия на массы в демократических и
авторитарных или тоталитарных режимах. Вот суждения видных американских
ученых:
Специалист по средствам массовой информации З.Фрейре: "До пробуждения
народа нет манипуляции, а есть тотальное подавление. Пока угнетенные
полностью задавлены действительностью, нет необходимости манипулировать
ими".
Ведущие американские социологи П.Лазарсфельд и Р.Мертон: "Те, кто
контролируют взгляды и убеждения в нашем обществе, прибегают меньше к
физическому насилию и больше к массовому внушению. Радиопрограммы и реклама
заменяют запугивание и насилие".
Известный и даже популярный специалист в области управления С.Паркинсон
дал такое определение: "В динамичном обществе искусство управления сводится
к умению направлять по нужному руслу человеческие желания. Те, кто в
совершенстве овладели этим искусством, смогут добиться небывалых успехов".
Хотя идеология, эта замена религии для гражданского общества, возникла
как продукт Научной революции и Просвещения, в Европе, главным создателем
концепции и технологии манипуляции массовым сознанием с самого начала стали
США. Впрочем, они - порождение Европы (как говорили уже в XVIII веке, США -
более Европа, чем сама Европа) Здесь, на пространствах, свободных от
традиций старых сословных культур, возник индивидуум в самом чистом и полном
виде. У "отцов нации" и состоятельного слоя Соединенных Штатов появилась
острая потребность контролировать огромную толпу свободных индивидов, не
прибегая к государственному насилию (оно было попросту невозможно и
противоречило самой идейной основе американского индивидуализма). В то же
время не было возможности взывать к таким этическим нормам, как уважение к
авторитетам - США заселили диссиденты Европы, отрицающие авторитет. Так
возник новый в истории тип социального управления, основанный на внушении.
Писатель Гор Видал сказал, что "американскую политическую элиту с самого
начала отличало завидное умение убеждать людей голосовать вопреки их
собственным интересам".
В целом, один из ведущих специалистов по американским средствам
массовой информации профессор Калифорнийского университета Г.Шиллер дает
такое определение: "Соединенные Штаты совершенно точно можно
охарактеризовать как разделенное общество, где манипуляция служит одним из
главных инструментов управления, находящегося в руках небольшой правящей
группы корпоративных и правительственных боссов... С колониальных времен
власть имущие эффективно манипулировали белым большинством и подавляли
цветные меньшинства".
Можно сказать, что американцы совершили научный и интеллектуальный
подвиг. Шутка ли - создать в кратчайший срок новаторскую технологию
управления обществом. То, что в других обществах складывалось тысячи лет,
что в европейской культуре имело в своей основе уже огромные, обобщающие
философские труды (такие, как "Политика" Аристотеля и "Республика" Платона),
в США было сконструировано на голом месте, по-новому, чисто научным и
инженерным способом. Герберт Маркузе отмечает это огромное изменение:
"Сегодня подчинение человека увековечивается и расширяется не только
посредством технологии, но и как технология, что дает еще больше оснований
для полной легитимации политической власти и ее экспансии, охватывающей все
сферы культуры". Подчинение не посредством технологии, а как технология!
Тиран создать технологию не мог, он всего лишь подчинял людей с ее помощью,
причем используя весьма примитивные системы (топор и плаха - уже
технология).
В США создавалась именно технология, и на это работал и работает
большой отряд обученных, профессиональных интеллектуалов. Г.Шиллер отмечает:
"Там, где манипуляция является основным средством социального контроля, как,
например, в Соединенных Штатах, разработка и усовершенствование методов
манипулирования ценятся гораздо больше, чем другие виды интеллектуальной
деятельности".
Можно сказать: что в деле манипуляции специалисты США достигли
совершенства - они обращают на службу правящим кругам даже те общественные
течения, которые, казалось бы, как раз находятся в оппозиции к власти этих
кругов. Известный американский ученый Ноам Хомский в книге "Необходимые
иллюзии: контроль над сознанием в демократических обществах" пишет, что в
течение 80-х годов правительству Рейгана и Буша в США удавалось проводить
крайне правую социальную и милитаристскую политику при том, что в
общественном мнении происходил сильный сдвиг в сторону
социал-демократических принципов. При опросах подавляющее большинство
поддерживало введение государственных гарантий полной занятости,
государственное медицинское обслуживание и строительство детских садов, а
соотношение сторонников и противников сокращения военных расходов было 3:1.
Почти половина населения США была уверена, что фраза "от каждого по
способностям, каждому по потребностям" - статья Конституции США, а вовсе не
лозунг из Коммунистического манифеста Маркса.
Философы Адорно и Хоркхаймер, столь уважаемые нашими либеральными
интеллигентами, в книге "Диалектика Просвещения" представили организацию
всей жизни в США как "индустрию культуры, являющуюся, возможно, наиболее
изощренной и злокачественной формой тоталитаризма". Так что речь, если на то
пошло, идет не о выборе между демократией и тоталитаризмом, а между разными
типами тоталитаризма (или разными типами демократии - название зависит от
вкуса).
Если обращаться не к дешевой пропаганде по телевидению, а читать
серьезные книги, то мы узнаем, что в самой западной философской мысли
"демократических" иллюзий давно уже нет. Монтескье в своей теории
гражданского общества предложил идею разделения властей, считая, что это
ограничит тиранию исполнительной власти. Эти надежды не сбылись, что
наглядно показала история Запада. В конце XIX века писатель Морис Жоли даже
написал веселую книгу "Диалог в аду между Макиавелли и Монтескье", в которой
тень Макиавелли как теоретика циничной и жестокой исполнительной власти в
два счета объяснила Монтескье, как легко государь может манипулировать
другими "ветвями власти" просто потому, что именно он контролирует финансы,
даже не прибегая к более жестким средствам. А они тоже, когда надо,
применяются.
Когда философы пишут всерьез, они отбрасывают ругательства вроде
"тоталитаризма" или "культа личности", а говорят о двух типах деспотизма -
восточном и западном. Современный французский философ С.Московичи видит
главное отличие западного типа в том, что он опирается на контроль не над
средствами производства, а над средствами информации и использует их как
нервную систему: "Они простирают свои ответвления повсюду, где люди
собираются, встречаются и работают. Они проникают в закоулки каждого
квартала, каждого дома, чтобы запереть людей в клетку заданных сверху
образов и внушить им общую для всех картину действительности. Восточный
деспотизм отвечает экономической необходимости, ирригации и освоению
трудовых мощностей. Западный же деспотизм отвечает прежде всего политической
необходимости. Он предполагает захват орудий влияния или внушения, каковыми
являются школа, пресса, радио и т.п... Все происходит так, как если бы шло
развитие от одного к другому: внешнее подчинение уступает место внутреннему
подчинению масс, видимое господство подменяется духовным, незримым
господством, от которого невозможно защититься".
 
Зверху