Церкви и политика

[Yurij]

Я Господь, Бог твой, Бог ревнитель, наказывающий детей за вину отцов до третьего и четвертого рода

Воистину справедливо, а главное с какой любовью.
Вспомнились слова тирана Сталина "сын за отца не в ответе"...

 

[Relax]

Re: Церкви и политика в Украине

Ась? Якого "сотоварища"? Ви б ще сказали "собутыльника", причому "бутилка" зі старих запасів, які продавала РПЦ своїм прихожанам разом з цигарками, як гуманітарну допомогу... Ну, Ви певно знаєте :mrgreen:
Вже, як на те пішло, то слова азану перекладаються так: "Аллах Великий! Свідчу, що немає бога, крім Аллаха. Свідчу, що Мухаммед - посланець Аллаха". Те, що видали Ви, як переклад - така ж собі побрехенька, як і те, що Андріївська церква - належить УПЦ КП...
Так само, як і брехня те, що я ворог православ'я... Ви, Ваші колеги по табору, лайнопомазаний Варєлік Кауров, митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел (що не визнає навіть слова "Україна", бо чудово обходиться терміном "Малоросія") і прочая, прочая, прочая - це не православ’я. Вірніше я б сказав, це ті, хто дискредитує православ'я. І окрім того, це ті, кого без перебільшення можна назвати збіговиськом українофобів, п'ятою колоною...
Гадаю, що розчарую Вас та засмучу, але досить таки значна кількість країн (якщо не переважна), більшість населення яких сповідують православ'я, не відповідають Вашим критеріям братства, бо аж ніяк не палають симпатіями до любої Вам Росії, а є членами ЄС та НАТО. :mrgreen:

Детские мысли вслух... Запишись на юмористическую передачу к Савику Шустеру. Вы с ним очень похожи. Он тоже любит потрепаться ниочём

 

[Azik1982]

Re: Церкви и политика в Украине

Ась? Якого "сотоварища"? Ви б ще сказали "собутыльника", причому "бутилка" зі старих запасів, які продавала РПЦ своїм прихожанам разом з цигарками, як гуманітарну допомогу... Ну, Ви певно знаєте :mrgreen:
Вже, як на те пішло, то слова азану перекладаються так: "Аллах Великий! Свідчу, що немає бога, крім Аллаха. Свідчу, що Мухаммед - посланець Аллаха". Те, що видали Ви, як переклад - така ж собі побрехенька, як і те, що Андріївська церква - належить УПЦ КП...
Так само, як і брехня те, що я ворог православ'я... Ви, Ваші колеги по табору, лайнопомазаний Варєлік Кауров, митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел (що не визнає навіть слова "Україна", бо чудово обходиться терміном "Малоросія") і прочая, прочая, прочая - це не православ’я. Вірніше я б сказав, це ті, хто дискредитує православ'я. І окрім того, це ті, кого без перебільшення можна назвати збіговиськом українофобів, п'ятою колоною...
Гадаю, що розчарую Вас та засмучу, але досить таки значна кількість країн (якщо не переважна), більшість населення яких сповідують православ'я, не відповідають Вашим критеріям братства, бо аж ніяк не палають симпатіями до любої Вам Росії, а є членами ЄС та НАТО. :mrgreen:

Андріївська церква належить Національному заповіднику «Софія Київська», вона входить до його складу. Стилобатом користується Українська Православна Церква Київського Патріархату. А нагорі у храмі служить Українська Автокефальна Православна Церква. На це була відповідна Постанова Кабінету Міністрів з дозволом проводити богослужіння саме УАПЦ. Спершу служити мали лише на великі релігійні свята та у великі поминальні дні, але нині служіння ці стали щоденними і вже ось другий рік Андріївська церква не має жодного дня без служб. При цьому, віруючих у храмі дуже мало. А от туристів багато.

You must be registered for see links

Похоже это Вы и есть тот самый "лайнопомазаний" расскольник,который льет грязь необоснованную на Православных

 

[Yurij]

по этому поводу юмористический ролик

You must be registered for see links

К чему тут юмор, я про то что даже товарищь Сталин осознал, что дети за грехи родителей отвечать не должны. Это ничто другое как жестокая месть и наказание невинных. И в заключение Ветхий завет собрание преступлений "богоизбранного" народа и то что там написано с христианской моралью слабо вяжется

 

[Azik1982]

К чему тут юмор, я про то что даже товарищь Сталин осознал, что дети за грехи родителей отвечать не должны. Это ничто другое как жестокая месть и наказание невинных. И в заключение Ветхий завет собрание преступлений "богоизбранного" народа и то что там написано с христианской моралью слабо вяжется

мне это ниочем не говорит--, что: даже Сталин осознал,что дети за грехи родителей отвечать не должны.
10 заповедей Божьих прочитайте, или для кого они? а не Сталина цитируете, осознал он..

 

[Yurij]

мне это ниочем не говорит--, что: даже Сталин осознал,что дети за грехи родителей отвечать не должны.
10 заповедей Божьих прочитайте, или для кого они? а не Сталина цитируете, осознал он..

Заповеди знаю, что из этого следует?

 

[Azik1982]

К чему тут юмор, . И в заключение Ветхий завет собрание преступлений "богоизбранного" народа и то что там написано с христианской моралью слабо вяжется

Ветхий Завет важен для нас прежде всего не с точки зрения морали, а как подготовка к принятию обетования Мессии.
Всю суть перво-, да и вообще христианской веры можно выразить словами: "Господь пришел, Господь приходит, Господь придет!":?:?

 

[Фокс Малдер]

Re: Церкви и политика в Украине

Андріївська церква належить Національному заповіднику «Софія Київська», вона входить до його складу. Стилобатом користується Українська Православна Церква Київського Патріархату. А нагорі у храмі служить Українська Автокефальна Православна Церква. На це була відповідна Постанова Кабінету Міністрів з дозволом проводити богослужіння саме УАПЦ. Спершу служити мали лише на великі релігійні свята та у великі поминальні дні, але нині служіння ці стали щоденними і вже ось другий рік Андріївська церква не має жодного дня без служб. При цьому, віруючих у храмі дуже мало. А от туристів багато.

You must be registered for see links

Я знаю, що таке Андріївська церква, кому вона належить. Не реба мені пояснювати. А схоже ось Ви, схоже, маєте "провали в пам'яті", бо колись співали про цей храм іншої:

You must be registered for see links

Ось так, згідно з Ваших дописів вона (саме церква, а не стилобат) належала до УПЦ КП.
Доречи

Есть такое в Библии выражение "мерзость запустения"... Это об осверненных храмах...

це коли

You must be registered for see links

. Чи не згодні?

Похоже это Вы и есть тот самый "лайнопомазаний" расскольник,который льет грязь необоснованную на Православных

Схоже, що коли немає нічого більше вагомого, до дехто з бездумно і фанатично налаштованих прихильників РПЦ вдається до аргументів типу "сам дурак", як то щойно ми бачили. Тому спеціально ще раз для Вас розказую, що "лайнопомазаний", це не від того, що Вам чи мені так захотілося когось назвати, а через те, що Варєліку Каурову за його антиукраїнські висловлювання та українофобські переконання (і тим і іншим рясніють і Ваші пости на цьому форумі) в прямому розуміння вилили на голову

You must be registered for see links

. А ще хочу Вам нагадати, що УПЦ МП засудила так зване "політичне православ'я", разом з усіма його носіями (в тому числі й Вашим месією Варєліком "дурнопахнущім"). Цим вона дала зрозуміти подобного роду "гаспадам" що своїми діями дестабілізують і без того непросту міжконфесійну ситуацію в Україні та намагаються поглибити розкіл і українському суспільстві, що вони ("гаспада", до яких належите і Ви - чи може будете стверджувати, що з великим завзяттям та фанатизмом не викладали матеріали про вибрики Каурова) нічого спільного з українським православ'ям не мають.

Наприкінці грудня в Києві мали відбутися два собори УПЦ — Архієрейський і Помісний, або, висловлюючись точніше, Собор єпископів УПЦ і просто Собор УПЦ. Чим відрізняється перший від другого? Архієрейський собор збирається з числа єпископів і його рішення потребують затвердження вищої канонічної інстанції — Собору УПЦ, куди, окрім архієреїв, також входять обрані в єпархіях миряни та священики. Собор епископату зібрати досить легко. Всеукраїнський собор — важче, бо попередньо потрібно обговорити його порядок денний і обрати на нього делегатів у єпархіях. Тому в грудні вдалося провести лише один із цих соборів: Архієрейський. Проте несподівано для багатьох він вніс суттєві корективи в церковне життя УПЦ, ставши найбільш значимою церковною подією 2007 року.

Собор проходив у «облогових умовах». Вхід до 45-го корпусу Києво-Печерської лаври архієреям перепиняв «блокпост» православних фундаменталістів. «Ні Помісній церкві!», «Ні автокефалії!» — скандував різношерстий народ, який зібрався під стягом «Спілки православних братств». Що таке «Помісна церква» і «автокефалія» більшість протестувальників, ясна річ, не знали. Як не знали вони й того, що на соборі йтиметься не про канонічний статус Української православної церкви, а зовсім про інші речі: ставлення Церкви до політики і так званого «політичного православ’я», а також про внесення поправок до існуючого статуту про управління УПЦ.

Канонічний статус УПЦ узагалі не був предметом розгляду Собору УПЦ. І це легко пояснити. Адже з цього питання в сучасній УПЦ не існує єдиної думки ані на рівні епископату, ані на рівні священиків і мирян. І це зрозуміло. Сучасна УПЦ так само «багатовекторна», як і країна, в якій ми живемо. Південь і Схід традиційно орієнтується на Росію. Віряни в Західній Україні психологічно ближчі до Європи. Єпархії в центральному регіоні схильні до компромісного варіанта, який міг би примирити «східняків» і «западенців». Словом, усе як скрізь...

Тому замість того, щоб розглядати проблеми зовнішнього канонічного статусу УПЦ, Собор зупинився на її внутрішніх проблемах, а також проблемах, характерних для релігійного життя України в цілому. А це, насамперед, ухвалення нової редакції статуту про управління УПЦ і проблема політизації церковного життя. Як заявив голова Богословської комісії УПЦ єпископ Антоній, головною метою внесення доповнень до статуту є приведення його у відповідність зі «статусом самокерованої Церкви із широкою автономією у внутрішньому управлінні». Статут УПЦ було прийнято ще за радянських часів — 1990 року. Тому бажання внести до нього поправки є цілком зрозумілим. По-перше, чимало його положень просто не відповідали церковній традиції, обмежуючи канонічні права єпархіальних архієреїв і настоятелів парафій. З другого боку, за останні 16 років права УПЦ було суттєво розширено. Із сукупності єпархій вона перетворилася на самокеровану Церкву.

Водночас рішення про внесення до статуту потрібних змін несподівано наштовхнулося на опір екстремістських навколоцерковних організацій — «Спілки православних громадян» і «Спілки православних братств». Останні чомусь запідозрили, що зміна статуту може призвести до того, що УПЦ «дістане права автокефальної церкви, формально не проголошуючи автокефалії».

Чи володіє УПЦ сьогодні сукупністю таких прав — запитання непросте. З одного боку, її канонічні права справді фактично прирівнюються до неповної автокефалії. Так, на думку експертів, de facto права Української церкви перевершують навіть деякі права Елладської церкви, котра є автокефальною. З другого боку, деякі моменти канонічного устрою УПЦ (наприклад, затвердження патріархом Московським обраного українськими єпископами Київського митрополита) чітко свідчать про її канонічний зв’язок з Російською православною церквою. Але, хоч як би ми відповідали на це запитання, цілком зрозуміло, що статут — це внутрішньоцерковний документ, який визначає не зовнішній канонічний статус УПЦ, а правила, за якими вона живе. А отже, його затвердження — подія актуальна радше для самої церкви, аніж для суспільства, у якому вона здійснює свою діяльність.

Водночас, на Соборі було розглянуто низку проблем, які мають безпосередній суспільний вимір. Це проблеми політизації церковного життя і взаємини з іншими православними конфесіями — УПЦ Київського патріархату й УАПЦ. Позиція епископату УПЦ з цих питань знайшла своє відображення у двох документах. Це Звернення Собору до вірних чад УПЦ і соборна резолюція щодо «Спілки православних громадян» на чолі з В.Кауровим.

«Наша Церква поза політикою, — заявив митрополит Володимир. — Вона об’єднує людей із різними політичними симпатіями. Єдине, чого вона потребує, це щоб різні політичні погляди не заважали спілкуванню во Христі, не порушували церковного миру». Здавалося б, подібні цій заяви вже не раз звучали з вуст церковних ієрархів. Цього ж разу епископат не обмежився загальними деклараціями, а відмежувався від конкретної доктрини — так званого «політичного православ’я». Ця доктрина виникла кілька років тому у фундаменталістських колах Російської православної церкви і полягає в тому, що православний християнин нібито зобов’язаний брати участь у політичному житті, захищаючи в ньому інтереси православної церкви.

Політичне православ’я, пише один із його ідеологів, російський націоналіст Єгор Холмогоров, це «формування конкретної політичної позиції на засадах догматики, канонів, морального й аскетичного вчення, історії та історіософії православної церкви». Як саме можна з віровчення православної церкви сформувати «конкретну політичну позицію», Холмогоров і його соратники мовчать. Однак, як показує практика, вигадане Є.Холмогоровим і додумане Кирилом Фроловим «політичне православ’я» — це упакований у «православну» обгортку російський націоналізм, спроба нав’язати багатонаціональній Російській православній церкві руйнівну ідеологію національного монізму й егоїзму. Деструктивна в самій Росії, ця ідеологія особливо небезпечна сьогодні в Україні, де канонічне православ’я і так, із легкої руки політичних демагогів, насильно асоціюється з «російською ідеєю».

Саме цьому позбавленому універсалізму і політизованому «православ’ю» і дав оцінку митрополит Володимир: «Так зване політичне православ’я, з погляду якого часто виступають деякі навколоцерковні діячі, є вкрай небезпечним явищем, що веде людей геть від православ’я, яким воно було передане нам отцями церкви. Воно розпалює політичні пристрасті, провокує непослух ієрархії, вносить ворожнечу в церкву».

Аналогічну оцінку «політичному православ’ю» дав і Архієрейський собор УПЦ. «Від повноти Української православної церкви ми свідчимо, що діяльність організації «Спілки православних громадян України» не має стосунку до УПЦ... Ми також засуджуємо так зване політичне православ’я, що передбачає внесення в церковну огорожу політичних гасел, оскільки останнє не відповідає духу Христової проповіді. Ми вважаємо деструктивним вплив на церковне життя України політичних і навколоцерковних громадсько-політичних організацій, зокрема закордонних, які підтримують антицерковну діяльність п. Валерія Каурова і його прибічників».

Погодьтеся, акценти розставлено гранично чітко. «Політичне православ’я» в Україні нарешті відокремили від церкви. Відокремили не лише задля «політичної доцільності» (це можна було зробити і з меншими жертвами, обмежившись формальним «зреченням» від СПГУ як від світської за своїм форматом організації), а й заради вірності духу Христової проповіді.

Нові акценти було розставлено Собором і стосовно тих, кого в УПЦ заведено називати «розкольниками», тобто духівництва і вірних Київського патріархату та УАПЦ, які перебувають у канонічній ізоляції від світового православ’я. Щодо цього собор ухвалив спеціальне «Звернення до вірних чад УПЦ». Застерігаючи вірних від політизації церковного життя, ієрархи закликають їх відмовитися від ворожнечі стосовно тих, хто «перебуває в розколі» (тобто членів УПЦ КП і УАПЦ). «Ми домагаємося не перемоги, а повернення братів, розлука з якими терзає нас», цитують ієрархи УПЦ слова св. Григорія Богослова, напоумляючи вірних, що в основі «нашого ставлення до тих братів і сестер, які перебувають у розколі, має бути любов»...

Декларації? Слова? Ні. Про те, що ці слова було виголошено щиро і відповідально, із реальним болем про розділене православ’я, свідчать події, які передували Собору. Напередодні Собору Блаженнійший митрополит Володимир офіційно зустрівся з представниками Київського патріархату — ректором Київського православного богословського інституту УПЦ КП архієпископом Димитрієм (Рудюком) і архімандритом Євстратієм (Зорею). Представники УПЦ КП передали митрополиту Звернення до Собору Священного синоду УПЦ КП. А також вручили в дар предстоятелю УПЦ повний комплект богослужбової літератури, переклад якої українською мовою здійснювався в УПЦ КП протягом останніх десяти років. Того ж дня відбулася зустріч архієпископа Димитрія з ректором Київської духовної академії та семінарії УПЦ єпископом Антонієм. І виявилося, що ректори двох духовних шкіл мають конкретну тему для розмови — спільні зусилля з вироблення української богословської термінології, а також проблеми, пов’язані з акредитацією духовних шкіл. Проаналізувавши те, як стримано і дипломатично було висвітлено подію церковними ЗМІ обох Церков, можна дійти висновку, що й УПЦ, і УПЦ КП відповідально поставилися до цієї можливості почати реальний діалог.

Уже безпосередньо в день Собору 21 грудня предстоятель УПЦ зустрівся з архієпископом Іоанном, главою Богословсько-канонічної комісії УАПЦ, який передав митрополиту Володимиру Звернення до Собору епископату УАПЦ. Як і Звернення представників Київського патріархату, воно витримане в дипломатичному тоні і присвячено темі поділу українського православ’я. Проте, на відміну від Звернення УПЦ КП, «автокефали» висловили в ньому і своє бачення майбутнього об’єднання. Яке, на думку єпископів УАПЦ, можливе в тому разі, якщо УПЦ удосконалить свій канонічний статус і посяде належне їй місце в сім’ї помісних православних церков.

Тому досить корчити з себе тут захисника православ'я, надто брехливо це виглядає!

 

[Azik1982]

Re: Церкви и политика в Украине

Я знаю, що таке Андріївська церква, кому вона належить. Не реба мені пояснювати. А схоже ось Ви, схоже, маєте "провали в пам'яті", бо колись співали про цей храм іншої:

Ось так, згідно з Ваших дописів вона (саме церква, а не стилобат) належала до УПЦ КП.
Доречи це коли

You must be registered for see links

. Чи не згодні?


Схоже, що коли немає нічого більше вагомого, до дехто з бездумно і фанатично налаштованих прихильників РПЦ вдається до аргументів типу "сам дурак", як то щойно ми бачили. Тому спеціально ще раз для Вас розказую, що "лайнопомазаний", це не від того, що Вам чи мені так захотілося когось назвати, а через те, що Варєліку Каурову за його антиукраїнські висловлювання та українофобські переконання (і тим і іншим рясніють і Ваші пости на цьому форумі) в прямому розуміння вилили на голову

You must be registered for see links

. А ще хочу Вам нагадати, що УПЦ МП засудила так зване "політичне православ'я", разом з усіма його носіями (в тому числі й Вашим месією Варєліком "дурнопахнущім"). Цим вона дала зрозуміти подобного роду "гаспадам" що своїми діями дестабілізують і без того непросту міжконфесійну ситуацію в Україні та намагаються поглибити розкіл і українському суспільстві, що вони ("гаспада", до яких належите і Ви - чи може будете стверджувати, що з великим завзяттям та фанатизмом не викладали матеріали про вибрики Каурова) нічого спільного з українським православ'ям не мають.

Тому досить корчити з себе тут захисника православ'я, надто брехливо це виглядає!

Не дождетесь, от таких как вы и нужно защищать Православную веру, а то баптисты будут осквернять наши Святыни.
Кстати о регистрации. Известно, что "Киевский патриархат" зарегистрирован с грубейшими нарушениями законодательства. Устав этой организации таков, что Госкомрелигий панически боится его кому-либо показать и прячет как талибы Бен-Ладена. О протесте украинской Генпрокуратуры, признавшей "Киевский патриархат" незаконной организацией, чиновники боятся вспоминать, как о страшном сне.

Архиерейский Собор Украинской Православной Церкви
избрал нового Предстоятеля УПЦ.
За неподчинение церковноначалию митрополит Филарет (Денисенко)
смещен с Киевской кафедры, почислен за штат и запрещен в священнослужении

You must be registered for see links

«Мы знаем, что всякий,
рожденный от Бога, не грешит;
но рожденный от Бога хранит себя,
и лукавый не прикасается к нему».
(I Ин. 5,18)
Вы волки, в овечьих шкурах.
На фоне разворачивающихся событий возобновление диалога УПЦ с УАПЦ выглядит явно запоздалым, но все равно нашим братьям, оказавшимся в губительных сетях Киевских патриархатов, надо не заниматься патриаршеискательством, усугубляя разделение, а возвратиться в спасительную ограду Украинской Православной Церкви под омофор ее Предстоятеля Блаженнейшего Митрополита Киевского и всея Украины Владимира.

 

[Фокс Малдер]

Коментарів про "святі справи" РПЦ, як то придбання за червінці і соболі української митрополії, служіння "царю-батюшкє", аж до розголошення тайни сповіді, тютюновий бізнес та багато чого іншого я від Вас не дочекаюся . Зрозуміло. Коли немає аргументів, то в хід пішли мантри на зразок "сам дурак, раскольник проклятый". В такому разі, з людиною, що поводить себе, немов зомбована мавпа, немає сенсу вести дискусію. Посилання на сайти направсте на сторінку "гумор". Мене розсмішили попередні ваші адреси, де сказано, що найстрашніший ворог людства - це Гаррі Поттер, телевізор, ідентифікаційний коди та електронна картка для видачі грошей...
Лише два невеличких доповнення:
1) УАПЦ не займається "патриаршиискательством". Вона виявляє бажання повернутися під омофор матері-церкви... але не Вашої милої РПЦ, а Константинопольської.
2) Не можна згадувати поруч ім'я Володимира Сабодана та викладати агітки покидьків на кшталт "Единого Отечества". Хоча б через те, що Володимир засудив подібного роду "гаспод", про що я
Вам не так давно наводив інформацію. Інакше складається враження, що у Вас немає логіки (бо не можете скласти до купи ці факти), або немає сумління, бо Ви брешете. Хоча, як на мене, то і перше і друге є істиною.