Уууу... батєнька... З такою позицією ви ще називаєте себе патріотом?
Про який патріотизм може іти мова, якщо для вас національність нічого не значить?
Яким би не був поганим мій брат, але він мій брат. І стоятиму я за нього до кінця, якими б "хорошими людьми" не були супротивники і яким би не правим він не був. А нація - це така сама родина, тільки велика. І якщо ви зневажаєте націю, а з нею і родину, то що вже казати про Батьківщину...
Я зрозумів одне… з вами сперечатися марна справа… ви мені нагадуєте деяких політиків, яким потрібно б було торгувати на базарі… сумно визнати, але такі політики користуються популярністю, бо наша політична система нагадує базар, правильно, партія - це товар, народ – споживач… проте народ клює на баб базарних, а не на дійсно ідейні засади… політики спекулюють (від слова спекулянт) різними провокаційними темами, хоча самі в них нічого не тямлять… вибачаюсь за таке порівняння…
Проте хочу вас поправити… не плутайте націоналізм та патріотизм… бо що одне що інше у вас зводиться до шовінізму….
Патріотизм – це любов до Батьківщині … не більше…
а
Націоналізм багатополярне означення… бо кожній трактує його на свій лад…
Етнічний довідник так подає сучасне значення терміну:« Націоналізм — світоглядний принцип, найбільшою мірою притаманний передовим представникам народу, що виборює своє право на розбудову власної держави, тобто прагне перетворитись на націю. Для XX ст., особливо його другої половини, це широко розповсюджене явище, зумовлене крахом світової колоніальної системи. Після розпаду СРСР у серпні 1991 р., націоналізм, як один із способів розвитку світової співдружності народів, вступив у свій черговий етап.
Головною в націоналізмі є ідея державності та незалежності, самостійності. Але держава — не самоціль, а форма й засіб організації повноцінного життя народу. Народ, у свою чергу, — це не тільки корінний етнос, а й усі етнічні меншини. І дійсний (а не змішаний із шовінізмом, з його намаганнями довести виключність та зверхність «своєї» зростаючої етнонації) націоналізм обстоює право на, державність усіх (як корінних, так і некорінних) етнічних угруповань народу. Коли мета перетворення певного народу на державну націю вже досягнута, націоналізм тим самим остаточно виконує свою історично-конструктивну роль і від нього має залишитися лише патріотизм.
Ось це нам потрібно!!! Це головне завдання націоналізму! А не УПА чи НАТО… націоналізм це не шовінізм, і не несе в собі будь якої засади яка б надавала привілегії якійсь конкретній нації… А наші політики, як власне і ви лише спекулюють цим терміном, і мало хто знає його значення…
Але в сучасній політиці немає політиків, котрі б будували свої ідеологію на засадах дійсного! Націоналізму…..
Націоналізм в моєму розумінні, це створення держави, створенні нації, не відштовхуючись від етнічних народів, а об’єднати всіх українців (не етнічних, а ті хто носить паспорт громадянина України), розбудова держави, щоб новостворена українська нація перевершувала інші ( не бачу в цьому нічого страшного), перевершувала не на полях битв, а перевершувала в розвитку, в технічному та науковому розвитку, в потужностях виробництва, в мистецтві та спорті… і ні в якому разі не повинен націоналізм нести в собі агресію по відношенню до інших націй (збереження сучасних кордонів), а особливо по відношенню до нац. меншин!... націоналізм це тимчасові ідеологічні засади, що полягають в створенні держави та нації, розвиток та економічне піднесення, і головне вчасно зупинитися, щоб націоналізм не переріс в шовінізм… і коли націоналізм відживе своє, виконавши своє завдання, повинні лишитися лише засади патріотизму… любов до своєї країни…
Ви ж націоналізм просто трактуєте в своєму розумінні схожому до шовінізму… а те що націоналізм варто розділяти хоча б на 3 категорії, ви не знаєте…
Громадянський націоналізм (дійсний, патріотизм), крайній націоналізм (шовінізм, нацизм, фашизм) та етнологічний націоналізм (культурно-етнічний)…
На мій погляд саме дійсний націоналізм потрібен країни, але така ідеологія не вигідна політика… саме тому що така політика не шукає провокаційні теми, и працює не на олігархів, а на державу… дійсний націоналізм може об’єднати громадян України…
Я маю націоналістичні погляди, погляди громадянського націоналізму, ( хоча можливо комусь і здалось що я маю погляди іншого націоналізм, але хочу зразу сказати, що ви помиляєтесь, і якщо у мене і проскакують думки схожі до ідеї етнічного націоналізму, то хіба що як протиставлення російському шовінізму, українофобам)… вже 3 місяці закликаю об’єднатись, не по етнічному признаку, а саме довкола моральних засадах… і шукати консенсусу в провокаційних темах… але принаймні на форумах мене не чують… бо мало хто хоче змінювати щось… всі хочуть, щоб зміни проводили інші, і забувають про те що кожен є невід’ємною частиною політичного процесу в країні…
Олександр Довженко у творі «Україна в огні» писав (звісно ж це лише витвірмистецтва, але щось в ньому є, є те що відчувається і зараз):
За твором дія відбувається в Україні…
Старий полковник німецької розвідки Ернст фон Крауз простяг своєму синові лейтенанту Людвігу Краузу жменю землі і сказав: «На, їж! Цю землю можна їсти!» Людвіг стиснув землю в жмені й лизнув її язиком. «Це був расовий гітлерівський пес останньої формації, жорстокий, лихий мерзотник, герой шибениць, масових палійств і ґвалтувань. Цей темний неук не раз ошарашував навіть свого старого вовка—батька одчайдушною своєю рішучістю і брутальною винахідливістю в розправах з ворогами імперії. Часом старий Крауз жахався свого виродка, проте німецька батьківська сентиментальність і давня жадібність мрійника завоювань заспокоювали його і радували».
Батько й син стояли серед поля і милувалися ним, як своєю власністю, але раптом старий фон Крауз сказав, що це страшна земля. Цей народ не так просто знищити. Він тікав од нього у вісімнадцятому, його «життєздатність і зневага до смерті безмежні... Так не підкорятися і так умирати, як умирають українці, можуть лише люди високої марки. Коли я дивлюсь на їхню смерть, я завжди тремчу од жаху...».
Фашистські офіцери якраз проїжджали село, в якому вішали людей. Машина стала. Кати збиралися повісити старого пасічника Запорожця, бо його бджоли закусали чотирьох німецьких солдат. Фон Крауз захотів дізнатися, що думає пасічник перед смертю. Той відповів, що справа їхня програна, раз вони бояться таких старих, як він. Побачивши військовополонених, дід Запорожець закричав: «А, посіпаки! Потяглися, щоб вам добра не було!.. Не встигла війна початися, вже здалися, покидали зброю! Вже повзете в неволю. А ворог з жінками регоче... Вішайте мене, душогуби! Щоб бодай хоч не бачили мої старі очі...».
Людвігові стало страшно, але батько сказав, що і в цього народу є слабке місце, «ахілесова п'ята»: «Ці люди абсолютно позбавлені вміння прощати один одному незгоди навіть в ім'я інтересів загальних, високих. У них немає державного інстинкту... Ти знаєш, вони не вивчають історії. Дивовижно. Вони вже двадцять п'ять літ живуть негативними лозунгами одкидання бога, власності, сім'ї, дружби! У них від слова «нація» остався тільки прикметник. У них немає вічних істин. Тому серед них так багато зрадників... От ключ до скриньки, де схована їхня загибель. Нам ні для чого знищувати їх усіх. Ти знаєш, якщо ми з тобою будемо розумні, вони самі знищать один одного».
Людвіг сказав: «Ми будемо нищити їх, поскільки кожний солдат мусить убить ворога. Я зрозумів тебе. Дальше вони самі будуть нищити один одного! Я розділю їх, куплю, розбещу!»
« — Я бачу, хлопчику, тебе дечому навчили. їх треба розбити, поки вони не очухались од своїх помилок. Якщо ж не встигнем — ми пропали.
— Фатер, я їх озброю! Я дам одному брату зброю, другому ні, от вони й вороги до смерті».
Страшно усвідомлювати що про те що написав Довженко, нікуди не ділося… мі ще не маємо нації, якихось спільних ідей, так і не навчились знаходити спільної мови, домовлятися, так і давить жаба, навіть хто розбудує Україну, виведе її в лідери на світовій арені… прийшовши до влади одні, інші, навіть зі схожою ідеологією, починають ставити палки в колеса, щоб їхні опоненти не змогли досягти успіху, вних розчарувався народ, а на наступних виборах прийдемо ми і все зробимо ( інколи таке враження у мене від сучасних політиків), забуваючи про інтереси України…
Тому вважаю що суперечки ні до чого не призведуть… варто будувати націю! Об’єднуватись і збудиться пророцтво Шевченка:
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє...
Обніміться ж, брати мої.
Молю вас, благаю!
Взагалі вірш
You must be registered for see links
вважаю досить влучним описанням сучасності… почитайте…
Щось я відійшов від теми… Stein ваше розуміння націоналізму не має жодного відношення до патріотизму, але націоналізм має різні категорії…
