взрывы в Московском метро
- Автор теми krapa
- Дата створення
xxxFAFNIRxxx
Вечный студент :)
Re: Відповідь: взрывы в Московском метро
По результатам экспертов, никаких поясов не было. а взрывчатка была вмонтирована под сидения.
kaAs^^
Забанен
Re: Відповідь: взрывы в Московском метро
Очень странно, что результаты экспертизы противоречат версии ФСБ... Во как у соседей бывает.
Відповідь: взрывы в Московском метро
Чеська публіцистка Петра Прохазкова: “Не будьмо наївні, вибухи, справа рук Кремля!“
Чеська публіцистка Петра Прохазкова пише у статті «Певні версії кавказьких атак» (Lidove noviny;, 31. 03. 10.): «Якби ФСБ і російське політичне керівництво не маніпулювали фактами, не напускали туману, не винували бездовідно (…) людина, може, й повірила б версії, що її як першу і безальтернативну висунули зразу по вибухах». Гадаю, восьмирічний російський досвід і, зокрема, перебування на фронтах російсько-чеченської війни дозволяли їй висловитись гостріше: «Росія завжди бреше, коли йдеться про чеченські атентати».
Але висловитись таким чином, коли світові засоби масової інформації в один голос співчувають москвичам, а водночас ані словом не згадують, що в Чеченії майже вигублено росіянами чоловіче населення, було б, як тепер кажуть, некоректно. Ця горезвісна коректність змушує багатьох коментаторів удавати, що терористичні акти Al Kajdy і бойові операції чеченських повстанців — явища того самого роду.
Згадаймо, що першим світовим лідером, який пообіцяв США підтримку в боротьбі з глобальним тероризмом був тодішній президент Росії Путін. Відтак чи не всі почали сприймати Росію як країну загрожену тероризмом чеченським. Росія, яка розв'язала і першу, і другу війну на Кавказі, перетворилася в очах багатьох з а’ресора на жертву.
Петра Прохазкова слушно звертає увагу на те, що останні московські вибухи сталися в певних (невипадкових) місцях і в певний час. Додам, що вони сталися і напередодні підписання американсько-російської угоди, текст якої обговорюватиметься й уточнюватиметься аж до дня празької зустріч Обама-Медведєв. Москва в ролі жертви спільного з США ворога, яким є тероризм, може сподіватися на більше розуміння з боку Вашингтону.
Надруковано: Lidove noviny;, 2. 04. 10.
Чеська публіцистка Петра Прохазкова: “Не будьмо наївні, вибухи, справа рук Кремля!“
Чеська публіцистка Петра Прохазкова пише у статті «Певні версії кавказьких атак» (Lidove noviny;, 31. 03. 10.): «Якби ФСБ і російське політичне керівництво не маніпулювали фактами, не напускали туману, не винували бездовідно (…) людина, може, й повірила б версії, що її як першу і безальтернативну висунули зразу по вибухах». Гадаю, восьмирічний російський досвід і, зокрема, перебування на фронтах російсько-чеченської війни дозволяли їй висловитись гостріше: «Росія завжди бреше, коли йдеться про чеченські атентати».
Але висловитись таким чином, коли світові засоби масової інформації в один голос співчувають москвичам, а водночас ані словом не згадують, що в Чеченії майже вигублено росіянами чоловіче населення, було б, як тепер кажуть, некоректно. Ця горезвісна коректність змушує багатьох коментаторів удавати, що терористичні акти Al Kajdy і бойові операції чеченських повстанців — явища того самого роду.
Згадаймо, що першим світовим лідером, який пообіцяв США підтримку в боротьбі з глобальним тероризмом був тодішній президент Росії Путін. Відтак чи не всі почали сприймати Росію як країну загрожену тероризмом чеченським. Росія, яка розв'язала і першу, і другу війну на Кавказі, перетворилася в очах багатьох з а’ресора на жертву.
Петра Прохазкова слушно звертає увагу на те, що останні московські вибухи сталися в певних (невипадкових) місцях і в певний час. Додам, що вони сталися і напередодні підписання американсько-російської угоди, текст якої обговорюватиметься й уточнюватиметься аж до дня празької зустріч Обама-Медведєв. Москва в ролі жертви спільного з США ворога, яким є тероризм, може сподіватися на більше розуміння з боку Вашингтону.
Надруковано: Lidove noviny;, 2. 04. 10.
Відповідь: взрывы в Московском метро
Звісно, а то ж не дай Боже експерти знайдуть "не те що треба".
Відповідь: взрывы в Московском метро
Попса
По радіо передають щось новеньке про теракти. Воно було б сумно і, можливо, навіть скорботно, якби не так банально. А банально ж уже…
Кожен пересічний громадянин може краще і швидше за всі аналітичні відділи будь-яких спецслужб визначити винуватця і організатора того або іншого теракту. Адже почерк організатора «торжества» упізнається з закритими очима. Неважливо, яку зброю використано, яку технологію задіяно, національні костюми якої держави одягнені.
Першокласники знають – Беслан – справа рук ФСБ. Дошкільнята з експертною оцінкою аргументують тобі, навіщо урядові США знадобилися теракти в Нью-Йорку.
11 вересня зайняло у нас ледь не місяць дорогоцінного інформаційного простору. Дуже пощастить, якщо теракти в Москві протримаються в ефірі бодай іще три дні, бо вже й так встигли всім приїстися.
Справа не в політичних зацікавленнях, а в хлібі й видовищах. Чим яскравіші видовища, тим нафіг той хліб. Обивателю начхати на рівень ВВП. ВВП не помацаєш, на нього не подивишся. Обиватель хоче цікавих новин, а тому плювати на міжнародні ціни на газ. Важливо те, як це подано в ЗМІ. Якщо подано погано – значить «в уряді сидять такі самі упирі, як і раніше, і що з цим треба нарешті боротися». Якщо добре – значить «знову кляті москалі». Отже, треба підтримати президента, уряд і Верховну Раду і, разом з тим, ні в якому разі не купувати російських товарів.
Проте, новини ще й мають бути різними. Можна, звичайно, брати інформаційні приводи з власної уяви, проте справжній резонанс треба робити ручками. І ще, важливо, аби цей резонанс не приїдався. Вибух в метро – трагедія, 365 вибухів в метро – привід до анекдотів.
Нам сумно жити, тому що не тільки наші, а й іноземні політики розучилися втілювати нові технології. Або хоча б динамічно переставляти старі. Правда, і їх звинуватити в цьому неможна. Адже, якщо ти керуєш, наприклад, Грецією – ти можеш впроваджувати динаміку: теракт, грип, бунт, війна, виверження вулкану, вибори, повінь. А якщо тобі доводиться тримати Росію – це ж треба не просто запроваджувати ще динамічнішу зміну технологій. Ні, в таких країнах доводиться впроваджувати все й одразу.
От і виходить врешті, що одному відомству доводиться координувати хід війни реальної, та ще хід кількох воєн з уявними ворогами (аби був привід оберігати кордони від нападників і сепаратистів), або періодично доводити громадянам, що без сильної руки в державному керівництві – країну задушить терор (а отже, запроваджувати ще й терор), плюс зовнішня політика. Паралельно необхідно контролювати засоби масової інформації.
От воно й не дивно, що у відомства, яке не може нормально займатись навіть однією з цих тем – всі теми разом виходять через жо..у – то терористи забудуть одягти паранджу, то в підробленому відео з записом чеченського ополченця не ті звуки природи накладуть (а там ненароком на фоні прозвучить ще й рев тиранозавра).
Як наслідок – підконтрольні ЗМІ втрачають рейтинги серед громадськості. А непідконтрольні – розпалюють революцію. Якщо це, звісно, теж не технологія, аби створити враження про демократію.
Попса
По радіо передають щось новеньке про теракти. Воно було б сумно і, можливо, навіть скорботно, якби не так банально. А банально ж уже…
Кожен пересічний громадянин може краще і швидше за всі аналітичні відділи будь-яких спецслужб визначити винуватця і організатора того або іншого теракту. Адже почерк організатора «торжества» упізнається з закритими очима. Неважливо, яку зброю використано, яку технологію задіяно, національні костюми якої держави одягнені.
Першокласники знають – Беслан – справа рук ФСБ. Дошкільнята з експертною оцінкою аргументують тобі, навіщо урядові США знадобилися теракти в Нью-Йорку.
11 вересня зайняло у нас ледь не місяць дорогоцінного інформаційного простору. Дуже пощастить, якщо теракти в Москві протримаються в ефірі бодай іще три дні, бо вже й так встигли всім приїстися.
Справа не в політичних зацікавленнях, а в хлібі й видовищах. Чим яскравіші видовища, тим нафіг той хліб. Обивателю начхати на рівень ВВП. ВВП не помацаєш, на нього не подивишся. Обиватель хоче цікавих новин, а тому плювати на міжнародні ціни на газ. Важливо те, як це подано в ЗМІ. Якщо подано погано – значить «в уряді сидять такі самі упирі, як і раніше, і що з цим треба нарешті боротися». Якщо добре – значить «знову кляті москалі». Отже, треба підтримати президента, уряд і Верховну Раду і, разом з тим, ні в якому разі не купувати російських товарів.
Проте, новини ще й мають бути різними. Можна, звичайно, брати інформаційні приводи з власної уяви, проте справжній резонанс треба робити ручками. І ще, важливо, аби цей резонанс не приїдався. Вибух в метро – трагедія, 365 вибухів в метро – привід до анекдотів.
Нам сумно жити, тому що не тільки наші, а й іноземні політики розучилися втілювати нові технології. Або хоча б динамічно переставляти старі. Правда, і їх звинуватити в цьому неможна. Адже, якщо ти керуєш, наприклад, Грецією – ти можеш впроваджувати динаміку: теракт, грип, бунт, війна, виверження вулкану, вибори, повінь. А якщо тобі доводиться тримати Росію – це ж треба не просто запроваджувати ще динамічнішу зміну технологій. Ні, в таких країнах доводиться впроваджувати все й одразу.
От і виходить врешті, що одному відомству доводиться координувати хід війни реальної, та ще хід кількох воєн з уявними ворогами (аби був привід оберігати кордони від нападників і сепаратистів), або періодично доводити громадянам, що без сильної руки в державному керівництві – країну задушить терор (а отже, запроваджувати ще й терор), плюс зовнішня політика. Паралельно необхідно контролювати засоби масової інформації.
От воно й не дивно, що у відомства, яке не може нормально займатись навіть однією з цих тем – всі теми разом виходять через жо..у – то терористи забудуть одягти паранджу, то в підробленому відео з записом чеченського ополченця не ті звуки природи накладуть (а там ненароком на фоні прозвучить ще й рев тиранозавра).
Як наслідок – підконтрольні ЗМІ втрачають рейтинги серед громадськості. А непідконтрольні – розпалюють революцію. Якщо це, звісно, теж не технологія, аби створити враження про демократію.