Відповідь: Чини спротив українофобії!
Особливості антинаціонального судочинства
Щось похитнулося в той момент, якесь підсвідоме відчуття безпеки. Відчуття, до якого вже так звикли, що воно стало аксіоматичним. Спочатку в моду увійшло «не боятися», потім – просто ігнорувати. А тепер апарат знов запрацював, і під ударом опинились всі, хто вже й забув, що таке боятись апарату.
- Не дратуй собак. Чуєш? Тепер все змінилось, - сказала мені людина, яка вже встигла мене перевершити в дратуванні голодних койотів так, що я й не намагалася дійти того рівня.
Все змінили три листки принтерного паперу А4. «Постановою Шевченківського суду м.Києва вирішено утримувати підозрюваного Миколу Коханівського під вартою, а себто два місяці в Лук’яніському СІЗО», «матеріали надані адвокатом залишити без розгляду», «матеріали слідства враховуються». А отже тепер саджають ні за що.
Це відчули всі: депутати, які от-от втратять свою недоторканість. Або ж їм просто знов доведеться контролювати себе контрольним пострілом в голову.
Журналісти, яким доведеться дістати з шухлядок темники. Адже політичні ведуть за собою зміни в редакційній політиці видань. Це так з першого погляду здається, що закон про мову один. Насправді ж він змінюється і підлаштовується під певну політичну ситуацію. А ситуація, що склалася передбачає штампування обезглавлених трупів в Таращанському лісі.
Зрештою вони почали відчувати це на день раніше, коли по країні прокотилася звістка про обшуки і конфіскації (які називають таким ніби безпечним словом «вилучення») і приписують до теми давно забутих кримінальних справ, і тим паче давно вже забутих репортажів.
А ще почуття співчуття тому, хто по той бік ґрат. І думка – у кожного одна й та сама. Це читалося на обличчях, з того як кожен обводив поглядом судову залу.
Прокурор, який будує свою кар’єру шляхом звинувачення всього, що під руку попадеться.
- Ви що, думаєте що ваша справа у мене тут головна? – кидає вона адвокатові, який намагається бодай щось дізнатися по суті справи.
А ні ж бо, сонечко, тут і зараз вирішується не тільки питання кар’єрних сходинок, а питання того, чи отримаєш ти врешті по шиї за це просування в харчовому ланцюзі судової системи. І для кого вирішується? Ти ж бо вже все знаєш. Конвойний щойно передав тобі рішення суду. Ти задоволено посміхаєшся. Ніякої інтриги. Зараз ти дочекаєшся вироку і підеш вершити неголовні справи, твоя робота – вимагати вищої міри – не приховуй, це ж правда.
Поруч так само задоволений слідчий, якому ніхто не подзвонить і не натякне, що спочатку постраждає його репутація, потім машина, і потім з рештою родина. Він не боїться. У нього з почуттям безпеки все в порядку.
Далі суддя – нудьгуючи зачитує вирок. Так само нудно їй буде читати вирок кожному з присутніх в цьому залі. Жодних виключень. Ось вона неупередженість судочинства.
Картину увінчує державний прапор, який чомусь зняли зі стіни і відклали на підвіконня, ще не вирішивши, що з ним робити.
Суддя, слідчий і прокурор лишились задоволені. Для них все похитнулось зовсім в протилежному напрямку – інститут судочинства, який так радикально змінився п’ять років тому – знов набирав свою бувалу силу. А отже можна починати з новим натхненням.
Почали.
Лишається невідомим, що в цей момент відчував сам засуджений. Яке воно відчуття того, що від сьогодні, все змінилось і точкою відліку став саме ти. Це те про що думали всі в залі. І те, про що ще не встигли подумати мітингуючі біля суду.
Перший дзвінок на вулицю: «Постановили утримувати під вартою». Те саме чую через вікно суду, далі чутно скандування…
Далі – сходова клітка, там всіх тримають, коли мають вести засудженого. Серед цього натовпу якимсь чином опинилась дуже красива молода дівчина.
- А что тут происходит?
- Тут щойно засудити людину, яка заступилась на акції за дівчину.
Їй стає цікаво і вона лишається подивитись на того, кого виводять. Міліції ледь вдається втримати журналістів, спалахи, галас…
А потім все стихає, всі розходяться. Надворі навпаки – счиняється галас, має виїжджати автозак.
- Давайте перекриємо дорогу автозаку!
Дорогу не перекривають навіть ті хто це щойно пропонував.
Автозак їде. Акцію закінчено. Згортання прапорів.
Далі – апеляція…
)
