Конкурс: Вірші українською

[taurus__73]

Ответ: Конкурс: Вірші українською

На роботу, як на свято!
Автор мабудь с дуба впав.
Що за дурень таке пише?
Він хоть день попрацював?

Хоча може він наш хлопець,
Не якась падлюка
Може дома буди важко.
Бути дома мука

Допекло життя людину
Увесь час в турботі.
Як із дому втекти швидше
Свято ж на роботі!
(6.09.2006)

 

[taurus__73]

Ответ: Конкурс: Вірші українською

Я блукаю по рідному місту
Свої думки з собою ношу
Шо за доля моя нещаслива
Та невже я багато прошу?

Хіба поруч з коханою бути
Тільки в мріях приречений Я.
Видно доля моя нещаслива
Серце наче стискає змія.

Переходи, дороги й будинки
Наче все як було так і є.
Але я не такий як раніше
Серце вже не таке, не моє.

Від тепер я собі не належу
Мої мрії блукають самі
Потонув у коханні безмежнім
Рідне місто порадь шось мені.
(27.08.2006)

 

[taurus__73]

Ответ: Конкурс: Вірші українською

До завершення конкурсу молодої поезії і прози лишився місяць. Пореможці будуть надруковані у відповідних збірниках прози і поезії. Також нам потрібні художники-ілюстратори. Поспішайте!

Что значит напечатаны? А согласие автора будут спрашивать?

 

[Merime]

Ответ: Конкурс: Вірші українською

Что значит напечатаны? А согласие автора будут спрашивать?

Конкурс є обласним, а не лише в цьому форумі. Кожен, хто має певний рівень, висувається на розгляд компетентного журі, яке й відбере 12 кращих молодих поетів Сумщини зразка 2006. Конкурс вже триває з 2001 і вийшло друком 3 збірки колективних та 3 особистих.
З автором, безперечно, буде домовленість про публікацію.
І останнє - видання не є комерційним, а навпаки спонсорським. Видати зараз книжку коштує від 3 тис і вище. Молодому поетові надається безкоштовна (за кошти СММО "Орфей") можливість донести свої творіння не до обмеженої кількості користувачів форуму, а до більш широкого загалу.

 

[вже~не~та]

Ответ: Конкурс: Вірші українською

Безпритульний дощ лягає в твоє ліжко
А я малюю подихом на стелі
Твоє обличчя, по ньому болісну усмішку.
Подушка у крихах після вчорашньої вечері.

І час то є час, і слова є слова, і ми тільки ми.
Тебе відпускаю. Тікаю від тиші - зникає потреба.
Гримить і мигає за цвілими дверима. З дому не йди.
Затримую подих. Лежу у задусі. Чекаю на тебе.

 

[Ice Berry]

Ответ: Конкурс: Вірші українською

Я бачу світ… та не буквально.
За образом створила власним.
Оголюю правду. Аморально?
Чи буде пекло чимсь прекрасним?

Вигранюю сенс. Є в ньому сила?
Звичайно. Але як впізнати?
Бо правди – безліч, хоч єдина
Та істина, що нам не взнати.

 

[МВольная]

Ответ: Конкурс: Вірші українською

Крадеться думка сходами старими,
і віє вітер у щілинах, завива...
Під вікнами дерева, а між ними
нічна приблуда марою блука
А більш нікого. В сутінках закутий
втомлений погляд зорі спогляда,
і чутно в далечі, в тінь нічну взутий,
втікає час. Втікає, як вода…
Й життя втіка. Біжить із ним на пару
Стривай, постій. Дай я наздожену.
Та ні. Не чує…Гонить вітер хмару
А горизонт світанок зігріва…

 

[Масяня]

Ответ: Конкурс: Вірші українською

"У вогні"

Який пекельний біль,
Шалений гнів кохання,
Не вістачає сил
Боротись з ним до рання.

Якби ти тільки знав,
Як я тебе кохаю,
Це сильне почуття
Я мабуть не здолаю.

Чому ти так зі мною?
Тебе не розумію,
Не розумію слів і вчинків,
Напевно спопелію.

Забуду постать я твою,
Нема вже порятунку,
Та не забуду вуст твоїх,
Солодкі поцілунки.

Не зійде більше сонце,
Пташки не заспівають,
Не покохаю знову,
Бо серця вже не маю...

 

[Масяня]

Ответ: Конкурс: Вірші українською

"Пробач"

Пробач, що не сказала я відразу,
Як сильно я тебе люблю,
Пробач мені всі ті образи,
Що я робила і роблю.

Пробач мої вуста і очі,
Що не давали спокою тобі,
Я гірко плакала всі ночі,
Душа горіла у вогні.

А серце краялось від болю,
Здавалось, ще воно живе,
Не зарікалась я на долю,
Казала:"Ні, то все пусте."

Згадай той місяць над рікою,
Той вітер, що нам шепотів,
Про те майбутнє, де з тобою
Нас разом бачити хотів.

Пробач мої спустошені слова,
Все те тепло, що віддала комусь,
Не пробачай лиш, що пішла,
І те, що вже не повернусь.

 

[МВольная]

Ответ: Конкурс: Вірші українською

Безмежні думки в просторі космічнім –
Долаю грані в потемнівшім, але вічнім
Химерні мрії життя будують,
Вітри холодні с півночі вже дують
Несуть печаль. Холодною зимою…
Що я зустріну там?
Що буде там з тобою…
Ще рано готуватися до сплячки:
Дерева ще зелені, а болячки
Ще не прийшли. Ні грипу, ні ангіни,
А ти вже запасаєш аспірини…
Навіщо зайві всі оці турботи,
Навіщо стільки мороку, роботи?
Ми самі є творці своїх проблем –
Незрозумілий, хаотичний біг дилем…
Дурні ми з вами, годі й говорити
Дурні… Не вмієм навіть жити
Відкрити серце в простоті слова…
Не вміємо! А ось нова змова –
Оце вже так. Для цього ми навчені
Хто вчитель? Ха! Життя…
В порожній жмені
Усе своє багатство ти тримаєш
Мине життя, аж раз… і ти не маєш
Нічого. Пусто… все суєта і дим
Все тлінне в світі, але ж… чим?
Чим слід закарбувати на дорозі,
Щоб стерти вже ніхто не був у змозі...

Перекрутити, осміяти і забути –
Це добре вміємо. Але ж… як бути
Невже не в силах ти! цей світ змінити?
Частину вічності не на дарма прожити
Пройти свій шлях слід усе ж лишивши
Й хоч частку світу все-таки змінивши
Й хоч декілька золотих зернин
Посіявши до серця, до низин
І не забути: щоб зерну принести плід
Потрібно вмерти…
вмерти йому слід