Djugashvili
Диссидент
Все більше приходжу до висновку, що свобода - це міф.Марево, як кажуть українці.
Что такое СВОБОДА ?
- Автор теми Djugashvili
- Дата створення
jeks4
made in USSR
+100, марево!
Відповідь: Что такое СВОБОДА ?
Свобода
Свобода – це коли вам можна робити те, що вам дозволено. Наприклад є свобода слова, що означає – Вам можна висловлювати власну думку на питання на які є правильні, усіма домовлені відповіді. Власна думка має полягати в тому, що цю правильну відповідь ви цілком вільно можете висловити власним, оригінальним способом. Наприклад, досліджуючи історію Німеччини 30-х років можна як завгодно (на те вона й свобода) хулити тодішній режим. Але не порушуйте прав інших, в разі якщо ви щось знайдете позитивне. Позитив в Німеччині 30-х – це антисемітизм в 2000-х…
Сучасність дає можливість вільно рухатись по заданим маршрутам. Коли ми їдемо на автомобілі, то не можемо перетинати розділові смуги. Світлофори направляють, зупиняють, повертають. Начебто ми маємо свободу. Але спробуйте в Києві на проспекті Перемоги промайнувши Шулявку поїхати в протилежному напрямку. Наша свобода полягає в виборі заправок, з їхнім однаковим бензином, однакової якості якості, однієї ціни. Ми можемо вибрати платити штраф через суд, чи ту саме суму дати хабарем працівнику ДАІ. Швидкість не менше 40, але не більше 60, тисячі знаків заборон, застережень, попереджень, працівники ДПС… Зрозуміло, що дати водію свободу означатиме хаос і анархію. Саме тому автострада більше схожа на автоматику, ніж на життя.
Автоматично виконувати рухи - єдиний вихід організувати мільйони живих організмів. Після чого вони перестають бути живими. Після чого вони помирають. Ми захоплюємось античністтю, прагнемо до філософії Греції, маніпулюємо образами зразків свободи давніх культур… Адже Греція знала, що таке свобода… Ідеологи сучасної демократії спиралися на античні зразки. Але лише уявити собі, що, припустимо, Діоген з’явиться в сучасному, вільному світі. За традицією грецьких філософів він через пару годин перебування з нами вип’є отруту (якщо знайде, бо свобода передбачає неможливість придбати просто так отруту в магазині). Хоча й даремно. Адже його врятують. Свобода не дає права пити отруту і вмирати коли захочеться. Тому замість зустрічі з Зевсом Діоген зустрінеться з психіатром.
Причина трагедії перенесеного в наш час грека дуже проста. Він потрапить з казки в автоматизований цех. Черга за жетоном. Черга до турнікету. Черга до ескалатора. Черга зомбі, що хитаються зі сторони в сторону, як неваляшки. Вервиця зомбі на ескалаторі. Шпроти-пасажири в вагоні… Кожен квартал перетинає світлофор. Ви стоїте. Вам заборонено. Знову дозволено. Знову квартал. Знову заборонено. Ви хочете пити і не належите до системи (ну, щойно ж з Греції)? Де взяти води? В фонтані? Аж у центрі. Вас арештують, як ненормального і проведуть бесіду. Ви хочете в туалет і в туніці відсутні кишені для грошей? О Боги, Зевс і Демітра, філософу нема де посрати! Ви можете вийти на вулицю лише аби влитись в загальний автоматизований рух. Не можна сісти на підлогу, якщо втомились, не можна звернути, якщо вам так захотілось, не можна зупинитись, якщо не місце для зупинки. Безумовно я перебільшую, і не все так трагічно. Але це через те, що ми звикли і не помічаємо.
Ми не обираємо. Ми не обираємо зараз, і не обираємо те, що буде потім. Кажуть, саме тому японські діти (як і в більшості розвинутих країнах) стрибають з вікон. Адже приходить мить, коли ти бачиш систему. Народження, навчання, робота, діди, старість, смерть. І в цих речах є багато житейської радості і позитиву. Більше того, в цих простих і банальних речах криється людське щастя. А що ж ще потрібно, задавалося б тобі?
Стрибати у вікно якраз і хочеться японським діткам через відсутність інших варіантів. Стрибати хочеться через не можливість змінити шлях. Насправді у тебе не має вибору навчатись чи не навчатись. Хоча й повному антисоціалу зрозуміло, що навчатись це добре. Але неможливість вибору пригнічує. Та й що таке мати освіту у світі, де це не є твоєю заслугою. Це заслуга системи. Те, що ти маєш роботу, заслуга автоматики. Те, що ти маєш дітей, заслуга правил, норм, сайту знайомств, в решті решт.
Автоматика життя вже давно перейшла на автоматику в політиці. Вибір без вибору – це звучить банально. Але все ж згадаємо. Наша політична позиція полягає в тому, щоб раз на чотири роки поставити галочку на папері. Вам не подобається конституція – кримінал. Не подобається устрій – кримінал. Навіть заявити на того чи іншого негідника, який при владі що він негідник – кримінал, адже це крамола. Нам дозволено все, окрім того, що заборонено.
А заборонено нам більшість приємних речей. Якщо вас цікавить політика, то вам заборонено більшість політичних методів волевиявлення. Вже немає давно обіцяного права на бунт, повстання. Заборонено таку приємну річ, як революція – основа будь якої політичної системи грецького суспільства. Уявити собі, що проти конституції навіть заборонено висловлюватись!
Навіть те, що дозволено, забите системою в закутки. Начебто можна бути не центристами, але глобалізований світ і вся пропаганда знищить переконання ваших теперішніх і майбутніх прихильників. Начебто можна бути не лише ніяким, але система – голівуд, міносвіти, маскультура зроблять з вас опудало і маніяка. Ви вільні, кажуть нам. Ви смішні (або страшні) якщо, вийшли за межі рамок. Робіть як хочете, каже система, коліщатка зітруть ваші нікчемні поривання. Якщо ж коліщатка зламаються – вас посадять.
Все передбачено і все організовано, і наш «паровоз» впевнено їде вперед. Будьмо хорошими пасажирами, адже машиніст – не людина.
Свобода
Свобода – це коли вам можна робити те, що вам дозволено. Наприклад є свобода слова, що означає – Вам можна висловлювати власну думку на питання на які є правильні, усіма домовлені відповіді. Власна думка має полягати в тому, що цю правильну відповідь ви цілком вільно можете висловити власним, оригінальним способом. Наприклад, досліджуючи історію Німеччини 30-х років можна як завгодно (на те вона й свобода) хулити тодішній режим. Але не порушуйте прав інших, в разі якщо ви щось знайдете позитивне. Позитив в Німеччині 30-х – це антисемітизм в 2000-х…
Сучасність дає можливість вільно рухатись по заданим маршрутам. Коли ми їдемо на автомобілі, то не можемо перетинати розділові смуги. Світлофори направляють, зупиняють, повертають. Начебто ми маємо свободу. Але спробуйте в Києві на проспекті Перемоги промайнувши Шулявку поїхати в протилежному напрямку. Наша свобода полягає в виборі заправок, з їхнім однаковим бензином, однакової якості якості, однієї ціни. Ми можемо вибрати платити штраф через суд, чи ту саме суму дати хабарем працівнику ДАІ. Швидкість не менше 40, але не більше 60, тисячі знаків заборон, застережень, попереджень, працівники ДПС… Зрозуміло, що дати водію свободу означатиме хаос і анархію. Саме тому автострада більше схожа на автоматику, ніж на життя.
Автоматично виконувати рухи - єдиний вихід організувати мільйони живих організмів. Після чого вони перестають бути живими. Після чого вони помирають. Ми захоплюємось античністтю, прагнемо до філософії Греції, маніпулюємо образами зразків свободи давніх культур… Адже Греція знала, що таке свобода… Ідеологи сучасної демократії спиралися на античні зразки. Але лише уявити собі, що, припустимо, Діоген з’явиться в сучасному, вільному світі. За традицією грецьких філософів він через пару годин перебування з нами вип’є отруту (якщо знайде, бо свобода передбачає неможливість придбати просто так отруту в магазині). Хоча й даремно. Адже його врятують. Свобода не дає права пити отруту і вмирати коли захочеться. Тому замість зустрічі з Зевсом Діоген зустрінеться з психіатром.
Причина трагедії перенесеного в наш час грека дуже проста. Він потрапить з казки в автоматизований цех. Черга за жетоном. Черга до турнікету. Черга до ескалатора. Черга зомбі, що хитаються зі сторони в сторону, як неваляшки. Вервиця зомбі на ескалаторі. Шпроти-пасажири в вагоні… Кожен квартал перетинає світлофор. Ви стоїте. Вам заборонено. Знову дозволено. Знову квартал. Знову заборонено. Ви хочете пити і не належите до системи (ну, щойно ж з Греції)? Де взяти води? В фонтані? Аж у центрі. Вас арештують, як ненормального і проведуть бесіду. Ви хочете в туалет і в туніці відсутні кишені для грошей? О Боги, Зевс і Демітра, філософу нема де посрати! Ви можете вийти на вулицю лише аби влитись в загальний автоматизований рух. Не можна сісти на підлогу, якщо втомились, не можна звернути, якщо вам так захотілось, не можна зупинитись, якщо не місце для зупинки. Безумовно я перебільшую, і не все так трагічно. Але це через те, що ми звикли і не помічаємо.
Ми не обираємо. Ми не обираємо зараз, і не обираємо те, що буде потім. Кажуть, саме тому японські діти (як і в більшості розвинутих країнах) стрибають з вікон. Адже приходить мить, коли ти бачиш систему. Народження, навчання, робота, діди, старість, смерть. І в цих речах є багато житейської радості і позитиву. Більше того, в цих простих і банальних речах криється людське щастя. А що ж ще потрібно, задавалося б тобі?
Стрибати у вікно якраз і хочеться японським діткам через відсутність інших варіантів. Стрибати хочеться через не можливість змінити шлях. Насправді у тебе не має вибору навчатись чи не навчатись. Хоча й повному антисоціалу зрозуміло, що навчатись це добре. Але неможливість вибору пригнічує. Та й що таке мати освіту у світі, де це не є твоєю заслугою. Це заслуга системи. Те, що ти маєш роботу, заслуга автоматики. Те, що ти маєш дітей, заслуга правил, норм, сайту знайомств, в решті решт.
Автоматика життя вже давно перейшла на автоматику в політиці. Вибір без вибору – це звучить банально. Але все ж згадаємо. Наша політична позиція полягає в тому, щоб раз на чотири роки поставити галочку на папері. Вам не подобається конституція – кримінал. Не подобається устрій – кримінал. Навіть заявити на того чи іншого негідника, який при владі що він негідник – кримінал, адже це крамола. Нам дозволено все, окрім того, що заборонено.
А заборонено нам більшість приємних речей. Якщо вас цікавить політика, то вам заборонено більшість політичних методів волевиявлення. Вже немає давно обіцяного права на бунт, повстання. Заборонено таку приємну річ, як революція – основа будь якої політичної системи грецького суспільства. Уявити собі, що проти конституції навіть заборонено висловлюватись!
Навіть те, що дозволено, забите системою в закутки. Начебто можна бути не центристами, але глобалізований світ і вся пропаганда знищить переконання ваших теперішніх і майбутніх прихильників. Начебто можна бути не лише ніяким, але система – голівуд, міносвіти, маскультура зроблять з вас опудало і маніяка. Ви вільні, кажуть нам. Ви смішні (або страшні) якщо, вийшли за межі рамок. Робіть як хочете, каже система, коліщатка зітруть ваші нікчемні поривання. Якщо ж коліщатка зламаються – вас посадять.
Все передбачено і все організовано, і наш «паровоз» впевнено їде вперед. Будьмо хорошими пасажирами, адже машиніст – не людина.