igor demianchuk
New Member
Людина гостріше відчуває зло, ніж добро.
Т. Лівій
Т. Лівій
Цитаты
- Автор теми @del'
- Дата створення
ZhannaDobrinich
Well-Known Member
"Ты не можешь разбудить человека, который притворяется, что спит." Индейская пословица
ZhannaDobrinich
Well-Known Member
Мы сами создаем все свои переживания. И всё, что мы сами создали, мы сами можем и уничтожить.
Ирвин Дэвид Ялом
Что может дать один человек другому, кроме капли тепла? И что может быть больше этого?
Эрих Мария Ремарк "Триумфальная арка"
Ирвин Дэвид Ялом
Что может дать один человек другому, кроме капли тепла? И что может быть больше этого?
Эрих Мария Ремарк "Триумфальная арка"
ZhannaDobrinich
Well-Known Member
...В остальном надо просто жить. Баловать себя вкусным, строить семью или не строить, делать карьеру или не делать, уезжать в другие страны, читать красивые книги, ходить босиком по весенней траве, собирать полевые цветы, булькать лимонадом через трубочку и временами поворачиваться задом к стереотипам общества.
Эльчин Сафарли. "Если бы ты знал..."
Эльчин Сафарли. "Если бы ты знал..."
ZhannaDobrinich
Well-Known Member
Хотеть недостаточно, надо действовать. Гёте.
Если яйцо разбивается силой извне, жизнь прекращается. Если яйцо разбивается силой изнутри, жизнь начинается. Все великое всегда начинается изнутри.
Если яйцо разбивается силой извне, жизнь прекращается. Если яйцо разбивается силой изнутри, жизнь начинается. Все великое всегда начинается изнутри.
ZhannaDobrinich
Well-Known Member
Еще добавлю маленькие рассказы из 6 слов, которые меня всегда трогают, когда я их перечитываю. Эрнест Хемингуэй поспорил, что сможет написать самый короткий рассказ, способный растрогать любого. Он выиграл спор: «Продаются детские ботиночки. Неношеные» («For sale: baby shoes, never worn»).
Источник:
Источник:
You must be registered for see links
© AdMe.ru- Незнакомцы. Друзья. Лучшие друзья. Любовники. Незнакомцы.
- «Вы ошиблись номером», — ответил знакомый голос.
- Пассажиры, сейчас с вами говорит не капитан.
- Я встретил родственную душу. А она — нет.
- Продаю парашют: никогда не открывался, слегка запятнан.
- Это наша золотая свадьба. Столик на одного.
- Сегодня я снова представился своей матери.
- Путешественник еще подавал сигналы. Земля — нет.
- Я принес домой розы. Ключи не подошли.
- Моя мама научила меня бриться.
- На разбитом ветровом стекле было написано «Молодожены».
- Наша спальня. Два голоса. Я стучусь.
- Я спрыгнул. А затем передумал.
- Мое отражение только что мне подмигнуло.
- Извини, солдат, мы продаем ботинки парами.
- Он кормит из бутылочки убийцу своей жены.
- Воображал себя взрослым. Стал взрослым. Потерял воображение.
- Хирург спасает пациента. Пациент благодарит бога
- Мечтала о нем. Получила его. Дерьмо.
- Компьютер, мы не забыли батареи? Компьютер?
- Мы поцеловались. Она растаяла. Швабру, пожалуйста!
- Я — твое будущее, дитя. Не плачь.
- Я все видел, дорогая, но соври.
- Времени. Я неожиданно изобрел машину
- Провалил экзамены. Выгнали из института. Изобрел ракету.
- Он с недоумением прочитал свой некролог.
- Вакуумное столкновение. Расхождение орбит. Прощай, любовь.
- Я мертв. Я соскучился по тебе. Поцелуемся?
- Потерянный день. Потерянная жизнь. Десерт, пожалуйста.
***
Моя рука сама починає малювати на останній сторінці зошита з географії гранатове дерево. Під ним стоїть дівчинка на пальчиках. Тягнеться до граната і не може дотягнутися. Гранат високо, а дівчинка невисока. Між її пальчиками і гранатом залишається повітряна смужка. І ця смужка стає гаряча від її дихання. А сукня на дівчинці такого кольору, як шкірка граната.
Я не чую, що розповідає Назви Столицю – жодного слова. От якби уроки якомога швидше закінчилися. Бо мені хочеться намалювати на великому аркуші паперу гранатове дерево і дівчинку в гранатовій сукні під ним.
А ще хочеться граната. Я дуже люблю гранати. Навіть більше за черешні й абрикоси. Більше за кавуни, дині й виноград. До речі, я їм гранати із зернятками. І засушую гранатову шкірку, щоб класти її в чай.
Капітоліна каже, що це неправильно, що зернятка треба випльовувати. А сушити гранатову шкірку – цілковите безглуздя. Не бачу тут нічого безглуздого. І не можу зрозуміти, навіщо випльовувати гранатові зернятка. Вони такі смачні.
Я їм із зернятками все, що можна з’їсти із зернятками: виноград, яблука, груші, гранати. І люблю ковтати оливкові кісточки.
Моя рука сама починає малювати на останній сторінці зошита з географії гранатове дерево. Під ним стоїть дівчинка на пальчиках. Тягнеться до граната і не може дотягнутися. Гранат високо, а дівчинка невисока. Між її пальчиками і гранатом залишається повітряна смужка. І ця смужка стає гаряча від її дихання. А сукня на дівчинці такого кольору, як шкірка граната.
Я не чую, що розповідає Назви Столицю – жодного слова. От якби уроки якомога швидше закінчилися. Бо мені хочеться намалювати на великому аркуші паперу гранатове дерево і дівчинку в гранатовій сукні під ним.
А ще хочеться граната. Я дуже люблю гранати. Навіть більше за черешні й абрикоси. Більше за кавуни, дині й виноград. До речі, я їм гранати із зернятками. І засушую гранатову шкірку, щоб класти її в чай.
Капітоліна каже, що це неправильно, що зернятка треба випльовувати. А сушити гранатову шкірку – цілковите безглуздя. Не бачу тут нічого безглуздого. І не можу зрозуміти, навіщо випльовувати гранатові зернятка. Вони такі смачні.
Я їм із зернятками все, що можна з’їсти із зернятками: виноград, яблука, груші, гранати. І люблю ковтати оливкові кісточки.
You must be registered for see links
,
You must be registered for see links
***
Ви страшенно влізлива, жахливо властолюбна, до огидного охайна стара пані. Тримайте себе в руках.
***
— Байдуже, — сказала вона, звертаючись почасти до себе самої. — Коли вирушаєш на пошуки щастя, то радше перестаєш зважати на дрібниці.
***
— Я тут саме для того, щоби поприбирати! — закричала вона на Хаула.
— Тоді вам доведеться підшукати собі нову життєву мету, — сказав Хаул.
***
Нещадності їй не бракувало, бракувало методики. Утім, у її нещадності теж була методика…
***
— Хаул дуже непостійний, — пояснив Кальцифер. — Дівчина його цікавить лише доти, доки сама в нього не закохається. А після того він і чути про неї не хоче.
«Мандрівний замок Хаула»
Ви страшенно влізлива, жахливо властолюбна, до огидного охайна стара пані. Тримайте себе в руках.
***
— Байдуже, — сказала вона, звертаючись почасти до себе самої. — Коли вирушаєш на пошуки щастя, то радше перестаєш зважати на дрібниці.
***
— Я тут саме для того, щоби поприбирати! — закричала вона на Хаула.
— Тоді вам доведеться підшукати собі нову життєву мету, — сказав Хаул.
***
Нещадності їй не бракувало, бракувало методики. Утім, у її нещадності теж була методика…
***
— Хаул дуже непостійний, — пояснив Кальцифер. — Дівчина його цікавить лише доти, доки сама в нього не закохається. А після того він і чути про неї не хоче.
«Мандрівний замок Хаула»
You must be registered for see links
You must be registered for see images