Герои УПА

Ви вважаєте войнів УПА героями?


  • Кількість людей, що взяли участь в опитувані
    366

Фокс Малдер

Торговець чорним деревом
Відповідь: Re: Герои УПА


читай
Містер, повчиться будь ласка норм ввічливості. Це форум міста Суми, а не "рязанская глубінка", де слова "Ви" не вживають "за ненадобностью". Щось я не пам'ятаю, щоби колись пив на брудершафт з подібним елементом. Це по-перше.
По-друге, містер умнік, а Ви самі хоч читали ту сторінку, на яку тут виклали посилання? Є два варіанти:
1) не читали, і він для Вас є оптимальним;
2) читали, але ось осягнути прочитане - виявилося неможливим (як кажуть "езыге падонкафф", до якого Ви показали схильність, "ніасіліл"). А це вже гірше. Інакше Ви б зрозуміли, що викладений Вами матеріал скоріше є підтвердженням моїх слів ніж Ваших. Викладаю його повністю:
Бандера и Нюрнберг
На вчерашнем прямом эфире Игорь Розов, крайне негативно относящийся ко всему, связанному с именем Бандеры и тематикой УПА, произнес примерно следующее: "Надо было взять с собой несколько томов материалов Нюрнбергского процесса и зачитывать из них фрагменты".

В дискуссиях нередко можно услышать мнение, дескать, "УПА осуждена нюрнбергским трибуналом", а попытки ее героизации, дескать, являются "попыткой пересмотра итогов Второй Мировой". В ответ можно услышать, что "в решении нюрнбергского трибунала ОУН-УПА не упоминается".

На самом деле ситуация обстоит несколько иначе.

В материалах нюрнбергского процесса упоминания о Бандере имеются. В частности, это документ 014-USSR - секретный циркуляр по айнзацгруппе С-5, датированный 25 ноября 1941 года. В нем констатировалось как достоверно установленный факт, что "движение Бандеры" (ОУН(б)) готовит антинемецкое восстание на оккупированных территориях с целью создания независимого украинского государства. В связи с этим айнзацгруппе предписывалось всех выявленных бандеровцев после тщательного допроса расстреливать, а протоколы допросов немедленно отправлять начальству.

Это доказательство, представленное трибуналу советскими прокурорами, свидетельствует, что бандеровцы были жертвами еще одного преступления нацистов: внесудебных расправ по признаку принадлежности к политической организации.


Ноябрь 1941 года - тяжелейший период войны. После разгрома советских войск под Вязьмой немцы продолжают наступление на Москву, советское правительство эвакуируется в Куйбышев. В это время бойцы батальонов "Нахтигаль" и "Роланд", узнавшие об аресте Бандеры и его соратников, отказываются выполнять приказы немецкого командования, а Главное управление имперской безопасности начинает смертельную борьбу против бандеровцев, которые несомненно готовят антинемецкое восстание.

Еще один документ - отчет СД о событиях в Украине, датированный 23 октября 1942 года. Немцы стоят на подступах к Сталинграду, нацистские флаги развеваются над обоими вершинами Эльбруса, а в Главное управление имперской безопасности поступает секретный доклад: "Организация Бандеры заняла явно враждебную позицию по отношению к Германии и предпринимает все меры, вплоть до вооруженной борьбы, к восстановлению независимости Украины".

Таким образом, обвинение Бандеры и бандеровской ОУН в коллаборации с нацистами - это самая что ни на есть попытка пересмотра результатов Нюрнбергского процесса.

Да, несомненно, перед войной украинские националисты имели контакты с Германией, в частности - с военной разведкой (Абвером). Несомненно, немцы планировали использовать ОУН в своих интересах. Точно также бандеровцы собирались использовать немцев в своих - несколько других - целях, и добились в этом больших успехов. Сотрудничество с немцами прекратилось сразу после провозглашения Акта восстановления украинского государства 30 июня 1941 во Львове: уже в июле "агент Серый" (так значился Бандера в документах Абвера) оказался под домашним арестом, а затем - в лагере Заксенхаузен. Между Рейхом и воссозданным украинским государством фактически началась война, о которой и свидетельствуют документы Нюрнбергского процесса.

Нелишне отметить, что решением Нюрнбергского трибунала Абвер, в отличие от СД, не был признан преступной организацией, а Вильгельм Канарис, который лично вел переговоры с лидерами украинских националистов, за организацию покушения на Гитлера был повешен 9 апреля 1945 года - за месяц до Дня Победы.
По-третє, в тексті навіть не згадується відомство Гімлера. Отже, оскільки Ви не навели хоч найменших посилань на матеріали що свідчать про співпрацю УПА з СС, то маю всі підстави вважати Вас брехуном і тріпачем.
Нагадаю, що Ви безпідставно сказали:
Т.Е. упа получается белые и пушистые.
никого не убивали ничего не сжигали
только сотрудничали с СС .
но это по вашему мелочи?
 
Останнє редагування:

S#RG

Забанен
Ну вообщето в интернете изачально применялось "ты". На самом деле, изначално неизвесно кто сидит по ту сторону монитора. А "Вы" применялось как исключение, или просто как стеб.
 

krapa

парниша
Містер, повчиться будь ласка норм ввічливості. Це форум міста Суми, а не "рязанская глубінка", де слова "Ви" не вживають "за ненадобностью"
Для меня слово "Вы" уважение к собеседнику.если Вы это не понимаете то извините.
И еще-причем сдесь "рязанская глубінка"?Вам Россия покоя не дает?
Да, несомненно, перед войной украинские националисты имели контакты с Германией, в частности - с военной разведкой (Абвером). Несомненно, немцы планировали использовать ОУН в своих интересах
повторюсь.
Бандера знал с кем связывается и знал что независимости ему не видать с Гитлером.Бандера не ариец и этим все сказано.Гитлер ,кроме арийцев ,никого не признавал.
P.S. увы мы друг друга не понимаем.жаль
 
Останнє редагування:

Фокс Малдер

Торговець чорним деревом
Відповідь: Re: Герои УПА

повторюсь.
Бандера знал с кем связывается и знал что независимости ему не видать с Гитлером.Бандера не ариец и этим все сказано.Гитлер ,кроме арийцев ,никого не признавал.
P.S. увы мы друг друга не понимаем.жаль
Та повторюйтеся. скільки Вам заманеться. Що від того зімнеться? Як Ви можете говорити про те, що знав Бандера, а чого не знав? Ви багато перечитали літератури в цьому напрямку? Сумніваюся, бо інакше Ви б не сплутали військову розвідку Абвер з відомством Гімлера СС. До чого тут арійці і не арійці? Це намагання перевести розмову в інше русло? Спочатку Ви досить таки безапеляційно стверджували про те, що Бандера співпрацював з СС:
Т.Е. упа получается белые и пушистые.
никого не убивали ничего не сжигали
только сотрудничали с СС .
но это по вашему мелочи?
Докази! Інакше мушу констатувати, що Ви брехунець!
 

krapa

парниша
Докази! Інакше мушу констатувати, що Ви брехунець
констатуй що завгодно
Докази!
почитай книги по истории (времен СССР)и С рассказов стариков,которым я больше верю чем националистам.сейчас ВЫ будете мне рассказывать что это камуняки не правильную историю писали.Что правдивая история у Вас.Но почему я должен придерживаться вашей истории.
Герои это те кто выгнал врага с родной земли,а не те кто этим героям мешал.
ИМХО
 

kaAs^^

Забанен
Мне всё равно за что боролись УПА, я вижу результаты: еврейские погромы, сотрудничество с СС и т.д.

И даже если они были за независимость Украины, это не значит, что они были ярыми патриотами, а вдруг им просто хотелось отхватить кусок пирога при большом пире называемом "Вторая мировая война".
 

Фокс Малдер

Торговець чорним деревом
Відповідь: Re: Герои УПА

констатуй що завгодно
Докази!
почитай книги по истории (времен СССР)и С рассказов стариков,которым я больше верю чем националистам.сейчас ВЫ будете мне рассказывать что это камуняки не правильную историю писали.Что правдивая история у Вас.Но почему я должен придерживаться вашей истории.
Герои это те кто выгнал врага с родной земли,а не те кто этим героям мешал.
ИМХО
Який ввічливий хлопчик. Видно, що справді з рязанської глибинки, де знають "мать-перемать, итить-переитить", але не знають по правила ввічливості. Ну, нічого тут не поробиш, таких виправляє лише радикальний спосіб...
Містер умнік, а Ви самі то дуже історію СССР читали? А коли Ви такий начитаний, то може підкажете мені, що Ваша люба історія СССР говорить про Голодомор, про ГУЛАГ, про сотні тисяч розстріляних та замордованих по в'язницях та таборах, про діяльність "сталінських троєк", про пакт Молотова-Ріббентропа, про Катиньську тагедію... Досить на перший раз. То що вона говорить про це? Ась? Не чую! Я в свій час про це нічого не міг прочитати в шанованому Вами підручнику. Невже цього нічого не було? То може щось в цій історії не зовсім так? Є привід замислитися!
сейчас ВЫ будете мне рассказывать что это камуняки не правильную историю писали.
Так, писала цю історію партія, яка "застолбіла" за собою монопольне право на владу, на ідеологію, на історію... А чи не Ви ось не так давно розпиналися нам про свою нелюбов до цих самих комуняк:
Тобто ставлюся до них негативно, але історії їхній вірю без застережень. :) Нелогічно якось.
С рассказов стариков,которым я больше верю чем националистам.
Так і я вірю. Зараз доволі викладають документальних фільмів про події на Західній Україні тих часів, і досить багато в них спогадів очевидців тих подій. Старі люди розказують, хто їх реально мордував, а хто захищав. За це вони одним пам'ятники ставлять, а ось інших і досі проклинають.
Ой, я ж забув, що Ви послідовник "безсмертних ідей" Дімона Табачника та Олеся Бузини (про те, що "Галичина - антиросійський проект"). Вибачте. Ось Вам спогади свого земляка. Їжте, містере брехунець:

В плену совести и приказа

После Великой Отечественной он очищал Львовщину от воинов ОУН-УПА - сегодня он вспоминает о них с уважением​

АЛЕКСЕНДР ГРИНКА

Это человек с удивительно сложной судьбой. Им можно восхищаться и одновременно презирать. Воспоминания о войне у него далеко не пафосно-патриотические. Сражаться ему пришлось долгих 7 лет. Из Сум ушел в 1943 г., а вернулся лишь в 1950-ом. В 15 лет из рук генерала немецкой армии, окупировавшей Сумы, он получил грамоту и денежную премию. За это ему дали 10 лет советских лагерей. Меньше чем через полгода он уже был в действующей Красной армии, получил тяжелое ранение. После победы отказался эмигрировать с американскими союзниками в Южную Америку и оказался в Западной Украине. Там с войсками МВД он очищал территорию от буржуазных националистов, принимал участие в карательных операциях против бандеровцев. Но сегодня считает, что завоевания победы, её идеалы утеряны, а о воинах ОУН-УПА отзывается с уважением. Кто он, этот человек? Назовем его просто Иваном Сергеевичем. Он долго не соглашался на встречу с журналистами. И дал добро лишь после заверения о том, что его фамилия не будет указана в публикации.

На пиру у немцев
Когда немцы вошли в Сумы, нашему герою было 15 лет. Парень он, как сам сознается, был дебоширистый, озорной, водился с местными хулиганами. Но к работе тянулся. В годы же оккупации новая власть разрешила частную собственность, и можно было открыть своё дело. Когда один из местных знакомых (из бывших дворян) предложил Ивану подрабатывать в деревообрабатывающей мастерской, тот с удовольствием согласился. Вырезали они всякие безделушки из дерева, которые пользовались неплохим спросом, особенно среди немцев. В лавке их покупали в качестве украинских сувениров.

Однажды
Ивана и его хозяина пригласили на торжественную вечеринку в немецкую управу.

- Штаб их тогда размещался в усадьбе Харитоненко (позже - здание ЦРБ. - "r"), - вспоминает Иван Сергеевич. - Всё было нарядно, блестело. Среди приглашенных много как немецких офицеров, так и местных жителей. Столы ломились от сладостей, напитков. Я тогда впервые в своей жизни попробовал кофе. Апофеозом торжества стало вручение благодарностей от немецкой армии. Генерал вручил мне грамоту и 500 марок. Мать моя сильно испугалась - грамоту куда-то спрятала, а деньги сразу же потратила на рынке.

РасплатаДружбу с нацистами Ивану вспомнили позже, в 1943 г. Тогда он, уже новобранец Советской армии, со своей частью находился в Уфе. Как-то вечером всех собрали по тревоге, выстроили и
сообщили, что среди них находится пособник фашистов.

Сумского парня забрал "воронок". Вскоре его приговорили к 10 годам и отправили валить лес в Сибирь.

Конец начала
Ближе к завершению войны Красная армия все острее испытывала потребность в живой силе. Поэтому многим сидевшим в лагере тогда давали шанс смыть кровью свою "вину". В их число попал и Иван. Брошенный сразу же на фронт, не обстрелянный, он получил тяжелое ранение спины. Долго лечился, потом вновь попал на фронт. Окончил войну под Прагой.

По словам Ивана Сергеевича, после победы дисциплина в нашей армии серьезно упала. Солдаты начали пить, шляться от безделья по городу, мародерством. Многие решили примкнуть к американским союзникам и уехать с ними. "Агитировали и меня, обещали золотые горы в Бразилии. Но я отказался, ведь дома меня ждали мать, сестра. Хотя дома побывать мне пришлось не скоро. Чтобы солдаты окончательно не разбежались, нас решили вывести из Чехии", - рассказывает ветеран.

Война с ОУН-УПА
В 1946 г. Иван вместе с товарищем попал во Львов, а потом в одно из сел Львовской области. Командование объяснило, что они направляются для поддержания порядка в регионе на время выборов в Верховный Совет СССР и очистки территории от буржуазных националистов.

- Вскоре в село прибыли 2 офицера НКВД. - Потом подтянулись войска МВД, их называли "красноперыми". Сначала забирали из домов по одному человеку, а потом все больше и больше. Запирали всех в погреб, а мы с другом их охраняли. Бывало, за день облавы "набивали" в погреб по 20-30 человек. Позже узнали, что наводчиком на определенные дома была молодая сельская учительница. Во время уроков она ненавязчиво расспрашивала детей, чем занимаются родители, близкие, кто приходит в гости, а потом всю информацию предавала "красноперым".

Два энкавэдэшника особый интерес проявляли к местным девушкам. По их приказу мы чуть ли не каждый день приводили им новых красавиц для развлечений... Насилие тогда процветало страшное.

Эшелоны с бандеровцами - в Сибирь
Со временем террор против местного населения приобрел массовый характер. Аресты участились.

Из села на львовскую товарную станцию потоком шли машины, груженные "пособниками нацистов".

Бывало, за один рейд отправляли 20-30 машин. Из Львова путь украинцев лежал в Сибирь.

Помню, однажды нас подняли ночью, везли 3 часа лесом. Остановились у какого-то хутора, достали пулеметы и ... расстреляли все дома. Плач, крик стоял ужасный. В газетах же вскоре появилась информация, что эту кровавую карательную операцию против сельского населения учинили бандеровцы.
Что касается выборов 1946 г., то на них никто их сельчан не пришел вообще. Энкавэдэшники бесились - что рапортовать? Но в конце концов все поступившие для голосования бюллетени нераспечатанными отправили обратно во Львов, указав, что проголосовало 99,9% жителей, - рассказывает Иван Сергеевич.

На месте взорванных крестов появлялись новые
- О жителях Западной Украины у меня остались самые теплые воспоминания. Это добрые люди, никогда от них не слышали матерного слова. Боялись они, правда, советских оккупантов. К местным девкам заигрывать было бесполезно: у них один ответ - москаль.

Приезжала ко мне как-то мать в село, где я служил, остановилась у одной местной хозяйки. А ночью в дом зашли 3 "озброєних бойовики", ничего плохого не сделали, лишь поинтересовались, откуда приехала и к кому. Вообще-то, на простых советских солдат у националистов особой злобы не было, а вот на энкавэдэшников, эмвэдешников, партийных работников зуб имели.

Богобоязненным был народ в Западной Украине. Помню, советы разрушили в селах много каплычек, в которых стояли лампадки с иконами. На их месте срезу же вырастали деревянные кресты. Случалось, подорвут крест, а за ночь на этом месте появляется новый, - вспоминает Иван Сергеевич.

УПА нужно уважать
Более стойко, как утверждает Иван Сергеевич, воины ОУН-УПА держались во Львовской области до 1947 г. Потом их силы стали ослабевать, а через 2 года территория практически была очищена от националистов. Многие из них тогда ушли в Чехословакию. В 1950 г. демобилизовался из армии и наш герой.

- Сегодня часто слышу споры между воинами Красной армии и УПА. Лично я считаю, что оуновцев нужно сравнять во всех правах с советскими ветеранами. Они боролись за свободную Украину, они добились своей мечты. Они настоящие герои своей страны. Мы должны это помнить и понимать, - добавил Иван Сергеевич.

)
 

krapa

парниша
Який ввічливий хлопчик. Видно, що справді з рязанської глибинки, де знають "мать-перемать, итить-переитить", але не знають по правила ввічливості. Ну, нічого тут не поробиш, таких виправляє лише радикальний спосіб.
ввічливий ти наш
где я ругался.?что за "мать-перемать, итить-переитить"?
потрудитесь ответить
 

Фокс Малдер

Торговець чорним деревом
Відповідь: Герои УПА

Добре, але після того, як Ви наведете переконливі докази співпраці УПА з СС, про яку тут розказували всім!
 

Фокс Малдер

Торговець чорним деревом
Відповідь: Герои УПА

Геннадій Іванущенко: На Сумщині УПА воювала до 1948 року​

Останні знахідки в архівах німецьких та радянських спецслужб та каральних органів свідчать про активні бойові дії підрозділів УПА на території Сумської області. Можливо, це пояснює низьку порівняно з іншими областями Сходу смертність в часі голодомору 1947 року.

Останнім часом стають досяжними документи про діяльність ОУН та УПА на Сході України, які містять факти, вислови та судження, що виходять за рамки звичних кліше про „українсько-німецьких буржуазних націоналістів”. Ці документи призначались переважно для інформування вищестоящого начальства про наслідки оперативно-розшукової діяльності, або були листуванням органів МДБ та міліції з партійними органами. Частина цих документів – позасудові кримінальні справи управлінь Служби Безпеки України, які передані на зберігання до держархівів областей та матеріали архіву УМВС України в Сумській області.
На сьогодні бракує праць, які б розкривали регіональну специфіку українського руху опору та боротьбу з ним німецьких і радянських спецслужб, особливо в східних областях України. Врешті сама постановка питання про діяльність ОУН – УПА на сході України до останнього часу наштовхувалася на усталений міф про теорію і практику українського націоналізму, як типового західноукраїнського явища, особливо коли це стосувалося Сумської області - „колиски радянсько партизанського руху”.
Висвітлення діяльності підпілля ОУН на території Сумщини на перших порах зводилося до діяльності похідних груп у 1941 році. Однак, останні знахідки в Держархіві Сумської області (далі - ДАСО) свідчать, що Провід ОУН скористався з подій вересня 1939 року для розбудови своєї сітки на Сході. Ілюстрацією цього є довоєнні справи НКВС, які свідчать про перебування на Сумщині активістів ОУН ще перед німецько - радянською війною.
Є серед документів ДАСО й інші повідомлення про перебування кур`єрів від ОУН в Сумській області, а саме в Кролевецькому, Конотопському та інших районах. Одним з них міг бути Василь Падалко – хорунжий армії УНР, який емігрував до Польщі, потім до Чехословаччини, де закінчив Українську господарську академію в Подєбрадах. У 1922 та 1934 роках він нелегально приїздив до Києва, де давав розпорядження зв`язковим з с. Дубовичів теперішнього Кролевецького району, Конотопу, Кролевця і повертався за кордон. За словами осіб, які контактували з В.Падалкою і допитувались органами НКВС подібні підпільні організації існували на Білоцерківщині і Волині.
Третій раз зв`язковий приїздив до Конотопа влітку 1937 року. Характерно, що чекістські документи, повідомляючи про другий і третій його приїзд вже називали Василя Падалку одним з кур`єрів ОУН на сході України, тоді, як у 1922 році він фігурував просто як зв`язковий одного з закордонних центрів. Якщо належність Падалки до ОУН підтвердиться, можна буде говорити про виявлення організаційних каналів, якими, як відомо, користувався Євген Коновалець для розбудови підпілля ще у 30-х роках.
Наступний масив документів, які розкривають особливості підпільної діяльності ОУН на Сумщині - це матеріали німецьких і радянських органів безпеки і стосуються вони періоду нацистської окупації території Сумської області у 1941-1943 рр.
Відомо, що на Сумщину було спрямовано кілька учасників похідних груп для допомоги місцевому підпілля, а осередок ОУН в Сумах було закладено після загибелі в Миргороді Миколу Лемика восени 1941 року. Пізніше, для посилення осередку до Сум було скеровано підпільників з Вінниччини.
Протягом 1942 року підпільникам вдалося закласти кілька осередків в районах області. В Роменському районі організаційну роботу проводив „Остап” (справжнє ім.`я не встановлено), який прибув з Полтавщини. Невідомо, через які причини, але розв`язка наступила восени 1942 року.
12 грудня 1942 р. німецький військовий комендант м. Суми повідомляв вищестоящу інстанцію, що військовою контррозвідкою у Сумах розкрито оунівську організацію, керовану з Києва. “Досі арештовано обласного керівника Сапуна, двох районних керівників і ще 38 чоловік.” Далі у повідомленні говориться: “Керівники ОУН (бандерівської) добирають потрібних їм людей і влаштовують їх у німецькі установи... Згідно з деякими чутками ОУН планує створити в Конотопі фабрику боєприпасів... Організацію побудовано за “круглим принципом”. Зовнішнє коло помітно піддає себе небезпеці, а ядро схопити неможливо”.
Ще вичерпніше про цю подію повідомляло радянське джерело. Старший помічник начальника політичного відділу Центрального штабу партизанського руху полковник Конкін 30 жовтня 1943 року засвідчував: “Протягом трьох місяців ідуть арешти (німцями) членів ОУН. Арештовано до 3000 осіб. З них у Сумській області 280 чоловік. Серед арештованих багато вчителів. У Сумській області арештовані керівники ОУН: заступник Сумського бургомістра Седененко, бургомістр Краснопільського району Мірошниченко – колишній головний бухгалтер Краснопільського млина, головний інспектор школи – Сапунін, Погляділов і Сонуля, які в Західній Україні організували повстання проти Червоної Армії. Арештовано 4 перекладачі Краснопільського і Сумського комендантів з української поліції”.
Документи Державного архіву Сумської області підтверджують факт розстрілу і спалення українських підпільників разом з іншими громадянами у дворі сумської в’язниці 20 лютого 1943 року: “В феврале месяце 1943р. отступая из города Сумы немцы согнали всех арестованых тюрьмы в ямы двух овощехранилищ (...) в количестве 650 человек, заперли двери овощехранилищ, открыли воздушные отверстия и начали бросать туда ручные гранаты, затем вылили в эти же отверстия горячую жидкость и подожгли, в результате чего все находившиеся там люди сгорели живьём.Среди сгоревших были следующие жители г. Сумы: фельдшер 2-ой городской поликлиники Долгополов, фельдшер железнодорожной станции Сумы Гузик, директор школы №18 Саленко, учитель одной из школ Сапун и ряд других.
На сьогоднішній день удалося встановити, що Семен Семенович Сапун до війни був учителем фізики 4-ї Сумської школи, колишній член СВУ за що і був репресований у 1938 році. З початком німецької окупації йому вдається організувати “Просвіту” під опікою якої діяли школа перекладачів, українська гімназія, школа художньої вишивки. В школі перекладачів відбувалася підготовка підпільників ОУН.
Що стосується відомостей про діяльність оунівського підпілля в районах Сумщини, то цю тему можна дослідити на основі листування радянських партійних органів. Так, секретар Конотопського міському КП/б/У Хижняк в доповідній записці першому секретарю Сумського обкому КП/б/У Іванову повідомляв, спираючись на оперативні дані спецслужб, що в період німецької окупації на території міста діяло два підпільних оунівських осередки: окружний і районний, керівники яких: Короленко-Таланчук, Судько, Школяренко після війни були взяті органами МДБ в агентурну розробку. Також начальник Лебединського райвідділу МДБ в інформації за квітень 1946 року повідомляв, що в період окупації в місті була організована „Просвіта”, а згодом мережа ОУН, один тільки актив якої налічував 50 чоловік.
На основі цих та інших повідомлень можна зробити кілька попередніх висновків стосовно діяльності підпілля ОУН на Сумщині періоду німецької окупації:
1. Перші підпільні осередки закладалися через утворення „Просвіт”, які деякий час були легальним прикриттям для ОУН.
2. Використовуючи участь в „Просвітах” представників місцевої інтелігенції, оунівці просувають на роботу до місцевого адміністративного апарату своїх представників.
3. Агенти радянських спецслужб, які, як відомо, також використовували адміністративний апарат, відслідковували діяльність українського підпілля і оперативно інформували своє керівництво.
4. Репресії гітлерівців проти ОУН не знищили всієї підпільної мережі на Сумщині – після 1943 року справою виявлення уцілілих учасників підпілля займалися радянські слідчі органи.
Слід зазначити, що виявлення підпільної мережі ОУН на Сумщині енкаведисти здійснювали шляхом різних провокацій. Вони ще у 1943 – 1944 рр. активізують створення на східній Україні провокативної мережі “лже ОУН”. Це на їхню думку давало можливість, з одного боку, виявити давніх членів та співчуваючих, які мали зв’язки з ОУН і залишились невикритими радянськими спецслужбами; з іншого боку, виявляти націоналістичний елемент, втягуючи його в „організацію”, і пізніше позбавлятись від нього шляхом знищення, або використовувати для агентурної розробки. Таким чином, до речі, енкаведисти планували знищити Максима Рильського та Остапа Вишню, щоб звинуватити у цьому злочині українське підпілля. На щастя Служба Безпеки ОУН дізналася про цю провокацію і попередила письменників.
Згодом сталінськими спецслужбами було створено фіктивний провід ОУН на сході України та ряд регіональних осередків. Таким чином на 5 березня 1944 р. за повідомленням радянських органів безпеки на території Сумської області було виявлено чотири осередки ОУН, заарештовано 18 учасників і на двох оголошено розшук.
Останнім часом вдалося розшукати документи, які свідчать про те, як наші земляки брали участь у боротьбі УПА безпосередньо на території Сумщини. Серед цих груп на території Сумської області в завершальний період війни та в різний час після неї відомі такі групи:
- боївки братів Супрунів і братів Лузанів – Олександра та Івана (про них трохи далі).
- боївка “Дулі”, яка, діяла на території Глухівського та Кролевецького районів. Вона здійснювала успішні напади на колгоспи, сільради, використовуючи при цьому лісисту місцевість. У травні 1946 р. під час засідання сільради с. Поділки, на якому обговорювався план поширення внутрішньої позики, партизани відкрили по активістах вогонь, убили секретаря парторганізації. Про це стало відомо Хрущову, який особисто контролював операцію проти повстанців..
- Зовсім невелика група УПА під керівництвом братів Семенцових діяла на Глухівщині. Згодом вона поширила свою діяльність на Путивльський та Шалигинський райони. Відомо, що 30 травня 1947 р. відбулася остання бій цього осередку УПА із міліцією, який тривав понад 4 години. Частина бійців загинула, іншим вдалося вийти з оточення. Остаточно міліція ліквідувала цю групу лише ... восени 1948 р.

Найбільшого розголосу набула діяльність невеликої боївки УПА, яка оформилася в липні 1944 року на території Роменського та Недригайлівського районів. Її очолював уродженець с.Вовківців Роменського району Цуб Микола Іванович. Він мав постійний зв`язок з Головним Командуванням УПА, неодноразово їздив на Рівненщину, звідкіля привозив інструкції про плани наступних дій. Сама група була невеликою – всього 6 чоловік і складалася в основному з жителів сіл Вовківців та Погожої Криниці, терен яких являв собою основну базу повстанців. Інструктивні наради за участю симпатиків з місцевого населення проводились на хуторі Широкий Яр Роменського району. Завдання цього загону полягало в проведенні збройних акцій проти установ та представників радянської влади. При чому акцентувалася увага на тому, щоб знищувати тільки тих колгоспних активістів, які були відомі своїм жорстоким поводженням з мирним населенням. Під час експропріацій майна колгоспів повстанці вели роз`яснювальну роботу серед населення про мету своєї боротьби.
В ніч з 11 на 12 листопада 1944 року цим загоном було проведено напад на бригаду колгоспу ім. Будьонного (с. Вовківці), такий же наліт було здійснено 15-16 листопада в с. Погожа Криниця. Причому, як повідомляли своє начальство агенти НКВС: “все награбоване майно і продукти харчування бандою було роздано населенню, яке співчувало їй і надавало всіляку підтримку.”
Після вбивств кількох активістів Недригайлівський та Роменський райвідділи НКВС попрохали допомоги з обласного центру. Було заведено агентурну справу “Автоматчики”. Оперативну групу ББ («борьба с бандитизмом» - рос.) по виявленню і знищенню загону УПА очолив підполковник держбезпеки Юсфін. Для агентурної діяльності Органи НКВС завербували одного жителя с.Вільшана Недригайлівського району, який став “учасником ” загону. Крім того, колишній ватажок однієї з кримінальних банд, перевербований працівниками НКВС одержав агентурну кличку “Гром” і був закинутий в район дій загону Цуба. 16 листопада 1944 року він зустрівся з Цубом біля хутора Ракова Січ Коровинської сільради Недригайлівського району і з того часу регулярно повідомляв своїх господарів про чисельність, місце перебування та плани партизанів.
В ніч з 12 на 13 грудня 1944 року повстанці ще розповсюджували листівки УПА в Погожій Криниці, Вовківцях і Коровинцях, не знаючи про те, що кожен їхній крок уже контролюється ворожою агентурою. Коли “Гром”, повідомив про заплановані замахи на місцевих партійних керівників – було здійснено операцію відділу ББ по знищенню загону Цуба. 19 грудня 1944 року під час бою в хуторі Широкий Яр Роменського району командир загинув, учасники були схоплені. В штаб-квартирі повстанців була захоплена зброя та 60 листівок Головного Командування Української Повстанської Армії. Про подальшу долю арештованих вояків нічого не відомо.
З повідомлень Сумського обласного управління НКВС видно, що на боротьбу з українськими повстанськими загонами були кинуті значні сили каральних органів і партійного активу. Так, тільки в травні 1944 року було проведено 60 суцільних прочісувань в населених пунктах та 6 лісових масивах площею в 58 км.2, завербовано 677 агентів серед місцевого населення, у червні того ж року було організовано для тієї ж мети 18 оперативних бойових груп з числа комуністів, комсомольців, та колишніх радянських партизанів. В доповідній записці на ім`я наркома Внутрішніх Справ УРСР Рясного за жовтень 1944 року говорилося про те, що: “вся агентурна сітка, як по відділу ББ, так і по районах області була виключно скерована на викриття контрреволюційного націоналістичного підпілля ”.
В секретних донесеннях Конотопського міського відділу МГБ Конотопському райкому КП(б)У за березень 1948 року повідомлялося, що “На территории Конотопского и Кролевецкого районов продолжительное время действовала террористическая банда УПА, основным кублом этой банды являлось с.Озаричи, так как в селе Озаричи проживали и скрывались главари банды УПА, братья Лузаны”. З іншого документу відомо, що брати Лузани: Олександр та Іван, у березні 1948 року на чолі свого загону здійснювали напади на партійні та радянські установи, розташовані в Конотопському і Кролевецькому районах Сумської області та Коропському районі Чернігівської області. “При чем во время налетов на культурные объекты, как-то: клубы и ленуголки, конторы колхозов и сельсоветов, уничтожали портреты руководителей партии и советского правительства, и революционные плакаты…”. Інше повідомлення доносить, що в селі Попівка, Конотопського району діяла боївка УПА під керівництвом братів Супрунів: Тимофія і Григорія.
Отже, спираючись на ці та деякі інші документи, можна стверджувати, що протягом 1947-48 рр. на терені сіл Бочки, Попівка, Озаричі, Тулушка, Ленінське (Спаське), Козацьке, Любитово велася справжня партизанська боротьба під ідеологічними гаслами ОУН-УПА.
Як видно з документів відділів ББ по Сумській області, така діяльність збройного підпілля ОУН серйозно непокоїла радянське керівництво. 17 вересня 1947 року на адресу начальника УМВС в Сумській області Соколова прийшло розпорядження Т.Строкача: „Не пізніше 3/Х - 47 р. надайте дані про антирадянські прояви:
Терористичні акти, диверсії, розповсюдження антирадянських листівок, прояви націоналістичного бандитизму, скоєних учасниками ОУН та іншими антирадянськими елементами за період з 1/Х – 47 р. по 1/Х – 47 р./
В повідомленнях опишіть кожен випадок антирадянських проявів, вказавши при цьому характер проявів, ким вони скоєні і на якому ґрунті.”.
В цьому ж документі розміщений звіт, з якого слідує, що «В ніч на 20 січня 1947 року бандугрупуванням УПА, яке розроблялося по агентурній справі «Бойовики» було здійснено збройний напад на колгосп «Переможець» хутора Зазірського Глухівського району.»[31]
В ніч на 15 серпня ц.р. два учасники УПА, озброєних автоматами здійснили напад на контору колгоспу с. Ленінське Кролевецького району. При цьому сторожам вони заявили: «ми не бандити, а люди котрі борються за самостійну Україну. Ми колгоспників не грабуємо а берем тільки в колгоспах, так як все одно усі продукти будуть вивезені комуністами, а колгоспникам нічого не залишиться» .
Отже, на основі нещодавно виявлених документів можна зробити висновок, що Провід ОУН, а згодом і Головне Командування УПА наполегливо працювали над закріпленням своєї ідеологічної та військової присутності на північно-східних землях України. В період ІІ Світової війни і після неї на території Сумської області діяли боївки УПА. Більш того – їх дії знаходили підтримку місцевого українського населення, особливо в період голоду 1946 – 1947 рр.
Проте, тільки дослідження всього комплексу документів радянських та німецьких спецслужб, а також документів самих структур ОУН – УПА, дасть можливість створити цілісну картину того, що відбувалося на Сумщині під час ІІ Світової війни і протягом майже десяти років після неї.
 
Зверху