Герои УПА
- Автор теми Fratello
- Дата створення
hed1n.ru
стебанутый
Ужгород отказал Ивано-Франковску в чествовании Бандеры
Городской совет Ужгорода (Закарпатская область) не поддержал идею коллег из Ивано-Франковска о чествовании Степана Бандеры.Об этом сообщает ЗІК со ссылкой на пресс-секретаря городского председателя Ужгорода Олега Подебрия.
Ивано-Франковский городской совет направил обращение Ужгородскому горсовету с просьбой поддержать инициативу относительно "надлежащего чествования на государственном уровне памяти политического деятеля, идеолога украинского национального движения, проводника ОУН Степана Бандеры".
Мэр Ивано-Франковска Виктор Анушкевичус просил ужгородского коллегу "засвидетельствовать свою гордость за принадлежность к сознательной части украинской нации и, как неопровержимую истину, оставить грядущим поколениям народную мудрость "Тот, кто не знает своего прошлого, не достоин своего будущего".
Однако Ужгородский горсовет направил ответ с подписью мэра города Сергея Ратушняка, в которой говориться: "Сообщаем, что Ужгородский городской совет не разделяет увлечения личностью и попытки идолоизации гражданина Австро-Венгерской империи Степана Бандеры. Мы являемся многонациональной областью и потому подстрекательство к любым радикальным действиям считаю недопустимым".
Как сообщалось, во Львове участились акты вандализма относительно мемориальных досок проводникам ОУН и УПА Евгению Коновальцу и Роману Шухевичу.
Ужгороду респект :!:
Городской совет Ужгорода (Закарпатская область) не поддержал идею коллег из Ивано-Франковска о чествовании Степана Бандеры.Об этом сообщает ЗІК со ссылкой на пресс-секретаря городского председателя Ужгорода Олега Подебрия.
Ивано-Франковский городской совет направил обращение Ужгородскому горсовету с просьбой поддержать инициативу относительно "надлежащего чествования на государственном уровне памяти политического деятеля, идеолога украинского национального движения, проводника ОУН Степана Бандеры".
Мэр Ивано-Франковска Виктор Анушкевичус просил ужгородского коллегу "засвидетельствовать свою гордость за принадлежность к сознательной части украинской нации и, как неопровержимую истину, оставить грядущим поколениям народную мудрость "Тот, кто не знает своего прошлого, не достоин своего будущего".
Однако Ужгородский горсовет направил ответ с подписью мэра города Сергея Ратушняка, в которой говориться: "Сообщаем, что Ужгородский городской совет не разделяет увлечения личностью и попытки идолоизации гражданина Австро-Венгерской империи Степана Бандеры. Мы являемся многонациональной областью и потому подстрекательство к любым радикальным действиям считаю недопустимым".
Как сообщалось, во Львове участились акты вандализма относительно мемориальных досок проводникам ОУН и УПА Евгению Коновальцу и Роману Шухевичу.
You must be registered for see links
Ужгороду респект :!:
Відповідь: Герои УПА
Трохи "чорного гумору":
Якби УПА діяло так, як діє сьогодні Свобода...
«Не піддаватися на провокації» - кричав Бандера і роздавав прапори. По десять на кожен десяток. Провокативні червоно-чорні кольори було вдало замінено білим прапором із золотавим надписом ВО ОУН-УПА. Вже кілька місяців точилися суперечки про таку саму провокативність назви організації, тож варто було її також змінити.
«Шикуймось в колону по троє» - скомандував провідник. Натовп знехотя заворушився…
«Нікакіх пастраєній» - скомандував чекіст. Натовп залишився стояти так само, як і стояв – табуном.
Степан Андрійович сором’язливо опустив очі. Запала мовчанка.
Зібравши волю в кулак Бандера вигукнув – «зараз наша колона рушає до ратуши, аби там провести невеличкий мітинг…».
«К ратуше нікто нє пайдьот», - запопадливо кинув чекіст, - «там щас парад у нємцев. Ваізбежаніє сталкнавєній мнє пріказана вас туда нє пускать. Магу прєдлажить вам альтернатівний маршруть – к опєрнаму театру».
«Але ж у нас заявка на ратуш. Ми її в ЧК ще місяць тому подали…» - з краплиною надії в голосі промовив Бандера. На очі провідника накочувались сльози, проте він тримався маладцом.
«А у мєня пріказ! Я сказал – ніхто нє пайдьот, значіть нікто нє пайдьот. Кто рипнєтса – 15 суток! І вапщє, хто тут главний? Пакажитє вашу заявку».
«15 діб!!...» - прокотилося натовпом упівців… Кілька з них почали шукати документи і ксіви журналістів «Краснай звєзди». Більшість передислокувалась в кінець імпровізованої колони.
«Я гла… головний», - сміливо і трохи гордовито сказав Бандера, але згадавши фразу про 15 діб – трохи осікся і почав слухняно шукати заявку на акцію.
Чекіст прискіпливо оглянув печатку, перечитав текст, перевірив вхідний номер і дату та показав провідникові напрям на театр опери.
Провідник брудно вилаявся (мовчки) та пошепки сказавши «комуняку на гілляку» повів народ до єдиної мети – становлення єдиної неподільної соборної самостійної української держави. І… Колона в супроводі розстрільної бригади рушила в напрямі протилежному від запланованого…
Впродовж мітингу чекісти не соромлячись позіхали від нудьги. Упівці знехотя повторювали гасла, що їх викрикував провідник.
На наступний день в газетах з’явилися фото націоналістів, що набралися нахабства вийти своїм табуном на центральні вулиці Львова. Також було додано коментарі кількох чекістів та кількох представників партії НСДАП. Тільки не було коментаря Степана Андрійовича Бандери, хоча інтерв’ю у нього брали неодноразово…
Через тиждень Лембергом прокотилася звістка, що кількома невідомими повстанцями-терористами було підірвано хату отого чекіста, що не хотів пускати марш ОУН-УПА до ратуши.
«Провокатори», - промовив Бандера і сів писати відкритого листа пресі: «…ми, ВО ОУН-УПА, відкрито заявляємо, що не маємо жодного відношення до ганебного теракту …».
Трохи "чорного гумору":
Якби УПА діяло так, як діє сьогодні Свобода...
«Не піддаватися на провокації» - кричав Бандера і роздавав прапори. По десять на кожен десяток. Провокативні червоно-чорні кольори було вдало замінено білим прапором із золотавим надписом ВО ОУН-УПА. Вже кілька місяців точилися суперечки про таку саму провокативність назви організації, тож варто було її також змінити.
«Шикуймось в колону по троє» - скомандував провідник. Натовп знехотя заворушився…
«Нікакіх пастраєній» - скомандував чекіст. Натовп залишився стояти так само, як і стояв – табуном.
Степан Андрійович сором’язливо опустив очі. Запала мовчанка.
Зібравши волю в кулак Бандера вигукнув – «зараз наша колона рушає до ратуши, аби там провести невеличкий мітинг…».
«К ратуше нікто нє пайдьот», - запопадливо кинув чекіст, - «там щас парад у нємцев. Ваізбежаніє сталкнавєній мнє пріказана вас туда нє пускать. Магу прєдлажить вам альтернатівний маршруть – к опєрнаму театру».
«Але ж у нас заявка на ратуш. Ми її в ЧК ще місяць тому подали…» - з краплиною надії в голосі промовив Бандера. На очі провідника накочувались сльози, проте він тримався маладцом.
«А у мєня пріказ! Я сказал – ніхто нє пайдьот, значіть нікто нє пайдьот. Кто рипнєтса – 15 суток! І вапщє, хто тут главний? Пакажитє вашу заявку».
«15 діб!!...» - прокотилося натовпом упівців… Кілька з них почали шукати документи і ксіви журналістів «Краснай звєзди». Більшість передислокувалась в кінець імпровізованої колони.
«Я гла… головний», - сміливо і трохи гордовито сказав Бандера, але згадавши фразу про 15 діб – трохи осікся і почав слухняно шукати заявку на акцію.
Чекіст прискіпливо оглянув печатку, перечитав текст, перевірив вхідний номер і дату та показав провідникові напрям на театр опери.
Провідник брудно вилаявся (мовчки) та пошепки сказавши «комуняку на гілляку» повів народ до єдиної мети – становлення єдиної неподільної соборної самостійної української держави. І… Колона в супроводі розстрільної бригади рушила в напрямі протилежному від запланованого…
Впродовж мітингу чекісти не соромлячись позіхали від нудьги. Упівці знехотя повторювали гасла, що їх викрикував провідник.
На наступний день в газетах з’явилися фото націоналістів, що набралися нахабства вийти своїм табуном на центральні вулиці Львова. Також було додано коментарі кількох чекістів та кількох представників партії НСДАП. Тільки не було коментаря Степана Андрійовича Бандери, хоча інтерв’ю у нього брали неодноразово…
Через тиждень Лембергом прокотилася звістка, що кількома невідомими повстанцями-терористами було підірвано хату отого чекіста, що не хотів пускати марш ОУН-УПА до ратуши.
«Провокатори», - промовив Бандера і сів писати відкритого листа пресі: «…ми, ВО ОУН-УПА, відкрито заявляємо, що не маємо жодного відношення до ганебного теракту …».
|APOSTOL|
New Member
СБУ має документи, що підтверджують дипломатичні контакти ОУН і УПА з поляками у 1942-1947 рр.
Науковий співробітник архіву СБУ, к.і.н. Володимир Ковальчук висвітлив стосунки із діячами польського руху опору: “Історія польсько-українського конфлікту часів Другої світової війни є доволі відомою, натомість значно менше знаними є дипломатичні контакти ОУН і УПА з поляками у 1942-1947 рр., перемовини з представниками польського еміграційного уряду, підпільної польської Армії Крайової. Ці переговори не лише спинили кривавий конфлікт, але й вилилися у проведення спільних бойових акцій українців та поляків”. Найвідомішою стала спільна успішна атака у 1946 р. УПА та польських партизан на місто Грубешів (сучасна територія Польщі).
Після війни керівництво воюючої України контактує із антикомуністичними рухами Центральної та Східної Європи. Про це розповів Олександр Іщук, к.і.н., керівник наукового відділу Архіву СБУ. В 1945-1949 роках відбулися військово-пропагандистські рейди відділів УПА на терени Польщі, Чехословаччини, Румунії. У 1947 р. повстанський відділ вийшов "за залізну завісу" до американської зони окупації Німеччини. Рейди прорвали інформаційну блокаду - про боротьбу України писали провідні західні медіа зокрема газети “Фігаро”, “Глоуб енд Мейл”, “Нью Йорк Гералд Трибюн”. А Радянський Союз був змушений домовлятися про антиповстанські дії з сателітними урядами Польщі та Чехословаччини. В 1950 році українські повстанці пробують зв’язатися із прибалтійськими “лісовими братами”.
Олександр Іщук продемонстрував унікальні документи з архіву СБУ: повстанські листівки, які поширювалися за кордоном і друкувалися польською, чеською, словацькою, угорською, румунською мовами, лист командування УПА до президента Чехословаччини Едварда Бенеша, звіти про рейди та документи радянських органів про небезпеку можливого створення українцями спільного антирадянського фронту поневолених народів.
Науковий співробітник архіву СБУ, к.і.н. Володимир Ковальчук висвітлив стосунки із діячами польського руху опору: “Історія польсько-українського конфлікту часів Другої світової війни є доволі відомою, натомість значно менше знаними є дипломатичні контакти ОУН і УПА з поляками у 1942-1947 рр., перемовини з представниками польського еміграційного уряду, підпільної польської Армії Крайової. Ці переговори не лише спинили кривавий конфлікт, але й вилилися у проведення спільних бойових акцій українців та поляків”. Найвідомішою стала спільна успішна атака у 1946 р. УПА та польських партизан на місто Грубешів (сучасна територія Польщі).
Після війни керівництво воюючої України контактує із антикомуністичними рухами Центральної та Східної Європи. Про це розповів Олександр Іщук, к.і.н., керівник наукового відділу Архіву СБУ. В 1945-1949 роках відбулися військово-пропагандистські рейди відділів УПА на терени Польщі, Чехословаччини, Румунії. У 1947 р. повстанський відділ вийшов "за залізну завісу" до американської зони окупації Німеччини. Рейди прорвали інформаційну блокаду - про боротьбу України писали провідні західні медіа зокрема газети “Фігаро”, “Глоуб енд Мейл”, “Нью Йорк Гералд Трибюн”. А Радянський Союз був змушений домовлятися про антиповстанські дії з сателітними урядами Польщі та Чехословаччини. В 1950 році українські повстанці пробують зв’язатися із прибалтійськими “лісовими братами”.
Олександр Іщук продемонстрував унікальні документи з архіву СБУ: повстанські листівки, які поширювалися за кордоном і друкувалися польською, чеською, словацькою, угорською, румунською мовами, лист командування УПА до президента Чехословаччини Едварда Бенеша, звіти про рейди та документи радянських органів про небезпеку можливого створення українцями спільного антирадянського фронту поневолених народів.
You must be registered for see links
Відповідь: Комунізм: за і проти.
Мої джерела більш професійні і достовірні. Я якось більше довіряю директору обласного архіву.
Хоча для вас це не авторитет, звичайно.
А можна подивитись ваш диплом історика?
Мої джерела більш професійні і достовірні. Я якось більше довіряю директору обласного архіву.
Хоча для вас це не авторитет, звичайно.
Відповідь: Комунізм: за і проти.
По-друге, якщо ви маєте документи діяльності груп справжньої УПА на території Сум: будь-ласка в студію, думаю не лише мені буде цікаво їх побачити. А також, раз ви вже маєте такі довірливі зв'язки з директором архіву, прихопіть і документи про діяльність груп НКВС перевдягнених в УПА та їхню ж псевдо ОУН.
По-третє, якщо вже стало питання довіри, то я більше довіряю головнокомандувачу реконструкторів УПА в Україні, ніж вам та вашим неназваним джерелам.
По-перше, шановна, стосовно дошки. Дошка висить проводу ОУН, а не УПА. Різницю треба пояснювати?
По-друге, якщо ви маєте документи діяльності груп справжньої УПА на території Сум: будь-ласка в студію, думаю не лише мені буде цікаво їх побачити. А також, раз ви вже маєте такі довірливі зв'язки з директором архіву, прихопіть і документи про діяльність груп НКВС перевдягнених в УПА та їхню ж псевдо ОУН.
По-третє, якщо вже стало питання довіри, то я більше довіряю головнокомандувачу реконструкторів УПА в Україні, ніж вам та вашим неназваним джерелам.
mangust
патріот
65 років тому розпочався найбільший бій УПА з військами НКВС
У Здолбунівському районі на Рівненщині, неподалік колишнього села Гурби, урочисто відзначено 65-ту річницю найбільшої в історії Української Повстанської Армії битви з військами НКВС.
Довідка УНІАН. Найбільший бій в історії УПА розпочався наприкінці квітня 1944 року, на третій день Великодня, на кордоні нинішніх Рівненської та Тернопільської областей, поблизу села Гурби. Тоді майже 5-тисячне угруповання УПА, до якого входили підрозділи південної військової округи «Богун» УПА-Північ та з’єднання «Холодний Яр» УПА-Південь, виявилися оточеними 35-тисячним контингентом військ НКВС, на озброєнні яких були танки, авіація, артилерія та бронепоїзд. Незважаючи на те, що майже половина повстанців були щойно мобілізованими селянами і неозброєними, майже половина з них вирвалася з оточення і продовжила рейд на Полісся. Решта повстанців загинули під час кількаденних боїв.
У Здолбунівському районі на Рівненщині, неподалік колишнього села Гурби, урочисто відзначено 65-ту річницю найбільшої в історії Української Повстанської Армії битви з військами НКВС.
Довідка УНІАН. Найбільший бій в історії УПА розпочався наприкінці квітня 1944 року, на третій день Великодня, на кордоні нинішніх Рівненської та Тернопільської областей, поблизу села Гурби. Тоді майже 5-тисячне угруповання УПА, до якого входили підрозділи південної військової округи «Богун» УПА-Північ та з’єднання «Холодний Яр» УПА-Південь, виявилися оточеними 35-тисячним контингентом військ НКВС, на озброєнні яких були танки, авіація, артилерія та бронепоїзд. Незважаючи на те, що майже половина повстанців були щойно мобілізованими селянами і неозброєними, майже половина з них вирвалася з оточення і продовжила рейд на Полісся. Решта повстанців загинули під час кількаденних боїв.
You must be registered for see links
МАХ
Active Member
ось ще й повна історія УПА кому цікаво…
You must be registered for see links
You must be registered for see images
You must be registered for see images
You must be registered for see images
Слава Україні! Героям слава!!!!
You must be registered for see images
You must be registered for see images
You must be registered for see images
Відповідь: Комунізм: за і проти.
Ви дошку бачили? Там що написано? ОУН (революційної). А це хто були? Бандерівці, після 41 року ОУН-УПА.
Чули про книжку "ОУН-УПА на Сумщині" видавництва Державного архіву Сумської області? Не чули? Не дивно. Там тільки документи, і НКВС зокрема.
Ой, істоРРик ви наш. Я вам не надивуюсь)
Ви дошку бачили? Там що написано? ОУН (революційної). А це хто були? Бандерівці, після 41 року ОУН-УПА.
Чули про книжку "ОУН-УПА на Сумщині" видавництва Державного архіву Сумської області? Не чули? Не дивно. Там тільки документи, і НКВС зокрема.