Куди треба орієнтувати свої зв"язки Україні?
- Автор теми holy_sumy
- Дата створення
Відповідь: Куди треба орієнтувати свої зв"язки Україні?
На початку дев'яностих Бжезінський написав книжку „Всесвітня шахова дошка". Вона навіяна тими уявленнями про політичні процеси, які склалися ще у вісімнадцятому столітті: про політичні та військові потенціали, чітко окреслені сторони конфліктів, загрози та інтереси, визначальну роль географії, потреби в домінуванні тощо. Проте, книжка Бжезінського швидко і безнадійно застаріла. Бо, як виявилося, сьогодні політика здійснюється не на чорних і білих клітинках, а в голові шахового коня. Вже не геополітика, а психополітика. Коли Штати громили талібів в Афганістані, їх не падко цікавили геополітичні зміни в регіоні. Вони вирішували власні психологічні проблеми. Це як відмінність між механікою та електродинамікою. Індукція не вкладається в голови наївних механіків. Коли слон загрожує шахом королю, йога не цікавить мат. Його цікавить, щоб преферансист за сусіднім столом не ходив тузом пік.
Наприкінці двадцятого століття Україна нарешті скористалася геополітичним колапсом у Євразії і одержала незалежність. І все було б добре, але тут... геополітика вийшла з моди. Тепер — на початку століття двадцять першого — ми зобов'язані досягти психологічного успіху. Україна мусить стати активним учасником гри нервів, яка розгортається між Америкою, Європою та Росією довкола Іраку, який сам по собі нікого не цікавить, а є лише приводом. Міг би бути й інший. У цих іграх найбільше втрачає не той, хто програє, а той, хто не грає. Після терактів 11 вересня Росія погодилась на роль приятеля Сполучених Штатів, а це завжди означає відмову від самостійної гри. Сприяння з боку США одразу обернулося серйозними втратами і Росія отримала американські бази в Середній Азії та Закавказзі, розрив договору по протиракетній обороні і таке інше. Тепер Росія повертається до самостійної гри, підтримавши антиамериканську позицію Європи. Москва розраховує на дивіденди або від Європи — за непохитність, або ж від американців, яким доведеться дорого заплатити за зміну російської політики. Росія грає між Америкою та Європою. Ми ж — у кращому становищі: бо граємо між Америкою, Європою та Росією.
І ми матимемо успіх, якщо не допустимо, щоб вони грали нами. Щоб вони використовували ті чи інші політичні сили всередині України.
На початку дев'яностих Бжезінський написав книжку „Всесвітня шахова дошка". Вона навіяна тими уявленнями про політичні процеси, які склалися ще у вісімнадцятому столітті: про політичні та військові потенціали, чітко окреслені сторони конфліктів, загрози та інтереси, визначальну роль географії, потреби в домінуванні тощо. Проте, книжка Бжезінського швидко і безнадійно застаріла. Бо, як виявилося, сьогодні політика здійснюється не на чорних і білих клітинках, а в голові шахового коня. Вже не геополітика, а психополітика. Коли Штати громили талібів в Афганістані, їх не падко цікавили геополітичні зміни в регіоні. Вони вирішували власні психологічні проблеми. Це як відмінність між механікою та електродинамікою. Індукція не вкладається в голови наївних механіків. Коли слон загрожує шахом королю, йога не цікавить мат. Його цікавить, щоб преферансист за сусіднім столом не ходив тузом пік.
Наприкінці двадцятого століття Україна нарешті скористалася геополітичним колапсом у Євразії і одержала незалежність. І все було б добре, але тут... геополітика вийшла з моди. Тепер — на початку століття двадцять першого — ми зобов'язані досягти психологічного успіху. Україна мусить стати активним учасником гри нервів, яка розгортається між Америкою, Європою та Росією довкола Іраку, який сам по собі нікого не цікавить, а є лише приводом. Міг би бути й інший. У цих іграх найбільше втрачає не той, хто програє, а той, хто не грає. Після терактів 11 вересня Росія погодилась на роль приятеля Сполучених Штатів, а це завжди означає відмову від самостійної гри. Сприяння з боку США одразу обернулося серйозними втратами і Росія отримала американські бази в Середній Азії та Закавказзі, розрив договору по протиракетній обороні і таке інше. Тепер Росія повертається до самостійної гри, підтримавши антиамериканську позицію Європи. Москва розраховує на дивіденди або від Європи — за непохитність, або ж від американців, яким доведеться дорого заплатити за зміну російської політики. Росія грає між Америкою та Європою. Ми ж — у кращому становищі: бо граємо між Америкою, Європою та Росією.
І ми матимемо успіх, якщо не допустимо, щоб вони грали нами. Щоб вони використовували ті чи інші політичні сили всередині України.
AngelicEyes
VANDAL
Дружить нужно с Росией. США украина нужно только как военная база против РОсии
hed1n.ru
стебанутый
Re: Відповідь: Куди треба орієнтувати свої зв"язки Україні?
P.S. уже 4 года ориентированы на ЕС... Ещё несколько лет такой ориентации и стране придёт конец.
ага, именно поэтому строит Россия северный и южный потоки?
P.S. уже 4 года ориентированы на ЕС... Ещё несколько лет такой ориентации и стране придёт конец.
Відповідь: Re: Куди треба орієнтувати свої зв"язки Україні?
Ми нікому не цікаві як могутня і сильна держава. Ані Росії, ані США. Всі вони прагнуть маніпулювати нами у виключно власних цілях і для захисту виключно своїх власних інтересів.
А, точно, це ж так наші "брати-росіяни" про нас піклуються!
А Росії ми потрібні лише як військова база проти США.
Ми нікому не цікаві як могутня і сильна держава. Ані Росії, ані США. Всі вони прагнуть маніпулювати нами у виключно власних цілях і для захисту виключно своїх власних інтересів.
Останнє редагування:
Re: Відповідь: Re: Куди треба орієнтувати свої зв"язки Україні?
Стейн сколько вам лет?
Для военной базы против США России достаточно Венесуэлы,или чего-нибуть поближе к США. Россия на данный момент поубирала практически все удаленные военные базы в отличии от США.
Стейн сколько вам лет?
Re: Відповідь: Куди треба орієнтувати свої зв"язки Україні?
Тафтологией злоупотреблять я бы вам не рекомендовал,ибо по вашим выссказываниям формируется мнение о вас ,А Россия заинтересованна в Украине как в сильном союзнике(за временна СССР в Украину было вложено много средств в ее промышленный и научный потенциал,и теряет это Россия болезненно.А Украина еще болезненней.Хотя что не сделает Ющь за американские баксы-Даже мамку наверное продаст не только Украину.-ИМХО ( Я не хотел обидеть Юща,но что дороже -Родина или мамка -Это вопрос) И это очень интересно что Америке то это уже вроде бы и не надо! Вот потеха!Це була тавтологія, шановний.
P.S. Чи ви вважаєте що Росії потрібна сильна Україна?
Відповідь: Re: Відповідь: Куди треба орієнтувати свої зв"язки Україні?
P.S. Вчора зустрічався з росіянами, зі звичайними пересічними громадянами, не активістами політичних рухів. Під час розмови якось мова зайшла за політику. Виявилося що Крим то ще квіточки, за їхньою "історією" західні області так само як Крим теж Україні не належать і вона має їх повернути "законним власникам"... Те що саме Грузія напала на Росію і втрутилась на її територію мне вже навіть не здивувало...
P.P.S. Проте все це проблеми росіян. Наша ж головна проблема в тому, що ми постійно обираємо між Росією чи США, між Заходом чи Сходом, між ЄС чи ЄЕП. Наша проблема в тому, що ми не бачимо інших варіантів. Ми йдемо на вибори і голосуємо за "тих хто є", звісно, треба ж за когось голосувати. Ми не хочемо нічого міняти, вони погані, але раптом їм на зміну прийдуть ще гірші. Ми боїмося. Ми не віримо в себе. Хоча, може це й правильно, ми ні на що не спроможні, ми не здатні до боротьби, а значить не маємо права на існування...
Колись хтось з великих сказав: "Хто хоче жити - той повинен боротися, а хто не схоче чинити опір в цьому світі вічної боротьби - той не заслуговує права на життя." І він безмовно мав рацію, це як раз про нас. Українці вже давно перестали бути нащадками козаків, нинішні - скоріше недобиті жертви голодомору... Вони нагадують піддослідних щурів: їх постійно труять, а вони все-одно покірно продовжують крутити колесо...
Росія багато грошей вкладає в розвиток, к приміру, Якутії. І вкладатиме, і буде зацікавлена в її потужності... проте лише доти, доки Якутія буде частиною Росії. За часів СРСР Україна була частиною Росії. Так само як зараз та ж Якутія. Зараз Україна вже не підкоряється Москві і реакцію Росії ви можете яскраво спостерігати. Дружба закінчуються там, де починається спірна територія.
P.S. Вчора зустрічався з росіянами, зі звичайними пересічними громадянами, не активістами політичних рухів. Під час розмови якось мова зайшла за політику. Виявилося що Крим то ще квіточки, за їхньою "історією" західні області так само як Крим теж Україні не належать і вона має їх повернути "законним власникам"... Те що саме Грузія напала на Росію і втрутилась на її територію мне вже навіть не здивувало...
P.P.S. Проте все це проблеми росіян. Наша ж головна проблема в тому, що ми постійно обираємо між Росією чи США, між Заходом чи Сходом, між ЄС чи ЄЕП. Наша проблема в тому, що ми не бачимо інших варіантів. Ми йдемо на вибори і голосуємо за "тих хто є", звісно, треба ж за когось голосувати. Ми не хочемо нічого міняти, вони погані, але раптом їм на зміну прийдуть ще гірші. Ми боїмося. Ми не віримо в себе. Хоча, може це й правильно, ми ні на що не спроможні, ми не здатні до боротьби, а значить не маємо права на існування...
Колись хтось з великих сказав: "Хто хоче жити - той повинен боротися, а хто не схоче чинити опір в цьому світі вічної боротьби - той не заслуговує права на життя." І він безмовно мав рацію, це як раз про нас. Українці вже давно перестали бути нащадками козаків, нинішні - скоріше недобиті жертви голодомору... Вони нагадують піддослідних щурів: їх постійно труять, а вони все-одно покірно продовжують крутити колесо...