Я пишу стихи....

[Обрученная с ветром]

что ВАС всех вдохновляет что ВЫ пишыте такие прекрасные стихи?
пробывал писать не выходит

Ну, не всем дано, как говориться. Наверняка у Вас очень классно выходит что-то другое

 

[†Gothic girl†]

Посмотрела в словаре. Можно оставить бокалом

спасиб)))

 

[изнанка любви]

збережи мене в словах?! -
постери - поверх шпалер..
віднайди мене в птахах?!
в плитах мікросхем..

знай, що я живу для тебе,
губи на замок..
на щоках - твої портрети..
від моїх думок.

збережи мене у вічність,
в колір самоти...
збережи, як вмієш - звично..
з ніг до голови..



10 октября 2008 г.

 

[kravulja]

збережи мене в словах?! -
постери - поверх шпалер..
віднайди мене в птахах?!
в плитах мікросхем..
...
10 октября 2008 г.

тронуло:|
...знай, що я живу для тебе...

 

[изнанка любви]

пасиба

 

[djeks]

Не кожен день в душі залишить слід,
О, скільки їх десь безвісти пропало!
Не кожен промінь розтопити лід
Зуміє без останку. І немало
Залишилось світанків у імлі,,
Яких ніхто не зможе оцінити…
І лиш один, один на всій Землі,
Кого було б не страшно полюбити…​

Невже!... Через стільки місяців...
Ти таки наважилась... викласти віршик
*****************************

 

[chessm@n]

Полнолуние
Залиты дороги молоком,
Мягкою волшебною росою,
Засыпаю необычным сном:
Ухожу ветвистою тропою.
Осыпает серебром луна,
Освещая впереди дорогу,
И в глаза спокойно заглянула тишина,
Напевая песни понемногу.
Не шумит тревожный ЭОМ,
Открывая необъятные границы,
Сон … И никаких проблем:
Жизни вновь листаю я страницы.
Управляй судьбою, осмотрись:
Сложно за уши схватить мгновенье,
Но иначе пролетает эта жизнь,
Разрывая свет молочный озаренья.

 

[изнанка любви]

розкидать тебе на шматки
по шкірі моїй, ніби квіти...
губами у губи - крапки,
як можна тебе не любити?

тебе розсипати по часткам,
в руках потримать половину,
як можна тебе не красти?!..
не вірить тобі і не гріти?!..

напитись тобою за межі,
щоб струменем спрага по тілу..
без марева, слів і обмежень
як можна тебе не любити?!..

15.10.2008

 

[Kita]

Смертельна втома

Мені здалось, нарешті все скінчилось,
І навіть серце зупинилося на мить.
У інший світ вже двері відчинились,
І я хотіла перший крок зробить.

Я довго так чекала цю хвилину
Та мріяла про це і день, і ніч.
З тих самих пір, як ти в лиху годину
Вже не ідеш зі мною пліч-о-пліч.

Так, знаю я – це не твоя провина,
Що залишилася на світі я одна.
У тому, що одну мене покинув,
Я знаю, винувата лиш Вона.

Вона… Просте, коротке слово…
Та скільки викликає болі.
Для того, з Нею хто знайомий
Життя стає гірше неволі.

І я сиджу, сиджу біля вікна,
Дивлюсь на зорі в чорнім небі
Перед очима ж – лиш Вона
В той час, коли прийшла до тебе.

І я благаю, я кричу, я плачу,
Молю Її прийти й до мене.
Без тебе я життя не бачу.
Вона ж не йде, і все даремно.

Ось і тепер я знову помилилась.
У чому ж, все таки, моя вина?
Переді мною знову двері зачинились,
І знов залишилася я одна.

Чому ж не йде до мене Смерть, Вона?..


Пы.Сы. Почему-то на украинском у меня стихи получаются какие-то очень депрессивные и, что характерно, совсем не о том, о чем я собиралась писать. Странно все это...

 

[united]

треба й мені щось у цій темі відписати
ось, трохи політичного, а то тут все про кохання й про кохання лірику викладують...
вірш написаний ввечері десь за годину під враженням від російсько-грузинської війни та всілякої іншої політичної пурги


Спустошеність незкорених кордонів
Зігріла нас, голодних до нестями.
Пустельний шепіт вітру б'є по скронях
І відлітає геть, ховаючись між нами.

Яскраві несподіванки поразок
Ніколи не засліплять ці мільйони,
Що звикли в них не бачити одразу
Сувору необхідність оборони.

Війна мине, не встигнувши початись.
Піде від нас у свій прозовий вимір,
Закривши за собою всі дверцята;
А очі в неї кришталево-сині...

16.08.08