Да пішли ви з вашою Росією

[Merime]

Натрапив на таку ось версію геополітчного розвитку:

Возрождение Киевской Руси

Поскольку, если антизападная паранойя России продолжится, а евразийская фантазия Кремля создать союз с Китаем растянется еще на 10-15 лет, Россия в конечном итоге увидит, как Китай проглотит ее Дальний Восток и Сибирь. Действительно, ослабленная Россия, которая будет наследием Путина, потом также уступит Северный Кавказ и Поволжье их растущему мусульманскому населению. Тогда у оставшихся российских земель не будет другого выбора, как присоединиться к Украине, которая к тому времени должна стать успешным членом Европейского Союза. После 1000 лет Россия пройдет полный круг, вернувшись к Киевской Руси после блуждания по дорогам монгольских орд, империи, коммунизма и нелепого путинизма. Таким образом, перед Россией теперь стоит выбор: украинский план A или украинский план Б.

(

You must be registered for see links

)

 

[Фокс Малдер]

Відповідь: Re: Да пішли ви з вашою Росією

Александр Пушкин


КЛЕВЕТНИКАМ РОССИИ

О чем шумите вы, народные витии?
Зачем анафемой грозите вы России?
...

Не пойму, до чого цей вірш? Напевне у нас сьогодні вечір поезії. Добре, зроблю тоді і свій внесок

РОЗРИТА МОГИЛА

Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась,
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
«Молилася, турбувалась,
День і ніч не спала,
Малих діток доглядала,
Звичаю навчала.
Виростали мої квіти,
Мої добрі діти,
Панувала і я колись
На широкім світі,
Панувала... Ой Богдане!
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну,
Що, колишучи, співала
Про свою недолю,
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю.
Ой Богдане, Богданочку,
Якби була знала,
У колисці б задушила,
Під серцем приспала.
Степи мої запродані
Жидові, німоті,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі.
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої мили
Москаль розриває...
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає,
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати».

Начетверо розкопана,
Розрита могила.
Чого вони там шукали?
Що там схоронили
Старі батьки? Ех, якби-то,
Якби-то найшли те, що там схоронили,
Не плакали б діти, мати не журилась.

[9 октября 1843,
Березань]

 

[bsv]

Re: Відповідь: Re: Да пішли ви з вашою Росією

Не пойму, до чого цей вірш? Напевне у нас сьогодні вечір поезії. Добре, зроблю тоді і свій внесок

Иосиф Бродский
На независимость Украины (1994)

Книга: Иосиф Бродский. Стихотворения и поэмы

Дорогой Карл XII, сражение под Полтавой,
слава Богу, проиграно. Как говорил картавый,
"время покажет Кузькину мать", руины,
кости посмертной радости с привкусом Украины.
То не зелено-квитный, траченный изотопом,--
жовто-блакытный реет над Конотопом,
скроенный из холста, знать, припасла Канада.
Даром что без креста, но хохлам не надо.
Гой ты, рушник, карбованец, семечки в полной жмене!
Не нам, кацапам, их обвинять в измене.
Сами под образами семьдесят лет в Рязани
с залитыми глазами жили, как при Тарзане.
Скажем им, звонкой матерью паузы медля строго:
скатертью вам, хохлы, и рушником дорога!
Ступайте от нас в жупане, не говоря -- в мундире,
по адресу на три буквы, на все четыре
стороны. Пусть теперь в мазанке хором гансы
с ляхами ставят вас на четыре кости, поганцы.
Как в петлю лезть -- так сообща, путь выбирая в чаще,
а курицу из борща грызть в одиночку слаще.
Прощевайте, хохлы, пожили вместе -- хватит!
Плюнуть, что ли, в Днипро, может, он вспять покатит,
брезгуя гордо нами, как скорый, битком набитый
кожаными углами и вековой обидой.
Не поминайте лихом. Вашего хлеба, неба,
нам, подавись мы жмыхом и колобом, не треба.
Нечего портить кровь, рвать на груди одежду.
Кончилась, знать, любовь, коль и была промежду.
Что ковыряться зря в рваных корнях глаголом?
Вас родила земля, грунт, чернозем с подзолом.
Полно качать права, шить нам одно, другое.
Это земля не дает вам, кавунам, покоя.
Ой да Левада-степь, краля, баштан, вареник!
Больше, поди, теряли -- больше людей, чем денег.
Как-нибудь перебьемся. А что до слезы из глаза --
нет на нее указа, ждать до другого раза.
С Богом, орлы, казаки, гетманы, вертухаи!
Только когда придет и вам помирать, бугаи,
будете вы хрипеть, царапая край матраса,
строчки из Александра, а не брехню Тараса.

 

[Grosso]

Знаходив ці вірші в одній з українофобських груп на

You must be registered for see links

...
Поважаю поетичний талант Іосифа Олександровича Бродського, втім його позиція щодо нашої країни є некоректною.
До речі, можна також зацитувати того ж Пушкіна.


Но независимой державой
Украйне быть уже пора
И знамя вольности кровавой
Я подымаю на Петра

 

[bsv]

До речі, можна також зацитувати того ж Пушкіна.

Но независимой державой
Украйне быть уже пора
И знамя вольности кровавой
Я подымаю на Петра

Цитата из поэмы А.С. Пушкина "Полтава"

Мазепы (Песнь вторая)

Под покровительством Варшавы,
Под самовластием Москвы.
Но независимой державой
Украйне быть уже пора:
И знамя вольности кровавой
Я подымаю на Петра.
Готово всё: в переговорах
Со мною оба короля;
И скоро в смутах, в бранных спорах,
Быть может, трон воздвигну я.

О самой поэме.

"Поэму принято рассматривать как эпическое произведение, , в сюжете которой А.С. Пушкин возвеличивает Петра и клеймит отступника Мазепу."...

..."Мазепа, пожалуй, первый из пушкинских характеров, выдержанный с начала до конца как резко отрицательный, заслуживающий самого сурового приговора, в нем нет ни одной светлой, противоречащей его злым помыслам черты"... (с) Б.С. Мейлах

В контексте и по замыслу поэмы, эту вырванную вами цитату можно воспринимать только с негативом, заслуживающие осуждения.

Или вы этого не знали или слукавили

 

[Grosso]

У московсько-ефіопського поета Пушкіна звичайно Мазепа розглядається як негативний персонаж.
Власне, як і у людей, що осліплені пост-тоталітарною пропагандою...

 

[Фокс Малдер]

Відповідь: Да пішли ви з вашою Росією

Ггг... В москвофільстві та українофобстві старца бсв, мнящего ся прєподобним, тонкого ценітєля вінних компрєсов, знатока карного кодексу, історії, суворого борця зі шкідливими звичками, піндосами та "блондинистим хамлом" і прочая, прочая... ніхто не сумнівався, відповідно і віршики такі в нього. Коли ж його на поезію пробило, то спеціально на його прохання повторюсь та викладу два твори:

ДОЛГ УКРАИНЕ

В. Маяковский


Знаете ли вы украинскую ночь?
Нет, вы не знаете украинской ночи!
Здесь небо от дыма становится черно,
И герб звездой пятиконечной вточен.


Где горилкой, удалью и кровью
Запорожская бурлила Сечь,
Проводов уздой смирив Днепровье,
Днепр заставят на турбины течь.


И Днипро по проволокам-усам
Электричеством течет по корпусам.
Небось, рафинада и Гоголю надо!
Мы знаем, курит ли, пьет ли Чаплин;


Мы знаем Италии безрукие руины;
Мы знаем, как Дугласа галстук краплен...
А что мы знаем о лице Украины?
Знаний груз у русского тощ -


Тем, кто рядом, почета мало.
Знают вот украинский борщ,
Знают вот украинское сало.
И с культуры поснимали пенку:


Кроме двух прославленных Тарасов -
Бульбы и известного Шевченка, -
Ничего не выжмешь, сколько ни старайся.
А если прижмут - зардеется розой


И выдвинет аргумент новый:
Возьмет и расскажет пару курьезов -
Анекдотов украинской мовы.
Говорю себе: товарищ москаль,


На Украину шуток не скаль.
Разучите зту мову на знаменах-лексиконах алых,
- Эта мова величава и проста:
"Чуеш, сурмы загралы, час розплаты настав..."


Разве может быть затрепанней да тише
Слова поистасканного "Слышишь"?!
Я немало слов придумал вам,
Ввзвешивая их, одно хочу лишь, -


Чтобы стали всех моих стихов слова
Полновесными, как слово "чуешь".
Трудно людей в одно истолочь,
Собой кичись не очень.


Знаем ли мы украинскую ночь?
Нет, мы не знаем украинской ночи.

А геній, це не витів долі,
А й труд ночами й в льоті днів...
Не марно школу єзуїтів
Колись Мазепа закінчив.

Так! Закінчив. Та єзуїтом
На радість матері не став.
Він серцем, для добра одкритим,
Людей, як пісня, чарував.

«Він інтриган»,— немов вериги,
В душі моїй слова ці злі.
Але були його «інтриги»
Для щастя рідної землі.

Хоч ґрунт її був досить грузький...
Інтриги? Ні! Це зброя слав.
Отак один король французький
З інтриг державу збудував.

Хай про Мазепу спів мій лине,
Хоч він був пан, та серце мав.
За суверенність України
Боровся вів і в цім був прав.

І я співать про нього мушу
Так, як ніколи не співав.
Народ не марно в свою душу
Про чайку його пісню взяв.

Голів мільйони, світлі, щирі...
До них тягнусь я серцем всім!
Народ — мій Бог, йому я вірю,
А не історикам отим,

Що руку царську цілували,
Що слинили Петрову длань
І про Мазепу написали
Із кон'юнктурних міркувань.

Та й досі пишуть... Що ж, пишіте.
Красу душі його висот,—
Як не зовіть його бандитом,—
Вже оспівав давно народ.

Мені ж чинів і «ласк» не треба,
Я не наївний, не сліпий,
Ні! Не народ прокляв Мазепу,
А прокляли його попи.

Попи, що з правдою змагались
І продали царю язик,
Ці чорні ряси, що злигались
З попами руськими навік.

І прислужилися, прокляті,
Катам, що йшли, як криголом,
Щоб наш народ у власній хаті
Ще сотні років був рабом.

Хай повний гніву в даль чаїну
Про дві печальні лине спів,
Коли з моєї України
Петро колонію зробив...

В ті люті дні він добре знав,
Що їсть Вкраїна і чим дише,
Й щоб зав'язать петлю тугіше,
Мазепи «зраду» скористав.

Так! Будував церкви Мазепа,
Церкви і школи. Просвіщав
Він свій народ. Та шкіл не треба
Царю, й він їх позакривав.

Покрилась тьмою Україна,
Засумував старий Дніпро...
І доробила Катерина,
Чого не встиг зробить Петро...

Це був уривок з поеми Володимира Сосюри "Мазепа".

І ще... Коли особа, проживаючі в Україні, пожираючі український хліб, дозволяє собі викладати українофобські віршики, то знову хочеться сказати, що слова Кобзаря були пророчими:

А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати».

Як бачимо "не в бровь, а в глаз"...

 

[Merime]

Цікаво, що до інформаційної війни вже притягли й поезію. Поезія навряд чи є аргументом, який би переконав опонента в політичній дискусії (а я сподіваюсь, що це дискусія, а не брудні підігрування брудним технологіям). Так от, щодо цитованих віршів Пушкіна, Бродського і Маяковського... Поет завжди є носієм стереотипів певної частини свого етносу. До якого етносу належали ці поети? Ефіоп, єврей і напівукраїнець-напівгрузин. Саме це шляхетне поєднання крові і дозволило Маяковському поставитись з повагою до близького йому народу. Пушкін же, на відміну від багатьох його сучасників, був страшенно далеким від народу і страшенно близьким до імператорського двору. Недаремно йому й був пожалуваний один із придворних чинів. Щоправда, найнижчий. Отож, що можна чекати від людини, яка живе, мислить і дихає не інтересами свого народу, а свого імператора? Тепер Бродський. Цікавлячись т.зв. "єврейським питанням", я звернув увагу на виключно негативне сприйняття українцями жидів, що відбилось у народних приказках, піснях, думах, казках, авторській поезії та прозі (не буду обтяжувати цитатами ,якщо буде потреба, викладу свою статтю на цю тему). Так от, чому ж так не любили в Україні євреїв? Основна причина у тому, що євреї завжди ставали на сторону сильнішого (поработителя, окупанта, поміщика тощо). І приєднувались до російського окупантського режиму з метою ще більшого визиску - шинкарі, орендарі, управителі. І ставали носіями ідеології окупантів, у даному випадку - шовіністичної. Ця ж традиція продовжилась і в ХХ столітті. І Бродський став її виразником, написавщи цей бездарний, сопливий вірш, за яким так і бачиш п'яного від горя (а може й не тільки) єврея, який плаче від страшенної біди. Якої? Ну, якже! Від нього пішли хохли! О вей мір, як же він тепер буде жити!

 

[Merime]

І щодо образу Мазепи у літературі. РІк тому я мав певне відношення до написання дипломної роботи "Образ Івана Мазепи у фольклорі та літературі". Що саме досліджувалось, може простежити за змістом:

ЗМІСТ
ВСТУП
Розділ 1. Українська рецепція образу Івана Мазепи
1.1. Роль гетьмана Івана Мазепи в розвитку української державності та культури
1.2. Образ Івана Мазепи в українському фольклорі
1.3. Образ Івана Мазепи в давній українській літературі
1.4. Гетьман Іван Мазепа в українській літературі ХІХ – ХХ століть
Розділ 2. Образ Івана Мазепи в зарубіжній літературі доби романтизму
2.1. Західна преса XVIII ст. про Мазепу
2.2. Образ Мазепи у творчості Дж.Байрона та В.Гюго
2.3. Мазепа в творчості К.Рилєєва та О.Пушкіна
2.3. Образ Мазепи в американській драматургії ХІХ ст.
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Так от, практично в усіх досліджуваних творах - українських, англійських , французьких, американських, навіть більшості російських - Мазепа виступає як романтичний герой-бунтар. І лише Пушкін таврує його як "зрадника". Цікаво, що одночасно було закладено дві традиції у російській літературі у ставленні до Мазепи - прогресивна Рилєєвська і консервативно-імперська Пушкінська. Вони й сьогодні розвиваються, але, пушкінська значно переважає.
У висновках зазначено таке:

Найзначнішими явищами російської літератури в розробці мазепинської теми та творенні різних міфів Мазепи є дві поеми: „Войнаровський” (1825) К. Рилєєва і „Полтава” (1831) О. Пушкіна. Але це твори діаметрально протилежні за своїми ідеологемами та міфопоетичними парадигмами. Поема Рилєєва, що постала на фунті ідеології декабризму, витлумачує Мазепу як борця проти са-модержавства й героя визвольної боротьби українського народу, відкидаючи офіційні звинувачення його у зраді, підступності, аморальності тощо. Загалом слід сказати, що на поемі Рилєєва позначився вплив Байрона, зокрема його „Мазепи”. Він відчутний не лише в характеристиці героя, але і в композиції поеми, в портретних замальовках героїв, витриманих в байронічному стилі.
Протилежну політичну міфологему знаходимо в поемі Пушкіна „Полтава”, в основу якої покладено імперський міф про Мазепу як „зрадника”. В „Полтаві” Пушкін виступає „співцем імперії”, що виявляється передусім у непомірному прославлянні Петра І, її фундатора, і в безапеляційному осудові та знеславленні Мазепи; гетьмана-сепаратиста.
Пушкінська „Полтава” теж пов'язана з поемою Байро¬на „Мазепа”, але ця пов'язаність специфічна. Власне, во¬на є полемікою з Байроном і Рилєєвим, з якими її автор різко розійшовся у трактуванні постаті Мазепи.

 

[mangust]

Лужков предсказал России дефицит продовольствия

Рост цен на нефть может привести к дефициту продовольствия в России, заявил мэр Москвы Юрий Лужков.

По его словам, сложившиеся цены на нефть делают рентабельным производство биотоплива в мире. Если сельхозпроизводители займутся производством биотоплива, резко вырастут цены на импортное продовольствие, «без которого мы пока не можем обойтись», заметил Лужков.

Правительству РФ надо обратить на это внимание, считает он. Мэр Москвы также отметил, что развитию сельхозпроизводства в стране мешает рост цен на стройматериалы, хотя, по его мнению, объективных причин для такого роста нет.

Лужков также обвинил в сговоре сетевые структуры, занимающихся розничной торговлей. Так, его удивляет, что цены в магазинах этих структур повышаются практически синхронно. «Можно говорить о сговоре, который государству надо фиксировать и принимать жесткие меры», — сказал мэр Москвы.