Відповідь: Російсько-Українськи відносини.
Merime, моя думка відносно тої чи іншої події дійсно формується на базі того, що з цього проводу я можу побачити, почути чи прочитати у ЗМІ. Там є і факти і домисли, з цим цілком згоден. І от, отримавши цю інформацію, я роблю певні висновки, згідно того що вже було до цього, і імовірних дивідендів учасникам від тої чи іншої дії чи заяви.
У минулорічному газовому конфлікті мали такі ісходні данні:
1. РосУкрЕнерго (РУЕ) купує газ у РФ.
2. Нафтогаз України купує газ у РУЕ.
3. Нафтогаз продає газ населенню і підприємствам України.
4. Нафтогаз датується з бюджету.
Це я перелічив факти. Я ні в чому не помилився?
Далі імовірні данні, доказів яких на власні очі я не бачив, але імовірність правдивості яких майже не викликає сумніву:
1. Переважна кількість Облгазів належить олігархам, які спонсують ПР, чи пов'язаним з ними особам.
2. Переважна кількість промислових підприємств, які вживають величезну кількість газу також належить приблизно тої ж самій групі осіб, так чи інакше пов'язаних з ПР.
3. РУЕ належить олігархам, які прямо пов'язані з ПР: Фірташ, Льовочкін, Бойко.
Я нічого не переплутав, нікого не забув?
Далі маємо данні, середньої достовірності, опиратись на які не варто, але треба мати на увазі:
1. У інформаційному просторі з'являються повідомлення про прямі контакти за кулісами між Ющенко, його секретаріатом і певними колами ПР.
2. Ющенко власноруч нагороджує орденами, дає посади і відзначає іншими знаками уваги членів ПР і тих, хто з ними тісно пов'язані.
І на останок маємо викід у інформаційний простір такої інформації, що шановний гарант має за кордоном на офшорі рахунок. Опосередковано те, що він належить йому доводиться тим, що з нього регулярно здійснюються оплати різних інтересів родини Ющенко. І є данні, що на той рахунок перераховуються у певний час певні суми, які дорівнюються 27% від різниці тих сум, які перераховує Нафтогаз РосУкрЕнерго і РУЕ платить Газпрому.
Сама по собі вся ця інформація не заслуговує уваги, бо, як кажуть що вилами по воді. Опиратись на цю інформацію неможна, але, враховуючи іншу, треба теж десь мати на увазі. Як можливий мотив для дій.
Дії, освітлені у ЗМІ, маємо такі:
1. Росія звинувачує Україну у несплаті за газ і перекриває його постачання.
2. У українських газосховищах є газ, який частково належить Нафтогазу і частково РУЕ. Цього газу разом узятого вистачає десь на пару зимових місяців.
3. Разом з Україною припинено постачання газу у Європу. Росія у цьому звинувачує Україну, Україна розривається з різних боків протилежними заявами: Ющенко каже, що у всьому винна підступна Росія і Тимошенко, бо вона все робе не так, Тимошенко каже, що у всьому винно РосУкрЕнерго, яке крім того що наварюється як посередник, ще й підставляє Україну.
4. Україна розрахувалась з РосУкрЕнерго, але РУЕ не розрахувалось з Газпромом.
5. Представники на перемовинах з Росією, уповноважені від Ющенко провалюють перемовини, Ющенко робить провокаційни заяви у бік Росії і поводиться так, що після його заяв Росія називає ціну за газ ще вищу, ніж та, на яку не погодились його уповноважені на перемовинах.
6. Тимошенко робить заяви, що посередник нам не потрібен, і розпочинає власні на пермовини з Росією.
7. Європа дивиться на весь цей безлад, який твориться у керівництві України і дотримуючись нейтральної позиції у питанні хто винний, нагадуює, що за порушення газопостачання буде вимагати компенсації і від України і від Росії через міжнародний суд.
8. Тимошенко їде у Москву і підписує невигідний контракт з Газпромом, але без посередництва РУЕ. Ціна виходить десь така, як пропонувалось на перемовинах з представниками Президента, але нижче ніж оголошувалась у відповідь на заяви Ющенко. Ціна щоквартально повинна сплачуватись і переглядається на наступний квартал, і прив'язана до ціни нафти. Завдяки газосховищам цей контракт дозволяє робити певний запас газу, який можна витрачати коли ціна найбільша і поповнювати, коли найнижча. Але є пункт про штрафи за недобір.
9. Газ, який знаходиться у газосховищах України і який належить РосУкрЕнерго за борги Газпрому умовно реквізується і продається Нафтогазу по минулорічній ціні, що дозволяє з'економити гроші, не купуючи цей об'єм у першому кварталі 2009 року, коли, згідно контракта, ціна найбільша.
10. Європа так нічого і не збагнувши, не розхитує далі лодку і не наполягає на суді. Далі, завдяки неузгодженій позиції слабкої української влади, вирішує, спільно з Росією, будувати 2 газогона в обхід України.
11. Тепер Росія щоквартально традиційно погрожує Україні різними санкціями за несплату, але кожного разу Нафтогаз вчасно сплачує.
12. На перемовинах у Ялті між прем'єрами України і РФ підписані нові контракти, згідно яких підвищена вартість транзиту газу у Європу на користь України, зменшені об'єми газу, який Україна зобов'язана щоквартально купувати і оголошено про відмову Росії від вимагання штрафів за недобір газу у 2009 році.
Мої висновки з цієї частини:
1. Росія політично тисне на Україну постачанням газу і його ціною.
2. Завдяки цій позиції Ющенко не здатен був укласти будь який вігідний контракт і не намагався щось зробити, щоб його укласти.
3. Ющенко публічними чварами намагався зкопроментувати Тимошенко, але це принизило позицію Україну, і дало козирі Росії і у перемовинах вона диктувала умови.
4. Росія продовжує намагатись диктувати свої умови і тиснути, але у стосунках її з Тимошенко йде на певні поступки.
5. Можна сперечатись скільки завгодно у тому, наскільки невигідні контракти підписала Тимошенко, але альтернативою їм було залишитись взагалі без газу, але з санкціями від Європи.
6. Саме дії Ющенко призвели до ситуації, наслідками якої підписані контракти були настільки невигідними.
Частина, що до РосУкрЕнерго і решти, пов'язаного з Ющенко.
Маємо таке:
1. Ющенко активно намагається відібрати РУЕ газ у Нафтогаза, задіює СБУ, Прокуратуру і майже усі свої сили щоб це здійснити. Жодного питання, у якому він би проявив стільки активності Історія не пам'ятає.
2. Канал Інтер, який належить одному з власників РосУкрЕнерго починає активну інформаційну пропаганду під назвою "Втопи Юлю", на усіх новинах і токшоу неодмінно пресується питання що Тимошенко робить не так і яка вона погана. Критика дій Ющенко, ПР і будь кого іншого майже непомітна. Активними учасниками будь якого токшоу неодмінно стають ті, хто промовисте покритикує Тимошенко, основним лідером у цьому стає Ющенко. Запрошеним на токшоу членам БЮТу висловитись не дають, грубо перериваючи і роблячи з них хлопчиків для биття.
3. Говорящі голови з Секретаріату Президента майже кожен день звинувачують Тимошенко то у зраді, то у розкраданні чогось. Загальна кількість звинувачень вже тягне на неймовірні строки для обвинуваченої, але жодних подальших наслідків не мають.
4. ПР, як опозиція взагалі непомітна, бо нема потреби, увесь бруд з перевиконанням плану ллється з СП.
5. Напередодні виборів Президента і до сьогодні Ющенко і ПР по всім питанням, які стосуються компанії "Втопи Юлю" діють синхронно, не маючи по жодного питанню якихось розбіжностей чи іншого тлумачення, що свідчить про спільний інформаційний банк і координаційний центр. Критика у сторону один одного майже відсутня, а якщо щось є, то нагадує тумаки між друзями, яким ніхто не приділяє уваги.
Вибачаюсь, що порушив тут питання відносин між Ющенко і Тимошенко. Але у рамках цієї теми і відповіді на висловлені питання мої висновки такі:
1. Росія весь час намагається впливати на Україну і її внутрішню і зовнішню політику. Це історичній факт, це було, є і буде.
2. Ющенко своїми діями викликає суттєве погіршення російсько-українських стосунків. Його несприйняття як українського лідера Росією теж факт. Україні від цього краще не становиться, а навпаки, дозволяє Росії розкручувати антіукраїнську пропаганду, яка, на жаль, суттєво впливає і на українське суспільство. При всьому моєму негативному ставленню до дій Москви, Україна з цього має лише шкоду.
3. Тимошенко, не Президент, тому не в її повноваженнях проводити зовнішню чи внутрішню політику, тому і відсутня її активність у якомусь окремому від Президента проекті, який міг би викликати з російського боку негативну реакцію. Але всі започатковані Ющенко національні проекти вона підтримує і по національним питанням, жодного разу не чув, щоб вона висловила думку, яка б суперечила позиції Ющенко. Але не жодного разу і не чув, щоб така підтримка з московського боку викликала негативну реакцію.
Вибачаюсь, що вийшло як агітація за Тимошенко, не мав це за мету, але якось не згадавши її важко щось казати про Ющенко.
Які мотиви їм усім це робити.
Росія. По максимуму Москві потрібен в Україні слухняний проросійський Президент, який би працював на користь Москви. По мінімуму хтось, з кого вони будуть мати собі якусь вигоду. Ющенко не підходить. З Тимошенко вони можуть домовитись. Янукович буде слухняним хлопчиком.
Ющенко. Антіросійська риторика підіймає його в очах тих, хто хронічно недолюблює Росію. Він намагається ці настрої підсилювати і доводити, що він єдиний хто здатен проводити антіросійську політику, і як наслідок, за його пропогандою, проукраїнську. Але це не одне й те саме. Тимошенко для нього прямий конкурент, бо теж проголошує проукраїнську політику, але без антіросійської риторики, тому за його пропагандою вона зрадниця і не може бути проукраїнською. З Януковичем майже нема конкуренції відносно виборців, бо вони переважно належать до іншого полюсу у відношенні до Росії. Крім того, підтримка Фірташа і інші непрямі докази вказують на спільні бізнес інтереси. Тому Янукович це друг.
От і на виході і маємо те, що маємо. Ющенко, заради власного рейтінгу, проводить пропаганду, що у всьому винна Росія, будь яка співпраця з нею це зрада Україні, навіть, якщо ця співпраця і Україні вигідна. Але це не заважає йому співпрацювати з проросійським Януковичем, бо той на виборах не відбирає у нього голоси.
Хіба ж ці гроші відкрито пересилають поштою із поміткою "на фінансування антиукраїнським силам"?
