Re: Медведев жёстко раскритиковал антироссийскую политику Ющенко
а вы не задумывались, почему деятельность украинофилов называлась опасной?
Та мені однаково, чим керувалися ці "гаспада" - параноєю, "боязнью за целаснасть земель рассийских" чи "матушке-императрице" хотіли подарунок на "аманіни" піднести. На українській землі забороняли все українське. Можете знайти для цього тисячу виправдовувань, але в мене вистачає здорового глузду, щоби не називати подібні дії "братством, вєковой дружбой, чи проявом любові". Хоча для Вас виправдовування одне: "
You must be registered for see links
", а більше аргументів і не потрібно.
Даже Кулиш в своё время офигел, когда его работами и наработками стали пользоваться люди для достижения отнюдь не культурных целей:
Що за манера така? Назвати прізвище, кинути цитатку і замовчати далі. Вже таке було - Костомаровим намагалися всі дірки затикати, але замовчували про його слова, що лише хвора людина може стверджувати, що українська мова є похідною від польської. Натомість Ви виклали словничок полонізмів "залізяки", як доказ такої спорідненості.
Тепер ось згадали Куліша. Ну що ж, Куліш так Куліш. По-перше, а чому я повинен занести його на п'єдестал та молитися, немов на ікону, приймаючи без застереження все, що він сказав. Чому я маю приймати кожне його слово. Ще раз повторюся, що мені за духом ближчий Шевченко. Він не скорився, не опустив голови. Тому і мав заслання на Арал, де підірвав своє здоров'я та вкоротив собі тим самим життя. Вам ближче за духом Костомаров та Куліш? Жили чуваки в ладах із законом, зайвого нічого не казали, тому один і служив професором в Петербурзі, другий доживав спокійно своє життя на власному хуторі. Тільки ось своїм "духовним батьком" Україна називає Шевченка, а не цих двох.
А по-друге, давайте вже згадаємо все про Куліша.
Человек эмоциональный и деятельный, склонный к безоглядному отстаиванию выношенной идеи, П. Кулиш терпеливо и целенаправленно
собирает материалы для обоснования концепции о негативном влиянии казачьих и крестьянских восстаний на развитие украинской государственности и культуры (идеи Кулиша оказали большое влияние на Н. И. Ульянова, который неоднократно ссылается на его труды). Работая в Варшаве в 1864—1868 гг., с 1871 г. в Вене, а с 1873 — в Петербурге на должности редактора «Журнала Министерства путей сообщения», он подготовил 3-томное исследование «История воссоединения Руси», в котором стремился документально подтвердить идею исторического вреда народно-освободительных движений XVII века и восславить культуртрегерскую миссию польской шляхты, ополяченного украинского дворянства и Российской империи в истории Украины.
Публикация этого труда оттолкнула от Кулиша почти всех его прежних друзей из числа украинофилов. Позднее Кулиш сам разочаровался в своих москвофильских позициях. Поводом стало то, что в 1876 г. был опубликован эмский указ, согласно которому запрещалось публиковать любые тексты на «малорусском наречии», за исключением художественных произведений и исторических документов, запрещалась постановка на этом языке театральных спектаклей, проведение публичных чтений, преподавание любых дисциплин. Он поселился на хуторе Мотроновка. Здесь он ведёт хозяйство и пишет, в частности, составляет из своих русскоязычных статей и украиноязычных художественных произведений сборник «Хуторская философия и удалённая от света поэзия», который после публикации в
1879 был запрещён цензурой и изъят из продажи на основании того самого «эмского указа».
You must be registered for see links
Одразу скажу, що матеріал з Вікіпедії, але туди він "потрапив" з книжки академіка Жулинського «Із забуття — в безсмертя (Сторінки призабутої спадщини)». Київ: Дніпро, 1990. — С. 43—66. Якщо знайдете альтернативну інформацію про останній період життя Куліша, то з радістю з ним ознайомлюся.
А ще хочу Вам навести цитатку про цього самого Куліша:
Одна скотина из хохлацких либералов, некто Кулиш (экая свинская фамилия!) в «Звездочке» (иначе называемой <. . .>), журнале, который издает Ишимова для детей, напечатал историю Малороссии, где сказал, что Малороссия или должна отторгнуться от России, или погибнуть.
Ох эти мне хохлы! Ведь бараны — а либеральничают во имя галушек и вареников с свиным салом!
А перед цим дісталося й Шевченку:
Но здравый смысл в Шевченке должен видеть осла, дурака и пошлеца, а сверх того, горького пьяницу, любителя горелки по патриотизму хохлацкому. Этот хохлацкий радикал написал два пасквиля — один на г<осударя> и<мператора>, другой — на г<осударын>ю и<мператриц>у. ... Я не читал этих пасквилей, и никто из моих знакомых их не читал (что, между прочим, доказывает, что они нисколько не злы, а только плоски и глупы), но уверен, что пасквиль на и<мператри>цу должен быть возмутительно гадок по причине, о которой я уже говорил. Шевченку послали на Кавказ солдатом. Мне не жаль его, будь я его судьею, я сделал бы не меньше.
You must be registered for see links
Якщо це Вам про щось говорить, то автором цього "справедливого обурення проти хахлацького патріотизму" є "великий російський літературознавець та критик" "революціонер та демократ" В.Г.Бєлінскій, критичні статті якого входили до програми з російської літератури за СССР. Як бачимо, черговий прояв "братської любові". І нічого з того часу не змінилося.
Хотя немцы с поляками уже получили весомую базу для своих известных целей. Даже ваши любимые "Просвиты" финансировались сеймом для борьбы с галицко-русским движением... Хотя, что я вам говорю, для вас все жертвы Талергофа - украинцы
Будда - земляк, а Колумб из Коломыи.
Вже особисто не раз мав право називати певних "гаспод" на цьому форумі тріпачами та пустомелями, коли вони, приписуючи мені певні висловлювання, не змогли цього підтвердити. Очевидно, їх слава не дає Вам спокою? Що ж,
факти в студію разом з моїми постами про те, що "все жертвы Талергофа - украинцы Будда - земляк, а Колумб из Коломыи".