loyer_1
той самий Otto
Ответ: Расстрелять всех, кроме чиновников-коррупционеров???
Цікавий факт: ті, кому доводилося спілкуватися із засудженими до довічного ув'язнення, стверджують, що майже всі ці ув'язнені на питання "яке покарання суворіше: смертна кара чи довічне позбавлення волі?" відповідають: "Довічне позбавлення волі". Як на мене, то так воно й є. "Куля в потилицю" якому-небудь відморозку, що забрав життя у декількох людей, - дуже легке і гуманне покарання. Вважаю лише, що потрібне деяке законодавче корегування: право на помилування довічно ув'язненого через чверть століття потрібно залишити (бо право це є лише теоретичним), а от побачення з рідними та близькими потрібно було б взагалі скасувати. А якщо дозволяти, то не частіше, скажімо, одного побачення на 5-10 років, і лише у разі повного відшкодування матеріальної та моральної шкоди родичам жертв злочинів.
Щодо невідворотності покарання. Коли я чую цю відому сентенцію "рівень злочинності у суспільстві залежить не від жорстокості кримінальних санкцій, а від невідворотності покарання", то мені завжди смішно. Бо це типовий приклад "правового інфантилізму" (різновид правового ідеалізму). Так можуть висловлюватись лише політики або правники-теоретики. "Невідворотність покарання" - це така ж практично недосяжна ідеологема і водночас утопія, як, наприклад, комунізм або "общество всєобщего благоденствія". Злочин (або кількість злочинів) як будь-яке інше суспільне явище повністю підкорюється об'єктивним законам статистики і теорії ймовірності. А тому доля "нерозкритих злочинів" буде завжди коливатись у межах від 0% до 100%, тобто якась певна кілкість людей, непокараних за злочин, буде завжди. "Невідворотність покарання" - це ідеал, на який потрібно "рівнятись", але якого досягти об'єктивно неможливо.
Щодо судових помилок. То ці помилки були, є й будуть так само, як помилки лікарів, помилки будівельників, помилки пілотів і будь-які інші. І наявність судових помилок не є аргументом у питанні "потрібна смертна кара чи ні". Чи хтось вважає, що у разі, якщо судді (або присяжні) помиляться і засудять невинуватого не до страти, а до довічного ув'язнення, то бідолазі від того буде легше?
А взагалі-то, існує такий релігійний постулат буцімто "Ад - це муки непокаяного сумління". З огляду на це вважаю, що "довічне ув'язнення без майже будь-якої надії на майбутнє" - це і є той самий "ад". А смертна кара - лише (на мій погляд) "благодатне спасіння" від того аду.
Цікавий факт: ті, кому доводилося спілкуватися із засудженими до довічного ув'язнення, стверджують, що майже всі ці ув'язнені на питання "яке покарання суворіше: смертна кара чи довічне позбавлення волі?" відповідають: "Довічне позбавлення волі". Як на мене, то так воно й є. "Куля в потилицю" якому-небудь відморозку, що забрав життя у декількох людей, - дуже легке і гуманне покарання. Вважаю лише, що потрібне деяке законодавче корегування: право на помилування довічно ув'язненого через чверть століття потрібно залишити (бо право це є лише теоретичним), а от побачення з рідними та близькими потрібно було б взагалі скасувати. А якщо дозволяти, то не частіше, скажімо, одного побачення на 5-10 років, і лише у разі повного відшкодування матеріальної та моральної шкоди родичам жертв злочинів.
Щодо невідворотності покарання. Коли я чую цю відому сентенцію "рівень злочинності у суспільстві залежить не від жорстокості кримінальних санкцій, а від невідворотності покарання", то мені завжди смішно. Бо це типовий приклад "правового інфантилізму" (різновид правового ідеалізму). Так можуть висловлюватись лише політики або правники-теоретики. "Невідворотність покарання" - це така ж практично недосяжна ідеологема і водночас утопія, як, наприклад, комунізм або "общество всєобщего благоденствія". Злочин (або кількість злочинів) як будь-яке інше суспільне явище повністю підкорюється об'єктивним законам статистики і теорії ймовірності. А тому доля "нерозкритих злочинів" буде завжди коливатись у межах від 0% до 100%, тобто якась певна кілкість людей, непокараних за злочин, буде завжди. "Невідворотність покарання" - це ідеал, на який потрібно "рівнятись", але якого досягти об'єктивно неможливо.
Щодо судових помилок. То ці помилки були, є й будуть так само, як помилки лікарів, помилки будівельників, помилки пілотів і будь-які інші. І наявність судових помилок не є аргументом у питанні "потрібна смертна кара чи ні". Чи хтось вважає, що у разі, якщо судді (або присяжні) помиляться і засудять невинуватого не до страти, а до довічного ув'язнення, то бідолазі від того буде легше?
А взагалі-то, існує такий релігійний постулат буцімто "Ад - це муки непокаяного сумління". З огляду на це вважаю, що "довічне ув'язнення без майже будь-якої надії на майбутнє" - це і є той самий "ад". А смертна кара - лише (на мій погляд) "благодатне спасіння" від того аду.
Останнє редагування: