Tier_1
Night Crawler
Ответ: детский сад
Конфлікт у дитячому садку. Хто винуватий?
Всі ми сподіваємося, що перебування маляти в новому колективі буде комфортним і радісним. Але, на жаль, іноді наші надії обертаються розчаруванням. Чи не тому, що найчастіше батьки й вихователі просто не вміють прислухатися друг до друга й встають по різні сторони барикад?
Це може відбуватися як по об'єктивним, так і по суб'єктивних причинах.
Об'єктивні причини - наприклад, несумлінне відношення вихователів до своєї справи, їхня низька кваліфікація. У цьому випадку вам навряд чи вдасться що-небудь змінити, і кращий вихід - забрати дитину з дитячого садка й підшукати іншої.
Суб'єктивні причини діють, як правило, і з боку батьків, і з боку вихователів. До них можна віднести невиправдано позитивні або невиправдано негативні очікування батьків від дошкільної установи. Невиправдано позитивне відношення виникає тоді, коли батьки, віддаючи дитини в дитячий садок, думають про те, що дитячий садок "усьому навчить", а батькам нічого не потрібно буде робити. Якщо ці очікування виявляються даремними, виникає величезна напруга між родителями й педагогами. Насправді дитячий садок здатний багато чого зробити для розвитку своїх вихованців, але в нього є свої специфічні завдання й він ніколи не зможе повністю замінити батьків і виховний вплив родини. Якщо особистий "детсадовский" досвід батька був невдалим або самим батьком не відвідував дитячого садка, але чув безліч розмов про те, що "це дуже погано", виникає невиправдано негативне відношення. Такий заздалегідь підготовлений негативний настрой обов'язково передається дитині й не кращому образу впливає й на нього, і на відносини між вихователем і батьком.
Інша суб'єктивна причина конфліктів пов'язана з тим, що вихователь часом стає для батьків символом влади, якимось контролером, що оцінює їхньої дії, повчає їх. Коли вихователь оцінює дитину, дає якісь рекомендації, батько дуже часто помилково вважає, що оцінюють його самого, його заможність як людину й батька. Ті ж самі проблеми нерідко виникають і у вихователя, коли, наприклад, батьки вихованців можуть неусвідомлено нагадувати йому людини, з яким колись не зложилися відносини.
Ще одна проблема - це страх батьків, особливо мамів, втратити контроль над своєю дитиною. Коли вони бачать, що кроха поринає в нове життя, у них прокидається дійсні ревнощі із приводу того, що їхнє чадо тепер повністю їм не належить. Така умовна грань "боротьби" за дітей дійсно існує. Чим квалифицированнее вихователь, чим більше він любить свою роботу, тим більше ревно він ставиться до дітей, намагаючись передати батькам своє подання про самі різні сторони виховання й розвитку дитини. У свідомості ж батьків може зложитися думка, що вихователь "нав'язує" їм свою точку зору. На жаль, є педагоги, які не тільки люблять диктувати батькам, як потрібно виховувати їхніх дітей, але й роблять це в досить категоричній формі: "Ваша дитина не вміє цього, цього, цього. Ви погано підготували його до дитячого садка. Ви повинні робити те-те, те-те й те-те". Природно, такі моралі впливають на батьків дуже негативно.
Є причина, що побічно руйнує відносини між вихователем і родителями, - це особливості самої дитини. Якщо маля добре підготовлене до дитячого садка (уписується в режим, уміє вдягати-роздягатися, самостійно їсти, привчений сидіти на заняттях, уважно слухати), як правило, утруднень не виникає. Проблеми можуть з'явитися, якщо батьки вчасно не подбали про те, щоб правильно співвіднести режим дитини й дитячого садка, або якщо в родині дитині приділялася підвищена увага, його ні в чому не обмежували, безперервно розважали. У великому колективі забезпечити дитині звична кількість уваги й повну волю неможливо, тому, не бачачи "належного" відносини з боку дорослих у дитячому садку, така дитина зазнає неминучих труднощів і, як наслідок, сильний стрес. Мама нервує, припускаючи, що маля вередує й відмовляється йти в дитячий садок, тому що там до нього погано ставляться. Насправді ж причина зовсім не у відношенні до дитини, а в тім, що він не вписується в режим дитячого садка й у колектив дітей.
Деякі батьки дуже болісно реагують навіть на невелику подряпину або синець, принесений дитиною з дитячого садка. Відповідною реакцією може бути претензія до вихователя, що "недоглядів" за дитиною, або агресія стосовно "злісного кривдника". Зайва ж заклопотаність батьків тільки нервує маляти, набудовує його проти дитячого садка. "Хто тебе штовхнув? Чому він тобі так сказав? А чи був ти перший? А чому тобі не дали вірша? А чому тобі вихователька поклала одну котлету, а не дві?" - будучи досить прозорливими психологами, діти швидко розуміють, що дорослого цікавлять насамперед негативні розповіді про дітей або вихователів, і, підладжуючись під батька, дитина починає складати такі історії "спеціально для мами". Це звичайно відбувається у віці 5-6 років, коли діти вже розуміють, як можна маніпулювати людьми. Штучно створюючи конфлікт, вони коштують осторонь і дивляться, "що відбудеться", одержуючи від цього пекуче задоволення й угамовуючи свою цікавість. Тому батьки повинні навчитися спокійно й з розумінням ставитися до таких речей.
Конфлікт у дитячому садку. Хто винуватий?
Всі ми сподіваємося, що перебування маляти в новому колективі буде комфортним і радісним. Але, на жаль, іноді наші надії обертаються розчаруванням. Чи не тому, що найчастіше батьки й вихователі просто не вміють прислухатися друг до друга й встають по різні сторони барикад?
Це може відбуватися як по об'єктивним, так і по суб'єктивних причинах.
Об'єктивні причини - наприклад, несумлінне відношення вихователів до своєї справи, їхня низька кваліфікація. У цьому випадку вам навряд чи вдасться що-небудь змінити, і кращий вихід - забрати дитину з дитячого садка й підшукати іншої.
Суб'єктивні причини діють, як правило, і з боку батьків, і з боку вихователів. До них можна віднести невиправдано позитивні або невиправдано негативні очікування батьків від дошкільної установи. Невиправдано позитивне відношення виникає тоді, коли батьки, віддаючи дитини в дитячий садок, думають про те, що дитячий садок "усьому навчить", а батькам нічого не потрібно буде робити. Якщо ці очікування виявляються даремними, виникає величезна напруга між родителями й педагогами. Насправді дитячий садок здатний багато чого зробити для розвитку своїх вихованців, але в нього є свої специфічні завдання й він ніколи не зможе повністю замінити батьків і виховний вплив родини. Якщо особистий "детсадовский" досвід батька був невдалим або самим батьком не відвідував дитячого садка, але чув безліч розмов про те, що "це дуже погано", виникає невиправдано негативне відношення. Такий заздалегідь підготовлений негативний настрой обов'язково передається дитині й не кращому образу впливає й на нього, і на відносини між вихователем і батьком.
Інша суб'єктивна причина конфліктів пов'язана з тим, що вихователь часом стає для батьків символом влади, якимось контролером, що оцінює їхньої дії, повчає їх. Коли вихователь оцінює дитину, дає якісь рекомендації, батько дуже часто помилково вважає, що оцінюють його самого, його заможність як людину й батька. Ті ж самі проблеми нерідко виникають і у вихователя, коли, наприклад, батьки вихованців можуть неусвідомлено нагадувати йому людини, з яким колись не зложилися відносини.
Ще одна проблема - це страх батьків, особливо мамів, втратити контроль над своєю дитиною. Коли вони бачать, що кроха поринає в нове життя, у них прокидається дійсні ревнощі із приводу того, що їхнє чадо тепер повністю їм не належить. Така умовна грань "боротьби" за дітей дійсно існує. Чим квалифицированнее вихователь, чим більше він любить свою роботу, тим більше ревно він ставиться до дітей, намагаючись передати батькам своє подання про самі різні сторони виховання й розвитку дитини. У свідомості ж батьків може зложитися думка, що вихователь "нав'язує" їм свою точку зору. На жаль, є педагоги, які не тільки люблять диктувати батькам, як потрібно виховувати їхніх дітей, але й роблять це в досить категоричній формі: "Ваша дитина не вміє цього, цього, цього. Ви погано підготували його до дитячого садка. Ви повинні робити те-те, те-те й те-те". Природно, такі моралі впливають на батьків дуже негативно.
Є причина, що побічно руйнує відносини між вихователем і родителями, - це особливості самої дитини. Якщо маля добре підготовлене до дитячого садка (уписується в режим, уміє вдягати-роздягатися, самостійно їсти, привчений сидіти на заняттях, уважно слухати), як правило, утруднень не виникає. Проблеми можуть з'явитися, якщо батьки вчасно не подбали про те, щоб правильно співвіднести режим дитини й дитячого садка, або якщо в родині дитині приділялася підвищена увага, його ні в чому не обмежували, безперервно розважали. У великому колективі забезпечити дитині звична кількість уваги й повну волю неможливо, тому, не бачачи "належного" відносини з боку дорослих у дитячому садку, така дитина зазнає неминучих труднощів і, як наслідок, сильний стрес. Мама нервує, припускаючи, що маля вередує й відмовляється йти в дитячий садок, тому що там до нього погано ставляться. Насправді ж причина зовсім не у відношенні до дитини, а в тім, що він не вписується в режим дитячого садка й у колектив дітей.
Деякі батьки дуже болісно реагують навіть на невелику подряпину або синець, принесений дитиною з дитячого садка. Відповідною реакцією може бути претензія до вихователя, що "недоглядів" за дитиною, або агресія стосовно "злісного кривдника". Зайва ж заклопотаність батьків тільки нервує маляти, набудовує його проти дитячого садка. "Хто тебе штовхнув? Чому він тобі так сказав? А чи був ти перший? А чому тобі не дали вірша? А чому тобі вихователька поклала одну котлету, а не дві?" - будучи досить прозорливими психологами, діти швидко розуміють, що дорослого цікавлять насамперед негативні розповіді про дітей або вихователів, і, підладжуючись під батька, дитина починає складати такі історії "спеціально для мами". Це звичайно відбувається у віці 5-6 років, коли діти вже розуміють, як можна маніпулювати людьми. Штучно створюючи конфлікт, вони коштують осторонь і дивляться, "що відбудеться", одержуючи від цього пекуче задоволення й угамовуючи свою цікавість. Тому батьки повинні навчитися спокійно й з розумінням ставитися до таких речей.
)) Да, есть необходимость долгих сборов, подготовки морально-материального плана, но мы все через это прошли!!!
