ПРОТИСТОЯННЯ... [блог новин в УКРАIНI та свiтi]

[Loner]

Розвели лохів у Золотому. Далі – нові "будапештські" граблі?

Зненацька Україна почала розведення військ у Золотому. Зненацька – бо ще за день до цього ми (пресслужба ООС) заявляли, що в зоні розведення відбуваються обстріли.

Сім днів без обстрілів – цю вимогу встановлено не просто так. Сім днів – це тест на здатність і готовність сторін до мирного вирішення проблеми у конкретній точці. Немає миру тиждень – не буде його й після.

Україна пішла не просто на поступки. Вона пішла на порушення (шляхом фальсифікації) Рамкових домовленостей щодо розведення військ. Після того, як 27 жовтня пресслужба ООС заявила про обстріли в зоні розведення – 29 жовтня вона ж говорить, що тиша зберігається вже тиждень. Із посиланням на ОБСЄ, що не помітило обстрілів, які зафіксували наші військові.

Що ми маємо у результаті? По-перше, втрата довіри до інформації, яка йтиме від наших військових. Хочу нагадати, що в нас війна. І втрата довіри до наших призведе до того, що ми шукатимемо інформацію з інших джерел. А тепер вгадайте, які це будуть джерела? Війна – це не лише бойові дії. Це підтримка армії в тилу й на територіях, які плануємо звільняти. А про яку підтримку може йти мова, якщо військові змінюють свої звіти, коли виявляється, що російські проксі нас не обстрілювали. То хто брехун?

По-друге, ми живемо в суспільстві постправди. І реальне не те, що відбувається насправді, а те, що треба тим, хто контролює інформаційний простір. Тому завтра з таким же успіхом переконуватимуть про те, що Росія вивела війська з Донбасу. А післязавтра – в такому ж режимі здійснюватимуть і спостереження за виборами в ОРДЛО. ОБСЄ заявить, що дотримані всі демократичні процедури, навіть якщо бюлетені видаватимуть з уже вдрукованими "галочками", а біля виборчих дільниць розстрілюватимуть тих, хто проголосував неправильно. І що? Кому ми будемо вірити? Звітам шанованої у світі ОБСЄ чи своїм брехливим очам?

І третє – наша суб’єктність. Якщо ми не наполягаємо на тому, щоб ті, хто підписав із нами договори, виконували свою частину обіцянок – об нас витиратимуть ноги. Ми не піднімемося вище "предмета договору" й ніколи не станемо суб’єктами. До чого це призведе? До того, що ми ще раз підпишемо "Будапештський меморандум". І далі граблі таких односторонніх договорів повільно убиватимуть те, що називається державою Україною.

Звичайно, можна спробувати вирішити проблему одними заявами, що "ми не лохи якісь" й Україні вже двадцять дев’ятий рік. Але, перефразую класика сучасності, – є демократія, а є ситуація в країні пряма демократія. Революція простою мовою.

Богдан ПЕТРЕНКО

 

[Loner]

You must be registered for see medias

 

[Loner]

Borislav Bereza

Пообщался сейчас с моими европейскими коллегами по ПАСЕ. Что я могу сказать по итогам этого общения? Команда президента так старалась "сделать їх разом", что "сделали" сами себя. Вернее всех нас. Ведь из-за поспешных и ошибочных действий Украина потеряла свои места во всех комиссиях и комитетах ПАСЕ. А сейчас еще и не может влиять на принятие решений в комитетах. Почему? Потому что объявив о новой делегации, но не заявив ее на октябрьской сессии, власти Украины подыграли антиукраинским силам в Ассамблее. В итоге полномочия старой делегации аннулированы, а у новой их нет. Ведь её не заявили. И теперь заседания комитетов ПАСЕ проходят без участия Украины и все вопросы по Украине в итоге будут рассматриваться без нас. А кроме этого мы потеряли всех вице-президентов от групп по нашей квоте, глав и заместителей комитетов, членство от ПАСЕ в GRECO и в Венецианской комисси. И конечно же репортерство. Так и хочется сказать "Браво!". Сейчас приходится, усилиями старых членов делегации и наших друзей в ПАСЕ, защиать эти квоты чтоб потери были минимальными. Надеюсь, что получится.
В итоге некомпетентность и самоуверенность в очередной раз проявили себя. И вместо того, чтоб возглавить антироссийскую коалицию в ПАСЕ, став лидером для делегаций, которые поддерживают наш вектор и фактически проводить свою политику через старую делегацию, а самим выстроить новый формат работы с ПАСЕ, Украина сейчас находится в положении наблюдателя без возможности влияния.
Ну, и кто выиграл от этого положения дел? Точно не Украина.

 

[Loner]

Суд США против Коломойского выдвинул новое обвинение: ситуация для Бени ухудшается
Суд американского штата Делавэр принял целый ряд громких решений в деле против олигархов Игоря Коломойского и Геннадия Боголюбова, которые вместе с партнерами подозреваются в организации "преступной сети", завладевшей активами в размере около 674 млн долларов


Речь идет о разбирательстве, которое инициировал в мае ПриватБанк, ранее находившийся в собственности фигурантов иска. Об этом сообщается в материале tZE Inform, передает "Диалог.UA".

Наряду с Коломойским и Боголюбовым мошенничество приписывают еще трем "агентам" преступной схемы – Мордехаю Корфу (Mordechai Korf), Хаиму Шохету (Chaim Schochet) и Уриэлю Цви Лаберу (Uriel Tzvi Laber), а также 20 компаниям, зарегистрированным в штате Делавэр.

Отмечается, что, рассмотрев и изучив дополнительные материалы, поступившие на рассмотрение суда, принимая во внимание существенную тяжесть и общественную значимость рассмотрения, суд принял решение о дальнейшем рассмотрении дела исключительно по процедуре акта "Racketeer Influenced and Corrupt Organizations Act".

Была установлена первичная очередность рассмотрения вопросов и назначен ведущий судья на очередное заседание суда.
Суд США против Коломойского выдвинул новое обвинение: ситуация для Бени ухудшается
23 октября стало известно о первом аресте в деле. 20 октября по запросу Канцлерского суда штата Делавер министерством юстиции США в Вашингтоне задержан и препровожден в суд для дачи показаний фигурант дела RF02. Перед заседанием фигуранту объявлен тридцатидневный превентивный арест

21 июля 2019 года суд признал обоснованным факт наличия неправомочного воздействия на участников судебного рассмотрения, что фактически привело к изменению сути судебного рассмотрения. Отныне это уже не суд о нарушениях в хозяйственно-финансовой сфере. Это судебное рассмотрение дел о создании "преступной ассоциации" (ОПГ, мафии) и ее членов.

Это прежде всего имеет принципиальную особенность, позволяющую привлекать соответствующие органы юстиции к выполнению функций розыска, доставки на судебное заседание, ареста активов и прочее, до вынесения общего решения суда, в рамках неоконченной судебной процедуры.

Таким образом, правоохранители США получили право доставлять Коломойского и Ко для их участия в заседаниях.

Согласно процедуре рассмотрения, на каждое заседание будет поочередно назначаться новый судья, а решение будет приниматься в рамках судебной коллегии участников. Отныне никакая юридическая процедура не может остановить рассмотрение или вывести из-под рассмотрения кого-то до окончательного решения суда.

 

[Loner]

Доба на фронті: загарбники активізувалися, стріляли ворожі снайпери

Учора, 30 жовтня, збройні формування Російської Федерації та її найманці 19 разів порушили режим припинення вогню. Про це повідомляє пресцентр Об'єднаних сил

Російські окупанти й колаборанти обстрілювали позиції підрозділів Об'єднаних сил із заборонених Мінськими домовленостями мінометів калібру 120 та 82 мм, а також озброєння БМП, гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та іншої стрілецької зброї. Зафіксовано й вогневу активність ворожих снайперів.

У районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання "Схід" загарбники шість разів обстріляли позиції наших вояків:

– поблизу Красногорівки – зі станкових протитанкових гранатометів і великокаліберних кулеметів;

– п’ять разів біля Водяного, що на Приазов'ї – із гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та іншої стрілецької зброї.

У районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання "Північ" окупанти здійснили 13 обстрілів позицій Об'єднаних сил:

– шість разів неподалік Кримського – із мінометів калібру 82 мм, озброєння БМП-1, гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та іншої стрілецької зброї;

– коло Новотошківського – із мінометів калібру 120 мм;

– побіля Зайцевого – із мінометів калібру 82 мм та автоматичних гранатометів;

– поблизу Луганського – зі стрілецької зброї;

– біля Південного – з СПГ, автоматичних гранатометів та великокаліберних кулеметів;

– у неподалік Троїцького – зі станкових протитанкових гранатометів;

– коло Новолуганського – з автоматичних гранатометів і великокаліберних кулеметів;

– побіля Горіхового – із мінометів калібру 82 мм.

Вчора, 30 жовтня, втрат унаслідок обстрілів серед особового складу Об'єднаних сил не було.

Із початку цієї доби загарбники вогневої активності не виявляли. Втрат серед особового складу наших захисників не зафіксовано.

 

[Loner]

You must be registered for see images attach

 

[Loner]

Євген Дикий: Нам дозволяють випустити пару і далі ведуть до поразки. Бо ми – лохи

Дезертир, який чотири рази поспіль відкосив від призову, "тикає" бійцю – добровольцю та "кидає пальці" перед ним у стилі дворової гопоти.

Фракція, в якій на дві з половиною сотні нардепів нема жодного ветерана нашої війни, кричить "Ганьба!" дівчині -волонтерці на інвалідному візку.

Блазня, який волав зі сцени Антимайдану, призначають до РНБО.

Ми всі спостерігаємо за цим шабашем знахабнілих від від безкарності реваншистів, капітулянтів та "п’ятої колони" РФ, щось розповідаємо їм про правила людської поведінки та про якісь там "червоні лінії". А їм по фіг. Вони, на відміну від нас, "не лохи" (с).

Бо коли ми, лохи, йшли на барикади та на фронт, вони "косили" від повісток та всіма можливими способами "рубали бабло" – хто блазнював на корпоративах у "ригів", хто підкорював москальський відеоринок хохляцькими "сміхуйочками", хто писав заказні статейки про "режим кривавого бариги".

А ми були не просто лохами – ми були лохами в квадараті. Бо не лише самі гинули замість цих потвор, але і ставились до них зовсім інакше, ніж вони до нас. Ми всі ці роки були поблажливими, добрими, жаліли цих, слабших за себе, і не тримали на них зла.

А от вони на нас тримали. Всі ці роки вони накопичували ненависть до нас, "лохів" – патріотів, через яких у них ставались ускладнення у бізнесі та інші побутові проблеми. Вони зневажали нас за "дурість", якою у їхніх очах є будь-яка поведінка, що не приносить прибутку. І ненавиділи нас за свій страх перед нами. І от тепер вони нарешті дорвались.

Ті, хто бачив війну лише "по ящику", відкосили від неї та весь цей час літали по бізнесу між Києвом та Москвою, отримали право командувати нашою армією. І вони дали цій армії єдину команду, на яку вони здатні – відступати.

Відступати без бою із зайнятих з боями та втратами позицій. Відступати, бо так хоче наш ворог, а вони не хочуть з цим ворогом воювати.

Вони хочуть одного – "закінчити війну". Якщо ціною закінчення війни є капітуляція перед ворогом, якому ми не програли на полі бою – їх ця ціна не лякає, бо ж не вони всі ці роки платили криваву ціну за нашу незалежність. Якщо ціною "миру" є відмова від самої ідеї Української Держави – незалежної, європейської, вільної від Імперії Зла – і перетворення нас на другу Білорусь, формально "незалежного" сателіта Московії – їх і ця ціна влаштовує, адже для них незалежність ніколи не була цінністю, а у сателітній Малоросії вони легко зможуть знімати серіали "із пасторального хохляцького життя" для кіноринку Імперії.

Вони поводяться з нами як з лохами, і вже практично не приховують цього. Вже очевидно, що всі наступні кроки з реалізації кремлівського плану підкорення України вони робитимуть за таким само сценарієм, як вже зробили видачу Цемаха, підписання "формули Штанмаєра" та як зараз роблять відступ військ у Золотому. Алгоритм простий до неможливого:

• анонсування чергового кроку назустріч вимогам Кремля;

• наша бурхлива реакція, Марші, протести, Майдани та майданчики;

• деяка затримка у реалізації анонсованих планів, щоб ми вирішили що вони злякались та відступили;

• імітація "діалогу" з нами, а насправді багатократне імперативне повторення їхньої повістки капітуляції та недолугих "аргументів" на її користь із можливістю для нас кричати в порожнечу, без шансу бути почутими – саме так виглядає "суспільний діалог" в уявленні сп’янілих від рейтингів переможців, і "діалог" Зе із добровольцем у Золотому в цьому сенсі різниться від зустрічі Єрмака з ветеранами виключно стилістично, а не по суті;

• в момент нашої втоми, розгубленості, чи навпаки – помилкового заспокоєння нібито зміною (направду лише відтермінуванням) планів зливу країни під РФ – швидка реалізація наперед анонсованого кроку назустріч капітуляції, та анонсування наступного;

• наша запізніла та безсила бурхлива реакція – і далі всі ті самі послідовні елементи сценарію, циклічно, і так крок за кроком.

Крок за кроком нам дозволяють випустити пару, а тим часом план капітуляції реалізується. Крок за кроком, які залишаються неповоротно зробленими і не підлягають виправленню. Які наближають нас до точки неповернення, до переходу у нову якість – переможеної країни, відданої на поталу переможній Імперії Зла. Наближають невпинно та невблаганно. Бо ми – лохи

Ми – лохи, бо дозволяємо так чинити з країною. Бо знову та знову малюємо чергові "червоні лінії", а коли їх перетинають – відступаємо, надуваємо щоки та малюємо наступні. Вже знаючи, що їх так само переступлять.

Ми малюємо лінії, але не готові відрубати ноги за їх перетин. А без цього ці лінії лишаються всього лише елементом розфарбовки дорожнього покриття. Так що так, дезертир – головнокомандувач правий, ми лохи. Лохи та "тєрпіли".

Наш шанс перестати бути лохами – це почати відповідати за базар по-дорослому. Не малювати тих ліній, за перетин яких ми не готові відкривати вогонь на ураження. А ті, які вже малювати – дійсно бути готовими захищати як поріг власного дому, зі зброєю у руках. І тоді побачимо, чи ризикне хтось перетнути цей наш "лоховський Рубікон". А якщо (чи коли) ризикне – стане ясно, чия це насправді країна, наша чи московитів та їхніх малоросійських холуїв. І хто в цій країні не лох.

Євген ДИКИЙ, екскомандир роти батальйону "Айдар"

 

[Loner]

You must be registered for see images

 

[Loner]

СПАСИБО ЖИТЕЛЯМ ДОНБАССА

Недавно назначенный советник секретаря СНБО Сергей Сивохо в интервью «Левому берегу» проговорился, что, оказывается, по заказу украинских властей в ЛДНР проводятся некие социологические опросы и что там есть люди, готовые пойти на выборы от «Слуги народа». Во-первых, интересно, какое ведомство и по какой статье эту услугу оплачивало? Во-вторых – кто и на основании каких норм украинского, подчеркнем, законодательства, это проводил? Без риска для жизни сделать соцопрос в ОРДЛО могут только россияне, а находящиеся там россияне – либо военные, либо сотрудники спецслужб, либо подконтрольные последним граждане. Кто из них?

Ответ на вопрос «зачем проводился опрос?» как раз полностью очевиден, он сугубо шкурный: понять, насколько будет успешным родной бренд «Слуга народа» на грядущих «выборах» на оккупированных территориях. Гораздо интереснее вопрос, кто был инициатором, а точнее – идеологом этого опроса. Сивохо? Зеленский? А вот и нет.

Давайте вспомним комментарий Коломойского на ялтинском форуме в сентябре этого года. «Я считаю, что не надо бояться выборов. Даже если там присутствуют "зеленые человечки" или иностранные войска, это не мешает нам проводить свои выборы. Думаю, там Зеленский получит 80% поддержки», - сказал тогда великолепный Игорь Валерьевич.

Вождь набросал штрихами свой план на салфетке, команда исполняет. Даже рейтинг замерили, о котором так прозорливо размышлял Игорь Валерьевич. Нет никакой формулы Штайнмайера – есть формула Путина и план Коломойского нагреть руки на этой формуле. Все, что делает сейчас Зеленский, вплоть до мелких деталей, как вот эти опросы, было озвучено Коломойским на ялтинском саммите и множество раз до него. Подчеркнем, очень задолго.

Например, еще в ноябре прошлого года, когда Зеленский даже не подозревал о существовании Штайнмайера, ну или думал, что «Штайнмайер» – это какой-то поощрительный возглас или устройство из «немецких фильмов для взрослых», Коломойский в интервью Кошкиной говорил о том, что Украина «воюет сама с собой», и чтобы вернуть временно оккупированные территории, нужно «договориться о чем-то с теми, кто там есть», и «Путин там не командует».

Владимир Александрович тогда этого еще не знал, а вот Игорь Валерьевич - уже планировал, и продвигал своего подопечного в президенты. И триумф воли Игоря Валерьевича таки состоялся. Сивохо, Пристайко, Зеленский и, кстати, Яременко и другие – это части паззла, который собирает Коломойский. Сами по себе части неприятные, но финальное произведение будет еще гаже и опаснее для страны.

Что говорит, например, Пристайко? Что, дорогие хохлы, пардон, соотечественники: или Штайнмайер, или треть ваших ничтожных пенсий и зарплат у вас отберем. Что давайте пустим в ОРДЛО поезда и восстановим торговые отношения. У нас вопрос: это министр иностранных дел Украины или РФ? Или ДНР? Почему тогда мы требуем санкции против России, если хотим вести торговлю с захваченными ею территориями?

Что говорит Сивохо? Советник секретаря Совета национальной, напомним, безопасности и обороны, призывает Украину не издеваться над пенсионерами ОРДЛО, которые «раз в два месяца не должны стоять в очередях на блокпостах, чтобы забрать деньги». Может быть, все-таки издевательство – это не действия Украины по выплате пенсий своим гражданам, живущим на оккупированных территориях, а действия России, раздающей паспорта этим гражданам?

Или, может, издевательство – это оккупация территории чужого государства при поддержке «апалчения» из местных отморозков? Может, издевательство – это вспоротый упырями Гиркина живот депутата Рыбака, расстрелянный Моторолой киборг Брановицкий или избитый Гиви пистолетом пленный комбат Кузьминых? Може, советнику по, напомним, безопасности и обороне, вот это все должно казаться издевательством?

Нет. Ему кажется другое. «Вчера началось разведение сил в Золотом, это маленький шаг, но в правильном направлении, большинство украинцев хотят именно этого. Но воинствующее меньшинство продолжает диктовать старую надоевшую политику». Это слова Сивохо на форуме в Мариуполе. Сивохо надоели издевательства Украины, ее выстраданная, завоеванная, оплаченная тысячами жизней самостоятельность. Давайте сделаем, как Путин велит. Вживим в тело инфицированный орган и заживём, как прежде – с братством, КВНом и Александром Васильевичем Масляковым.

Ну а что там самый сексуальный депутат «Слуги народа», этот брутальный мачо? Кстати, если кто не знал – это неудачливый технолог Коломойского, помимо своей дипломатической карьеры, он консультировал «Укроп» и буковельца Шевченко, оттого и депутатом стал. Так вот Яременко пишет, что не надо Раде поддерживать проект обращения к НАТО о предоставлении Плана действий для членства в альянсе. Чистая схоластика этот проект, пишет Яременко, не ко времени. Давайте лучше анкеты просмотрим на Мамбе, есть интересные варианты – и без табу. А вообще – это, конечно, два связанных обратной зависимостью процесса: реинтеграция Донбасса и движение Украины в НАТО и ЕС. Даже скажем больше – это два взаимоисключающих, при живом Путине, процесса. И все заявления от «Слуги народа», что «нас там не ждут» и т.д. – это темник из пакета соглашений по реинтеграции Донбасса.

Зачем это все Коломойскому – мы уже неоднократно писали. Игорь Валерьевич хочет быть директором серой зоны, которая, опять-таки при живом Путине, будет той же ЛДНР, только под украинским флагом. Туда не будет соваться ни налоговая, ни таможня. Зато – будут направляться миллиарды на восстановление из бюджета и международной помощи. Коломойский хочет быть оператором финансовых потоков, контрабанды, восстановления контроля над промышленными предприятиями и других возможностей, которые откроются в процессе.

Игоря Валерьевича так тянет туда, потому что все, что там происходит, ему ментально близко. Постсовок – его стихия. Мутная вода и схематоз восточно-европейской банановой республики – вот полигон его возможностей. Здесь и только здесь он способен зарабатывать. История с США показывает, что попытки вести цивилизованный бизнес в цивилизованной стране заканчивается позором и судом. И поэтому Коломойский на рациональном и инстинктивном уровне не приемлет любое движение к западным стандартам, любые реальные реформы. Потому что этот путь просто лишает его заработка.
А вот с полуграмотными бандитами он находит общий язык моментально. Что наглядно продемонстрировало его общение с лже-Губаревым по скайпу в течение нескольких месяцев в 2014 году. Коломойский пил виски на пару с, как он думал, лидером «апалчения», убийцей и героиновым наркоманом, смеялся, шутил и называл боевиков «героями, которые не имеют другого выхода, как защищать свою землю».

И все, что сегодня происходит в форме инициатив мира народного президента Зеленского, Коломойский предлагал российскому пранкеру еще тогда – завести депутатов от ЛДНР в Раду, профинансировать выборы, уладить организационные вопросы, связанные с регистрацией кандидатов от ЛДНР в ЦИК, по ходу – толкнуть бандформированиям горючего со своей нефтебазы, и, наконец – «вместе пойти на Киев». На Киев Игорь Валерьевич уже пошел, и зашел. Осталось только губаревых подтянуть под флагами «Слуги народа», и еще раз сделать их вместе.

 

[Loner]

You must be registered for see images attach