Михаил Макарук
13 ч. ·
«Побачите, що зовсім скоро настане той час, коли нас - волонтерів будуть проклинати, садити до в’язниць, та робити винними в усьому ...» (с) George Tuka, в «Народному Тилу», осінь 2014 року.
Ви знаєте, я доволі довго думав, чи давати цей опус в широкі маси. Але після тих подій, що безпосередньо трапились зі мною на вихідних, я прийняв остаточне рішення.
Волонтерство, як пласт суспільства, відразу після свого зародження став доволі бажаним об’єктом в політичній діяльності будь якої влади - як минулої так і попередньої. Це я можу, з величезною впевненістю, сказати з власного досвіду. Але от тільки волонтерам та політика, м’яко кажучи, «трошки не потрібна», оскільки ми живемо реально в своєму дивному світі - привезти, дістати, знайти, допомогти, і знову привезти, і так далі, і так вже 6 років.
Я відразу можу вам сказати, чому ніколи не буде політичної партії з волонтерів. Причина доволі проста - на реєстрацію партії потрібні значні кошти і коли про них зайде мова то 99% волонтерів, що зберуться під одне крило, скажуть: «Краще, ми за ці гроші на фронт купимо ще тепловізорів (коптерів, набоїв, целоксу або іншого військового причандалля), ніж не зрозуміло кому і навіщо будемо віддавати ...»
Проте влада вперто хоче підгребсти під себе весь цей рух...
Так звані «попередники», мали просто своіх придворних «Великих волонтерів», які надавали опосередковану інформацію від цієї частини українського суспільства до влади. Але доходила вона зі скрипом, або ж зовсім не доходила. Більш того, коли колишня влада спробувала підігнати під себе українське волонтерство, намагаючись його загнати в певні рамки, отримала різкий відпір в суспільстві.
Теперішня же #зекоманда вирішила вирішила не тільки підгрібсти під себе цей «клондайк для піару», а ще й поставити смотрящего, щоб показати суспільству доволі простий тезис:
« Хто працює з владою - той корисний, потрібний волонтер. А хто критикує чи виступає проти Зе - порохоботи, деструктивні елементи, агенти Кремля, загроза національній безпеці ...»
Причин такої небувалої активності в провладних кабінетах щодо волонтерської спільноти загалом є декілька. І зараз я спробую вам їх прояснити...
Першочергова з них - це тотальна недовіра волонтерів, що працюють з фронтом та армією до #зекоманди. Більш того волонтери її зневажають, вважають недолугою і доволі часто ставлячи запитання: « А що ти в біса робив ці 5 років, поки ми допомогали фронту?». Адресуючи це до представників, то провладної фракції, то теперішнього Кабміну чи офісу президента, заганяють в 90% їх під плінтус. От спитайте в себе чим допомогав на фронті ті самі Сергей Сивохо, Андрей Ермак, Дмитро Разумков, та вся інша верхівка «слуги народу»?
А все просто пояснюється - теперішня влада всі ці 6 років жила далеко від війни. Їм було байдуже і вона іх не стосувалась. Недовіра ця не те, що велика - вона тотальна, причому на фронті серед воїнів всіх ланок: солдатської, сержантської, офіцерської і навіть генеральської. Вже історично склалось, що стабільним та авторитетним мостом між армією та суспільством є волонтери, бо вони показують як реальні здобутки так і втрати, а демонстрація, що армія не має довіри до військово-політичного керівництва є Домокловим мечем над владою.
Другий аспект - це рейтинги українських волонтерів. Останні соціологічні дослідження показують, що волонтери в більшості своя, залишаються вже 6 рік еталоном довіри та поваги серед населення. А це - можливі електоральні втрати. І якій владі буде подобатись те, що є непідконтрольна їй маса, яку поважають та цінять більше ніж «найвеличнішого лідеру цього світу» користується авторитетом та критикує владу. Більш того, може збурювати та навіть протиставити себе і свої досягнення діючій владі (а судячи з усього трешу, що робиться в країні по всім фронтам, протиставляти владі просто немає чого).
Третій аспект - це не можливість з більшістю з реально діючих та авторитетних домовитись. А домовленості тут одні в теж - не можна критикувати владу, бо їй це не подобається. Владі треба домовитись, а волонтерам - воно і даром не потрібно, оскільки репутація різна у цих двух груп. І вона явно не в бік команди Президента. Тому волонтерам все одно на думки та відверті істерики представників #зекоманди, щодо їх критики в адресу влади.
Четвертий аспект - волонтери є однією з найпотужніших ланок акцій протесту під гаслом #Ні_капітуляції. Колись недоліки, що представляють зе сказали, що тепер «в Україні не може бути виступів проти президента, а тільки в його підтримку». Та на практиці все виглядає кардинально інакше.
Ці всі фактори в сукупності поставили перед Офіс Президента України задачу - зробити все можливе, щоб зробити волонтерський рух був лояльний до влади, або його знищити. В принципі я вбачаю обидві цілі повністю рівнозначними.
З цією метою керівники ОП та їх креативщики розродились доволі простим планом - ми створимо типу «Управління волонтерами». Без будь яких повноважень, але з метою загрузити їх роботою в стилі «аби було», простіше кажучи типовою візантийщиною.
Організацію покласти на ні кому невідому пані Пушкарьову, яку в волонтерських кругах не те, що сильно поважають, а в більшості своя загалом не знають хто воно таке.
І сьогодні вони типу проведуть збір, щоб показати в своїх шоу на ТБ, як «владу люблять волонтери.»
А оскільки, реально діючі волонтери є супротивниками діючої влади, Зеленський вирішив змішати все в одне корито. Тут і трошки поясню. Для діючої влади немає різниці, чи ти той ганяє на передок, збирає трупи по пакетам, проводить розвідку чи реальні спецоперації, відкриває снайперські школи, створює нові види озброєння, чи ти збираєш сміття в лісі, розповідаєш про користь сортування сміття, роздаєш агітки за зекоманду - це все для них такі самі волонтери. Тут аналогічно цьогорічному Дню Незалежності. Я неодноразово чув фразу від представників теперішньої влади, типу: «А чого вчителі і лікарі не можуть йти в колонах на параді - це ж і їх свято?». Напевно у зекоманди пам’ять дуже коротка і вони забули до чого це призвело. Але тут цимес ситуації полягає і іншому - їм також потрібно показати кворум. А саме те - що ж у низ представники різних регіонів і різних організацій. Хай навіть ніяких, липових, недієздатних, але організацій!
Я сам дзвонив організаторам цього зеленого цирку, що прийти і висловити думку купи своїх побратимів-волонтерів. Та мені було сказано наступне: «Вас не має у списках...». На рахунок як потрапити чи як бути присутнім на цьому зборі відповіді не дали!
Тобто влада сама уже вирішила хто типу їм потрібний, а хто ні...
Сурков в Кремлі просто зараз має аплодувати стоячи, оскільки неодноразово підкреслювалась важливість знищення волонтерського руху в Україні! А тут і не треба нічого робити - молода Зекоманда все намагається зробити самотужки.
Тепер же зе хоче поставити "смотрящего", який буде вирішувати, хто добрий волонтер, а хто ні. Причому типу серед своїх, серед волонтерів.
А далі механізм уже почав діяти - заборони в’їзду в зону ООС для «не лояльних волонтерів», намагання запресувати їх Бакановськими чортами з ДЗНД СБУ, створення різноманітних інформаційних вкидів, та загальної дискредитації. Простіше кажучи - хай живе яник стайл!
Але маю нагадати просту річ.
Волонтери, апріорі, на відміну від зеленського, нікому нічого не винні!
Ми допомагаємо, бо вважаємо це за потрібним волею свого поклику та здорового глузду. І нам не потрібний ваш так званий патронат, смотрящі та криші. Ми і без них 6 років справлялись!
Затям це, нешановна зелена влада!
Особисто я став волонтерам, оскільки розумів, що держава НЕ МОЖЕ мене захистити, а продовжив їм бути при зе, оскільки розумію що держава НЕ ХОЧЕ мене, мою сім’ю, мою країну захищати!
На останок я скажу одне.
Пам'ятайте, армія завжди базується на потужному тилу, а її тил - це народна підтримка та допомога. З нею ми вистояли в 2014, з нею ми і переможемо.
Маю честь.