ПРОТИСТОЯННЯ... [блог новин в УКРАIНI та свiтi]

[Loner]

Дешева демагогія заради "м'якої капітуляції" – експерт про план "Б" Пристайка

You must be registered for see images

Міністр закордонних справ України Вадим Пристайко нарешті озвучив план "Б" – альтернативу в разі провалу "формули Штайнмаєра" Зробив він це в Люксембурзі після засідання комітету із закордонних справ Європарламенту. У викладі міністра ситуація зводиться до такого: "Ця "формула Штайнмаєра" була придумана й узгоджена не цим урядом, ми просто, на відміну від попереднього уряду, виконуємо те, на що Україна вже погодилася. Це болючий компроміс, ми знаємо й чуємо кожне слово, сказане проти цього, але водночас ми все ж сподіваємося, що можна піти цим шляхом, не заходячи так далеко, щоб не зашкодити нашому суверенітетові, територіальній цілісності більше, ніж уже зараз є".

При цьому Пристайко альтернативою "шляху до миру" через "формулу Штайнмаєра" називає "повну мобілізацію". А під останньою він розуміє щось апокаліптичне: "Якщо для народу це прийнятна ціна, ми це робимо. Якщо ні, ми повинні знати, наприклад, я говорив уже, звертався до наших депутатів, якщо вони серйозно до цього ставляться, тоді ми забираємо третину нашого бюджету, із пенсій, зарплат, медичного страхування, переводимо це в мобілізацію нашої армії та намагаємося захистити себе без мирного процесу. Всі ці опції перед українським народом, але уряд має обов'язок вибрати й запропонувати кращі з цих рішень".

Даруйте за різкість, але все це більше нагадує дешеву демагогію, покликану заспокоїти протестувальників проти капітуляції в центрі Києва й інших українських міст, а не серйозні політичні міркування. Почнімо з того, що ніяких юридично значимих зобов'язань, пов'язаних із реалізацією "формули Штайнмаєра", уряд Петра Порошенка на себе не брав. Цієї сумнівної честі зараз збирається удостоїтися уряд Володимира Зеленського.

При цьому він повинен чудово розуміти, що в разі втілення "формули Штайнмаєра" в життя за російським сценарієм (а на інший сценарій Путін просто не погодиться) жодних шансів зберегти політичний суверенітет і територіальну цілісність України у принципі не залишиться. Адже тоді, не треба забувати про це, нинішні псведореспубліки з усіма своїми незаконними збройними формуваннями та російськими військовими радниками, інструкторами та фахівцями мирно увійдуть до складу України. А їхні керівники, які ще вчора воювали з українською армією, стануть шанованими депутатами Верховної Ради і, користуючись особливим статусом сепаратистських псевдореспублік, зможуть надійно блокувати всі кроки України на шляху європейської та євроатлантичної інтеграції.

Жодної української влади у вигляді чиновників і поліції на території "окремих районів Донецької та Луганської областей" так і не з'явиться. Всім заправлятимуть Росія та сепаратисти. Вибори ж в ОРДЛО перетворяться на трагікомедію, підсумки якої ОБСЄ та Україна "заради збереження миру", згнітивши серце, одначе визнають. А далі – більше. За підтримки Росії "особливого статусу" для себе можуть зажадати й інші українські території, наприклад, Одеська область або Закарпаття. І що тоді робити Києву? Проводити АТО в Одесі або Ужгороді?

І для того, щоб переконати депутатів Ради й народ України в необхідності "м'якої капітуляції", міністрові закордонних справ доводиться вдаватися до відвертої демагогії. Та хто йому повірить? Як альтернативу втіленню в життя "формули Штайнмаєра" Пристайко фактично називає повномасштабну війну України з Росією. Адже одну третину бюджету витрачають на оборону лише в умовах воєнного часу, коли доводиться утримувати повністю відмобілізовані збройні сили.

Але даруйте, щойно представники уряду бадьоро відрапортували, що в державний бюджет на наступний рік закладені рекордні військові витрати, хоча вони, ясна річ, далеко не дотягують до третини від усього бюджету. Значить, попри "формулу Штайнмаєра", в Києві в миролюбність Путіна не дуже й то вірять. Але чи вірять Зеленський і Пристайко у те, що на Донбасі дійсно може виникнути повномасштабна війна?

Уявімо собі розвиток подій за найгіршим сценарієм. "Формула Штайнмаєра" так і не втілилась у відповідні українські закони. Зустріч у "нормандському форматі" не відбулася й відкладена на невизначений термін. Чи означатиме це швидкий початок нової війни на Донбасі? Україна велику війну з метою повернення Донбасу точно не почне. Про це неодноразово говорили й сам президент Зеленський, й інші члени його команди. Та й елементарний здоровий глузд підказує, що з українського боку вести наступальну війну проти Росії, з огляду на непорівнюваний військовий потенціал двох країн, було б чистим безумством і самогубством.

Отже, говорячи про "повну мобілізацію", Пристайко мав на увазі можливість того, що велику війну почне Росія. Але чи реальний такий сценарій? Для великої війни нинішніх двох так званих "армійських корпусів" загарбників ОРДЛО з украпленнями в них російських частинам і підрозділів точно не вистачить. Доведеться використовувати десятки, якщо навіть не сотні тисяч солдатів регулярної російської армії, тисячі одиниць бойової техніки.

Така концентрація сил і їхнє подальше вторгнення в Україну ніяк не пройде непоміченим із боку Євросоюзу і США. А їхню реакцію Путін все одно прорахувати не зможе. Мінімальною реакцією може стати військова допомога Україні й руйнівні санкції проти Росії, а максимальною – спрямування в Україну військ НАТО. Тим паче що навіть у разі масштабного вторгнення російських військ, беручи до уваги їхню не надто високу боєздатність, швидко зламати український опір навряд чи вдасться.

Для розгрому України може знадобитися близько місяця, а такого великого терміну США та ЄС Росії точно не нададуть. Тому сценарій великої війни Росії та України добрий для романів і фільмів у жанрі альтернативної історії, але не може бути втілений у життя в нинішній геополітичній реальності. Набагато ймовірніший інший сценарій – продовження нинішньої уповільненої війни вздовж лінії розмежування на Донбасі з майже щоденними перестрілками та жертвами з обох боків. Так, це важко і трагічно, але катастрофою не є та "повної мобілізації" не вимагає.

За незалежність України доводиться платити дорогу ціну, і країна вже заплатила за неї життями більш ніж чотирьох тисяч своїх бійців. Але, щоб зменшити цю ціну, треба не капітулювати, а дозволити українським військовослужбовцям на фронті адекватно відповідати вогнем на вогонь ворога. Капітуляція ж у форматі "формули Штайнмаєра" може взагалі залишити Україну без боєздатної армії.

Борис СОКОЛОВ

 

[Loner]

Роман Безсмертний: У владі є люди, які не просто працюють на Росію – вони реалізують план Кремля


фото: zik
АНТІН БОРКОВСЬКИЙ 15 ЖОВТНЯ, 2019, 14:07


Український політик і дипломат Роман Безсмертний в ефірі програми телеканалу Еспресо "Студія Захід з Антоном Борковським" про загострення внутрішньої кризи в Україні, некомпетентність оточення Зеленського і реалізацію російського плану
Поки частина країни обговорює поведінку Ківи, Мендель чи специфіку спілкування Зеленського із журналістами, я хотів би, аби ми проаналізували реальні небезпеки і реальні загрози, котрі зараз постають перед Україною. З одного боку немовби всі намагаються заблокувати формулу Штайнмайєра, котру частина українського політикуму хоче нам втюхати, але ми бачимо ще й інший момент: патріотичні середовища готові об’єднатися і виступити, не допустивши подібного сценарію. І я бачу одночасно дві небезпеки.

Тут можна тільки погодитися з тим, що Україна завдяки нефаховим діям новообраного президента і його команди поволі вповзає в дуже небезпечну зону, де очевидно, що титанічні зрушення можуть привести до дуже поганих наслідків. Можна передбачити декілька сценаріїв. Перший і дуже поганий, це те, що ззовні в України стає все менше і менше союзників і друзів. Тобто голос України ззовні дедалі менше чути. І слід чесно зізнатися, що Україна вже майже зникла з радарів Ради Безпеки ООН, Україна все менше впливає на ситуацію в ОБСЄ, ситуація по ПАРЄ зрозуміла, залишаються лише окремі союзники серед політичних середовищ Європи. В Україні починаються процеси дуже небезпечні з точки зору виникнення конфлікту між суспільством і державою. Це стосується трьох доленосних питань: питання війни і миру, питання землі і питання столиці – це, якщо хочете, динаміт, на якому можна підірватися.
Питання землі – це питання бунту в селі, питання столиці - це питання революції, тому що бунти здійснюються в селі, а революції робляться в столицях, а питання війни і миру – це питання, з ким піде армія.

Той, хто завів Зеленського і команду на лід формули Штайнмайєра і одночасно вкинув ці три проблеми, той явно спрямовував все це на риття окопів між владою і суспільством. І на сьогоднішній день очевидно: якщо президент, його команда зманеврують, знайдуть в собі сили відмовитися від окремих тез і набути пропозицій пропонованих суспільством, провівши серйозні кадрові зміни – тоді можна сподіватися, що ситуація застабілізується. Це стосується і питань проведення так званих "реформ", зокрема щодо тези, що "ми працюємо над реформами, відпрацьовуємо правову базу, але запровадження всіх цих реформ повинно мати окремі часові рамки і окрему методологію". І запроваджується на певний час перехідний період, бо ми знаходимося в стані війни із Росією.

Ви дуже слушно відзначили некомпетентність чи недостатню фаховість тих чи інших представників Зеленського. Але в мене є відчуття, що частина його середовища свідомо хоче занурити Україну у внутрішній, можливо, громадянський конфлікт. Певні речі не збігаються з моїм уявленням про нефаховість. Таке враження, що суспільство намагаються свідомо роздраконити: це і ситуація з ФОП-ами, це і ситуація з ветеранами АТО, – маю враження, що хочуть ввести в динаміку найактивніші сили, які стояли завжди за українським спротивом несправедливості. Це мене надзвичайно сильно лякає, адже є відчуття, що Зеленський не до кінця розуміє, які реальні загрози стоять не перед його президентством, а конкретно перед державою Україна.

На тлі тих глобальних речей, про які я казав, речі, які пов’язані з абсолютно непродуманою соціальною політикою, з тиском на середній і дрібний бізнес, з новими дискримінаційними правилами на ринках, свідчать про те, що є провали не тільки у питаннях, пов’язаних з глобальною проблематикою, я вже не кажу про економічну складову. Проблематика нефаховості поширюється і на уряд. З іншого боку, аналіз ситуації навколо формули Штайнмайєра і те, як вона була інкорпорована, свідчить про те, що біля Зеленського присутні люди, які не просто працюють на сусідню державу, на Росію, а це особи, які реалізують плани Росії. З одного боку, йдеться про дискредитацію самого Зеленського, з іншого боку, - уже ж очевидно! – що ми в умовах, коли п’ять років ведучи війну проти Росії, тепер ми всі зусилля будемо спрямовувати на те, щоб погасити конфлікт всередині країни. А це означає, що цей вітер дме з Москви.
Починаючи від того, що українцям нав’язується інформаційний дискурс, закінчуючи тим, що у парламент уже зайшли антиукраїнські, відверто антиукраїнські політичні сили.

А чого варті, скажімо, заяви народного депутата Бойка про зменшення видатків на оборону?! І це в умовах війни! Зауважте, чим це аргументується? Звідси очевидно, що ми маємо певні сили, – і політичні в тому числі, – які працюють відверто проти України, реалізовуючи плани Кремля. Відтак питання можна поставити ще й глибше. Звернімо увагу на кадрові рішення, які реалізуються на рівні регіонів: призначення голів регіональних адміністрацій, районних і так далі – це все свідчить про те, що реалізуються частково ті інтереси, які виробляються, проробляються і нав’язуються Кремлем щодо України. Їм залишається що!? Спровокувати черговий внутрішній конфлікт і потім зайти через північно-східний кордон, який продовжує бути незахищеним – прикритий хіба що в районі ООС, парадоксальна ніби ситуація, ми здатні захищатися там, де йде війна – і то продумуються варіанти, як в умовах осінньо-зимового періоду зірвати війська із тих позицій, які вже опрацьовані, технологічно і технічно підготовлені, і відвести їх абсолютно на непідготовлені території.

Ось нинішня тактична ситуація, яка насправді свідчить про непродуманість, про нефаховість, і я погоджуюся з тим, що ми маємо реалізацію певних інтересів і планів Кремля, які здійснюються тими, хто тут реалізує інтереси сусідньої держави.

Наскільки я розумію, Зеленський зараз мав би стрімко – буквально сьогодні-завтра-післязавтра наважитися на серйозні кроки. Я, можливо, навіть і не знаю, які конкретно ці би були кроки, але більше ніж переконаний в тому, що ви знаєте, на які рецепти мав би зараз пристати Зеленський.

Зверніть увагу, який час уже очолює державу Зеленський й ще не відбулося жодного засідання Ради національної безпеки і оборони. Я вже не кажу про те, що на сьогоднішній день не розподілені видатки із без пекового сектору на наступний рік, тобто вони існують тільки в загальній сумі. А що стосується питань, пов’язаних з Міністерством оборони, з оборонним замовленням, з забезпеченням Національної гвардії, зовнішньої розвідки, розвідки Міністерства оборони – це абсолютно ніяк не відпрацьовано. Я вже не кажу про кадрове наповнення. Люди звільнені, але вакансії залишилися. Ця невизначеність дуже серйозно б’є по розумінню, що буде завтра. Я вже не кажу про ситуацію у парламенті. Зверніть увагу, рішення, які ухвалюються, дестабілізують ситуацію, а не встановлюють новий ідеологічний, практичний, оборонний характер. Наступне – це питання, пов’язані з зупинкою реформування певних секторів. От ми казали, що реформи йшли повільно, але, якщо ми подивимося на теперішню ситуацію у певних секторах, вони просто зупинені. Наступне. Якщо взяти, скажімо, оборонний сектор, особливо оборонно-промисловий сектор, на якому необхідно було б робити акцент, який би міг стати свого роду драйвером в економіку України, там ситуація заблокована.

 

[Loner]

Ми бачимо абсолютну відсутність будь-якого цілісного розуміння, що ситуація важка, складна, Україна веде війну, але навіть за таких умов необхідно і потрібно і економіку розвивати, і формувати бюджет, і відповідати на соціальні питання, я вже кажу про речі, які пов’язані з так званою децентралізацією. Зверніть увагу, що відбувається. Ми говоримо вустами президента про те, що для окупованого Донбасу буде окремий порядок місцевого самоврядування, а в залі Верховної Ради і в діях уряду відносно до всієї іншої України відбуваються кроки, що звужують повноваження місцевого самоврядування. Хто у такій ситуації повірить подібним заявам президента і урядовців?! Очевидно, що вони внутрішньо суперечливі. Вони будуть призводити до породження нових конфліктів, я вже не кажу про таку річ, як програма уряду. Якщо ви ознайомитеся із текстом цього документу – він дуже скромний, це я ще м’яко кажу, я не хочу образити людей, які працюють в уряді, бо їх тільки призначили, – але скромність цього документу говорить про те, що діють не цілком відповідно до ситуації, яка склалася. Давайте візьмемо хоча б Міністерство закордонних справ. На наступний рік одна програма – це праця із безвізового режиму. Даруйте! Україна знаходиться в стані війни і від України відходить цілий ряд стратегічних союзників, а у Міністерства закордонних справ залишається тільки програма із безвізового режиму? І це стосується багатьох інших відомств.

В мене є відчуття, що Яременко і Пристайко вже починають плутатися в показах, намагаючись зрозуміти, якою буде чітка стратегія, я досі не можу цього збагнути. Хоча чільні представники теперішньої влади у плані закордонних відносин мали би дуже конкретно сформулювати, чого нам чекати. Хоча нового закону про особливий статус ще немає, але ми розуміємо, що наші так звані західні партнери, ті самі голландці, вже хочуть вмонтувати Україну у відповідальність за збитий Боїнг, вже ніхто не говорить про Росію, як про країну-агресора й державу-анексатора, всі говорять про Росію, яка би мала долучитися до залагодження проблеми з так званими представниками самопроголошених бандитських формувань. Це – нонсенс.

Я зараз зупинюся на причинах, звідки ми маємо ці абсолютно деструктивні імпульси. Перший блок ми обговорили. Це – нефаховість, непідготовленість. Є друга частина, набагато небезпечніша. Інституційно так склалося, що в Україні президент сказав, і вся система почала під нього співати. Але ми на сьогоднішній день маємо президента, який входить в курс діла, який не повністю володіє ситуацією по певних секторах, і це б вимагало від міністрів, від секторальних очільників, від керівників комітетів рутинної, педантичної роботи, яка пов’язана з тим, щоби доносити до керівництва держави істинність позицій. І той же самий Яременко, і той же самий Пристайко добре розуміються в ситуації. Я не можу пояснити, чому вони зараз підспівують тим нефаховим людям, які сьогодні оточили президента у питаннях і безпеки, і зовнішньої політики. Я доходжу висновку: причиною цієї проблеми є інституційна нездалість. Очевидно, що в нинішніх умовах треба, щоби питання зовнішньої політики повністю на себе брав міністр закордонних справ, а це означає – роль Міністерства закордонних справ має зростати. В нинішній ситуації безпекову політику має на себе брати міністр оборони, начальник Генерального штабу і так далі. Очевидно, що звичка ходити на Банкову, отримувати відповіді на всі питання приведе до дуже плачевних наслідків за нинішніх умов, тому що на посаді президента ми бачимо людину, яка поки що не в повній мірі володіє всією цією проблематикою. Подивіться, президент цілий день проводить брифінг. Даруйте, невже у президента стільки повноважень і функцій, щоби віддавати цілий робочий день спілкуванню з журналістами, при тому що весь період, коли він виконує обов’язки, він спілкування з журналістами уникав?! І це в умовах війни, в умовах того, що йде підготовка до зовнішньополітичних серйозних екзаменів, до яких треба просто готуватися. Тож ми бачимо дуже серйозні і суб’єктивні провали, і інституційні вади, і все це, на жаль, буде приводити до зростання напруги між суспільством і владою, яка сьогодні тільки намагається спинатися на ноги. Помилки, які вже допущені, треба або виправляти, або вони будуть множитися, а це буде використовувати ворог. Росія не спить, вона залишила ті ж плани, з якими вона йшла війною на Україну. І тому думка про те, що Путін поміняв свою програму, що він змінив позицію – це абсолютно помилкова думка. В такій ситуації, коли ми бачимо нестабільну роль державного керівництва зривати війська з місць, проводити якісь маневри, проводити відведення
Мені доводиться спілкуватися з багатьма офіцерами, котрі розуміють, що зараз відбувається. Вони буквально виють. Їх лякає настрій серед наших військових, котрі не розуміють ситуації, але ж військовослужбовці повинні розуміти, що відбувається в країні і від чого залежить в буквальному сенсі їхнє життя. Так от, в мене є побоювання, що Росія може зіграти в сценарій 1917-18 року, намагаючись відділити армію від свого уряду. Якщо між ними почне з’являтися не тріщина, а прірва, тоді уряд стає беззахисним, – він не просто не може віддати той чи інший наказ, – він стає беззубим. І ніхто вже тоді не захистить ні країну, ні владу: ні Аваков, ні національні дружини, ні народні депутати.

Дисципліна і порядок, забезпеченість – це речі, які йдуть первинними. А розуміння маневру – це річ, яка чітко дає відповідь на питання стабільності збройних сил, їхньої готовності захищати державу і народ. Те, що відбувається зараз, коли військовим чітко наказ не доводять, те, що командуванню Збройних сил не роз’яснюється ситуація – це величезні помилки. Я вже не кажу про комунікацію з військовими і комунікації з тими, хто пройшов війну, громадськими організаціями, парамілітарними структурами. Днями відбувся цілий ряд конфліктів між нинішніми ветеранами АТО/ООС і Національною гвардією, поліцією. Про що це свідчить? Про те, що політичне керівництво ізолюється від спілкування з цими людьми. Мало того, воно, погіршуючи соціальні умови, стимулює їх до цього процесу. Я вже не кажу про те, що якщо трапляться випадки, коли ветерани АТО і ООС займуть позиції, які вчора займали Збройні сили України, це буде лише свідчити про те, що Україна нездатна цілісно вести оборону. І тоді навіть в того ж самого Кремля з’явиться ще один аргумент, який буде просуватися в Європі і в світі: про нездалість України організувати цілісне управління збройними силами. Річ дуже небезпечна. Тому паралельно з тим, що слід об’єктивно оцінювати тактику, виробляти стратегію дій Збройних сил України, треба доносити до суспільства, до вищого керівного командного складу Збройних сил ті кроки, які буде здійснювати політичне керівництво. Це – по-перше. По-друге, ці кроки мають погоджуватися і опрацьовуватися разом з Генеральним штабом. Уже ж видно, що навіть сьогодні окремі офіцери, кадрові офіцери діючої армії говорять про те, що і тут, і тут, і тут є помилки у прийнятті рішень. Якщо ви проаналізуєте питання із розведенням живої сили по трьох пунктах, то ці питання дуже ретельно пророблені були ще у 2016-му році. Фахівців в Україні вдосталь для того, щоб сказати, коли і як це робити. Вони всі в один голос кажуть, що нинішня ситуація є нездала для того, щоб проводити такі маневри. Хоча над цим треба працювати. Ці всі міліметрові, сантиметрові, метрові кроки треба пропрацьовувати, але ж треба об’єктивно оцінити тактичну ситуацію для того, щоб приймати ті чи інші рішення. В нинішній ситуації, коли згромаджені колосальні військові сили, коли Росія відмовляється виконувати певні кроки, то в односторонньому випадку це робити неприйнятно, там має діяти принцип дзеркальності, причому дзеркальність ця повинна простежуватися, контролюватися, верифікуватися ОБСЄ і представниками національних збройних сил. Є ще одна проблема. Це – комунікація. Комунікація і між суспільством і владою, і між владою і збройними силами. Все це досить сумно, адже слід розуміти, що Кремль у цей час нас повністю спостерігає, він дивиться за тим, як ми себе поводимо. Як тільки ми дамо підстави посилити тиск, вторгнутися в Україну, Кремль буде це робити.

військ – це не просто небезпечно, це призведе не до погашення війни, а навпаки – до її розгортання.

 

[Loner]

You must be registered for see images

[/QUOTE]

 

[Loner]

You must be registered for see links

 

[Loner]

You must be registered for see images

 

[Loner]

Роман Доник: Знаете, почему я спокоен?

Потому что это уже было в истории Украины. И даже в новейшей истории. И даже потому что в 14 году Порошенко тоже думал, что сможет разрулить. А потом зашли регуляры и был Иловайск, ДАП, Дебальцево. После этого, ПП не питал никаких иллюзий. Просто россияне для него стали понятны. Как и цена их словам.

Сейчас, мы с вами, пытаемся определить Зеленскому красные линии, за которые заходить нельзя. Но это херня. Пока его россияне жёстко не н@ебут, он не поймет. Он считает, что он дохуя умный, а все, кто ему говорит что-то поперек, это проплаченные порохоботы. Ему так Богдан объяснил.

Он может даже так войти в роль, что сам поверит, что его волнует судьба пленных и заложников. Пять с лишним лет не волновала, а тут вдруг заволновала. Внушаемый типчик. Сам себе может что угодно внушить. Но его наебут. Они всегда так делают. Сотни лет.

Поэтому я просто жду, когда случится то что случилось в 14. И нам к этому нужно быть готовым. И нам и армии. К любому обострению и к любой войне. Два армейских корпуса на границе и 40 тысяч боевиков на Донбассе, они же сами по себе не рассосутся. И нам нужно будет выстоять. Потому что по любому н@ебут. Н@ебут и ударят. Тогда и опыт Порошенко пригодится. И льготы ветеранам.

И единственное что важно, чтобы заметая следы за собой, Коломойский и Богдан не поставили Украину на грань капитуляции. Потому что для них Украина, это кормовая база.

-------

Vladimir Zavgorodny: У каждой великой страны есть традиции. Собственно, некоторые полагают, что как раз наличие традиций делает страну великой.

И вот, возможно, именно согласно этой логике, в Украине тоже завелись новые традиции.

Так, в США каждый новый президент последние лет уж двадцать, если не больше, начинает с "перезагрузки отношений с Россией".

Так, в Украине, походу, каждый новый президент пытается договориться с Россией и обеспечить мир.

Президенту Порошенко и его команде в какой-то момент стало ясно, что договориться и помириться не получится. Просто в процессе приключились Иловайск, ДАП, Дебальцево и ещё пару неприятных эпизодов.

И вот теперь президент Зеленский говорит: "Нет, слушайте, ну давайте попробуем? Ну вот отойдём с позиций, перестанем стрелять, и посмотрим, ну вдруг получится?"

А что если не получится?

— Ну, тогда вернёмся на позиции, в чём проблема. Вот берём вот так вот этих молодых людей, вот так мышкой обводим как в стратегической игре. Щелчок правой кнопкой. В атаку! Они бегут, в них стреляют, они умирают, они горят в танках и БТР, им отрывает, ноги, руки, головы, кишки волочатся по земле, потом вертолёты, скорые в Днепре и в Киеве, виииу-виииу-виииу, волонтёры закупают чёрные мешки, роаспишитесь вот здесь, понимаем, потеря, НО В КОНЦЕ ВСЁ ПОЛУЧИТСЯ, в крайнем случае вернёмся на позиции и продолжим всё так, как было.

В ЧЁМ ПРОБЛЕМА?

Ну давайте просто попробуем. Ну в Иловайске погибло 366, ранено 400 с лишним, в плену 368, потери техники 125 единиц — ну вот хуже не будет, давайте попробуем!

А вдруг получится?

Смотрите, за январь 2019 года погибло 3 человека, в феврале и марте — по 8.
Вы что, хотите, чтобы наши мальчики продолжали гибнуть?
Конечно нет. Так что мы должны добиться мира. Для начала мы начнём развод войск, и за июль погибнет 14 человек. Потом объявим хлебное перемирие, и за август погибнет 8, за сентябрь — 13, но мы просто сделаем вид, что перемирие работает, ПОТОМУ ЧТО НАМ НУЖЕН МИР! ВЫ ЧТО, ХОТИТЕ, ЧТОБЫ НАШИ МАЛЬЧИКИ ПРОДОЛЖАЛИ ГИБНУТЬ?

Так что давайте просто попробуем.
Ну а вдруг получится?
Вдруг мы перестанем терять по 8-10 человек в месяц, это же будет замечательно.

А если не получится, то хуй с ними, потеряем территории, потеряем 500 или тысячу убитыми, жителям населённых пунктов, оказавшихся в зоне контроля сепаров вспорют пару животов, отрежут руку-другую, НО ЗАТО БУДЕМ ЗНАТЬ, ЧТО РОССИИ ДОВЕРЯТЬ НЕЛЬЗЯ!

Ну, до следующего президента.
Который тоже постарается договориться с Россией и обеспечить мир.

Это у нас традиция такая.

 

[Loner]

Власть имитирует ключевую реформу, без которой невозможен обещанный рост ВВП – Фурса

Верховенства права не будет. Не будет и роста в 40%.

Обещанный рост ВВП в 40% невозможен без верховенства права. Это ключевое, что сдерживает инвестиции в Украину. И пока инвесторы будут боятся украинских судов, а они сейчас боятся украинских судов, то никто не будет вкладывать в Украину миллиарды долларов.

А значит ключевая реформа, которая должна установить правила игры – это судебная реформа. Которую в очередной раз имитируют. Создавая не независимый орган из приличных людей, а контролируемую судебную касту, связанную круговой порукой. Очищение судебной системы отменили, ведь решение об увольнении членов Высшего совета правосудия будет принимать сам Высший совет правосудия. Прекрасная модель.

В то же время, правильные ходы, про перезапуск Высшей квалификационной комиссии судей, ответственной за обновление судебного корпуса, и создании комиссии по этике, которая состояла бы из международных экспертов, нивелированы верховной ролью самого самого суда в Украине, Окружного административного муда Киева. Того самого, принимающего беспрецедентно одиозные решения и для которого, кажется, не проблемой было бы осудить Махатму Ганди за убийство Кеннеди.

Этическая комиссия чудесно сработала во время создания Антикоррупционного суда. Потому как международные авторитетные эксперты были высшей инстанцией. Если они отцепляли человека, считая, что имея дом в Конче-Заспе и пару роллс-ройсов при депутатской зарплате в 10 тысяч гривен странно, то такой кандидат вылетал. Теперь же это решение можно оспорить. В самом понимающем суде мира. В Окружном административном. И будьте уверены, он войдет в положение и поверит, что все это заработала талантливая жена судьи, торгуя биткоинами.

Можно ли очистить систему от коррупционеров, давая ключевую роль коррупционерам? Вопрос риторический. Что можно сделать в такой системе? Отобрать своих людей. Это легко. Тем более, похоже, у люде из Офиса президента нет проблем со взаимопониманием с Окружным административным судом. Тем более, Офис президента как-то не заметил дела НАБУ по Окружном суду. Как-то так получилось…

При этом уничтожается единственное светлое пятно, возникшее в судебной системе Украины (не считая Антикоррупционного суда, которые существует почти параллельно) – Верховный суд. Да, туда прошла группа непорядочных людей. Но вместо того, чтобы их вычистить и заменить порядочными, просто сокращается количество судей с 200 до 100 человек. И дальше уже в ручном режиме очистят сам суд. Кто будет очищать – мы понимаем. Их намерения мы тоже понимаем. Пока что Верховный суд был единственным, где проигрывал Коломойский. И что-то подсказывает, что в результате этой "реформы" у него будет больше шансов на победу.

Удивительно только, что в реформе не прописана какая-то специальная роль для Барышевского суда….

Против этой реформы выступили наши западные партнеры. Против этой реформы выступили Европейская бизнес-ассоциация и Американская торговая палата. Как вы думаете, если инвесторов пугает эта реформа, будет ли их привлекать ее результат? Ответ, как говорится, додумайте сами.

Так что можете забыть о росте в 40%. Тем более, выхолощенной доходит до конца земельная реформа, которая могла бы дать толчок для прихода инвесторов. Теперь не даст. Так что никаких 7% прироста ВВП ежегодно не получится. Увы.

Сергей ФУРСА

 

[Loner]

Цитаты дня

You must be registered for see images

You must be registered for see images

 

[Loner]

Віктор Бобиренко


Цитата:

2 ч. · А Вова знає? Ситуація, яку можна бачити в кожній області. У більшості обласних центрів. Це називається узаконений рекет під виглядом жебрацтва. Це відбувається приблизно так. Сумська міська рада субвенцією у 750 тисяч гривень на жовтневій сесії передає гроші Управлінню Служби безпеки України в Сумській області. Субвенція на придбання службового автотранспорту. СБУ звернулося до Сумської міської ради з листом, типу: ми тут, громадяни-товариші, дуже тяжко працюємо в ім’я України. Мужньо надриваємося, ризикуємо здоров’ям та життям. І вже б досі всю нечисть в Україні вивели на чисту воду, та ось біда: немає на чому догнати і спіймати цю нечисть. А потім приїде Володимир Олександрович, подзвонить Баканову, скаже – ловіть цього чорта. Баканов нам дає доручення, а нам мишей ловить, а не чортів. Ми без транспорту. А те, що біля управління СБУ машини не з дешевих, так то наші працівники з роботи додому їздять. А за чортами ганятися треба на службовому транспорті. І міська рада в Сумах (чи будь якому іншому місті) не довго думаючи на службистів транспорт виділяє. Потім прийдуть товариші З МВС. Потім - прокуратура. Менш наглі, бо ближче до народу, але теж заявляться попросити щось армійці. Армійцям не дати – гріх, хоча ясно, що буде їздити не рядовий, а полковник. А ще потім попросять землю під будівництво будинку. А потім цю безкоштовну землю дають забудовнику, який віддасть з побудованого будинку 10% квартир. Ну теж не для простих працівників чи рядових. Ось і в моїх Сумах зараз швидко будується «прокурорський будинок». Землю прокурорським виділили безкоштовно. І тепер за цю землю прокуратура отримає півтора десятки квартир. Повторюся – така схема працює в Україні від Сєверодонецька до Ізмаїла. На захист місцевих управлінь СБУ, МВС та інших скажу, що на святу справу «розкручування» місцевих бюджетів на якісь «кексики» їх налаштовують у Києві. Принаймні, вони (не на камеру) так кажуть. Це я так маю розуміти – налаштовуючі вже нові: Аваков, Баканов і Рябошапка, а не старі - Аваков, Грицак і Луценко. Усе це б іще нічого. Але ось уявімо ситуацію. Колектив школи пише листа міській раді, де теж жебракує: ми тяжко працюємо для майбутнього України, зарплат по 4 тиячі баксів не дочекалися – виділіть безкоштовно землю – ми будуватися будемо. І дайте на машину, ми двієчників возити будемо в школу. Уявили? А хто сказав, що сбушники працюють важче, ніж вчителі? Це при Берії службам було важко – людей стріляти доводилось. Тому я, цинічний, думаю не про звитягу наших стражів закону. Я думаю, що знову когось із міськради взяли за цікаве місце і просять або підписати зізнання, або листа з проханням. І скажу вам, повторюючи Президента України: давайте вийдемо і спитаємо 100 людей: хто бандит у такому випадку? Скажуть, що орли Авакова і соколи Рябошапки. Ну і ті в мерії, у кого немає коштів на інвалідів. Або, як у Сумах: гроші на машину для СБУ знайшли. А на програму Молодіжного кредитування – ні. І питання до Володимира Олександровича: таким довгим марафоном кожен на роялі зіграє, а от чи ви в курсі, що саме так клянчать гроші, землю і майно громад ваші ставленники? Ви в темі? Чи і в долі? З новими обличчями нас усіх.