ПРОТИСТОЯННЯ... [блог новин в УКРАIНI та свiтi]

Loner

Well-Known Member
Имидж Савченко. Надежда в красном платье взбудоражила Верховную Раду
ТОП-5 нарядов Савченко. Нардеп продолжает вживаться в женственный образ.
14:51, 7 июня 2017

You must be registered for see images

Надежда Савченко возле своего рабочего места в Раде, фото: censor.net.ua/Изым Каумбаев "Страна"
Вчера в парламенте появление 36-летней Надежды Савченко вызвало небывалый фурор. Для выхода на работу Надежда выбрала длинное платье ярко-красного цвета. Ранее депутат чаще всего ходила в Раду в деловых костюмах, а вот сарафаны и юбки она надевает крайне редко. "Страна" собрала пять самых удачных образов Савченко.

You must be registered for see images
Надежда в красном платье, фото: Изым Каумбаев, "Страна"/facebook.com

Отметим, что народный депутат не особо любит женственные наряды. В основном в парламенте ее можно увидеть в брюках и блузках. Вот и сегодня Савченко в привычном образе явилась на работу. Стоит отметить, что ей очень хорошо в белой рубашке. Также Наджеда пришла в обуви без каблуков. В балетках она чувствует себя увереннее, однозначно.

You must be registered for see images


Белый верх и черный низ Савченко, фото: Изым Каумбаев, "Страна"

Конечно же, стоит вспомнить . Измененный имидж Савченко продемонстрировала в программе "Субъективные итоги недели", которую ведет.

Алина Фан, гример телеканала NewsOne прокомментировала тогда "Стране", что "Надежда сама поставила задачу - тени, стрелки, цвет помады. И платье было её. До сегодняшнего дня Савченкоона отказывалась до эфира даже пудрится".

You must be registered for see images


Савченко во время эфира, фото: facebook.com/News One

В социальных сетях сразу же начали обсуждать, что, наверное, девушка влюбилась и гадать, кто же любовник Надежды.

А в марте этого года и на официальные мероприятия ходила в коротком платье.

You must be registered for see images
Савченко в Германии, фото: DW / I.Pylypchuk
 

Loner

Well-Known Member
Более половины украинцев не поддерживают введение виз с Россией, - опрос
20:28, 7 июня 2017

Не поддерживают введения визового режима с Россией 51,7% респондентов, опрошенных центром социальных исследований "София". Об этом пишут " ".
37,8% респондентов однозначно не поддерживают такую инициативу, 13,9% - скорее не поддерживают, 20,1% - скорее поддерживают, 18,9% - однозначно поддерживают, 9,3% - затруднились ответить на вопрос.
Опрос проводился с 26 мая по 1 июня во всех областях Украины (в Донецкой и Луганской областях проводился на контролируемой властями территории, в Крыму не проводился).
Всего было опрошено 1 217 совершеннолетних респондентов методом личного интервью на дому. Статистическая погрешность не превышает 3%.
 
  • Like
Реакції: Aiir

Loner

Well-Known Member


Не становись к Москве спиной

7th Июнь 2017 anti-colorados

В далекие, совковые времена, был мультик про «страну невыученных уроков». Суть этого мультика пересказывать нет смысла, но люди старшего слегка более, чем среднего возраста, прекрасно помнят, о чем речь: уроки надо учить. Если мультик имел в виду школьные уроки, то все остальное говорит о том же, только тише и не так наглядно, а спрашивает за прогулянные уроки – жестче. Собственно говоря, такие уроки преподаются каждый день и те, кто не хочет их учить – платит двойную, а то и тройную цену.

Мы, Украина, платим высокую и кровавую цену сразу за несколько прогулянных уроков, суть которых сводится к тому, что к московиту никогда нельзя становиться спиной, а если уж так произошло – не стоять так долго и обязательно, принимать все усилия, чтобы развернуться. Чем дольше стоять к нему спиной, тем больше у него желание заняться своим любимым делом – художественной резьбой или разделкой топором, всегда находящимся при нем. Он уверен, что главное предназначение – рубить зазевавшися ротозеев. Потом, когда он сотрет кровь с лезвия топора, будет создана очередная легенда, зачем он это сделал. Самое глупое, что только можно сделать, в этой ситуации – погружаться в исследование этих легенд и баек, ибо можно увлечься и упустить из виду тот самый топор. А исследовать там, в общем, нечего. Московиту просто нравится процесс рубления. За неимением постороннего, он принимается рубить своих, ибо высшее предназначение не пропьешь даже бояркой.

Причем, для посторонних, наиболее опасно играть с московитом в дружбу или союзников. Рано или поздно, московит продаст или если продаст, то дождется, пока союзник зазевается и тюк его топориком. Товарищ Гитлер в курсе. Только он ввязался в войну с Англией и Францией, как товарищ Молотов уже развернул список своего ультиматума. Даже нейтралитет с московитом – «чреват боком», Япония до сих пор пребывает в шоке от представления северного соседа о нейтралитете.

Ну а союзники уже даже и не грустят, по этому поводу. Как может грустить, например, товарищ Хуссейн или товарищ Каддафи? Никак, но дружба и союзничество-то было какое! А потом раз – и продали их с потрохами только для устойчивого тренда роста цен на углеводороды. Но больше всего оттенков дружбы, все же изведали мы. Как только мы свергли коррумпированную и кровожадную тварь Януковича и его многочисленных «кровосисей», как «братский топор» стал кромсать нас с привычной методичностью. А все почему? Потому, что мы не вняли тем, кто выучил многочисленные уроки «дружбы» с московитом. А раз тема не была усвоена, она обречена на неизбежно повторение.

И вот прямо сегодня, был продемонстрирован еще один урок о сущности московита. Некто Башар Асад, исполняющий роль президента Сирии, выступил сегодня с заявлением через Хезболу о том, что его войска намерены наносить удары по расположениям войск США на территории Сирии. В этом заявлении прекрасно все. Фактически, Башар не осуществляет власти в стране потому, что в ней есть война, но уже нет экономики, денег и армии. Кроме длинной шеи, широко известной в узких кругах как «мечта висельника», Асад не имеет ничего и заявлять от себя не будет ни слова. Он напоминает куклу кукольного театра, которая в виде рукавички сидит на руке артиста и тот проводит какие-то манипуляции. Асад даже теоретически не может не рассказывать от себя. Его участь – озвучивать Лубянско-Кремлевские тексты. Все сказанное было написано в Москве, а озвучено лишь теперь, когда Штаты вплотную приблизились к линии, за которым – импичмент президента. В Москве уловили слабину и отвлеченность Вашингтона на скандал, Москва уже вытаскивает из-пол полы, свой любимый топорик.

И это уже звоночек Штатам. К Московии нельзя становиться спиной и расслабляться, а особенно – нельзя ее оставлять в недобитом состоянии. Будем надеяться, что Вашингтон, в широком смысле слова, выучил этот урок и сделал выводы.
 

Loner

Well-Known Member
После Меркель и Трюдо с Христей поняли, что на них надеяться нечего:

Канада проти Трампа: Оттава офіційно взяла курс на вихід з орбіти США

Міністр закордонних справ Канади, українка за походження Христя Фріланд оголосила про нову зовнішньополітичну та безпекову стратегію країни. Про нариси майбутньої Канади світ дізнався у вівторок ввечері, з виступу Фріланд у канадському парламенті.
В Україні звернули найбільшу увагу на слова міністра про Росію – Фріланд поставила РФ в один ряд з ІДІЛ та Північною Кореєю.
Та найцікавіше прозвучало поза тим.
Канада, вперше у новітній історії, офіційно проголосила, що:

- не вважає за потрібне дотримуватися зовнішньополітичної лінії США;
- відходить від принципу покладання на оборонну потужність США;
- вважає, що нинішній підхід Штатів до їхньої ролі у світі посилює Росію та Китай;
- буде намагатися переконати США повернутися до звичного світового порядку.

Про Трампа без Трампа

У розлогому виступі Христі Фріланд у Палаті громад парламенту Канади (текст промови опублікований на сайті уряду) ви не знайдете слова "Трамп".
Цілком очевидно, що глава МЗС свідомо уникала адресної згадки про президента сусідньої держави, але так само не може виникнути і тіні сумніву щодо того, що йдеться саме про нього, а також по нову політику американської адміністрації. Зрештою, назву США Фріланд вжила не менше десятка разів, і так само згадала про зміну влади в сусідній країні. До слова, у Канади на континенті є лише одна держава-сусід, і це лише посилює очевидність того, про кого йдеться в заявах міністра.
Погляд канадців на зміни в США виявився доволі нестандартним – хоча досить логічним.
В той час як в світ найчастіше вважає, що слоган Трампа "America First" стосується також місця США у світі, в уряді Канади впевнені у протилежному. Христя Фріланд нагадує, що останні події довели – Білому дому набридла роль світового лідера. Більше того, вона набридла американським виборцям!
"Це так, багато хто з виборців на президентських виборах минулого року віддали свої голоси (на користь Трампа. – ЄП), зокрема, через бажання скинути тягар світового лідерства. Це не те що не спірне твердження, це просто факт", – заявила вона.
Власне, саме на цьому твердженні побудована вся промова Фріланд, а також нова зовнішньополітична стратегія канадського уряду. "Той факт, що наш друг і союзник ставить під питання, чи потрібна йому мантія глобального лідерства – це ставить перед нами необхідність встановити свій власний чіткий і суверенний курс", – пояснила вона.
Але "йти далі без Трампа" не означає "ображати Трампа", і в Оттаві це чудово розуміють. Жодну із заяв Фріланд неможливо протрактувати як недружню до Вашингтона. І те, що вона старанно уникала згадки прізвища "Трамп", очевидно, має саме таку мету.
Всі без винятку канадські ЗМІ, що пишуть про політику, наголосили на тому, що Фріланд критикувала Трампа, демонстративно не згадуючи його.

America is not First

Що стало точкою неповерненнях у відносинах Канади та США, наразі достеменно не зрозуміло. Канадські ЗМІ припускають, що розкол між Трампом та іншою частиною відбувся на саміті "великої сімки" в Італії (саме тоді американський лідер повідомив інших про намір вийти з Паризької кліматичної угоди).
Хоча є всі підстави припустити, що ставлення до Трампа накопичувалося, а зустріч G7 стала лише останньою краплею (чи, швидше останнім відром) у переповнену бочку.
"Промова Фріланд перегукується з критикою (на адресу Трампа), що лунала минулого тижня від канцлера Німеччини Ангела Меркель. Меркель сказала, що Європа має взяти на себе більшу роль на світовій арені, адже Вашингтон більше не є надійним партнером", – написала в статті про виступ Фріланд найтиражніша канадська газета The Globe and Mail.
Перегляд зовнішньої політики – непересічна подія для країни, тому ключові видання Канади, такі як The Globe and Mail, опублікували в середу також низку колонок та оглядових матеріалів за мотивами промови Фріланд.
У своїй більшості журналісти та колумністи підтримують наміри уряду. Адже політика Трампа зводить з глузду всіх, не лише урядовців.
І так само всі погодилися: світ має готуватися до постамериканської ери.
"Якщо виокремити одне повідомлення з виступу Фріланд у Палаті громад у вівторок, то воно буде таким: світ вступає в постамериканську епоху, тож Канаді необхідно з'ясувати, як діяти за нових умов. І з’ясувати потрібно швидко, – йдеться у колонці Стефані Карвін на The Globe and Mail. – Постамериканський світ – це той, де Сполучені Штати більше не прагнуть лідерства і не шукають можливості бути гарантом глобального порядку, що встановлений у світі від 1945 року".
На думку автора, Фріланд доволі жорстко пояснила, що ми є свідками того, як Штати не змогли впоратися із викликами популізму та світу, що змінюється.
"Америка залишила цей світ... та міністр присягнулася, що Канада та її союзники будуть триматися разом, чекаючи на повернення США", – вважає ще один колумніст цього видання, Джон Іббітсон.
І це – не лише позиція одного видання.

Користь для Росії, загроза для світу

Друга за тиражністю газета Канади, Toronto Star, у своїй статті щодо виступу Фріланд виокремила той самий сигнал від канадського уряду: "Хоча Фріланд і назвала США незамінною нацією в повоєнному світовому порядку, вона припустила, що ці часи добігають кінця".
Оскільки зміни є справді важливими для Канади, Toronto Star оприлюднило також editorial – редакційну статтю без авторського підпису, що відбиває позицію всієї редколегії.
Тут так само не ставлять під сумнів позицію уряду. "Якщо Сполучені Штати роблять крок назад, ми та інші (країни світу) повинні активізуватися", – йдеться в редакційній статті за назвою "Канада справді має опонувати політиці ізоляціонізму Трампа".
У Toronto Star припускають, що дії американської адміністрації йдуть на користь недемократичним державам, навіть якщо США не ставлять це за мету.
Щойно Штати знімуть з себе роль світового лідера, це місце спробують зайняти інші.
"Менш порядні сили, такі як Китай і Росія, поспішатимуть заповнити вакуум лідерства. У світі, де правий той, хто є сильним, "дрібніша риба", включаючи навіть Канаду, неминуче стає більш уразливою", – йдеться в editorial.
Ця думка насправді перегукується з промовою Фріланд, яка пояснює: тепер Канаді доведеться радикально переглянути оборонну політику та збільшити військовий бюджет.
"Дехто каже, що ми маємо покладатися на військову силу США. Навіщо інвестувати мільярди у канадську армію? Відповідь очевидна: покладаючись виключно на безпекову парасольку США, ми ставимо себе у стан клієнта. І хоча у нас чудові відносини з нашими американськими друзями і сусідами, така залежність – не в інтересах Канади", – пояснює вона.
До речі, у Білому домі цю тезу сприймуть дуже позитивно, адже Канада – один з аутсайдерів за військовими витратами в НАТО, і Трампа це відверто дратує.
Точно такої думки, схоже, дотримуються й інші ЗМІ Канади, які писали про виступ глави МЗС.
"Канада повинна витратити мільярди, щоб додати "жорсткої сили" своїй армії – в світі, який залишили США", - пише третя за накладами англомовна газета країни National Post. До речі, це – заголовок з агенції Canadian Press, тому він з’явився у десятках дрібніших регіональних видань.
"Оттава більше не може розраховувати на Вашингтон в якості світового лідера", - погоджується лідер франкомовних ЗМІ Канади La Poste.
Ледь не єдине зауваження, яке лунає на адресу нової зовнішньої політики уряду Трюдо, стосується нестачі конкретики.
"Пані Фріланд дуже добре пояснила канадцям, де ми опинилися і куди повинні рухатися, але й досі неясно, яким чином ми плануємо дістатися мети... Ми маємо почути від уряду чіткіше сформульовану зовнішню політику та конкретніше встановлені пріоритети", - йдеться у колонці Стефані Карвін на The Globe and Mail.

Український фактор

Звісно ж, Україна стала далеко не головною темою у промові Христі Фріланд, але міністр згадала про нас у контексті протидії російській агресії, і це важливо.
"Демократичний світ об'єднався на підтримку України. Незаконне захоплення території України Росією... це не те, що ми можемо прийняти або проігнорувати", - заявила вона.
Можна бути впевненим: Канада не припускає можливості того, що у новому, постамериканському світі Росія здобуде неофіційну "посаду" наддержави.
Більше того, Фріланд поставила на один щабель кремлівський режим та інші прояви світового зла.
"Диктаторський режим у Північній Кореї, злочини проти людяності в Сирії, жахливі екстремісти з "Ісламської держави", а також російський воєнний авантюризм і експансіонізм становлять чіткі стратегічні загрози для світу ліберальної демократії, частиною якого є Канада", - заявила глава МЗС.
Крім того, вона заявила про безумовну готовність Канади стати на захист інших держав-членів НАТО, в тому числі на Сході Європи, у разі нападу на них.
І це запевнення варте справжньої пошани та подяки з нашого боку.

 

Loner

Well-Known Member
Вспомнилась Балаклея,где проебали склад в 100 тысяч тонн, на 1 миллиард долларов. 50 заправок боеприпасами авианосца тип Нимиц.
Лучше бы на сепарышей высыпали эти 100 тысяч тонн.

=======================================================
Дешёвое высокоточное оружие


Чем нам воевать? Развёрнутый ответ от Serg Marco

Российско-украинская война давно уже превратилась в позиционную. «Минск» оно, конечно, «Минском», но это не значит, что противостояние сменило формат. «Минск» лишь следит за тем, чтобы артиллерия не применялась особенно активно. А артиллерию, как мы знаем, украинская сторона не применяет. И вообще, не отвечает на обстрелы россиян и боевиков, и никак не провоцирует противника. Так и запомните.
Что такое позиционное противостояние? Интернет даёт нам следующее определение:
позиционная война — война, в которой вооружённая борьба ведётся в основном на сплошных, относительно стабильных фронтах (позициях) с глубокоэшелонированной обороной.
Как правило, характеризуется высокой плотностью войск и развитым инженерным обеспечением позиций.
Во время ведения позиционной войны военно-политическая и стратегическая обстановки остаются стабильными в течение длительного времени. Военные действия с обеих сторон методичны и малорезультативны, наступательные операции неэффективны, и даже при благоприятном завершении приводят к ограниченным результатам. Периоды пассивной обороны обеих сторон значительно длительнее попыток наступления. Стратегической целью позиционной войны становится демографическое и экономическое истощение противника.
Переход к позиционной войне объясняется неспособностью (при существующем балансе сил и уровне развития оружия и военной техники) обеих сторон осуществлять прорывы обороны соперника (или развивать тактические прорывы в оперативные).

Подытожим.

Линия противостояния стабильна уже два года. Потери на линии соприкосновения существуют, но относительно небольшие, если сравнивать с периодом активного противостояния 2014 – начала 2015 года. Активные обстрелы позиций сдерживают иногда Минские соглашения, а иногда — бесполезность сего действия.
Я не раз наблюдал динамику возведения инженерных сооружений в местах, где «жарко». Обе стороны вгрызались в землю, обустраивая позиции в ВОПы, РОПы, «пауки» окопов расползались в разные стороны, организуя такие небольшие «пехотные городки», со своими «улицами» и «домами». Если ходить поверху опасно — значит, будем ходить в окопе. Это простая военная мудрость.
В итоге высыпание тысяч боеприпасов на ВОП длинной в 300–400 метров, который удерживают 10–12 человек, периодически перемещающие огневые средства по ДОТам — это, поверьте мне, малоэффективное занятие.
Тактика, по которой учили воевать наших военных, слабо срабатывает в позиционной войне. Пулемёты и автоматические пушки, засыпающие боеприпасами погонные метры земли, мало что могут сделать с раскопанным «пауком», где бойцы сидят под землёй. Артиллерия может точечно поразить блиндаж, но тут больше дело удачи. Потому в последнее время на передовой тысячи патронов расстреливают относительно бесцельно. К слову, много артиллерийских боеприпасов (естественно, разрешённого калибра) расходуют так же. Того количества, что высыпается сверху, попросту не хватает для разрушения вражеской позиции. Да и если хватает — смысл какой? Сутки мешать крупнокалиберной артой череду окопов, в которой затаилось 7–10 человек?

А мы так воюем.

Проблема состоит в том, что нам досталось много оружия и боеприпасов от Совка. Старое, не всегда исправное (мягко говоря), «заточенное» на атаки дивизиями и корпусами.
Мы до сих пор воспринимаем эти миллионы патронов и снарядов как некий бездонный склад, который никогда не закончится. Но это ошибка. Всё когда-нибудь закончится. Сначала одни позиции, потом другие, и так потихоньку мы перейдём к лукам и стрелам. Ну зато Минские соглашения будем соблюдать, ага.
...

Дальше с видео по ссылке:
 
Останнє редагування:

Loner

Well-Known Member
Що вдалося і що не вдалося президенту за три роки?

Віктор Уколов

Коли мені сьогодні задали питання про досягнення Петра Порошенка за 3 роки і додали – тільки коротко – чесно кажучи я розгубився. Як вибрати головне? А потім сів і написав цей блог, де звичайно ж є не вся інформація, але принаймні те, що врізалось в пам'ять.
Насамперед він добився цивілізаційного прориву – надання Україні безвізу до Євросоюзу, що остаточно розвернуло нас від Москви, відкривши українцям Європу. А українській економіці європейський ринок відкрила зона вільної торгівлі в угоді про асоціацію України з ЄС.
Саме Порошенко переконав Захід створити неофіційну коаліцію на підтримку України і ввести економічні санкції проти Росії навіть всупереч інтересам бізнесу цих країн. Згадаймо, що 7 червня 2014 року жодної економічної санкції проти Росії ще не було.
Завдяки роботі президента було відновлено українську армію. На червень 2014-го були боєздатними 6 тисяч, а сьогодні 250 тисяч добре озброєних та забезпечених захисників оберігають територію України.
Міжнародна активність Петра Порошенка допомогла армії зупинити російський наступ у вересні 2014 року, що дало час на передислокацію військ і організацію оборони по лінії розмежування.
Звичайно ж за Петра Порошенка вдалося зупинити падіння гривні і наростити золотовалютні резерви НБУ з 5 млрд до 17 млрд незважаючи на війну.
Можливо це сприймаєтсья вже як буденне, але Петро Порошенко став першим президентом, який обмежив вплив олігархів, послідовно відлучаючи їх від державних ресурсів.
З-під впливу Ігоря Коломойського вилучено Укртранснафту, яка повернулася під контроль держави. Націоналізовано Приватбанк. А закон про ринок природного газу примусив Дмитра Фірташа платити за використання газорозподільчих мереж.
За підтримки Петра Порошенка уряд Арсенія Яценюка докорінно змінив структуру постачання газу до України, зробивши нашу країну енергетично незалежною від Росії, де в 2013 році купувалося 92% енергоносіїв, а нині – 0%.
Для мене ж найголовніше, що Порошенко зберіг мир між органами влади в Україні, відмовившись від протистояння з прем'єром за збільшення повноважень, чим до останнього часу грішив кожен глава держави.
Навіть після відставки з посади прем'єра він продовжує співпрацювати з Арсенієм Яценюком, що дозволяє зберігати коаліцію з Народним Фронтом. На відміну від часів Ющенка-Тимошенко зараз в Україні точно не існує конфлікту між гілками влади.
Що ж не вдалося Петру Порошенку?
Ніде правди діти, президенту не вдалося припинити війну – він категорично не хоче відмовлятися від окупованих територій Криму та Донбасу (хоч такі заяви серед українських політиків вже лунали не раз) А раз Україна буде продовжувати вимагати звільнення своїх територій, значить воювати буде й агресор.

Однак заради миру здавати Росії наш Донбас і Крим – таку політику я б не підтримував.
 

Loner

Well-Known Member
Україна наростила золотовалютні резерви на 14%

Золотовалютні резерви зросли на 14% з початку року.
Міжнародні резерви України на 1 червня 2017 склали $17,617 млрд (у еквіваленті). За п’ять місяців поточного року вони зросли на 14%, в тому числі за травень – на 3%.
Про це повідомила прес-служба Національного банку України. Передає Національний промисловий портал, з посиланням на Новий час .
Як і в попередні місяці, в травні збільшення резервів відбувалося в основному завдяки сприятливій для вітчизняного експорту ситуації на світових сировинних ринках, яка дозволяла Національному банку проводити покупку валюти і водночас не протидіяти тенденції до зміцнення національної валюти, відзначає регулятор.
Завдяки цьому чиста купівля валюти Національним банком в травні склала $521 млн.

На додаток, збільшення резервів минулого місяця сприяло надходження коштів на користь уряду України від розміщення ОВДП, номінованих в іноземній валюті, в сумі $38,1 млн, а також від Єврокомісії в сумі €8 млн.
 

Loner

Well-Known Member
You must be registered for see images



О коллективной безответственности нардепов


Светлана Самборска

По фразе “Рада досрочно закрыла заседание из-за отсутствия депутатов” Гугл выдает более 130 тысяч результатов. Это, я думаю, лучший ответ на агитацию за переход к парламентской республике.
И дело тут не в персоналиях, а в институтах. Рада – это орган из 450 депутатов с коллективной ответственностью. А Президент один и политическую ответственность несет лично. И я не сомневаюсь, что Порошенко в бытность депутатом не являл собой образец посещаемости. Дело не в персоналиях, а в обстоятельствах, в которых эти персоналии действуют. И в общем уровне ответственности в обществе в целом.
Парламентская республика отлично работает в Германии, потому что в парламенте там сидят те самые немцы, которые аккуратно ездят по улицам и педантично выбрасывают в урны мусор. И та же самая парламентская республика откровенно плохо работает в Италии – кризис за кризисом, правительством за правительством. А секрет прост: в итальянском парламенте заседают отнюдь не немцы. И вряд ли сильно ошибусь, если скажу, что итальянские депутаты работают совсем не так, как немецкие. А нашим-то и до итальянцев далеко, там вряд ли наблюдаются ситуации вроде сегодняшней, когда бóльшая половина Рады тупо слиняла с работы.

Так что, дорогие наши парламентарии, понимаю ваше желание избавиться от надсмотрщика в виде президента, но тут такое дело: утром деньги – вечером стулья. Научитесь сначала работать, а там, глядишь, и надсмотрщик не понадобится.


Віктор Уколов

8 Std. · Kiew, Ukraine ·

Тимошенко, Порошенко і Бойко лідирують у президентському рейтингу, 7 партій можуть пройти до Ради


По-перше, результати свідчать про кризу опозиції. Погодіться, якби люди вірили тій критиці, яка лунає, опозиціонерка вже мала би мати 30%, а не 11,5%. Це провал, Юліє Володимирівно, криза жанру - добре думайте, що робити.
По-друге, дострокові вибори Ради нічого не дадуть, точніше погіршать ситуацію. Батьківщина, БПП і Опоблок - лідери рейтингу не підуть в одну коаліцію. Однак і Ляшко не піде в коаліцію з Тимошенко, як Садовий не піде у коаліцію з БПП.
Виникає патова ситуація, яка не дасть зробити коаліцію 226. Вони навіть спікера обрати не зможуть
 

Loner

Well-Known Member
Андрей Андреев

10 Std. ·

МАЙДАН и УКРАИНА...
Майдан сыграл двоякую роль.
С одной стороны путин гениально, блестяще разыграл карту украинского национализма, услугами лживых рашистских сми превратив её в карту нацизма, фашизма и запугав Крым, восток и юг Украины.

Эту игру путина будут изучать профессионалы (уже, наверняка, изучают).
С помощью этой гениально придуманной путиным страшилки, он получил немыслимую поддержку в рашке, сплотил вокруг себя практически всё население россии и весьма значительной части сепарской Украины.
С другой стороны, Майдан устоял и заставил яныка сбежать, и дал мощный импульс рождению иной Украины - стремящейся к Европе и от россии.
Украина вышла из четверть векового ступора и начала двигаться.
Мы потеряли часть территории и дали политически усилиться путинизму внутри россии, но мы политически усилили украинство в своей стране и сумели привлечь на свою сторону Запад и ослабили путинизм на Западе.
Украина до 2013 года была "игрушечной", "подарочной", "фейковой" страной, получившей независимость не в результате борьбы, а почти случайно и от действий москвичей, боровшихся с гкчп.
Подарочная обёртка была обшарпанная, но главное - внутри подарка была гнилость... не было украинского патриотизма, а основное наполнение подарка составляли совок и ватник.

И только два Майдана начали замещать содержимое московского подарка.
Первый майдан просрали скубущиеся витя и юля.
А второй Майдан заплатил за свободу кровью.
Свобода иных платежей не принимает.
Только сейчас Украина из фейкового "государства-подарка" превратилась в государство, оплатившее свою независимость кровью.
Только такая свобода ценится.

Не будь Майдана, оставались бы подарочной московитской страной... и превращались бы в Украину долго-долго... или были бы втянуты в россию... вначале в виде таёжного союза, а потом увязая всё сильнее и сильнее, потому что увязали бы в совместной экономике, вырваться из которой было бы немыслимо сложно через десяток лет.
 
Зверху