Коментар: Зустріч у Москві без прориву
Переговори між Меркель, Олландом і Путіним заклали підвалини для діалогу. Якщо справа провалиться, питання поставок зброї Україні з Заходу постане на порядку денному, вважає Бернд Йоганн.
You must be registered for see links
Анґела Меркель у Москві
Не сказавши жодного слова пресі, Анґела Меркель і Франсуа Олланд покинули Москву. Впродовж багатьох годин тривали переговори між німецькою канцлеркою, французьким президентом та главою російською держави Володимиром Путіним. Але незрозуміло, чим насправді завершилася ця зустріч. Коли глави держав та урядів спершу нічого не кажуть громадськості, це може, напевно, лише означати, що вони не можуть похвалитися достатнім прогресом у цій справі - або у кращому випадку - поки що не можуть.
You must be registered for see links
Керівник української редакції DW Бернд Йоганн
Але тим не менше дві новини надійшли з Берліна і Москви. Речник німецького уряду та речник Кремля повідомили про конструктивні переговори та роботу над документами, аби у такий спосіб посприяти деескалації конфлікту на Донбасі. Про ще одну добру новину стало відомо зі Сходу України незадовго до зустрічі у Москві: завдяки тимчасовому перемир'ю між українською армією та проросійськими сепаратистами численні мирні жителі змогли покинути місто Дебальцеве, за яке точаться запеклі бої.
Москва: війна як інструмент політики
Але на кону наразі значно більше. Війна на Сході України показала, що військові дії знову стали засобом для здійснення політики у Європі. Росія має намір самовільно визначати кордони та зони впливу у Європі. Україна стала вішаком у цій грі, а її східні території - буферною зоною, для того, щоб тримати європейську демократію та європейське благополуччя на відстані, аби Росія могла залишатися надалі автократією. Тому Кремль порушив всі політичні принципи та норми міжнародного права, які світова спільнота - до речі, за участі Москви, - сумлінно вибудовувала після другої світової війни.
Одне зрозуміло: такі дії становлять загрозу не лише для України, але й для усієї Європи. Тому Франція і Німеччина - найважливіші країни Європейського Союзу - цілком доречно застосували свій вплив у повній мірі для того, щоб Путін змінив свій надзвичайно небезпечний для Європи, тобто і для Росії також, курс.
Високий ризик
Меркель і Олланд наважилися на активну участь. Після низки безрезультатних дипломатичних ініціатив особливо Меркель останнім часом обмежила свої контакти з Путіним до телефонних розмов. Тепер вона спільно з Олландом вирішила спробувати знову налагодити діалог з російським президентом. Чим це закінчиться - невідомо. Берлін і Москва ризикують, що їхні дії знову не принесуть результатів. Це свідчить про серйозність ситуації.
Глава Кремля як мінімум погодився на цей діалог. Адже вже в неділю лідери держав знову планують провести телефонну бесіду. Це ще багато не означає. Але це перший крок, якщо й не повноцінний план дій, як цього хочуть Берлін та Париж, для деескалації ситуації на сході України.
Регіональний конфлікт може перерости у глобальний
Перемовини мають тривати. Спочатку під час Мюнхенської конференції з безпеки, на яку мають прибути як Анґела Меркель, так і Петро Порошенко. США та інші країни також долучені до, ймовірно, останньої німецько-французької спроби розв’язати конфлікт. Якщо цього разу не буде досягнуто результату, конфлікт може остаточно перерости з регіональних масштабів до глобальних.
Адже якщо з Москвою не буде консенсусу, то ймовірність поставок зброї з Заходу в Україну дедалі зростатиме. Європа хоче мирного врегулювання конфлікту. Але якщо Москва до цього не готова, то Європа не зможе просто спостерігати за тим, як лінія спустошення регіонів на Донбасі з російською підтримкою просувається у західному напрямку. Поставки зброї в Україну - на порядку денному, якщо дипломатичні ініціативи зірвуться.
You must be registered for see links