Четвер 18 лютого став без перебільшення історичним днем на шляху України до безвізового режиму. И законы как формулируют для себя. А, что же для народа так не изгаляются?
Те, що відбулося в парламенті, можна порівняли хіба що з 18 грудня, коли Єврокомісія видала позитивний висновок про готовність України до безвізового режиму.
Аналогія чітка. І тепер, і два місяці тому можна було говорити про перемогу України. Неочікувану перемогу – ще за добу до того була величезна ймовірність, що все завершиться поразкою.
І знову – сьогодні, як і два місяці тому, – до скасування віз "лишається кілька кроків".
І знову – як тоді – бажання українських політиків приховати свої статки не лише здатне зірвати безвізовий, але й гальмує виділення Україні 600 млн євро.
Але свої гроші для народних депутатів – ближчі й рідніші, ніж чиїсь там візи.
Та менше з тим, ситуація не катастрофічна. "Європейська правда" має сигнали про те, що ЄС готовий закрити очі на окремі проблеми, і у Києва достатньо аргументів, щоби відстояти свою правоту.
Хоча без змін до закону про декларації не обійдеться. Депутати будуть вимушені виправити найганебніші норми – так само, як цього тижня виправляли помилки, зроблені минулої осені.
Навіщо Рада грає в гру "зганьбитися, щоби згодом виправитися" – пояснити складно. Вочевидь, гору бере звична думка "спробуємо обдурити ЄС – раптом не помітять". Та нині є сенс підбити проміжні підсумки: коли можливе скасування віз на практиці та що потрібно зробити, щоби це стало реальністю.
А також – бо країна має знати своїх героїв – перерахуємо, хто в останні дня доклав найбільших зусиль, щоби зірвати безвізовий режим. Хоча, звичайно, боролися вони не з безвізовим, а із запровадженням антикорупційних механізмів.
Детальніше про це та інше – у статті "Європейської правди".
В чому несподіванка?
Про ухвалені в четвер три "безвізових закони" чули всі, але додамо кілька деталей. Отже, Верховна рада в четвер ухвалила три закони (точніше, зміни до ухвалених раніше законів): про прокуратуру, про Нацагенцію з повернення та управління незаконно виведеними активами та про спецконфіскацію і арешт майна.
Усі три – входять до "антикорупційного блоку" законопроектів, схвалити які вимагає Євросоюз.
І не просто вимагає.
За останні роки не було жодної такої ситуації: за три дні ЄС зробив три заяви щодо цих проектів. З чітким сигналом: їх ухвалення в іншій редакції принесе Києву проблеми.
І попри це, схвалення антикорупційних законів до останнього моменту було під великим питанням. В середу ЄС повністю програв важливий раунд кулуарного змагання. Профільний комітет ВР під керівництвом Андрія Кожем’якіна ухвалив закони в редакції, яка шокувала ЄС. Причому – на диво – Кожем’якін виявився... лобістом інтересів Генпрокуратури.
Один із прикладів: за підсумками розгляду комітет і особисто Кожем’якін просували ідею того, щоби штат Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) формувався виключно зі співробітників старої, нереформованої прокуратури; з тих, хто не менше 5 років працював у системі.
Антикорупційним активістам, адвокатам, іншим незалежним юристам дорогу до системи просто закрили.
Ідея про посилення "прокурорських" повністю збігалася з пропозиціями президента, який перед тим подав у ВР законопроект, що давав генпрокурору право ветувати призначення будь-якого фахівця, котрий перед тим виграв конкурс та вже пройшов спецперевірку з боку СБУ.
"Оновлення прокуратури? Ні, не чули"...
І те, що ЄС напередодні виступив з окремою заявою про неприпустимість посилення ролі ГПУ, нікого не цікавило.
Схожа історія була із законом про арешт активів та спецконфіскацію. Щоправда, тут проект Порошенка відповідав вимогам ЄС, але чимало депутатів, в тому числі з БПП, були проти. І, нарешті,
в Раді розгорнулася справжня кампанія, спрямована на зрив ухвалення цього закону.
Її лідерами стали депутати від "Батьківщини" – знову близький соратник Юлії Тимошенко Андрій Кожем’якін, ще один депутат від "Батьківщини" Сергій Власенко, член пропрезидентської БПП Микола Паламарчук і член "Самопомочі" Олена Сотник.
Чільні представники одразу кількох нібито проєвропейських фракцій внесли низку поправок, які, по суті, знищували закон. І байдуже, що їхні претензії були здебільшого неправдивими, байдуже, що ЄС прямо заявив: закон розроблений з європейськими експертами, і його зміна зірве безвізовий. Попри все це кампанія тривала, і комітет так само ухвалив правки, які ЄС вважає неприпустимими.
"Чарівний пендель"
як інструмент європеїзації України
Ще в середу багатьом здавалося, що гру програно... Один із найфаховіших експертів в галузі безвізового діалогу Олександр Сушко навіть написав емоційний блог про "технологію провалу безвізового режиму на фініші".
Але щось сталося в останню ніч.
Схоже, був запущений механізм, який в дипломатичній системі має не дуже цензурну і дещо русифіковану назву – "чарівний пендель".
Цей інструмент впливу не раз рятував євроінтеграцію України. Як правило, він адресований українському президентові і походить з Брюсселя, або з Вашингтона, або з Берліна (часом – через лист зі столиці, який передає посол).
Президент передає "чарівний пендель" далі, своїм соратникам, і зрештою вдається донести сигнал до конкретних виконавців.
Як працював цей інструмент цього разу, достеменно невідомо, але результат очевидний.
Під час засідання ВР, коли почали розглядати закон про прокуратуру, лідер пропрезидентської фракції Юрій Луценко несподівано взяв слово і оголосив: він відмовляється від поправок, які викликали обурення ЄС. Натомість просить затвердити альтернативні норми, які ще напередодні всіма силами намагався зупинити.
"Згідно з останньою консультацією з нашими європейськими партнерами, я прошу зняти мою поправку, а поправку (Єгора) Соболєва та інших колег поставити на підтвердження і проголосувати "за", – коротко обгрунтував позицію Луценко.
Під час розгляду інших законів історія повторилася. Переважна більшість депутатів підтримала всі проекти в "європейській редакції". Жодна з правок Кожем’якіна, Власенка, Паламарчука та Сотник не була схвалена. Хоча ще напередодні парламентська зала мала протилежну позицію.
Реалії та міфи електронного декларування:
яким буде компроміс
То що, тепер усі перешкоди знято?
Ні, лишається ще дві проблеми на шляху до скасування віз. Але – вкрай важливі.
І щоби в Києві не робили вигляд, що не знають про них, Євросоюз нагадав про ці проблеми в окремій заяві посла Яна Томбінського, яка була поширена в четвер ввечері.
Щоби отримати безвізовий, Україна має:
1) змінити законодавство про електронні декларації;
2) запустити роботу Нацагенції із запобігання корупції.
З другим пунктом ситуація найпростіша. За вимогою ЄС Нацагенція має запрацювати до кінця березня, конкурс із доформування її складу вже триває. Ми встигаємо вкластися в цей термін, якщо тільки уряд не зриватиме її запуск, проштовхуючи "своїх" кандидатів, як було вже двічі минулого року.
Деякі тривожні дзвіночки є – в МЗС та в Раді хочуть, щоб Агенція запрацювала вже зараз в урізаному складі (з трьома членами), хоча це не є можливим: один з трійки, депутат Віктор Чумак, відмовився від роботи в її складі. Але наш прогноз – тут кричущих проблем не буде.
Із законом про електронні декларації – все складніше. ЄС чітко заявив: із таким законодавством безвізового не буде.
Але, як часто буває, тут реальні проблеми обросли міфами.
"Європейська правда" розібралася в ситуації, і ми можемо з впевненістю говорити:
більшість правок скандального закону №3755 будуть зрештою погоджені з Євросоюзом. Незважаючи на кричущі порушення процедури і на протести антикорупційних активістів.
Коротко нагадаємо, про що йдеться.
У вівторок Рада схвалила зміни до закону про електронне декларування. Депутат Вадим Денисенко (БПП) з голосу зачитав сторінку юридичного тексту, запропонував вважати зачитане законопроектом і ухвалити відразу в двох читаннях. І хоча у депутатів цієї пропозиції не було на руках(!!!), за схвалення закону знайшлося 238 голосів.
Остаточного тексту ухваленого закону немає й досі – вже проголосований Радою закон "опрацьовується та допрацьовується" в комітеті.
Причому було очевидно, що йдеться не про косметичні зміни. "Закон Денисенка" радикально змінив усю систему запобігання корупції.
Так, вимога щодо декларування статків, яка досі поширювалася на всіх родичів депутатів, держслужбовців чи посадовців місцевого самоврядування, відтепер діє виключно для "дружини/чоловіка, дітей та батьків, якщо ті проживають разом із цим посадовцем".
Видатки на майно, в якому депутат проживає, але не прописаний, тепер випали з електронної декларації.
Поріг декларування цінностей піднятий з 70 до 200 тисяч гривень (тобто з 50 до 150 мінімальних зарплат). 200 тисяч – це ж кишенькові витрати, правда?
