Наші герої не вмирають. Вони стають вогнем та залізом, і повертаються в стрій.
Офіційно: Згідно наказу підполковника В’ячеслава Вікторовича Власенка (позивний «Філін»), командира 46 окремого батальйону спеціального призначення ЗС України "Донбас-Україна" від 1 липня 2015 року (№ 88), наймогутнішому підрозділу нашого батальйону, - танковій роті, було присвоєно почесне звання нашого побратима, героя АТО, підполковника Юрія Литвинського. Саме він був автором ідеї створення бронетанкового підрозділу, яка нині втілена в життя.
В пам’ять про інших наших побратимів-героїв цим же наказом були затверджені персональні назви всіх танків танкової роти. Машини отримали імена бійців добровольчого батальйону «Донбас», які загинули, боронячи українську революцію та незалежність країни.
В танковому підрозділі батальйону "Донбас-Україна" танки будуть довічно називатися:
№1 - «Монгол»
№2 - «Скіф»
№3 – «Карат»
№4 - «Орест»
№5 - «Утёс»
№6 - «ВДВ»
№7 - «Тур»
№8 - «Восьмий»
№9 – «Франко»
№10 – «Шульц»
На жаль, в нас ще не достатньо важкої бронетехніки, аби завдяки їй вшанувати всіх побратимів, які заслужили вічного місця в лавах батальйону. Але ми знайдемо способи, щоб їх позивні ніколи не стерлися з нашої пам’яті, і щоб вороги про них теж не могли забути.
Нам досі трохи дивно й незвично, що у наших побратимів були й звичайні прізвища та імена, якими їх називали рідні й друзі – в часи, коли країною не гуляла війна. Ми ж бо знали один одного лише по солдатським позивним. Ці псевдо – відлуння давньої військової традиції, згідно якої воїни після посвяти брали собі друге, таємне ім’я. Але смерть розкриває всі таємниці, то ж сьогодні ми вголос згадаємо кожного з наших славних десяти:
Юрій Литвинський – офіцер запасу, який давно закінчив армійську кар’єру, присвятив себе родині та садівництву, але коли прогриміли перші громи революції – вийшов на Майдан, пройшов київські барикади, був поранений на Інститутській, пішов добровольцем у батальйон «Донбас», служив на посаді заступника командира батальйону з озброєння. Загинув при штурмі Іловайська, залишившись у нашій пам’яті під іменем «МОНГОЛ».
Олександр Романенко – прапорщик, ветеран війни в Афганістані, з орденом Червоної Зірки на камуфляжі. Палко віруючий, по-дитячому скромний, у мирний час – голова селищної ради, у воєнний – розвідник, командир взводу, – «СКІФ».
Анатолій Ніколенко – ветеран Афганістану, вірний до кінця, відчайдушний, сивий кулеметник. Щоб не потрапити у руки ворога підірвав себе гранатою, але не здався. Твоє ім’я для нас назавжди – «КАРАТ».
Андрій Шевчук – винахідливий сапер, що так хоробро обороняв свою позицію в Іловайську. Який залишив по собі вічну усмішку й теплу згадку в усіх, з ким служив поряд. Для побратимів ти був і є - «ОРЕСТ».
Микола Балакшей – командир гранатометного відділення, принциповий та відчайдушний, вірний своїм ідеалам і вірний побратимам; навіть будучи пораненим, навіть отримавши прямий наказ командира на відхід не залишив взводу, бився до кінця і знищив ще немало ворогів, поки смерть не зупинила його. На пам’ятнику у тебе написано «Микола», але тут, в лавах батальйону, твоє ім’я – «УТЁС».
Віктор Дмитренко – командир роти охорони, розсудливий, спокійний і надійний, мов скеля. У твоїй душі жило небо, десантник, і для нас ти вічно будеш - «ВДВ».
Сергій Петров – усміхнений, хоробрий до відчайдушності капітан, командир штурмової роти, боєць, який завжди йшов попереду своїх солдатів. Навіть на фронт він поїхав і вступив в бій одним з перших у батальйоні. Для своїх хлопців ти назавжди – «ТУР».
Андрій Журавленко – старший солдат, відданий війні розвідник, командир відділення, зосереджений та активний, для якого служити Батьківщині і воювати було так природно, наче дихати повітрям. Ти був і залишаєшся для нас – «ВОСЬМИЙ».
Марко Паславський – розумний ідеаліст, успішний бізнесмен, українець, народжений в Нью-Йорку, майор армії США, випускник військової академій Вест-Пойнт, який відмовився від керівної посади у батальйоні та став рядовим штурмовиком. Для нас в житті і після смерті - «ФРАНКО».
Сергій Шкарівський – інтелігентний та веселий капітан, зневажливий до небезпеки, завжди в гуморі, завжди без тіні страху на обличчі, чий бадьорий силует на самій першій лінії вогню пам’ятають всі, хто хоч раз бачив атаку батальйону «Донбас» – твоє ім’я «ШУЛЬЦ», і поки існуємо ми, воно завжди буде з нами.
Ми пам’ятаємо вас, хлопці, і ви на небесах не забувайте про своїх. Коли вже ви випередили нас на шляху до вічності, замовте слівце янголам за тих танкістів, що підуть у бій з вашими іменами на бортах.
)
