Нова влада

arnisumy

Well-Known Member
Вінницьку поліцію очолив Іван Іщенко, який був на одному боці з сепарами в Одесі 2 травня
01/06/2020 12:08
You must be registered for see images

ІВАН ІЩЕНКО

Головне управління Національної поліції у Вінницькій області очолив Іван Іщенко, який до цього був заступником начальника ГУ НП в Одеській області.
Це підтвердив голова Нацполіції України Ігор Клименко, який особисто представив нового очільника поліції області у понеділок, 1 червня, вінницьке видання Vежа.
Напередодні громадський діяч, волонтер Роман Балан (Сініцин), який свого часу очолював одну з атестаційних комісій МВС, написав, що Іщенко відомий тим, що під час подій 2 травня 2014 року в Одесі перебував на одному боці з антиукраїнськими заколотниками.
“2 травня 2014 року в Одесі Іщенко з Фучеджи (колишній заступник начальника ГУ МВС, втік з України – “Н”) та іншими мусорами стояли на одному боці з проросійськими та російськими найманцями, які з автоматичної зброї розстрілювали протестувальників. Допомагали та координували сепарів”, – Сініцин у фейсбуці.
Він також поширив скріншот із відео, на якому Іван Іщенко 2 травня зафіксований поруч із заколотниками, що стріляють з-за спин поліції в бік українських активістів.
You must be registered for see images

“Доказів насправді більше, але цей чорт не у в’язниці і не втік в Придністров’я [як Дмитро Фучеджи]”, – зазначив Сініцин.
Він нагадав, що після 2014 року Іван Іщенко стрімко піднімався по кар’єрній драбині при голові ГУ Нацполіції Одещини Дмитрові Головіну, був начальником управління превентивної діяльності ГУНП.
На представлення Івана Іщенка у Вінниці 1 червня прийшли волонтери і учасники АТО. Вони хотіли запитати новоспеченого очільника поліції області про його участь у подіях в Одесі 2 травня 2014 року.
You must be registered for see images

Фото: Veжа
Іщенко з ними зустрівся і запевнив, що завжди стояв на позиціях того, що Одеса – українське місто, і брав безпосередню участь в його захисті.
“Що стосується 2 травня 2014 року, що усіх турбує. Тоді дійсно я був відряджений на стажування в Одеське управління Національної поліції… Проходив стажування десь тиждень на посаді начальника управління громадської безпеки… Мною було прийняте рішення і затримано (це можна перевірити) більше 100 так званих “тітуханів”, прихильників “руського міру” (може навіть до 200). І коли я вже розумів, що щось не те коїться, особисто своїми руками (це просто, якщо дивитися все відео, і потім, що було біля будинку профспілок), я відстоював наше місто, Одесу, і віддавав особисто потім розпорядження про арешт прихильників цього “руського міру”, – сказав Іщенко під час зустрічі з ветеранами.
You must be registered for see medias
Як відомо, Іван Іщенко у 2005 році закінчив Одеський державний університет внутрішніх справ. У 2011-2013 роках очолював на Одещині Тарутинське відділення міліції, потім проходив стажування в облуправлінні ВС. Після цього деякий час очолював Овідіопольський райвідділ, обіймав посаду начальника управління громадської безпеки обласного УВС.
У лютому 2019 року полковник поліції Іщенко захистив в Харківському національному університеті внутрішніх справ дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (“Адміністративно-правові засади здійснення підрозділами Національної поліції України ювенальної превенції”).
Одружений, виховує двох синів. Дружина – Крістіна Іщенко – працює в муніципальній інспекції з благоустрою.
Сім’я зокрема земельною ділянкою площею 2 га в Тарутинському районі. Пересувається Іщенко на Audi Q3 2016 року, наданій йому у користування.
Читайте також:

Як інформувала “ “, вранці за участю близько сотні осіб, які таким чином взяли участь у спробі переділу ринку пасажирських перевезень (маршруток) між Броварами й Києвом. У сутичках взяли участь багато завезених “тітушок” з інших регіонів.
Того ж дня президент щодо стрілянини в Броварах. Глава МВС розповів, що один автобус з озброєними людьми приїхав із Вінниці, інша група на трьох мікроавтобусах – зі столиці.
Керівника ГУ Нацполіції Вінницької області Юрія від виконання обов’язків, його заступника – начальника кримінальної поліції та керівника оперативної служби звільнили з посад.
Нагадаємо, 2 травня 2014 року під час зіткнень між проросійськими прибічниками т. зв. “Одеської народної республіки” і проукраїнськими активістами в Одесі загинули 48 людей і більше 200 постраждали.
Першими жертвами протистояння були українські патріоти, яких розстрілювали сепаратисти в районі Грецької площі.
Одеська міліція не заважала заколотникам із вогнепальною зброєю. Виступ сепаратистів придушили передусім пересічні активісти, майданівці й футбольні фанати.
Близько 40 осіб загинули під час пожежі в Будинку профспілок на Куликовому Полі, де перебували антимайданівці та інші прибічники російських ідей.
На боці “антимайдану” в Одесі воювало багато громадян Росії. Частина з них отримала судові вироки або за іншими рішеннями була на українських політв’язнів.
 

arnisumy

Well-Known Member
01.06.20 18:45
Антоненко розповів про тиск на нього в СІЗО: забороняли теплі речі, засоби гігієни, були "підсадки"

Підозрюваний у справі про вбивство журналіста Павла Шеремета Андрій Антоненко розповів, що в СІЗО на нього чинили тиск.
Зокрема, в інтерв'ю він повідомив, що на нього чинили тиск, передає
"Тиск був - забороняли теплі речі, засоби гігієни (помитися, підстригтися). Не надавали медичну допомогу, наприклад, стоматологічну. До речі, зараз її теж не надають. Із цього приводу я написав кілька заяв, отримав відписки з узгодженням, але не допомогло. Цим керує слідчий [Василь] Бирко. Ще мені не давали побачень із рідними", - сказав Антоненко.
Видання зазначає, що згідно із законом, підозрюваний - з дозволу органу або особи, яка веде кримінальне провадження - має право мінімум на три короткострокові побачення на місяць.
За словами підозрюваного, в січні до нього в камеру підселили людину з нацистською літературою.
Читайте також:
"Він зайшов у камеру з двома такими книгами. Я очманів. Пояснив йому в двох словах ситуацію, і на цьому ми поставили крапку. Того ж дня розповів про цей випадок слідчому та адвокату. Що стосується інших "підсадок". У перший же день мене посадили в камеру, де сидів так званий "с#ка" - так називають тих, хто співпрацює зі слідством. Але оскільки я не причетний до злочину і приховувати мені нічого, ніякої корисної інформації вони не отримали", - розповів Антоненко.
Він додав, що одного разу до нього підсів чоловік і відразу, між іншим, сказав, що у нього знайшли дві гранати.
"Думаю, це теж була провокація щодо якоїсь вибухівки. Але результат знову був ніякий", - зазначив Антоненко.
Зараз, за його словами, в камері тільки він і сусід: "умови не домашні, але й не критичні".
Нагадаємо, в результаті вибуху машини.
Це військова медсестра Яна Дугарь, волонтерка Юлія Кузьменко, ветеран АТО Андрій Антоненко. Крім них, за версією слідства, до вбивства причетне подружжя ветеранів - Владислав та Інна Грищенки. Мотивом підозрюваних слідчі вважають спробу дестабілізувати соціально-політичну ситуацію в Україні.
31 березня у зв'язку з необхідністю завершення близько 20 експертиз і проведення додаткових слідчих дій.
22 травня адвокат Кузьменко Безпалий заявив, що обвинуваченим у справі про вбивство Шеремета
Також читайте:
 

arnisumy

Well-Known Member
“Слуги народу” підтримали кандидатуру Ткаченка на посаду міністра
01/06/2020 19:11
You must be registered for see images

"СЛУГА НАРОДУ" ОЛЕКСАНДР ТКАЧЕНКО

Фракція партії “Слуга народу” підтримала кандидатуру Олександра Ткаченка на посаду міністра культури та інформаційної політики.
Про це у понеділок, 1 червня, народний депутат Олександр Качура в телеграмі.
“Новим міністром культури стане Олександр Ткаченко. Фракція підтримала практично одностайно”, – написав Качура.
Олександр Ткаченко – народний депутат, обраний за списком партії “Слуга народу”, голова Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики. До цього обіймав посаду генерального директора “1+1 медіа”.
 

arnisumy

Well-Known Member
19 мільйонерів із “Слуги народу” орендують житло за бюджетні кошти, – КВУ
01/06/2020 16:12
You must be registered for see images

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ. ФОТО: FACEBOOK/СЛУГА НАРОДУ

У Комітеті виборців України проаналізували декларації народних депутатів, що отримують з бюджету компенсацію для оренди житло або винайму номера в готелі.
Про це у понеділок, 1 червня, у пресслужбі КВУ.
У квітні 2020 року компенсацію з бюджету на оренду житла отримали 52 народні депутати. Відповідно до декларацій, 25 із них є мільйонерами.
Тобто, вони мають у власності грошових активів (розділ 12 декларацій) на суму понад один мільйон гривень.
Мова йде про готівкові кошти, а також кошти, які перебувають на рахунках в банківських установах.
Дані – без врахування грошових активів, які перебувають у власності дружин та чоловіків депутатів, а також без врахування позичених коштів. Кошти, наявні у валюті, при обрахунках було переведено в гривневий еквівалент.
Абсолютна більшість депутатів-мільйонерів, які орендують житло за бюджетні кошти – (19). Серед них:
  • Олександр Трухін – задекларував 21,7 млн. грн.
  • Артем Кунаєв – 9,9 млн. грн.
  • Степан Чернявський – 9,6 млн. грн.
  • Павло Якименко – 9,4 млн. грн.
  • Олександр Салійчук – 8,6 млн. грн.
  • Євген Петруняк – 7 млн. грн.
  • Олексій Ковальов – 6,9 млн. грн.
  • Федір Веніславський – 6,8 млн. грн.
  • Богдан Торохтій – 6,4 млн. грн.
  • Андрій Костін – 4, 8 млн. грн.
  • Олександр Аліксійчук – 4,3 млн. грн.
  • Геннадій Касай – 4,1 млн. грн.
  • Олександр Горобець – 2,9 млн. грн.
  • Ганна Лічман – 2,6 млн. грн.
  • Артем Чорноморов – 2,5 млн. грн.
  • Максим Зуєв – 2 млн. грн.
  • Едуард Прощук – 1,9 млн. грн.
  • Дмитро Нальотов – 1,6 млн. грн.
  • Олена Копанчук – 1,2 млн. грн.
З урахуванням активів дружини і позичених коштів, до переліку депутатів-мільйонерів, які орендують житло за бюджетні гроші, можна додати й “слугу народу” . У його декларації вказано 332 тисяч доларів, позичених третім особам. Ще 218 тисяч доларів готівки перебуває у власності дружини.
Загалом депутати-мільйонери, які отримують компенсацію на житло, сукупно задекларували майже 162 млн. грн. Серед найбагатших нардепів тут – “слуги народу” Трухін, Чернявський, Кунаєв, а також Анатолій Урбанський (“За майбутнє”) із 19,7 млн гривень у декларації та (“Батьківщина) з 9,8 млн гривень.
Нагадаємо, голова Верховної Ради Дмитро
 

arnisumy

Well-Known Member


Министр обороны Андрей Таран наградил представителя Оппозиционного блока Вилкула знаком отличия, какие выводы можно сделать?
1. Министр не понимает, что такое награждение оскорбляет всех волонтеров, заслуживших такие же знаки отличия с 2014-го года. Он девальвирует свою собственную ведомственную награду.
2. Министр не понимает политическое значение своих действий - он уравнял в заслугах волонтеров с представителем пророссийской партии, которая распространяла и распространяет пораженческие настроения.
3. Министр не сделал никаких пояснений своих действий - он не считает нужным что-либо объяснять обществу и армии, а значит не понимает смысл коммуникации и работы с общественностью во время войны.
4. В окружении министра нет ни одного человека с характером, который бы объяснил ему, что он совершил непозволительную ошибку, и обязан ее прокомментировать.
5. Верховный главнокомандующий не контролирует действия своего министра обороны и также не понимает значение этой ошибки. А значит награждение Вилкула не ошибка - а системная политика. Очень вредная для страны во время войны. А системная политика приведет и к другим не менее позорным ситуациям в будущем.
Главный редактор интернет-издания "Цензор.Нет"
 

arnisumy

Well-Known Member
ЗЕгенерати, це вже остаточна "перемога"?

01.06.20 12:17
"Договір про зміну території України"
Автор: Ірина Погорєлова

Такий вигляд має ідеальне формулювання усунення українського "каменю спотикання" на шляху реалізації проєкту "Європа від Лісабону до Владивостока".
Це словосполучення наразі існує лише у формулюванні одного з трьох предметів всеукраїнського референдуму, проєкт закону про який розробляється під керівництвом представника президента у ВР Р.Стефанчука.
Спікером Д.Разумковим розгляд законопроєкту оголошено вже на поточну сесію ВР. Тобто впродовж півтора місяця, що лишились до літніх канікул.
Отже, серед іншого – конституційного референдуму про зміну І, ІІІ та ХІІІ ст. Конституції та референдуму з народної ініціативи - в проєкті йдеться про такий предмет всеукраїнського референдуму, як затвердження закону про ратифікацію міжнародного договору про зміну території України.
Передбачається, що референдум цей оголошує Верховна Рада після власного голосування за ратифікацію міжнародного договору щодо зміни території України.
Договір, відповідно до власних повноважень, підписує президент.
Водночас у законопроєкті закладається список обмежень щодо предметів референдумів, котрі не можуть виноситись на розгляд громадян. Серед багатьох інших згадується заборона виносити на референдум питання, яке посягає на територіальну цілісність України.
З першого ж погляду зрозуміло, що між імовірним договором про зміну території України та забороною підривати територіальну цілісність України існує безумовний антагонізм.
Єдиний спосіб уникнення цієї кричущої суперечності - укладання міжнародного договору, яким територія України розширюється, а не, Боже збав, скорочується.
Чи ця прозора логіка вказує нам на те, що в оточенні президента Зеленського мають якісь творчі плани щодо придбання для України нових земель?…
Чом би й ні, були ж плани про 40% зростання ВВП за 5 років…
Якиби не реалії – геополітичні та й внутрішньополітичні - в яких перебуває Україна зараз.
Утім, спочатку кілька нюансів експертного, себто позаполітичного характеру.
Як пояснив авторці голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко, під час обговорення законопроєкту про всеукраїнський референдум у широкому колі фахівців ставилося питання про те, що саме формулювання "міжнародний договір про зміну території України" не відповідає конституційній нормі на цю тему.
Адже в Конституції України стаття 73 констатує лише, що "виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України".
А стаття 85 Конституції містить вказівку на те, що до повноважень Верховної Ради належить призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених статтею 73 цієї Конституції.
Відтак, текст про "міжнародний договір" можна вважати тлумаченням, і то розширеним тлумаченням конституційної норми. Чого не може робити закон.
Менше з тим, експертне середовище залишило це питання на розсуд законодавця, тобто парламенту.
Розумно. Адже це питання і є ключовим державоутворюючим.
А з неекспертної точки зору картина така:
поєднання двох статей Конституції – 73 та 85 - передбачає, що в разі потреби (?) сама Верховна Рада спочатку мала би виносити на розсуд громадян питання про те, чи віддати (подарувати, продати, обміняти?), чи приєднати (купити, загарбати, обміняти?) якусь територію.
І лише потім, на підставі всенародного рішення, президент мав би провадити переговори і підписувати відповідні міжнародні договори…
Втім, пригадується, в 1996 році, коли ухвалювались ці розмиті норми української Конституції, батьки-засновники свідомо уникали конкретики.
Не тому, що нехтували територіальною цілісністю України.
А навпаки – тому, що вже тоді зазіхання Росії були очевидні, хоча все ще не такі відверто агресивні. Хоча питання Криму саме тоді вже інтенсивно підважувало однозначне вирішення територіального устрою держави.
З того часу спроб ухвалити закон про референдум здійснювалось чимало. І формулювання в них щодо 73 статті змінювались.
Один з них "імені Януковича" не лише ухвалили, але вже й скасували. Проєкт від "Батьківщини" і проєкт від ОПЗЖ і зараз є в парламенті.
Треба зазначити, що обидві ці сили впродовж довгих років і до сьогодні демонструють особливу цікавість до "народовладдя". Щоправда, здебільшого до референдуму "за народною ініціативою".
Для коригування як зовнішньополітичного, так і внутрішньополітичного курсу України.
Теперішній законопроєкт розробляється в межах передвиборчої ініціативи президента Зеленського щодо запровадження народовладдя в Україні.
Що вказує на стратегічний напрямок мислення команди Зе.
А саме – на готовність покласти на президента початкову процедуру зміни території України в процесі переговорів і підписання відповідного договору.
Хоча віце-спікером та куратором розробки законів про народовладдя Р.Стефанчуком вже зроблено "цікаву" думку про те, що закріплений у Конституції курс України на НАТО та ЄС має бути більш гнучким.
Президенту закладають додаткову роль в оновленому напрямку руху?
Повертаючись до експертної думки, слід зазначити – за підтвердження пана Коліушка – що вона розглядає законопроєкт про референдум виключно як юридичний, а не політичний, тим більше не як геополітичний механізм.
Оскільки, як зазначалося, він охоплює і проблему внесення змін в "захищені" І, ІІІ та ХІІІ статті Конституції, а також референдум за народною ініціативою, то вся увага приділяється передусім процедурним ризикам.
Звичайно ж, процедури - це надважливо, і в питанні про територію України – над усе.
В будь-якому разі пан Коліушко побажав розробникам, щоб їхній продукт, як гарна рушниця, був "повішений на стінку", але до нього не довелося торкатися.
 

arnisumy

Well-Known Member
Хоча, додамо від себе, за законами жанру рушниця на стіні ще ніколи не уникла свого прямого призначення…
Як проходитиме ухвалення закону про всеукраїнський референдум у парламенті – спостерігатимемо за найближчі півтора місяця.
Хоча пан Стефанчук вже висловив побажання, аби приймати його якнайшвидше, як "закриту книгу". Тобто фактично без обговорення?
Але необхідно розглядати цей процес, а головне – можливий результат в широкому геополітичному контексті. Де на тлі коронавірусу радикально загострилось питання про світові "центри впливу", переписування засад міжнародного права тощо.
І оскільки ініціатива цього перегляду (Ялта-2, "велика п’ятірка ООН" тощо) належить Путіну, який, відповідно, підготувався заздалегідь, - уваги потребує таке.
Паралельно в Росії впродовж тих же місяців буде зроблено чергову спробу затвердити на так званому плебісциті зміни до російської конституції.
А ті зміни, окрім увічнення чи обнулення Путіна, радикально посилюють установку Кремля на захоплення чужих територій, яка ще з 1993 року існує в російській конституції.
Путінські новації доповнюють відмову від примату міжнародного права ще й забороною дипломатичного обговорення питань повернення Росією захоплених нею територій їхнім власникам. Навіть після Путіна.
Натомість включають режим "пряників" для потенційних і дійсних зрадників країн чи територій, котрі притягли б свої народи в російську імперію. А саме: дозволяють таким особам балотуватись аж в президенти РФ, навіть не дотримавши часового цензу проживання в межах федерації.
З огляду на цю перспективу плани президента Зеленського запровадити якийсь формат для перемовин стосовно Криму, про що він зовсім невпевнено обмовився на своїй прес-конференції, - видаються зовсім примарними.
Оскільки навіть міжнародний тиск, якщо він і буде здійснений у цих форматах, стикнеться не лише з політичною волею Путіна, а з конституцією РФ.
Цікаво, звісно, який вигляд матиме експертиза оновленої конституції РФ з боку Венеційської комісії. І як саме в цьому правничому закладі одночасно оцінюватимуться російські поправки та українські референдуми.
Втім, як стало зрозуміло з прес-конференції Зеленського, зусилля щодо кримського питання і, зокрема, долі кримських татар будуть спрямовуватись взагалі не на повернення території, а на сприяння переселенню кримчан з півострова.

Тому доводиться запідозрити можливість проведення Зеленським та Путіним таємних перемовин з наступним підписанням міжнародної угоди саме про зміну території України в частині відмови від Автономної республіки Крим.
Адже проєкти "продажу" Криму Росії Україною в різних модифікаціях лунали не раз і від політиків різного рівня та походження. Тож зараз фантазувати на тему, в який спосіб і за яку ціну може бути це зроблено – немає сенсу.
Хоча має сенс визнання, що урочисті обіцянки Зеленського обстоювати територіальну цілісність України такі ж "тверді", як і обіцянка про лише один термін повноважень.
Не спростовує ці підозри навіть яскрава і послідовна державницька позиція професійних українських дипломатів, які протистоять на світових майданчиках численним капостям росіян.
Бо ці професійні і віддані справі люди будь-якої миті можуть бути зметені кадровим тайфуном Зе-команди. Приклад якого на інших напрямках державної політики ми вже мали "щастя" спостерігати.
Тим часом на Україну вже насунувся інший, інформаційно-пропагандистський спалах. Ідея "ідеального шторму", коли до пандемії, економічної кризи, екологічної катастрофи та неприхованого військового шантажу Росії додається психологічно-психічне випалювання – незаперечний доказ штучного формування умов для наступного "народного волевиявлення" на користь так званого примирення…
А ота віртуальна цифра в 73 відсотки начебто підтримки Зеленського, котру він сам декларував на пресконференції, мотивуючи потенційну можливість свого другого балотування на президентську посаду, - вже зараз може і буде тлумачитись як "народне замовлення" на "мир".
Безперечно, весь цей значною мірою штучний "ідеальний шторм" для України - це визнання її як "міцного горішка". Який не так просто розтоптати навіть цілому табуну "троянських коней", що вільно гарцюють під "пильним" оком спецслужб.
Але саме це "визнання" спокушає дедалі агресивніші спроби доконати "ще не вмерлу".
Законопроєкт про подвійне громадянство, скорочення до 300 душ чисельності народних депутатів через осіннє голосування змін до Конституції, все ще остаточно не сформована редакція децентралізації, маніпуляції з ТКГ та міф про місцеві вибори на Донбасі - з цього арсеналу.
Проєкт всеукраїнського референдуму щодо ратифікації міжнародного договору про зміну території України – останній пункт призначення цієї повзучої окупації. Юридично небездоганний, але набагато більш однозначний, ніж брудні в усіх сенсах "кримський прецедент" та псевдореферендуми та псевдовибори на Донбасі.
Цей проєкт однозначно вказує на напрямок стратегічного мислення в Зе-команді.
Але це той самий випадок, коли "не на часі".
Не зараз. Не з цим президентом…
Ірина Погорєлова, для "Цензор.НЕТ"
 

arnisumy

Well-Known Member
ОПЗЖ, Дубінський та вигнані “слуги” оскаржують у КСУ амністію учасників Майдану
02/06/2020 17:30
You must be registered for see images

ІЛЮСТРАТИВНЕ ФОТО

50 народних депутатів України, зокрема уся фракція “Опозиційної платформи – За життя”, направили подання до Конституційного суду щодо відповідності Конституції закону про амністію учасників протестів на Майдані в 2013-2014 роках.
Про це у вівторок, 2 червня, пресслужба Конституційного суду.
2 червня 2020 року, до Конституційного Суду України надійшло конституційне подання 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону України “Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України” від 21 лютого 2014 року”, – йдеться у повідомленні.
До участі в конституційному провадженні просять залучити трьох нардепів від ОПЗЖ Василя Німченка, Олександра Качного і Григорія Мамку.
Подання підписали всі нардепи з фракції ОПЗЖ, а також виключені з фракції “Слуга народу” нардепи Антон Поляков і Анна Скороход. Звернення підписав також депутат від “Слуги народу” Олександр Дубінський.
Як відомо, Закон про недопущення переслідувань затриманих учасників масових акцій протесту Верховна Рада прийняла 21 лютого 2014 року.
Нардепи просять визнати закон таким, що не відповідає Конституції України.
Як інформувала “ “, керівниця ДБР за скасування закону про амністію учасників Євромайдану.
 
Зверху