Ребята, а как вы относитесь к классике?

[Merime]

Подобные произведения говорят: это возможно, это допустимо, это имеет право на жизнь...
В общем - классика. Часть нашей культуры... Но порнографическая её часть.

Це твердження абсолютно справедливе, але в тій частині, яка стосується виховної ролі літератури. Є й інші погляди на завдання літератури, де дидактика й повчання вважаються пережитками епохи Просвітництва. Оцінка художнього твору через призму загальноприйнятої моралі часто веде до неприйняття даного твору. Жан Жене, М.Кузмін, Набоков внаслідок своїх "нетудизорієнтованих" поглядів навряд чи можуть бути повністю прийнятими нами. Тут ми і входимо і складне протиріччя - ми бачимо, що твір написаний майстром слова і заслуговує на високу оцінку, але наш світоглядний консерватизм говорить (або кричить): "Ні в якім разі!"

 

[Tom d`Cat]

Тут ми і входимо і складне протиріччя - ми бачимо, що твір написаний майстром слова і заслуговує на високу оцінку, але наш світоглядний консерватизм говорить (або кричить): "Ні в якім разі!"

Боюсь, что с "мы" сейчас будут затруднения - у значительной части читательской аудитории уже нигде ничего при имени "Набоков" не кричит. Кроме того, Вы употребили слово "консерватизм", которое несёт на себе негативную оценку: получается, если "мы" от этого заскорузлого "изма" избавимся, то и "Лолита" станет белой и пушистой...

 

[Merime]

Кроме того, Вы употребили слово "консерватизм", которое несёт на себе негативную оценку: получается, если "мы" от этого заскорузлого "изма" избавимся, то и "Лолита" станет белой и пушистой...

Англійська партія консерваторів не вважає слово "консерватизм" за негатив. Але це так, до слова. Я абсолютно не наполягаю на цьому терміні. Давайте назовем це "здоровим глуздом", "високою моральністю", "твердими принципами" etc. Але чи зніме це окреслене мною протиріччя? І знову ж не буду наполягати на займенникові "ми" - я є носієм цієї дилеми: що важливіше моральність чи художність? Чи є вони взаємопов'язаними чи взаємозаперечними? І чи перверсія знижує якість художнього таланту (Верлен, Рембо, Уайльд і т.д.)?
P.S. Забув сказати: до "Лоліти" я також ставлюсь виключно негативно. І досить прохолодно до усього Набокова.

 

[Tom d`Cat]

Класика ВЕЧНА!!!

Кто ж спорит! Вот только содержимое "обоймы" классиков меняется...

 

[Tom d`Cat]

Давайте назовем це "здоровим глуздом", "високою моральністю", "твердими принципами" etc. Але чи зніме це окреслене мною протиріччя?

Нет. Потому, что противоположная сторона считает всё это досадными ограничителями, место которым - на свалке истории. Но это мы уже проходили - при большевиках.

чи перверсія знижує якість художнього таланту (Верлен, Рембо, Уайльд і т.д.)?

... но повышает продажи...

P.S. Забув сказати: до "Лоліти" я також ставлюсь виключно негативно. І досить прохолодно до усього Набокова.

Аналогично.

 

[Merime]

А давайте щось гарне і конструктивне про тих, кого ви вважаєте класиками)) А то ми зав'язли у деконструктивній критиці, більше зав'язаній на емоціях, ніж на об'єктивності.

 

[АГАта]

В порядке значимости для меня:
1. Достоевский Ф.М.
2. Булгаков М.А.
3. Гоголь Н.В.
4. Пушкин А.С.
5. Чехов А.П.

Грейт респект
А еще мне нравятся Шекспир, Гете, Лермонтов, Стендаль, Кафка, Хемингуэй.
Люди, неужели НИКТО не читал УКРАИНСКОЙ КЛАССИКИ? Или вы считаете, что ни одно произведение наших авторов нельзя назвать классикой?

 

[Tom d`Cat]

Люди, неужели НИКТО не читал УКРАИНСКОЙ КЛАССИКИ?

Гоголя лучше читать по русски... "Энеиду" Котляревського? Из советских на меня произвело впечатление П. Загребельный "Я, Богдан". Пожалуй что эти можно читать только по украински - на русском получаются бледные подобия...

 

[Merime]

Гоголя лучше читать по русски... "Энеиду" Котляревського? Из советских на меня произвело впечатление П. Загребельный "Я, Богдан". Пожалуй что эти можно читать только по украински - на русском получаются бледные подобия...

Читати треба мовою оригіналу. І справа не в якості мови (усі мови рівнозначно багаті), а в тому що жоден переклад не дорівняється до оригіналу.

 

[Merime]

из укр.лит. мне более-менее понравились шевченко,загребельный и кулиш...
наша лит-ра слабенькая очень...

"шевченко,загребельный и кулиш..." - оце і все? І на цьому можна вже робити такі глобальні висновки?
А М.Коцюбинський, а де поети-символісти, М.Вороний, О.Олесь, література 20-х рр. (М.Куліш, В.Підмогильний, М.Зеров, М.Хвильовий, Г.Косинка, Г.Михайличенко), де проза 50-70-х (В.Земляк, О.Ільченко, О.Гончар)? Де химерна проза В.Шевчука? Де, врешті-решт, література доби постмодернізму (сучасні автори) - (Ю.Андрухович, В.Єшкілєв, О.Забужко, С.Пиркало, Іздрик, Ю.Винничук, С.Жадан, В.Медвідь, Є.Пашковський, В.Діброва, Б.Жолдак, О.Ірванець, О.Лишега, В.Портяк та десятки інших, які зараз заповнюють усі порожні до сьогодні тематичні лакуни в українській літературі? Я вже не кажу про літературу української діаспори...
Тому, повторюсь, висновки варто робити, коли є повна картина.